Рішення № 11011059, 25.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

25.08.2010Справа №2-24/649-2010 За позовом Приватного підприємства "Лора" (97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Рикова, 7, кв.2, ідентифікаційний код 20745893// представник: Штурцев Ю.Ю. – 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Жукова, 37)

до відповідача - Гвардійської селищної Ради ( 97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. К. Маркса, 63, ідентифікаційний код 24040814)

про спонукання укласти договір.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача - Штурцев Ю.Ю. – представник, довіреність б/н, паспорт ЕЕ 206888 від 17.03.2000р.

Від відповідача - Троєгубов М.І., довіреність № 14/02-13 від 05.01.10, паспорт ЕЕ 348845 від 16.09.2000р.

Обставини справи: Позивач – Приватне підприємство "Лора" звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Гвардійської селищної Ради про спонукання Гвардійської селищної Ради укласти з Приватним підприємством "Лора" концесійний договір на полігон твердих побутових відходів в редакції позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з Гвардійської селищної Ради на користь Приватного підприємства "Лора" судові витрати зі сплати державного мита у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані ухиленням Гвардійської селищної Ради від укладення концесійного договору на право здійснення управління (експлуатації) об’єкту концесії – незавершеного будівництва – полігон твердих побутових відходів, розташованих у с. Красна Зорька, пропозиція укласти який була направлена відповідачеві Приватним підприємством "Лора" – переможцем концесійного конкурсу 28.05.2009р.

Таким чином, вважаючи відмову відповідача від укладення концесійного договору незаконною, необґрунтованою та такою, що порушує права позивача Приватне підприємство "Лора", посилаючись на норми чинного законодавства, просить спонукати Гвардійську селищну Раду укласти договір концесії.

Відповідач по справі проти заявлених Приватним підприємством "Лора" вимог заперечує, посилаючись на факт прикладення неналежно оформлених документів при подачі замовлення на участь у концесійному конкурсі, а також на те, що умови концесійного договору № 2 від 07.02.2008р., який постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 року визнано неукладеним, суперечать умовам конкурсу.

Крім того, відповідач посилався на чинність рішення 24-ої сесії 5-го скликання Гвардійської селищної Ради від 28.05.2009р., яким визнано втратившим силу рішення 11–ої сесії 5-го скликання Гвардійської селищної Ради від 26.10.2007р. «Про затвердження переможця концесійного конкурсу та передачі в концесію об’єкту комунальної власності», яким переможцем концесійного конкурсу було визнано Приватне підприємство "Лора".

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 24 травня 2010 року провадження по справі зупинено до винесення постанови Севастопольським апеляційним адміністративним судом по справі № 2-А1651/09.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 02 серпня 2010 року провадження по справі поновлено за клопотанням Гвардійської селищної Ради на підставі винесення ухвали Севастопольським апеляційним судом по справі № 2-А1651/09, якою апеляційна скарга Приватного підприємства "Лора" залишена без задоволення, постанова Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23.09.2009р. у справі № 2-А1651/09 залишена без змін.

Судове засідання 25 серпня 2010 року відбувалось з повним фіксуванням судового процесу технічними засобами за допомогою технічної системи звукозапису програми „Діловодство” у порядку статті 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 25 серпня 2010 року брали участь повноважні представники позивача та відповідача.

Позивач у судовому засіданні заявив клопотання про зупинення провадження по справі на підставі того, що постанову Сімферопольського районного суду від 23.09.2009р. по справі № 2-А1651/09 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2009р. оскаржено до Вищого адміністративного суду.

Суд відмовив позивачеві у задоволенні клопотання з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Оскільки постанова Сімферопольського районного суду від 23.09.2009р. по справі № 2-А1651/09 набрала законної сили, а також на підставі непредставлення позивачем доказів прийняття касаційної скарги до розгляду Вищім адміністративним судом України, суд не вбачає наявність обставин, у зв’язку з якими неможливо було б розглянути справу по суті, а значить не вбачає достатньо правових підстав для задоволення клопотання позивача про зупинення провадження по справі.

Позивач позовні вимоги підтримав, представив суду письмові пояснення по суті спору.

