Рішення № 11012567, 30.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.10 Справа № 4/182пн.

Розглянувши матеріали справи за позовом

Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

до Закритого акціонерного товариства “Сватівська олія”, м. Сватове Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство "Ресурспостач", м. Київ

про спонукання виконати певні дії

Суддя: Батюк Г.М.

Секретар судового засідання: Макаренко В.А.

в присутності представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність № 795 від 13.07.2010;

від відповідача: Зубенко В.М., довіреність № 7 від 19.05.2010;

від 3 особи не прибув.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги витребувати з чужого незаконного володіння Закритого акціонерного товариства "Сватівська олія", код ЄДРПОУ 25368994, розташованого за адресою: пров. Заводський, 13, м. Сватове Луганської області, належне на праві власності, Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_1, насіння соняшнику врожаю 1999 року у кількості 159 тон 360 кілограм; зобов'язати Закрите акціонерне товариство "Сватівська олія", код ЄДРПОУ 25368994, розташованого за адресою: пров. Заводський, 13, м. Сватове Луганської області, відвантажити власними технічними засобами, Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_1, насіння соняшнику врожаю 1999 року у кількості 159 тон 360 кілограм.

Представник відповідача відзивом на позовну заяву № 1148 від 21.07.2010, доповненнями до відзиву № 1268 від 12.08.2010 та № 1343 від 30.08.2010 відхилив позовні вимоги.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача у судове засідання не прибула, письмовий відзив не надала.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання повноважного представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, який належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому, направлення кореспонденції на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги ст. ст. 11, 316, 317, 387, 509, 559, 514, ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 4, 11, 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (з урахуванням доповнення до позову від 12.08.2010) та наступними фактичними обставинами.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 став переможцем конкурсу на придбання лоту № 199 (партія насіння соняшнику врожаю 1999 року у кількості 159 тон 360 кілограм, яка зберігається у ЗАТ "Сватівська олія"), що є власністю держави, розпорядником якого є Державний комітет України з державного матеріального резерву.

13.05.2008 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Державним підприємством "Ресурспостач" (діючим від імені Державного комітету з державного матеріального резерву України на підставі договору доручення Юр-234/2006 від 10.02.2006) укладено договір № 1-2077 про купівлю насіння соняшнику врожаю 1999 року в кількості 159,360 тон на умовах EXW "Франко-склад" відповідно до ІНКОТЕРМС-2000 (самовивіз зі складу ЗАТ "Сватівська олія" за ціною 1040 грн/тона, загальна вартість партії 165734,40 грн.

Державним комітетом України з державного матеріального резерву видано наряд № 370/6-4 від 23.05.2008 Закритому акціонерному товариству "Сватівська олія" на розбронювання партії насіння соняшнику врожаю 1999 року в кількості 159,360 тон та відвантаження вказаного товару фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5

Державне підприємство "Ресурспостач" 26.05.2008 на адресу відповідача надіслано супроводжувальний лист № 1159, яким повідомлено відповідача про перехід права власності на партію насіння соняшнику врожаю 1999 року в кількості 159,360 тон, що зберігається на його складах, від Державного комітету України з державного матеріального резерву до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 24.11.2008 надіслав відповідачу лист з проханням сповістити про час можливого відвантаження зазначеної партії соняшнику, на який відповідач не надав відповіді.

Позивач зазначив, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги від 12.12.2008, відповідно до якого фізична особа-підприємець ОСОБА_5 передав належне йому право вимоги згідно з договором № 1-2077 від 13.05.2008 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1

Між вказаними сторонами 15.12.2008 підписано акт прийому-передачі документів, що підтверджують факт купівлі-продажу партії насіння соняшнику.

Таким чином, позивач у даній справі набув всіх прав та обов'язків за договором № 1-2077 від 13.05.2008, що належали фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5

За таких обставин, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовними вимогами: витребувати з чужого незаконного володіння Закритого акціонерного товариства "Сватівська олія", код ЄДРПОУ 25368994, розташованого за адресою: пров. Заводський, 13, м. Сватове Луганської області, належне на праві власності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_1, насіння соняшнику врожаю 1999 року у кількості 159 тон 360 кілограм; зобов'язати Закрите акціонерне товариство "Сватівська олія", код ЄДРПОУ 25368994, розташованого за адресою: пров. Заводський, 13, м. Сватове Луганської області, відвантажити власними технічними засобами фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_1, насіння соняшнику врожаю 1999 року у кількості 159 тон 360 кілограм.

