Рішення № 11011057, 01.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

01.09.2010Справа №2-32/3467-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Комунального підприємства «Заожилводоканал» (97493, АР Крим, м. Євпаторія, смт. Заозерне, вул.. Аллея Дружби, 105, ідентифікаційний код 33664638).

До відповідача Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)

Про стягнення 106846, 76 грн.

За участю представників:

Від позивача – Гадирка Ю.А. – директор, Гузун Л.В., довіреність № 105/10 від 30.06.2010р.

Від відповідача – Карасьов К.М., довіреність № 006 від 05.01.2010р.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Комунальне підприємство «Заожилводоканал» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Крименерго”, в якій просить стягнути з відповідача 106 846, 76 грн.

Ухвалою господарського суду від 05.07.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 13.07.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

У судових засіданнях 13.07.2010р., 20.07.2010р., 29.7.2010р., 19.08.2010р. та 31.08.2010р. оголошувались перерви в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.02.2008р. робітниками Євпаторійського РЕМ ВАТ «Крименерго» була здійснена перевірка ТП-389, що знаходилась на балансі позивача, за результатом якої було виявлене порушення ПКЕЕ та про що був складений Акт № 102975 від 15.02.2008р, вартість недорахованої електричної енергії складала136607, 76 грн. Розраховану електричну енергію позивач оплатив. Проте, 11.06.2009р. головний енергетик Комунального підприємства «Заожилводоканал» Габов А.І. був визнаний винним в здійснені злочину, передбаченого статтею 367 Карного Кодексу України ( службова халатність) вироком Євпаторійського міського суду , яким також був визначений обсяг збитків в розмірі 29761, 00 грн. Таким чином, позивач вважає що ним було перераховано надлишкове 106846, 7 грн.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 13.07.2010р. позивачем було заявлене клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони ВАТ «Крименерго» здійснювати будь-які заходи з обезструмлення електроустановок ТП-392 в мікрорайоні «Лимонівка» та ТП-389 в мікрорайоні «Світовий Маяк».

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 31.08.2010р. відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У судовому засіданні 19.08.2010р. позивачем було заявлене клопотання про призначення у справі експертизи.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 31.08.2010р. у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

У судовому засіданні 29.07.2010р. представник позивача надав уточнення позовної заяви в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, які полягали в тому, що позивач обґрунтовував позовні вимоги безпідставним отриманням відповідачем грошових коштів, порушенням порядку складання акту та проведення комісії з розгляду акту.

Вказане клопотання було прийняте судом до розгляду.

19.08.2010р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від позивача надійшло уточнення позовних вимог, в якому позивач змінив предмет позову, а саме просив суд додатково визнати додаткову угоду № 1/1202 від 26.09.2008р. до договору № 1409 від 15.05.2006р. недійсною.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 19.08.2010р. вказане уточнення залишене без розгляду.

19.08.2010р. о 14 год. 00 хв. до канцелярії Господарського суду АР Крим від позивача надійшло уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд визнати додаткову угоду № 1/1202 від 26.09.2008р. до договору № 1409 від 15.05.2006р. недійсною, стягнути з відповідача 106846,76 грн.

Пунктом 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Відповідно до пункту 1.4 Рішення зборів суддів Вищого господарського суду України № 4 від 04.08.2010р. за змістом змін, внесених до частин 4, 5 статті 22 та статті 60 Господарського процесуального кодексу України, зміна предмета або підстав позову можливі лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Заяви про зміну предмету або підстав позову, подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду.

Таким чином, суд вважає за необхідне зазначену заяву залишити без розгляду та подальший розгляд справи здійснювати в межах первісно заявлених позовних вимог

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

15.02.2008р. робітниками Євпаторійського РЕМ ВАТ «Крименерго» була здійснена перевірка ТП-389, що знаходилась на балансі позивача, за результатом якої було виявлене порушення ПКЕЕ та про що був складений Акт № 102975 від 15.02.2008р. (а.с. 9).