Відповідач проти позовних вимог Приватного підприємства "Лора" заперечував, представив суду додатковий відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити.

Суд дослідив у судових засіданнях оригінали документів, представлених сторонами. Належним чином засвідчені копії представлених документів долучені судом до матеріалів справи.

З огляду на те що документи, які містяться у матеріалах справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, оцінивши всі обставини за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України - за внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ :

26 жовтня 2010 року рішенням 11 сесії 5 скликання Гвардійської селищної Ради «Про затвердження переможця концесійного конкурсу та передачі у концесію об’єкту комунальної власності» Приватне підприємство "Лора" було визнано переможцем концесійного конкурсу на об’єкт – Полігон ТБО (а.с. 8).

Вказаним рішенням було вирішено передати позивачеві по справі у концесію об’єкт - Полігон ТБО.

Як свідчать матеріали справи 07 лютого 2008 року на підставі рішення 11 сесії 5 скликання Гвардійської селищної Ради «Про затвердження переможця концесійного конкурсу та передачі у концесію об’єкту комунальної власності» між позивачем та відповідачем було укладено концесійний договір.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 травня 2009 року у межах справи № 2-1/260-2009 рішення Господарського суду АР Крим від 03 лютого 2009 року, яким у позові Гвардійській селищній Раді про визнання недійсним рішення 11 сесії 5 скликання Гвардійської селищної ради від 26.10.2007р. “Про затвердження переможця концесійного конкурсу та передачі в концесію об’єкту комунальної власності” та визнання недійсним концесійного договору №2 від 07.02.2008р., укладеного між радою та ПП “Лора” відмовлено, залишено без змін.

Згідно з вказаною постановою концесійний договір від 07 лютого 2008 року визнано неукладеним (а.с. 9-13).

У зв’язку з викладеним 28 травня 2009 року позивач по справі – Приватне підприємство "Лора" направило на адресу Гвардійської селищної Ради проект концесійного договору (а.с.20).

Як вбачається з листа № 1417/02-13 від 29.05.2009р., відповідач відмовився від підписання договору, посилаючись на втрату позивачем права на концесію (а..с. 21).

Оскільки позивач вважає відмову відповідача від укладення концесійного договору незаконною, необґрунтованою та такою, що порушує права позивача, він просить суд спонукати Гвардійську селищну Раду укласти договір концесії.

Вказані вимоги задоволенню на підлягають у зв’язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 травня 2009 року 24-та сесія 5-го скликання Гвардійської селищної Ради прийняла рішення «Про визнання рішення 11 сесії 5 скликання Гвардійської селищної Ради від 26.10.2007р. таким, що втратило силу» (а.с. 33).

Судом встановлено, що рішення Гвардійської селищної Ради від 28.05.2009р. оскаржувалось Приватним підприємством "Лора" у судовому порядку у межах справи № 2-А1651/09 .

Так, постановою Сімферопольського районного суду АР Крим від 23 вересня 2009 року у позові про визнання незаконним рішення Гвардійської селищної Ради « Про визнання рішення 11 сесії 5 скликання Гвардійської селищної Ради від 26.10.2007р. таким, що втратило силу» Приватному підприємству "Лора" відмовлено (а.с. 52).

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010р. постанову Сімферопольського районного суду АР Крим від 23 вересня 2009 року по справі № 2-А1651/09 залишено без змін.

Тобто, як на момент звернення позивача із проектом спірного договору до відповідача, так і на час розгляду дійсної справи рішення Гвардійської селищної Ради прийняла рішення «Про визнання рішення 11 сесії 5 скликання Гвардійської селищної Ради від 26.10.2007р. таким, що втратило силу» є чинним.

Таким чином, судом встановлено, що Приватне підприємство "Лора" втратило право на укладення договору концесії, як переможець концесійного конкурсу, оскільки припинили існування правові підстави, встановлені рішенням 11 сесії 5 скликання Гвардійської селищної Ради «Про затвердження переможця концесійного конкурсу та передачі у концесію об’єкту комунальної власності, на підставі його скасування.