Представник відповідача відзивом на позовну заяву позовні вимоги відхилив.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ним докази суд, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_5 став переможцем конкурсу на придбання лоту № 199 (партія насіння соняшнику врожаю 1999 року у кількості 159 тон 360 кілограм, яка зберігається у ЗАТ "Сватівська олія"), що є власністю держави, розпорядником якого є Державний комітет України з державного матеріального резерву.

13.05.2008 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Державним підприємством "Ресурспостач" (діючим від імені Державного комітету з державного матеріального резерву України на підставі договору доручення Юр-234/2006 від 10.02.2006) укладено договір № 1-2077 про купівлю насіння соняшнику врожаю 1999 року в кількості 159,360 тон на умовах EXW "Франко-склад" відповідно до ІНКОТЕРМС-2000 (самовивіз зі складу ЗАТ "Сватівська олія" за ціною 1040 грн/тона, загальна вартість партії 165734,40 грн. (а. с. 20-22).

Державним комітетом України з державного матеріального резерву видано наряд № 370/6-4 від 23.05.2008 Закритому акціонерному товариству "Сватівська олія" на розбронювання партії насіння соняшнику врожаю 1999 року в кількості 159,360 тон та відвантаження вказаного товару фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 (а. с. 23).

Державне підприємство "Ресурспостач" листами № 1159 від 26.05.2008 (а. с. 25) та № 4449 від 23.10.2008 (а. с. 26) повідомило відповідача про перехід права власності на партію насіння соняшнику врожаю 1999 року в кількості 159,360 тон, що зберігається на його складах, від Державного комітету України з державного матеріального резерву до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 24.11.2008 звернувся до Закритого акціонерного товариства "Сватівська олія" (відповідача у справі) з листом б/н та б/д, у якому просить сповістити його про час можливого відвантаження зазначеної партії соняшнику.

Вказаний лист залишений відповідачем без відповіді.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги від 12.12.2008, відповідно до якого фізична особа-підприємець ОСОБА_5 передав належне йому право вимоги згідно з договором № 1-2077 від 13.05.2008 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1

Між вказаними сторонами 15.12.2008 підписано акт прийому-передачі документів, що підтверджують факт купівлі-продажу партії насіння соняшнику.

Проаналізувавши умови договору № 1-2077 від 13.05.2008 та наявні у матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про те, що договір відступлення права вимоги від 12.12.2008 укладений з порушенням умов договору № 1-2077 від 13.05.2008.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 8.2 договору № 1-2077 від 13.05.2008, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Державним підприємством «Ресурспостач», ні одна із сторін не може передавати свої права і обов'язки за договором третій особі без одержання письмової згоди другої сторони.

В матеріалах справи відсутні докази того, що фізична особа-підприємець ОСОБА_5 мав письмову згоду Державного підприємства «Ресурспостач»на заміну кредитора та письмове повідомлення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 про заміну кредитора в зобов'язанні, адресоване Державному підприємству «Ресурспостач»; позивачем не надано жодних відповідних доказів. Крім того, представник позивача у судовому засіданні 30.08.2010 в усній формі підтвердив про відсутність взагалі таких доказів.

Таким чином, договір уступки права вимоги від 12.12.2008, на який позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, укладений в порушення ст. 516 Цивільного кодексу України та умов договору № 1-2077 від 13.05.2008.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України договір про відступлення права вимоги від 12.12.2008 є нікчемним правочином і не може служити підставою й створювати юридичні наслідки для виникнення права у позивача вимагати від Державного підприємства «Ресурспостач»виконання обов'язків за договором.

З вищевикладеного вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в порушення ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України ґрунтує свої позовні вимоги на підставі договору про відступлення права вимоги від 12.12.2008, який є нікчемним правочином.

Доводи позивача про те, що на момент укладання договору відступлення права вимоги від 12.12.2008 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 права та обов'язки сторін за договором № 1-2077 від 13.05.2008 були виконанні в повному обсязі, оскільки відповідно до останнього договору наряд передається покупцю тільки після 100% оплати вартості матеріальних цінностей, що витікає із п. 4.2 та п. 3.1 договору № 1-2077 від 13.05.2008, спростовуються наявними у справі матеріалами.

Відповідно до п. 3.1 договору № 1-2077 від 13.05.2008 протягом 5-ти банківських днів з дати підписання договору (крім останнього банківського дня місяця) покупець (фізична особа-підприємець ОСОБА_5Д.) здійснює попередню оплату в розмірі 100% загальної вартості матеріальних цінностей, вказаної в п. 2.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця (Державне підприємство "Ресурспостач") вказаний у реквізитах договору.

Згідно з п. 4.2 договору № 1-2077 від 13.05.2008 протягом 10 робочих днів з дати отримання продавцем грошових коштів на умовах і в розмірі вказаному п. п. 2.1, 3.1 договору, продавець передає покупцю наряд (наряди) Держкомрезерву України на відпуск матеріальних цінностей державного резерву.