Відповідно до вищезазначеного акту зафіксовано порушення ПКЕЕ шляхом зміни підключення схеми обліку паралельного підключення амперметрів по вторинним ланцюгам трансформатору току, первинне навантаження за фазою А-272, за фазою В-365, за фазою С – 222, вторинне навантаження за фазою А – 0, 5, за фазою В – 0, 4, за фазою С – 0, 3. Електроенергія споживається, електричним лічильником не довраховується.

Так в уточненнях позовних вимог, якими позивач змінює підстави позову та обґрунтування позовних вимог, позивач стверджує, зокрема, що при складанні вищезазначеного акту, була порушена процедура складання акту.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, екземпляр акту № 102875 від 15.04.2008р. був підписаний позивачем.

Позивачем не представлено доказів оскарження акту, тоді як він не був позбавлений такої можливості.

Посилання позивача на те, що акт не відповідає вимогам ПКЕЕ не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази в розумінні діючого законодавства в рамках позовної заяви про стягнення коштів, оскільки відповідно до приписів статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Також не є предметом розгляду в рамках дійсної справи й перевірка правильності нарахування недоврахованої електричної енергії у відповідності до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ.

Таким чином, оскільки Акт № 102875 від 15.02.2008р. про порушення ПКЕЕ не є предметом позову Комунального підприємства «Заожилводоканал» до Відкритого акціонерного товариства “Крименерго”, а позивачем не надано доказів оскарження акту, суд не може виходити за рамки позовних вимог та давати правову оцінку доводам позивача, щодо відповідності Акту вимогам діючого законодавства.

У відповідь на посилання позивача на те, що дослідження акту є обов’язковим на підставі Листа НКРЕ № 6910/13/17-09 від 20.10.2009р., суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що зазначеним листом передбачено , що акти можуть бути використані як докази у разі звернення постачальника електричної енергії з позовом до суду і підлягають оцінці останнім згідно з вимогамистатті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи позивача на те, що позивач звернувся до Господарського суду із позовом для оскарження Акту про порушення ПКЕЕ, проте Господарським судом було повернуто, не є підставою вважати, що акт було оскаржено, оскільки позивач не був позбавлений права звернутися до суду після усунення недоліків, що спричинили повернення позовної заяви.

Також позивач посилається й на недодержання вимог щодо розгляду акту про порушення ПКЕЕ, як на підставу того, що це автоматично тягне за собою недійсність акту, отже й позивачем не вбачалось підстав для оскарження акту.

Проте , суд вважає, що якщо у сторони є підстави вважати, що акт та протокол були складені з порушенням вимог діючого законодавства, то ці підстави не тягнуть за собою автоматичного визнання акту або протоколу недійсним, а навпаки повинні стати причиною звернення із відповідним позовом до суду.

Так в обґрунтуванні позовних вимог, позивач зазначає, що 11.06.2009р. головний енергетик Комунального підприємства «Заожилводоканал» Габов А.І. був визнаний винним в здійснені злочину, передбаченого статтею 367 Карного Кодексу України ( службова халатність) вироком Євпаторійського міського суду , яким також був визначений обсяг збитків в розмірі 29761, 00 грн. ( а.с. 15). Таким чином, позивач вважає що ним було перераховано надлишкове 106846, 7 грн. посилаючись на статті 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до пункту 3 вищезгаданої статті Положення глави 83 застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Проте доводи позивача не відповідають дійсності, що вбачається з матеріалів справи, з огляду на те, що сторонами була підписана додаткова угода № 1/1202 до договору № 1409 від 15.05.2006р., згідно якої позивач прийняв на себе зобов’язання виплатити енергопостачальній організації заборгованість за електричну енергію за актом Актом №102875 від 15.02.208р в сумі 136607,36 грн. за узгодженим сторонами графіком ( а.с.49).

