Рішення № 11011122, 30.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.08.10 р.                     Справа № 40/119пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Гладковій К.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Комунальне підприємство „Міжнародний аеропорт Донецьк”, м. Донецьк

до відповідача Державне підприємство обслуговування повітряного руху України в особі Донецького регіонального структурного підрозділу, м. Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Донецької міської ради, м. Донецьк

про спонукання укласти договір

за участю:

представників сторін:

від позивача: Фролова Г.О. - юрисконсульт

від відповідача: Луконіна О.С. – юрисконсульт

На підставі розпорядження від 31.05.10р. справу № 40/119пд було передано на розгляд судді Підченко Ю.О.

За клопотання обох сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, витребування додаткових матеріалівзгідно до редакції, яка діяла до набрання чинності змін до Господарського процесуального кодексу України, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першої ст. 69 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство „Міжнародний аеропорт Донецьк” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Донецького регіонального структурного підрозділу про зобов’язання останнього, зокрема:

·          укласти договір № 94.8/8 –10 оренди нежитлового приміщення загальною площею 827,55 кв.м, із розміром орендної плати в сумі 46694,10 грн. на місяць, строком на один рік;

·          зобов’язати Донецький регіональний структурний підрозділ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України укласти договір № 94.8/7 –10 оренди нежитлового приміщення загальною площею 162,4 кв.м, із розміром орендної плати в сумі 4111,17 грн. на місяць, строком на один рік.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:

Ш           досудове врегулювання розбіжностей, що виникають під час укладення господарських договорів передбачених у статті 10 ГПК України - порушено позивачем під час звернення до суду;

Ш          спонукання до укладення договору за рішенням суду при відсутності волевиявлення іншої сторони на укладення договору не повинно суперечити частини 1 статті 187 ГК України щодо обов’язковості укладення такого договору, та наявністю правовідносин між суб’єктами господарювання;

Ш           відповідно до вимог Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” передача об’єктів права комунальної власності в оренду можливе лише за згодою таких органів. Приписи статті 72 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27.04.1010р. за № 2154 –IV, вказують на те, що передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах, крім державного та комунального майна, що передається в оренду бюджетним установам. Нерухоме майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, може бути передано в оренду строком тільки до 1 січня 2011 року;

Ш          позивачем на час звернення з позовом не приймається до уваги специфіка діяльності підприємства відповідача, оскільки під час укладення договору та виконання його умов виникнуть негаразди, пов’язані із демонтажем інженерних спору, що призведе до паралізації повітряного руху, завдасть значної матеріальної шкоди державі, а також спричинить реальну загрозу безпеці повітряного руху країни;

Ш           спірне майно, яке може бути предметом договорів належить на праві власності територіальним громадам, і знаходиться в управлінні Донецької обласної ради, яка не позбавлена право на звернення до суду;

Ш          відповідно до законодавчих та відомчих актів майно передано в оренду відповідачеві та закріплене за ним без внесення орендних платежів, що знайшло своє відображення у Постанові Кабінету Міністрів України від 26.02.93р. за №142 та в наказі Міністерства транспорту України від 10.01.93р. № 14;

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Ухвалою господарського суду від 06.07.10р. за клопотанням позивача до участі у справі було залучено третю особу - Донецьку обласну раду, оскільки рішення у справі може вплинути на її подальші правовідносини з позивачем та відповідачем. Однак, її представник до судового засідання не з’явився, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 ГПК України.

До прийняття рішення у справі позивач уточнив підстави позову, що відповідає вимогам статті 22 ГПК України.

Позов мотивовано тим, що згідно акту „ Про розподіл майна та засобів між Донецьким авіапідприємством та Донецькою філією „ ДП ОПР України” за останньою, правонаступником якого є відповідач, закріплено майно ( споруди приміщення, нежитлові приміщення, технічне обладнання тощо), які пов’язані із службою руху Умови передачі вказаного майна - без сплати за оренду з відшкодуванням витрат на їх утримання.

Згідно наказу Міністерства транспорту України від 06.02.95р. за № 56 було створено комісію для визначення переліку та передачі майна до системи Комітету по використанню повітряного простору України. За актом приймання передачі від 14.05.96р., актом закріплення приміщень та територій від 22.04.96р. , та подальших змін до їх змісту відповідачу було передано у користування вказане вище майно, у тому числі земельні ділянки.

