Рішення № 11012699, 17.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

17.08.10                                                                                           Справа№ 11/115 (2010)

Суддя Сало І.А.

Секретар судового засідання Боржієвська Л.А.

Розглянувши матеріали справи за позовом: Львівського відкритого акціонерного товариства «Елегант», м.Львів

До відповідача: Приватного підприємства «РТП Сервіс», м.Львів

Про стягнення 4999,00грн.

У відкритому судовому засіданні взяли участь представники:

Від позивача: Яворська А.М.- предст. доручення № 04юр-01/10 від 22.07.2010року

Від відповідача: не з’явився

Суть спору: Позов заявлено Львівським відкритого акціонерним товариством «Елегант»про стягнення із Приватного підприємства «РТП Сервіс»4999,00грн. боргу.

Ухвалою господарського суду від 09.07.07.2009року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.07.2010року.

За клопотанням позивача, розгляд справи було відкладено на 17.08.2010року.

Позивач позовні вимоги підтримав та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з»явився.

Суд, вважає за можливе розглянути справу при відсутності представника сторони, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 14.10.2009року між сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 48 відповідно до якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування, придатні для використання за призначенням, складське приміщення площею 354,00кв.м та офісне площею 107,0кв.м.,що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Зелена, 147.

Факт передачі приміщення підтверджений актами приймання-передачі приміщень від 14.10.2009року.

Термін дії договору визначений до 31.12.2009року.

Згідно п.3.1 договору відповідачем був складений та наданий перелік автомашин та працівників для в»їзду/виїзду на територію ВАТ «Елегант»для їх перепустки через прохідну.

В листопаді 2009року відповідач, посилаючись на фінансові труднощі, звернувся до позивача з проханням зменшення орендованої ним площі, внаслідок чого позивач уклав додаткову угоду № 1 від 30.10.2009року, відповідно до якої в оренді залишилось лише складське приміщення площею 192,00кв.м., плата за яке (згідно додаткової угоди) складала 4800,00грн.

Відповідач відмовився підписувати Додаткову угоду № 1 та додані до неї акти приймання-передачі.

Згідно п.4.1 договору № 48 загальна сума орендної плати за місяць складає 13130,00грн і сплачується у безготівковій формі щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця за наступний місяць, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.

Відповідно до п.1.3 додаткової угоди орендна плата за місяць складає 4800,00грн. і сплачується на тих же умовах. Дану суму відповідач повинен був сплатити у листопаді відповідно до виставленого рахунку № 00375 від 26.10.2009року.

Враховуючи те, що оплата проведена не була, позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми.

Крім суми осново боргу, позивач нарахував 144,00грн. річних та 55,00грн. інфляційних втрат.

Таким чином, загальна сума позову складає 4999,00грн.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

На підставі укладеного між сторонами договору оренди нежитлових приміщень № 48 від 14.10.2009року позивач надав в оренду відповідачу нежитлові приміщення загальною площею 461,0кв.м., що знаходиться по вул.Зеленій 147 у м.Львові, терміном до 31.12.2009року (п.7.1 договору). Приміщення передані згідно актів приймання-передачі від 14.10.2009року.

Внаслідок клопотання орендаря про зменшення площі орендованого ним приміщення, позивач згідно додаткової угоди № 1 до договору № 48 зменшив площу оренди до 192кв.м. та, відповідно, розмір орендної плати до 4800,00грн. за місяць. Дану угоду орендар не підписав.

Однак, звертаючись до суду, позивач просить стягнути орендну плату за листопад 2009року відповідно до Додаткової угоди із врахуванням меншої площі та меншої суми, що складає 4800,00грн.

При винесенні рішення суд керується укладеним між сторонами договором № 48 від 14.10.2009року, який підписаний представниками обох сторін, і діяв до 11.12.2009року.

Однак, суд вважає правом позивача вимагати суму 4800,00грн. за листопад 2009року, яка визначена Додатковою угодою № 1 до договору № 48.

Відповідно до п.4.1 договору загальна сума орендної плати за місяць сплачується у безготівковій формі щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця за наступний місяць, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.

26.10.2009року відповідачу був виставлений рахунок № 00375 на суму 4800,00грн., який оплачений не був.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.180 ГКУ визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами договору оренди відповідно ст. 284 ГК України є: об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації та ін.

В процесі укладення договору сторонами досягнуто згоди щодо ряду істотних умов, серед яких і порядок та строки внесення орендної плати та інших витрат пов’язаних із укладеним договором оренди.

Відповідно ст. 286 ГКУ орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Пунктом 4 вищезазначеної статті визначено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Оскільки відповідачем, в порушення умов договору, орендна плата вносилась несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 4800,00грн., позивач правомірно звернувся до суду із позовом про захист своїх прав та інтересів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що у зв’язку із невиконанням договірних зобов»язань відповідачем позивач поніс відповідні фінансові збитки, пов’язані із непоступленням коштів, а тому розмір невідшкодованих збитків збільшився у зв’язку із ростом цін на майно.

Таким чином, крім суми основної заборгованості позивач правомірно просить стягнути із відповідача інфляційні збитки понесені ним внаслідок невиконання ним грошових зобов’язань, що складає 144,00грн. та 3% річних за користування чужими коштами в розмірі 55,00грн.

Відповідач (Емітент) не може бути звільненим від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання згідно вимог пункту 1 статті 625 Цивільного кодексу України.

Окрім того, пункт 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. По-перше, Емітент (Відповідач) повинен сплатити на вимогу кредитора (Позивача) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до статті 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

По-друге, боржник (Відповідач), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора (Позивача) зобов'язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, стаття 536 ЦК України вказує на те, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства України.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є виконання їх належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов’язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Відповідно до Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.05.1999року № 02-5/223 „Про деякі питання пов’язані із застосуванням індексу інфляції” відповідні індекси розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватись для визначення розміру завданих збитків.

У разі необхідності господарські суди можуть витребувати від органів статистики дані про розмір індексу інфляції за той чи інший період.

Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

Відповідно до п.4 Роз’яснення ВСУ, викладеному у Постанові № 8/406 (02/083) від 25.03.2002року –три проценти річних, передбачені статтею ЦК України, стягуються лише при простроченні виконання грошового зобов’язання. Ця форма передбачає спеціальну відповідальність, яка не ототожнюється з неустойкою, тому скорочені строки позовної давності на дані вимоги не поширюються.

Оцінюючи поданий позивачем розрахунок господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

Позивачем представлено обґрунтований розрахунок інфляційних в розмірі 55,00грн., та річних в розмірі 144,00грн.

Відповідач при наданих йому правах та можливостях позовні вимоги не заперечив, доказів оплати не представив.

Ст. 33 ГПК України, зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК)

Судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити повністю.

Стягнути із Приватного підприємства «РТП Сервіс», м.Львів, вул. Городоцька, 174 (код ЄДРПОУ 36152579) на користь Львівського відкритого акціонерного товариства «Елегант», м.Львів, вул. Зелена, 147 (код ЄДРПОУ 01554278) 4800,00грн. основного боргу, 144,00грн. річних, 55,00грн. інфляційних, 102,00грн. державного мита та 236,00грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя