Рішення № 110035368, 05.04.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4196/23

Провадження № 2/752/4006/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 квітня 2023 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.,

за участю секретаря Гладибороди Л.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гончаренко Тетяна Миколаївна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в порядку захисту прав споживачів фінансових послуг,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача

Позивач звернулась до суду із позовом до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивовано тим, що 23.11.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Тетяною Миколаївною, на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, було вчинено виконавчий напис №1945 про стягнення в безспірному порядку з ОСОБА_1 на користь АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» заборгованість в розмірі 18724,15 грн. за споживчим кредитним договором № 22037000077122 від 13.09.2018 року. На підставі вказаного виконавчого напису відповідач АТ «Банк Кредит Дніпро» звернувся з заявою про відкриття виконавчого провадження до приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Павелків Тетяни Леонідівни та пред`явив його до виконання. 17.01.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Павелків Тетяною Леонідівною було відкрите виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа. Сторона позивача зазначає, що виконавчий напис нотаріуса вчинено на підставі оригіналу угоди, який не був нотаріально посвідчений, що є безумовною підставою для його скасування, так як порушений порядок встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення. Окрім того, позивач вважає суму заборгованості спірною, та разом із тим, нотаріусом не було перевірено, чи направлено банком, а боржником отримано вимогу про усунення порушень виниклих за кредитним договором.

Посилаючись на указані обставини, позивач просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 1945 від 23.11.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Тетяною Миколаївною, щодо стягнення в безспірному порядку з ОСОБА_1 , заборгованість в розмірі 18724,15 грн., за споживчим кредитним договором №22037000077122 від 13.09.2018 року та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 02.03.2023 року в даній цивільній справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач про судовий розгляд справи повідомлявся у спосіб, передбачений ЦПК України, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками, яку відповідач отримав 20 березня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзив на позов відповідачем у визначений термін не надано.

Позиція третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

Треті особи пояснення на позов та/або будь-які клопотання до суду не подавали.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Фактичні обставини, установлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом установлено, що 13.09.2018 року між позивачем та АТ «Банк Кредит Дніпро» було укладено кредитний договір № 22037000077122, за умовами якого банк надає клієнту грошові кошти в тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених даним договором розмірах і строках та виконати та виконати свої зобов`язання за даним договором в повному обсязі.

Крім того, вбачається, що вказаний кредитний договір у нотаріальному порядку між сторонами не посвідчувався.

23.11.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Т.М. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 1945, яким запропоновано звернути стягнення з позивача, яка є боржником за кредитним договором № 22037000077122 від 13.09.2018 р., укладеним нею із АТ «Банк Кредит Дніпро», заборгованості за Кредитним договором № 22037000077122 від 13.09.2018 р.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.

Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п.2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.

Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Судом установлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Як встановлено судом, укладений між сторонами кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, при цьому суд враховує, що належним чином повідомлений відповідач зворотного суду не довів, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

За таких обставин, приватним нотаріусом не було дотримано умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

При цьому, суд не має можливості встановити чи спростувати в рішенні інші підстави, на які посилається позивач, а саме те, що приватний нотаріус не перевірив безспірність вимог стягувача та наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення виконавчого напису, оскільки зазначені обставини можуть бути встановлені лише за наявності належним чином завіреної копії нотаріальної справи, відкритої на підставі заяви банку про вчинення виконавчого напису нотаріуса, яка до матеріалів справи не долучена, а клопотання про витребування доказів позивачем заявлено не було.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису, останній має бути визнаний таким що не підлягає виконанню.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 133 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог , а тому суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 073,6 грн. за подання позовної заяви немайнового характеру позивачем до суду, яка була звільнений від сплати судового збору.

Відносно відшкодування заявлених витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Правничу допомогу відповідачу надавав адвокат Кожем`яченко Володимир Володимирович на підставі договору про надання правової/правничої допомоги № 92/23 від 04.01.2023 р., в якому передбачено, що за надання правової (правничої) допомоги, відповідно до даного договору, Клієнт сплачує Адвокату фіксовану суму гонорару 15000 грн.

На підтвердження повноважень адвоката до матеріалів справи долучено ордер на надання правничої (правової) допомоги від 16.02.2023 р.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що відповідачем зроблено не було.

Разом з тим, фіксація розміру гонорару відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в Постанові від 20 січня 2021 року по справі № 357/11023/18 (провадження № 61-18258св19), у якій зазначено, що «… саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності».

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19 судом також зроблено висновок про те, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Однак, за умовами договору, зокрема розділом 4 "Порядок приймання-передачі наданих послуг" встановлено, що факт надання передбачених цим Договором послуг підтверджується: наявністю відповідного рішення суду про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, наявністю постанови державного/приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» (визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню); відсутністю (видалення) відомостей про Клієнта, по даному виконавчому провадженню в Єдиному реєстрі боржників ab.miniust.gov.ua/) (п. 4.1 зазначеного договору).

Пункт 4.2. вказаного договору встановлює, що послуги Адвоката передбачені цим договором, вважаються прийняті Клієнтом беззаперечно, при наявності підтвердження передбаченого п. 4.1.

Тобто, проведений судом аналіз договору свідчить про те, що послуги, надані адвокатом позивачу, вважаються прийняті клієнтом на підставі сукупності обставин, які на момент постановлення рішення в даній справі не настали, а тому відсутні підстави вважати, що всі послуги, обумовлені між сторонами, прийняті клієнтом, як наслідок, обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт не підтверджений належним чином.

Інших доказів, які б підтверджували факт надання адвокатом фактично виконаного об`єму робіт у відповідності до їх вартості до матеріалів справи долучено не було, а тому в задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гончаренко Тетяна Миколаївна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в порядку захисту прав споживачів фінансових послуг, задовольнити.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 1945 від 23.11.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Тетяною Миколаївною, щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 18724 (вісімнадцять тисяч сімсот двадцять чотири грн.) 15 коп. за споживчим кредитним договором №22037000077122 від 13.09.2018 року.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на користь держави судовий збір у розмірі 1 073,6 (одна тисяча сімдесят три грн.) 60 коп.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро», (код ЄДРПОУ 14352406, адреса: вул. Жилянська, буд. №32, м. Київ, 01033).

Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гончаренко Тетяна Миколаївна (адреса: вул.Архітектора Вербицького, буд.30-А, оф.4, м. Київ, 02121).

Третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Павелків Тетяна Леонідівна (адреса: вул. Златоустівська, буд. №55, оф. № 61, №62, м. Київ, 01135).

Повний текст рішення суду складений та підписаний 05.04.2023р.

Суддя І. О. Ольшевська