Рішенням обласної ради Донецької області від 17.06.03р. за № 4.9-236 Державне підприємство „ Міжнародний аеропорт Донецьк” перетворено в Комунальне підприємство „ Міжнародний аеропорт Донецьк”. Відповідач на час звернення позовом безоплатно користується нежитловими приміщеннями загальною площею 989,95 кв.м.: в будинку КДП – 827,55 кв. м., в будівлі доку – складу ( ОМТ) - 162,4 кв.м. Вказана нерухомість знаходяться на балансі КП „ Міжнародний аеропорт Донецьк” на підставі акту прийому-передачі цілісного майнового комплексу Державного підприємства „Міжнародний аеропорт Донецьк” від 07.07.03р. з державної до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ та міст, і знаходиться в управлінні обласної ради.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти договір оренди (листи: №94.8/52-25 від 25.02.08р.; лист за № 34.6-102 від 09.09.08р.), направляв проект договору на оренду приміщення загальною площею 989,95 кв.м., для їх узгодження та підписання. Однак, відповідач не розглянув пропозиції, у зв’язку з чим позивач повинен був звернутися до господарського суду за захистом свого порушеного права. Рішенням господарського суду у справі № 16/239пд від 10.02.09р. було задоволено позов до відповідача про зобов’язання останнього укласти договір оренди нежитлового приміщення загальною площею у розмірі 989,95 кв.м.

Втім, постановою Донецького апеляційного господарського суду по даній справі рішення місцевого суду було скановано з посиланням на те, що позивачем не доведено необхідність укладення договору за законом, відбулося порушення вимог статті 181 ГК України, приписів статті 10 Закону України „ Про оренду державного та комунального майна”. Відсутністю необхідних документів, які надають змогу ідентифікувати його дії, як оферту в розумінні вимог статті 641 ЦК України, наявність різниць у розмірах площ спірних приміщень слугувало підставою для не задоволення його вимог.

Фактичні обставини справи встановлені іншим господарським судом є обов’язковими згідно вимог статті 35 ГПК України для господарського суду, і не доводяться знов під час розгляду спору між тими ж самими сторонами.

12.05.10р. листом 34.6.-77 позивач надіслав на адресу відповідача два проекти договорів з пропозицією щодо їх узгодження та підписання, а саме:

ь          № 94.8/7-10 на оренду нежитлового приміщення загальною площею 162,4 кв.м., за його індивідуальним визначеними ознаками;

ь          № 94.8/8-10 на оренду нежитлового приміщення загальною площею 827,55 кв.м., за його індивідуальними визначеними ознаками.

На думку позивача, вказані договори відповідають вимогам закону, у том числі приписам статті 10 Закону України „ Про оренду державного та комунального майна”, далі Закон-1. Додатково у якості обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на приписи статті 72 Закону України Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27.04.1010р. за № 2154 –IV, Порядок проведення конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст, які знаходяться в управлінні обласної ради, частину першу статті 4 Закону України „Про управління об’єктами державної власності”, статті 6, 7, п. 8 ст. 9 закону -1, статтю 10 та статті 67, 181,187 ГК України.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін, та досліджено правову норму, яку потрібно застосовувати у спірних відносинах сторін, у зв’язку з чим слід дійшов висновку, що доводи позивача є хибними виходячи із наступного:

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” суб'єктами управління об'єктами державної власності є Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, міністерства та інші органи виконавчої влади (уповноважені органи управління).

Суб’єктом управління об’єктом державної власності, що став предметом спору, на момент розподілу та передачі майна була виключно держава в особі Міністерства транспорту України, в підпорядкуванні якого знаходились позивач та відповідач.

Згідно пункту 8 статті 9 Закону – 1, у разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає, що укладання господарського договору – це зустрічні договірно-процедурні дії двох або більше суб’єктів господарювання із визначенням умов договору, що відповідають їх реальним намірам і економічним інтересам.

Відповідно до ч. 2 зазначеної статті проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. При цьому пропозиція укласти договір повинна бути чітко висловлена і виражати дійсний намір суб’єкта господарювання укласти договір. Пропозиція вважається досить визначенею, якщо в ній зазначені всі істотні умови договору або порядок їхнього визначення.

