Рішення № 11013061, 25.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2010 р. Справа № 54/315-09

вх. № 10339/1-54

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ПАТ ВТБ Банк в особі відділення "Харківська регіональна дирекція", м. Харків

до ПП "СВ", м. Харків

про стягнення 3627359,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № 54/315-09 за позовом ВАТ ВТБ Банк в особі Відділення "Харківська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк (м. Харків) до ПП "СВ" (м. Харків) про стягнення 3627359,86 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 лютого 2010 року було задоволено клопотання відповідача та провадження у справі 54/315-09 було зупинено до набрання рішенням суду по справі № 40/16-10 законної сили.

Позивач, ВАТ ВТБ Банк в особі Відділення "Харківська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк, звернувся до суду із заявою, в якій повідомлене наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 березня 2010 року по справі № 40/16-10 позов було залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2010р. по справі № 40/16-10 скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 10.03.2010р. по справі № 40/16-10 та передано справу на розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.06.2010р. по справі № 63/136-10 (н.р. 40/16-10) у задоволенні позовних вимог ТОВ "БВКП "СВ" про визнання недійсним договору відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2010р. по справі № 63/136-10 залишено рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2010р. без змін а апеляційна скарга без задоволення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 серпня 2010 року провадження у справі № 54/315-09 було поновлено та розгляд справи було призначено у судовому засіданні.

08 лютого 2010 року представником позивача до канцелярії суду було надано уточнення до позовної заяви (вх. № 2338), відповідно до яких заявлена до стягнення сума заборгованості у розмірі 3627359,86 грн. складається з суми основного боргу у розмірі 3200000,00 грн., заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом за період з липня 2009 року по листопад 2009 року у розмірі 268273,99 грн., пені за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії) за період з 07.10.2009 року по 01.12.2009 року у розмірі 100646,58 грн., пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.08.2009 року по 01.12.2009 року у розмірі 9730,76 грн., інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту за період за жовтень 2009 року у розмірі 28800,00 грн., інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) за період з серпня 2009 року по жовтень 2009 року у розмірі 3759,34 грн., 3% річних за порушення строку повернення кредиту за період з 02.10.2009 року по 01.12.2009 року у розмірі 14728,77 грн. та 3% річних за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.08.2009 року по 01.12.2009 року у розмірі 1420,42 грн.

Враховуючи, що згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає, що уточнення до позовної заяви не суперечать інтересам сторін та діючому законодавству, тому приймаються судом та суд продовжує розгляд справи з урахуванням цих уточнень.

Крім того, до вищенаведених уточнень до позовної заяви позивачем надано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до якої просить суд накласти арешт на будь - яке рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачу, а також на грошові кошти, що знаходяться на всіх банківських рахунках відповідача в межах ціни позову в розмірі 3627359,86 грн. та судових витрат в сумі 25736,00 грн.

Суд, розглянувши, заяву позивача про забезпечення позову, відхиляє її, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Вирішуючи вищезазначене клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, суд також враховує Постанову Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006р. № 9, відповідно до якої розглядаючи заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Крім того, враховує Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.94 р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову ” та Інформаційний лист ВГСУ від 12.12.2006 р. №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову ”, де зокрема, звертається увагу судів на наступне. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачем не було доведено суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, крім того, вибір способу забезпечення позову залежить від суті позовних вимог, так, у позові про стягнення грошей може застосовуватися накладення арешту на кошти, що належать відповідачу, а у разі відсутності коштів застосовуватися арешт на майно.

Представник позивача у призначене на 25 серпня 2010 року судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у призначене на 25 серпня 2010 року судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

07.04.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство “СВ” (позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 169-Ю/2.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., Банк (позивач) на підставі Генеральної угоди №169 від 02 квітня 2008 року та на положеннях та умовах цього Кредитного договору надає Позичальнику (відповідачу) грошові кошти шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з максимальним загальним лімітом 3 200 000,00 грн.

Згідно 1.1.2. кредитного договору строк користування кредитною лінією передбачений по 06 жовтня 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, у відповідності до умов договору, виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику грошових коштів (кредиту) шляхом відкриття відзивної відновлювальної кредитної лінії у сумі 3200000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку та меморіальним ордером № ТR.11091.1 від 08.04.2008 р.

Відповідно до п.п. 1.1.2 Строк користування кредитною лінією передбачений по 06 жовтня 2009 р.