Зобов'язання продавця щодо поставки матеріальних цінностей вважаються виконаними з моменту передачі покупцю наряду.

Таким чином, зобов'язанням продавця (Державного підприємства "Ресурспостач") за договором № 1-2077 від 13.05.2008 є лише видача покупцю (фізичній особі підприємцю ОСОБА_5Д.) наряду на його ім'я на відпуск продукції державного матеріального резерву, в той час як зобов'язанням покупця є перерахування попередньої оплати у розмірі 100% загальної вартості матеріальних цінностей на рахунок продавця, лише після чого покупець отримує наряд.

В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують виконання покупцем (фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5Д.) своїх зобов'язань відповідно до п. п. 3.1, 4.2 вказаного вище договору, відповідних доказів не надано позивачем.

Крім того, видаткова накладна № 1-00000321 від 26.05.2008 належним чином не підписана з боку фізичної особи-підприємцем ОСОБА_5 (а. с. 24). Викладене свідчить про те, що останній не отримав спірний товар за договором № 1-2077 від 13.05.2008.

Тому, у суду відсутні підстави вважати про виконання сторонами, зокрема покупцем (фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5Д.), своїх обов'язків у повному обсязі, які витікають із умов договору № 1-2077 від 13.05.2008.

Таким чином, позивач документально не довів суду про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_5 є власником спірного товару, що належить Державному комітету України з державного матеріального резерву, за договором № 1-2077 від 13.05.2008.

Суд звертає увагу на те, що позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами до Закритого акціонерного товариства ""Сватівська олія", яке не є стороною ні договору № 1-2077 від 13.05.2008, ні договору відступлення права вимоги від 12.12.2008. Вказане товариство є відповідальним зберігачем і, виходячи з Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1078, може відпустити цінності державного резерву тільки на підставі його розпорядження і особі, вказаній в цьому розпорядженні.

При цьому, ні Закон України "Про Державний матеріальний резерв", ні Порядком реалізації матеріальних цінностей державного резерву не передбачено передачу майна Держкомрезерву іншій особі, ніж вказано це у розпорядженні на відпуск матеріальних цінностей і передавання права вимоги на відпуск матеріальних цінностей іншій юридичній або фізичній особі, яка не брала участі в конкурсі.

В матеріалах справи відсутні та не надані позивачем докази, які б свідчили про видачу Державним підприємством "Ресурспостач" розпорядження Державного комітету України з державного матеріального резерву для Закритого акціонерного товариства "Сватівська олія" на відпуск цінностей Державного матеріального резерву фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1

Крім того, з матеріалів справи не вбачається взагалі про звернення позивача до відповідача щодо поставки насіння соняшнику в його адрес та про заміну кредитора за договором № 1-2077 від 13.05.2008 до звернення з позовом до господарського суду (відповідних доказів не надано позивачем до матеріалів справи).

Звертаючись до господарського суду з позовними вимогами до Закритого акціонерного товариства "Сватівська олія", позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на договір відступлення права вимоги б/н від 12.12.2008 за договором № 1-2077 від 13.05.2008. Під час розгляду справи у доповненні до позову б/н від 12.08.2010 позивач в обґрунтування своїх вимог посилається вже й на договір купівлі-продажу б/н від 12.12.2008, укладеного між фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (цей договір був отриманий судом поштою лише 20.08.2010 згідно відмітки канцелярії суду), що не відповідає ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вище наведене, позовні вимоги, заявлені до Закритого акціонерного товариства "Сватівська олія", про витребування з чужого незаконного володіння Закритого акціонерного товариства "Сватівська олія", код ЄДРПОУ 25368994, розташованого за адресою: пров. Заводський, 13, м. Сватове Луганської області, належне на праві власності, Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_1, насіння соняшнику врожаю 1999 року у кількості 159 тон 360 кілограм; про зобов'язання Закритого акціонерного товариства "Сватівська олія", код ЄДРПОУ 25368994, розташованого за адресою: пров. Заводський, 13, м. Сватове Луганської області, відвантажити власними технічними засобами, Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_1, насіння соняшнику врожаю 1999 року у кількості 159 тон 360 кілограм, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, тому у задоволені позову слід відмовити.

У судовому засіданні 30.06.2010 року за згодою представників сторін були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Крім того, повернути позивачу платіжне доручення № 94 від 21 червня 2010 року на суму 236 грн. 00 коп. витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

3. Повернути Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, платіжне доручення № 94 від 21 червня 2010 року на суму 236 грн. 00 коп. витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення 03.09.2010

Суддя Г.М.Батюк

Помічник суддіС. А. Кулешова