Рішення № 11011966, 26.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/32726.08.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-металургійна компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-архітектурна фірма «Монолітспецсервіс»

про стягнення 49314,92 грн.

                                                                                           Суддя Курдельчук І.Д.

Представники сторін:

від позивача: Бойко В.А. –дов. № б/н від 20.04.2010р.

від відповідача: не з’явились

В судовому засіданні 26.08.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду Автономної республіки Крим передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-металургійна компанія»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-архітектурна фірма «Монолітспецсервіс»про стягнення заборгованості за невиконання грошових зобов’язань за договором № 85/07-08 псм. від 10.09.2008р. в розмірі 49314,92 грн., в тому числі 42000,00 грн. основний борг, 1575,59 грн. збитки від інфляції, 798,08 грн. 3% річні та 4941,25грн. пеня.

Ухвалою Господарського суду Автономної республіки Крим від 11.05.2010р. матеріали справи №2-12/1224-2010 надіслано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва за місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-архітектурна фірма Монолітспецсервіс”.

Відповідно до резолюції Голови Господарського суду міста Києва від 18.06.2010р. справа № 2-12/1224-2010 передана на розгляд судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.10 №13/327 матеріали прийняті до провадження та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.07.2010р.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 20.07.2010р. представників сторін розгляд справи було відкладено на 26.08.2010р.

В судове засідання 26.08.2010р. з’явився представник позивача, надав документи на виконання вимог ухвали суду та дав пояснення по справі, а також надав суду докази часткового погашення відповідачем суми основної заборгованості.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судові засідання 20.07.2010р. та 26.08.2010р. не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідки ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст..ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

10.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-металургійна компанія»(далі –позивач, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-архітектурна фірма «Монолітспецсервіс»(далі –відповідач, покупець за договором) було укладено договір № 85/07-08 псм. (далі - договір).

Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору позивач зобов'язався поставити, а відповідач - приймати та оплатити на умовах, викладених в договорі, металопрокат (далі - товар), асортимент, кількість, якість та ціна якого вказані в специфікаціях або у рахунках-фактури, які оформляються у вигляді додатків до договору та є його невід’ємною частиною.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна товару є договірною між сторонами та вказується в специфікації або рахунках-фактури, які є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно п. 4.1. договору, поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс»у редакції 200 року з урахуванням особливостей, встановлених договором на умовах FCA .

Умовами розділу 6 договору сторони узгодили порядок розрахунків, відповідно до якого, розрахунки за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів у національній валюті на поточний рахунок постачальника у розмірі 100% попередньої оплати, якщо інше не вказано в специфікації або рахунку-фактури.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу відповідно до видаткової накладної № КФЗ-000245 від 05.02.2009р. на загальну суму 98 940,00грн. на оплату якої виставлено рахунок-фактуру СФ КФЗ-000025 від 03.02.2009р.

Вищевказана накладна та рахунок приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім. Факт виконання зобов’язань позивачем підтверджується також виданою та підписаною відповідачем довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПО № 047659 від 05.02.2009р.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару в розмірі 56940,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за вищевказаним договором становить 42000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору 25.05.2009р. на адресу відповідача була направлена претензії № 165 від 19.05.2009р. з вимогою добровільно погасити існуючу заборгованість за договором. Однак зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 42000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором № 85/07-08 псм. від 10.09.2008р. в сумі 42000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 4941,25 грн. за період з 17.06.2009р. по 17.12.2009р.

Згідно п. 8.3. договору, сторони визначили, що у випадку порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неоплаченого товару.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд дійшов висновку, що дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п. 8.3) та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 4941,25 грн.

Також, за неналежне виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договорами позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 798,08 грн. та витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 1575,59грн.

В положеннях ст. 610 Цивільного кодексу України зазначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, 3 проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 42000,00 грн. вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій за договором № 85/07-08 псм. від 10.09.2008р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім цього, в судовому засіданні 26.08.2010р. позивач надав довідку про те, що відповідачем після порушення провадження у справі було частково сплачено суму основної заборгованості, яка виникла відповідно до укладеного договору в розмірі 16800,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача.

Згідно з п. 1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази позивача про сплату відповідачем частини основного боргу, дослідивши матеріали справи, зважаючи на те, що спір частково врегульовано самими сторонами шляхом перерахування частини основного боргу і між ними у зв’язку з цим не залишилось неврегульованих питань, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 16800,00 грн. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 16800,00 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-архітектурна фірма «Монополітспецсервіс» (01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, 3-Б; код ЄДРПОУ 34808515) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-металургійна компанія»(01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1; код ЄДРПОУ 25412086) 25 200 (двадцять п’ять тисяч двісті) грн. 00 коп. основного боргу, 4 914 (чотири тисячі дев’ятсот чотирнадцять)грн. 25 коп. пені, 1 575 (одна тисяча п’ятсот сімдесят п’ять) грн. 59 коп. збитків від інфляції, 798 (сімсот дев’яносто вісім) грн. 08 коп. 3% річних та судові витрати в розмірі 493 (чотириста дев’яносто три) грн. 15 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті триста шість) 74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                 І.Д. Курдельчук                                         дата складення 30.08.10