Пунктом. 5.5 кредитного договору позичальник прийняв на себе зобов'язання повернути позивачеві отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Пунктом 1.1.1 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 16,0% річних, а відповідно до п. 1 Додаткової угоди №1 до Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом з 01.10.2008 р. встановлюються в розмірі 19,0 % річних. Проценти за користування кредитом сплачуються відповідачем з 25-го по останній робочий день поточного місяця, за винятком останнього місяця, коли сума плати сплачується разом з основною сумою кредиту. (п. 3.3.1 Кредитного договору).

Пунктом 5.5. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом, незалежно від настання строку виконання зобов'язань у разі, зокрема, несплати процентів за користування кредитом більше 3-х банківських днів.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позичальник ТОВ “Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство “СВ”, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, а саме, систематично порушував зобов'язання по поверненню належних до сплати частин кредиту та відсотків за його використання.

Таким чином, враховуючи положення п. 5.5. кредитного договору, у ТОВ “Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство “СВ” виникло зобов'язання щодо дострокового погашення суми кредиту, заборгованість по якому станом на 02.12.2009 р. становить 3200000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом за період з липня 2009 р. по листопад 2009 р. становить 268273,99 грн.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 ЦК України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 8.1 кредитного договору, у разі прострочення зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами Кредитного договору більше 3-х банківських днів, перший відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню за кожен день прострочення у розмір подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість ТОВ “Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство “СВ” перед позивачем внаслідок неналежного виконання зобов'язання за Договір про відкриття кредитної лінії № 169-Ю/2 від 07.04.2008 р. станом на 02.12.2009 р. становить 362359,86 грн. з яких: 3200000,00 грн. - неповернута сума кредиту; 268273,99 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом за період з липня по листопад 2009 р.; 100646,58 грн. - пеня за порушення строків повернення кредиту за період з 07.10.2009 по 01.12.2009 р.; 9730,76 грн. - пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.08.2009 р. по 01.12.2009 р.; 28800,00 грн. - інфляційні втрати за період за жовтень 2009 р., що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту; 3759,34 грн. - інфляційні втрати за період з серпня 2009 по жовтень 2009 р., що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків за користування кредитом; 14728,77 грн. - три проценти річних за період з 02.10.2009 р. по 01.12.2009 р., нараховані за порушення строку повернення кредиту; 1420,42 грн. - три проценти річних за період з 01.08.2009 р. по 01.12.2009 р., нараховані за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом .

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості ТОВ “Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство “СВ” перед позивачем за договором про відкриття кредитної лінії № 169-Ю/2 від 07.04.2008 р. у сумі 3627359,86 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Також судом встановлено, що 02 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (позивач) та Приватним підприємством "СВ" (відповідач) укладений договір поруки № 169-П/1, відповідно до умов якого другий відповідач поручився перед позивачем за виконання позичальником, Товариством з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "СВ", своїх зобов'язань в повному обсязі за Генеральною угодою № 169 від "02" квітня 2008 р. та договорами, що укладені та/або будуть укладені на її підставі, а саме: кредитні договори, договори про відкриття кредитної лінії, договори про надання банківської гарантії або договори звалювання векселів.

Відповідно до п. 4 договору поруки сторони передбачили, що у разі невиконання зобов'язань за Генеральною угодою та/або кредитними договорами поручитель (відповідач) та позичальник відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Пунктом 5 Договору поруки передбачено, що поручитель (відповідач) відповідає перед Банком (позивач) у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених Генеральною угодою та/або кредитними договорами, відшкодування збитків.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що ТОВ “Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство “СВ” має заборгованість перед позивачем станом на 02.12.2009р., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 169-Ю/2 від 07.04.2008 р. у сумі 3627359,86 грн., а відповідач є солідарним боржником по сплаті вказаної суми.

Частина перша ст. 543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд зазначає, що відповідач не надав жодних заперечень по суті заявлених позовних вимог, відповідачем не доведений факт відсутності заборгованості перед позивачем, а також не оспорюються наведені позивачем розрахунки, хоча відповідач мав можливість надати обґрунтування своєї позиції по справі.

Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, знаходить правові підстави для задоволення позовних вимог, так як вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти уточнення до позовної заяви про стягнення заборгованості до розгляду та продовжити розгляд справи з їх урахуванням.

Відхилити заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "СВ" (61036 м. Харків, вул. Морозова, буд. 7, код 31982336, інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (01004 м. Київ, бул. Т.Шевченко/вул. Пушкінська, буд. 8/26) в особі Відділення "Харківська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк (61002 м. Харків, вул. Чернишевська, 66, код 14359319) заборгованість у загальній сумі 3627359,86 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25000,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст судового рішення підписано 30.08.2010 року.