Позивач посилався на те, що проект концесійного договору було ним направлено на адресу відповідача до прийняття Гвардійською селищною радою рішення «Про визнання рішення 11 сесії 5 скликання Гвардійської селищної Ради від 26.10.2007р. таким, що втратило силу».

Проте, судом встановлено, що рішення, яким скасовано рішення 11 сесії 5 скликання Гвардійської селищної Ради від 26.10.2007р. датоване 28 травня 2009 року. Одночасно - 28 травня 2009 року проект договору був направлений позивачем на адресу Гвардійської селищної Ради.

24 липня 2009 року 25-ою сесією 5-го скликання Гвардійської селищної Ради прийнято рішення «Про оголошення концесійного конкурсу на об’єкт незавершеного будівництва (полігон ТБО)» (а.с. 34). Відповідно до вказаного рішення оголошено новий концесійний конкурс на об’єкт незавершеного будівництва (полігон ТБО).

Позивачем не було подано нового замовлення на участь у конкурсі, оскільки матеріалами справи не підтверджено зворотнього.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі— підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів:

За приписами статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

У відповідності до приписів статті 59 «Про місцеве самоврядування в Україні» Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Відповідно до частини 5 вказаної статті рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 16.04.2009р.№ 7-рп/2009 орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Системний аналіз положень Конституції Украіни і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Аналогічна позиція підтримана Конституційним Судом України у рішенні від 16.04.2009р.№ 7-рп/2009.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про концессії» рішення про надання концесії на об'єкт права комунальної власності за результатами концесійного конкурсу приймає уповноважений орган місцевого самоврядування. Згідно із частиною 6 статті 6 вказаного Закону концесія на об'єкти права комунальної власності надається з урахуванням інтересів регіону, територіальної громади в забезпеченні споживачів товарами (роботами, послугами), які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Як свідчать матеріали справи, та встановлено під час судового розгляду правові підстави для укладення спірного Договору, про спонукання укласти який звернулося з позовом Приватне підприємство "Лора", відсутні.

Таким чином, позивачем всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не представлено суду доказів порушення або оспорюванння відповідачем своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з приписами статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону, розглядаються судом.

Отже, право на звернення особи до суду з позовом про спонукання відповідача до укладання договору можливо лише в тому випадку, коли обов’язок укладання спірного передбачений законом.

У той же час, суд звертає увагу на те, що позивач не навів доказів обов’язковості в силу закона укладення спірного договору між сторонами з урахуванням обставин справи.

Крім того, суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Аналогічні положення містяться в частині 2 статті 180 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

У матеріалах справи міститься проект концесійного договору, який було направлено на адресу Гвардійської селищної Ради 28 травня 2009 року (а.с.14-19).

Проте, суд звертає увагу на те, що в проекті концесійного договору відсутні такі істотні умови як ціна та термін дії договору а також вартість об’єкту концесії, що є істотними умовами для таких видів договорів.

За таких обставин, направлений позивачем на адресу Гвардійської селищної Ради та наданий суду проект договору не містить всіх істотних умов, а тому, в розумінні норм чинного законодавства України, не є пропозицією укласти договір.

До того ж, комплексний аналіз статті 84 Господарського процесуального кодексу України дозволяє дійти висновку, що у спорі про спонукання укласти договір у резолютивній частині рішення повинні міститися умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір.

Згідно з прохальною частиною позовної заяви, позивач просить суд спонукати відповідача укласти договір у редакції позивача.

Однак, як вже встановлено судом, проект договору, який був направлений відповідачеві, не містить істотних умов договору. Тобто, у даному випадку посилання позивача у позовній заяві на умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, відсутні.

Аналогічна позиція підтримана у Листі Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р. «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року».

Таким чином, суд приймаючи рішення щодо спонукання укласти договір, не може зобов’язати відповідача укласти договір, текст та умови якого є невідомими.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що правові підстави для зобов’язання відповідача по справі укласти концесійний договір відсутні.

Враховуючи викладене, відсутні і підстави для задоволення позову.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 30.08.2010 р., про що повідомлені представники сторін у судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.