Істотними умовами договору оренди згідно ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” ат приписів ст.ст. 180, 181 ГК України. зокрема, є :

·          об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

·          термін, на якій укладається договір оренди;

·          орендна плата з урахуванням її індексації;

·          порядок використання амортизаційних відрахувань;

·          відновлення орендованого майна та умови його повернення;

·          виконання зобов’язань;

·          забезпечення виконання зобов’язань –неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;

·          порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об’єкта оренди;

·          відповідальність сторін;

·          страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

·          обов’язку сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Таким чином, головне, щоб відбулася подія відносно якої було прагнення, сторони повинні здійснити певні дії, а саме відносно його суттєвих умов та порядку надіслання оферти – пропозиції на укладення договору, як це визначено у статті 641 ЦК України.

Офертою в розумінні вимог вказаної статті вважається пропозиція щодо укладення договору, яка тягне певні правові наслідки. Вона може вважатися не будь - якою пропозицією взагалі, а лише така, що містить всі необхідні істотні умови договору, з урахуванням вимог зазначених у статті 638 ЦК України. Не може вважатися офертом лист, який хоча і містить всі істотні умови договору, але за змістом якого слідує лише намір особи вступити у попередні переговори щодо укладення договору з посиланням на розмір площі, майна яке підлягає передачі в оренду.

Докази у справі свідчать про те, що спірні проекти договорів всупереч вимогам статті 10 ГПК України та статті 181 ГК України, оскільки були надіслані на адресу відповідача до початку виникнення спору у суді. Доказом майбутнього вчинення таких дій, а саме після порушення судом провадження у справі є звернення позивача до відповідача з листом від 12.05.10р. за № 34.6 -77 та одночасно надсилання проектів спірних договорів, які отримані відповідачем за вхідним за №191 від 13.05.10р. Втім, пропозицій (оферти) в розумінні вимог ст. 641 ЦК України, а саме намір на укладення договорів, відображення у проектах договорів оренди істотних їх умов позивачем не оформлено. Проведене між сторонами листування щодо можливості укладення договорів оренди на спірне майно (листи від 25.02.08р. за №94.8/52-25, та від 09.09.08р. за № 34.6-102) містять в собі розбіжності у визначені площ спірного майна, яке підлягає передачі в оренду. Порушення визначеного законодавцем порядку укладення договорів має за собою певні правові наслідки у суб’єктів господарювання.

Оскільки за своєю юридичною природою пропозиція щодо укладення договору ( оферта) є одностороннім правочином, то вона тягне за собою виникнення певних правових наслідків для особи, що її зробила. Ці правові наслідки виявляється в тому, що одержана адресантом оферта зобов’язує оферента і не може бути ним відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена. Слід зазначити, що правові наслідки оферти пов’язуються не з самим фактом її здійснення оферентом, а з фактом її отримання іншою особою.

Саме тому оферент вправі відкликати оферту до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція позивача не відповідає вказаним вимогам, оскільки ним не відкликана, що позбавляє відповідача відповідно до вимог законодавства дотримуватися загального порядку укладення господарських договорів зазначених у п. п 3,4,5,6,7,8 статті 181 ГК України, у тому числі можливість прийняття заходів досудового порядку на оформлення протоколу розбіжностей а висловлювання своїх заперечень а бо пропозицій на укладення договору.

Законодавець встановлює, що обов’язок укладення договорів пов’язано з існуванням прямої вказівки закону для певних категорій суб’єктів з урахуванням вказівок передбачених у Законі України „Про управління об'єктами державної власності” та Законі України „ Про оренду державного та комунального майна”.

Окрім цього, стаття 179 ГК України передбачає загальні умови укладання договорів що породжують господарські зобов’язання. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі:

·          типового договору, затвердженого Кабінетом міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

·          примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання ними договорів. Коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст. ( органом управління майном є - Донецька обласна рада).

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, позивачем не доведені необхідність укладення договорів, належність їх умов до цілей визначених законом, необхідність одержання права на оренду спірного приміщення за конкурсними засадами, порушено порядок їх оформлення та укладення згідно закону. Відповідач обґрунтував неможливість укладення спірних договорів, посилаючись на фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження, у тому числі погіршення його майна, неможливість використання умов договору оренди з посиланням на технічний стан організації та обслуговування повітряного руху на умовах, які запропоновані позивачем тощо. Довів порушення позивачем порядку укладення договорів такого типу.