При цьому, твердження позивача, стосовно того, що предметом додаткової угоди була заборгованість за реактивну електричну енергію (тобто електричну електроенергію, що була відпущена позивачу за договором), а не та, що була визначена відповідачем як недоврахована в результаті порушень ПКЕЕ, зафіксованих актом про порушення ПКЕЕ №102875 від 15.02.208р., і таким чином, не має жодного відношення до порушення, яке було ним зафіксовано, та, відповідно, до сплати в сумі 136607, 36 грн., яку здійснив позивач на користь відповідача, суд вважає неспроможними.

Пунктом 1.2. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЄУ від 31.07.1996р. №28, визначено термін активної електричної енергії, під яким слід розуміти енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, повернення,переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару.

При цьому недорахована електрична енергія - це обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом, але не врахований розрахунковими засобами обліку або врахований неправильно.

Беручи до уваги вищевизначену термінологію електричної енергії, та недоврахованої електричної енергії, вбачається, що предметом додаткової угоди була розстрочка платежу, визначеного як вартість саме недоврахованого товару (активної електричної енергії), яка виникла в результаті порушення позивачем Правил користування електричною енергією, яке було зафіксовано в Акті №102875 від 15.02.2008р.

Пунктом 6.42 Правил користування електричною енергією встановлено, що разом з протоколом, споживачу надаються рахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електроенергії, або збитків.

Як вбачається з Платіжного доручення №542 від 23.10.2008р., а також банківських виписок, позивач отримав рахунок, про що свідчить оплата за ним вартості недоврахованої електричної енергії по Акту № 102875 від 15.02.2008р. (а.с.11-13). Про те як вбачається з дат здійснення оплати, вони були проведені частками, саме за графіком, встановленим Додатковою угодою, а саме в період з жовтня по листопад 2008 року.

Таким чином, доводи позивача про позбавлення його можливості оскаржити Протокол комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ від 21.02.2008р. у в зв’язку з його неотриманням, спростовуються наявними в матеріалах справи документами, в тому числі Додатковою угодою №1/1202, предметом якої стала розстрочка саме перерахованої комісією суми заборгованості за недообліковану електричну енергію.

Згідно п.1 Договору про поставку електричної енергії №1409, укладеного між ВАТ «Крименерго» та КП «Заожилводоканал» від 15.05.2006р., постачальник постачає енергію споживачу, а споживач сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно умовам цього договору та додаткам до нього, які є невід’ємними його частинами.

Главою 2 Договору, сторони погодилися під час виконання умов договору, а також вирішення усіх питань, які не обумовлені цим Договором, зобов’язалися керуватися законодавством України, зокрема: Законом України «Про електроенергетику» та Правилам КЕЕ.

Такім чином, беручи до уваги ту обставину, що відпуск електричної енергії позивачу здійснювався на підставі Договору, додатковою угодою, яка була укладена сторонами до нього, сторони визначили строк та періодичність погашення заборгованості за недораховану електричну енергію,яка була предметом Договору, та яка виникла в результаті порушення правил користування електричною енергією, що виразилося у зміни схеми обліку, паралельного підключення позивачем амперметрів по вторинним ланцюгам трансформатора току, і стало причиною складання Акту про порушення ПКЄЄ № 102875 від 15.02.2008р.

Окрім того, факт порушення правил користування електричною енергією, шляхом зміни схеми обліку, паралельного підключення амперметрів, підтверджується самим позивачем, та Вироком євпаторійського суду у відношенні Габова О.І. (а.с.15).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Беручи до уваги вищенаведене, позивач пов'язаний умовами Додаткової угоди, доказів розірвання якої, визнання її недійсною представлено не було.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається , що підставою для отримання Відкритим акціонерним товариством “Крименерго” 136607, 76 грн. була саме додаткова угода №1/1202 до договору № 1409 від 15.05.2006р. про розстрочку погашення заборгованості за недовраховану електричну енергію, що виникла в результаті порушення Правил користування електричною енергією, що стало предметом акту №102875 від 15.02.2008р, який також ніким не був оскаржений та не був визнаний недійсним.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Іншого сторонами не доведено.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

За згодою представників у судовому засіданні 01.09.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 01.09.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.