Рішення № 11012698, 10.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

10.08.10 Справа№ 11/123 (2010)

по справі за позовом: Прокурора м.Трускавця в інтересах держави уповноваженого державою органу Трускавецької міської ради в особі Комунального підприємства „Наше місто”, м.Трускавець Львівської області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дрогобич Львівської області

про стягнення 13 962.30 грн.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від прокуратури: Яворський Я.Т.- ст. прокурор посвідчення № 211

від позивача: Дикий А.О.- начальник юрвідділу, довіреність №66 від 03.02.2010р.

від відповідача: не з»явився

Стороні, яка бере участь у справі, розяснено зміст ст.22 ГПК України, а саме її процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Прокурор м.Трускавця в інтересах держави уповноваженого державою органу Трускавецької міської ради в особі Комунального підприємства „Наше місто” звернувся до господарського суду Львівської області із позовом про стягнення із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 віталія Анатолійовича 13962,30грн. боргу, з яких: 11847,20грн.-основна заборгованість, 1142,40грн.-пеня, 817,50грн.-7% штраф, та 155,20грн.-3% річних.

Ухвалою господарського суду від 13.07.2010року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 29.07.2010року. В зв»язку із неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено.

Позивач позовні вимоги підтримав та наполягає на їх задоволенні.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.

Відповідач в судове засідання не з»явився. Відповідно до довідки ЄДРПОУ адреса відповідача відповідає зазначеній у позовній заяві.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір № 214 від 16.10.2008року про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів.

Предметом договору є надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів, накопичених у споживача (Торгового дому «Шоколад», що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 30 у м.Трускавці) на умовах цього договору.

Термін дії договору з 16.10.2008року по 16.10.2009року.

На виконання умов договору позивач надавав відповідачу послуги, що підтверджується актами виконаних робіт.

Відповідно до п.3.1 договору розрахунковим періодом для оплати є календарний місяць. Плата за послуги із збирання та вишення побутових відходів не пізніше 5-го числа поточного місяця.

Із врахуванням того, що оплата відповідачем здійснена не в повному обсязі станом на 01.04.2010р. за ним числиться заборгованість в розмірі 11847,20грн.

Позивачем направлено відповідачу претензію №1209 від 30.11.2009р. та акт звірки розрахунків, які були залишені без реагування.

Крім суми основного боргу позивачем нараховано 1142,40грн.-пені, 817,50грн.-7% штрафу та 155,20грн.-3% річних.

Таким чином, загальна сума позову складає 13962,30грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Проте всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем щодо проведення вчасного розрахунку.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарських зобов»язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до представленого суду розрахунку, позивач просить суд стягнути з відповідача 155,20грн. річних. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Задоволенню підлягає і стягнення нарахованої позивачем пені на підставі п.6.1.1 договору.

Вимога позивача в частині стягнення 7% у розмірі 817,50грн. є не обґрунтованою, оскільки договором не передбачено стягнення штрафу.

Стаття 546 ЦК України у п.1 зазначає, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Однак, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений з недодержанням письмової форми є нікчемним (ст. 547 ЦК України).

З огляду на викладене, із врахуванням того, що сторони у договорі не передбачили нарахування пені та штрафу, суд відмовляє у їх стягненні.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Але присуджуючи до стягнення пеню та штраф суд виключає можливість застосування цих двох видів відповідальності одночасно, враховуючи конституційний принцип, відповідно до якого ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ст.61 Конституції України).

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги частково: в частині стягнення основного боргу в сумі 11847,20грн., пені - в сумі 1142,40грн. та 3% річних в сумі 155.20грн.

Судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст.525, 526, ч.2 ст.625, 629 ЦК України, ч.1 ст.193, ст.ст. 199,229,230, ч.6 ст.231 ГК України, 49, 82-84, 116 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідн.код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Наше місто», вул. Стебницька 100, м.Трускавець Львівської області (код ЄДРПОУ 32213522) 11847,20грн. основного боргу, 1142,40грн. пені та 3% річних в сумі 155.20грн.

3.В рештій частині позову відмовити.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідн.код НОМЕР_1) в дохід державного бюджету 131,44грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя