Рішення № 11013047, 30.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2010 р. Справа № 15/177-10

вх. № 5664/3-15

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Галецький І.М. відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Укрметалпромінвест", м. Харків

до ПП "Харківенергосервіс", м. Харків

про стягнення 101269,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Укрметалпромінвест", звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача, Приватного підприємства "Харківенергосервіс", суму основного боргу в розмірі 94555,95 грн., пені в розмірі 6713,95 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, позивач з метою забезпечення позову просить суд накласти арешт на розрахунковий рахунок відповідача в межах ціни позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній , передбаченого ст. 67 ГПК України, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, виходити з того, що наведений у ст. 67 ГПК України, перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Позивач документально не обгрунтував заявлене клопотання на підставі чого в задоволені клопотання щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача - відмовляється.

Відповідач в судове засідання не з*явився, відзив на позов та витребуваних судом документів не представив.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 24.06.2010 року за вих. № 015920, була направлена рекомендованим листом з повідомленням на адресу відповідача: 61110, м. Харків, Салтівське шоссе, 118 кв. 16, та повернулась на адресу суду з відміткою поштового відідлення "истеч.срока хранения" 05.08.2010 року. Згідно статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі сторонам надсилається за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно Довідки з ЕДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження ПП "Харківенергосервіс" за адресою: 61110, м. Харків, Салтівське шоссе, 118 кв. 16. Таким чином, суд належним чином повідомив відповідача про час та місце судового розгляду.

Згідно статті 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи неодноразово відкладався для надання можливості усім учасникам судового процесу ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та обстави ни справи в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Між позивачем та відповідачем 01.10.2009 року укладено договір купівлі-продажу № 01/10-09.

Відповідно до предмету договору, позивач ("Продавець") зобов'язався поставити, а відповідач ("Покупець") товар, сортамент, кількість та ціни якого заначені в рахунках-фактурах.

Розрахунки за договором здійснюються протягом 3-х банківських днів після прийняття товару на підставі оформленої постачальником видаткової накладної (п.4.1 ч.4 Договору).

На виконання умов договору від 01.10.2009 року позивач поставив, а відповідач прийняв металопрокат на суму 124990,56 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ РН-0000005 від 28.01.2010 року, РН-0000010 від 09.02.10р., РН-0000018 від 25.02.10 р., РН-0000019 від 26.02.2010 р., РН-0000040 від 14.04.2010 р. та довіреностями №№ 14 від 28.01.2010 року, 27 від 09.02.2010 року, 28 від 25.02.2010 року, 42 від 14.04.2010 року.

Позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату за отриманий ним товар відповідно до рахунків-фактур №№ СФ-0000008, СФ-0000014, СФ-0000025, СФ-0000026, СФ-0000056 всього на суму 94555,95 грн., що підтверджується актом звіряння розахунків станом на 28.04.2010 року.

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 94555,95 грн. є обгрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Умовами договору від 01.10.2009 року (ч.6) передбачено сплата пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу за отриманий, але несплачений покупцем товар.

Статтею 230 ГК України визначено, що шрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем нарахована пеня за період з 03.02.2010 року по 02.06.10р., що відповідає нормам чинного законодавства України, а тому підлягає задоволенню повністю в сумі 6713,95 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються при задоволенні позову - на відповідача. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 14, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230,231,232 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Харківенергосервіс" ( м.Харків, вул.Салтівське Шосе, 118, кв.16 код 33818098, р/р 260063011343 в ПВХ АКБ"Базіс" м.Харків, МФО 351599) на користь ТОВ "Укрметалпромінвест" ( м.Харків, вул.Плеханівська,92-а р/р 26009198495000 в АКІБ "Укрсіббанк" м.Харків, МФО 351005) суму основного боргу 94 555,95 грн, пені 6 713,95 грн, державне мито 101,26 грн та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписане 31.08.2010 року.