За такими обставинами у задоволенні позову Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Донецьк” до Донецького регіонального структурного підрозділу про зобов’язання останнього, зокрема:

·          укласти договір № 94.8/8 –10 оренди нежитлового приміщення загальною площею 827,55 кв.м, із розміром орендної плати в сумі 46694,10 грн. на місяць, строком на один рік;

·          зобов’язати Донецький регіональний структурний підрозділ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України укласти договір № 94.8/7 –10 оренди нежитлового приміщення загальною площею 162,4 кв.м, із розміром орендної плати в сумі 4111,17 грн. на місяць, строком на один рік, - слід відмовити, як необгрунтвоано заявленого.

За змістом позовної заяви вбачається, що позов пред’явлення до юридичної особи в особі її структурного підрозділу. Однак відповідно до резолютивної частини позовної заяви вже намагається зобов’язати укласти договори з структурним підрозділом. Натомість, коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Таким чином, вимоги позивача про зобов’язання структурний підрозділ укласти з ним договори оренди спростовуються тим, що згідно вимог статті 55 ГК України виконання певних дій, у тому числі укладення договорів повинно здійснюватися на користь юридичної особи. Суд розгляду в спір по суті, оскільки згідно позиції Верховного суду значиться, що припиняти провадження у справі за такими ознаками було б некоректно, оскільки це свідчить про ухилення суду від вирішення спору по суті і, відповідно від здійснення правосуддя що не надає авторитету судовим органам та суперечить вимогам статей 124, 129 Конституції України. Таким чином результати такого спору, який і обрав суд, відповідно до вимог статті 82 ГПК України винесення рішення, а саме - задоволення позову або відмова у позові.

На підтвердження вказаних обставин слід зазначити, що відповідно до вимог Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 04.02.05р., за № 2424-IV, виключено підпункт 3 пункту 2 статті 55 ГПК України, де вказано, що філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності не є суб’єктами господарювання, що і підтверджено пунктом 1.3 Положення про Донецький регіональний структурний підрозділ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Витрати по держмиту в сумі 85 грн. та забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. відносяться на позивача у справі – Комунальне підприємство „Міжнародний аеропорт Донецьк” відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України. Позивач, згідно платіжного доручення № 2156 від 23.04.10р., оригінал якого знаходиться у матеріалах справи, зайво перерахував до державного бюджету 85 грн. державного мита.

Якщо в позовній заяві об’єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов’язаних між собою підставою виникнення, державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру. Тому відповідно до вимог пункту 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України „ Про державне мито” від 21.01.93р. за №7-93 та приписів статті 47 ГПК України, державне мито в сумі 85 грн. підлягає поверненню на розрахунковий рахунок Комунального підприємства „ Міжнародний аеропорт Донецьк”.

У судовому засіданні, яке відбулося 26.08.10р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 72 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27.04.10р. за № 2154 - IV, ст. ст. 627, 628, 629, 631, 638 ЦК України, ст. ст. 55, 179, 180, 181 ГК України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, частиною п’ятою ст. 49, частиною 4 ст. 69, частиною четвертою ст. 77, ст. ст. 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволені позову Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Донецьк” до Донецького регіонального структурного підрозділу про зобов’язання останнього, зокрема:

·          укласти договір № 94.8/8 –10 оренди нежитлового приміщення загальною площею 827,55 кв.м, із розміром орендної плати в сумі 46694,10 грн. на місяць, строком на один рік;

·          зобов’язати Донецький регіональний структурний підрозділ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України укласти договір № 94.8/7 –10 оренди нежитлового приміщення загальною площею 162,4 кв.м, із розміром орендної плати в сумі 4111,17 грн. на місяць, строком на один рік, - відмовити.

2. Витрати по державному миту в сумі 85 грн. та забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. відносяться на позивача у справі – Комунальне підприємство „ Міжнародний аеропорт Донецьк”.

3. Повернути Комунальному підприємству „ Міжнародний аеропорт Донецьк” на його розрахунковий рахунок 26008148600 відкритий у ЗАТ „ Донгорбанк”, МФО 334970, ід. код 32496293, зайве сплачене державне мито в сумі 85, перераховане згідно платіжного доручення № 2156 від 23.04.10р., оригінал якого знаходиться у матеріалах справи. Підставою повернення державного мита є дане рішення, яке затверджено гербовою печаткою господарського суду Донецької області.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                               

Повний рішення складено - 02.09.10р.