Ухвала суду № 10998613, 03.08.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" серпня 2010 р.                               м. Київ                                        К-20701/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Брайка А.І., Костенка М.І., Рибченка А.О., Степашка О.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та Головного управління Державного казначейства у Полтавській області

на постанову господарського суду Полтавської області від 30 березня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2007 року

у справі №3/144(22-а-748/2007)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діорит»(надалі –ТОВ «Діорит»)

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі – Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області )

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -          

встановив:

У червні 2006 року позивач звернуся до господарського суду Полтавської області з позовом, у якому поставлено питання, з урахуванням уточнень до позовних вимог, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №00001323500/0/1655 від 16.06.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у нього є всі документи, які підтверджують валові витрати, однак, відповідачем, під час перевірки, вони були проігноровані і за формальними ознаками, а саме, через розбіжності в податковому та бухгалтерському обліку, було донараховано податкове зобов’язання.

Постановою господарського суду Полтавської області від 30 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2007 року, позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №00001323500/0/1655 від 16.06.2006 року; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судові витрати у розмірі 5200,00грн. та 85,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанцій, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів справи дійшов висновку, що за даними бухгалтерського обліку позивача, останній у зазначені періоди мав збитки, тобто скориговані валові витрати у кожному звітному періоді перевищували отримані валові доходи. Отже, з боку позивача відсутнє заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток у періоді, що був охоплений перевіркою, через відсутність об’єкта оподаткування, як такого. Зазначене підтверджується висновками судово-економічної експертизи від 31 січня 2007 року №2.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області та Головне управління Державного казначейства у Полтавській області звернулись із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Діорит»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року, про що складено акт №324/23-500/31529741 від 05.06.2006 року.

В ході проведення перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5., ст.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого, позивачем завищено валові витрати: за 1 півріччя 2003 року в розмірі 10000,00грн., за 9 місяців 2005 року в розмірі 84040,00грн., за 4 квартал 2005 року в розмірі 787764,00грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00001323500/0/1655 від 16.06.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 33313,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8303,00грн.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Слід зазначити, що по справі була проведена судово-економічна експертиза, за результатами якої був складений висновок №2 від 31.02.2007 року. Відповідно до вищезазначеного висновку, висновки акту документальної перевірки №324/23-500/31529741 від 05.06.2006 року, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам справи і документально не підтверджуються. З боку ТОВ «Діорит»заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток у періоді, що перевірявся відповідачем, і зокрема, у 2 кварталі 2003 року, за 9 місяців 2005 року та в цілому за 2005 рік не було.

У касаційній скарзі відповідач посилається на п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Отже, дані зазначені позивачем в декларації були визначені самостійно та є узгодженими. Крім того, відповідно до п.п.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Однак, слід зазначити, що відповідно до листа податкового органу №03/258 від 08.02.2006 року (а.с.54 т.1), позивач виключив з валових витрат за 2005 рік витрати в сумі 1336000,00грн. переніс на витрати майбутніх періодів, крім того, подав відповідачу до початку проведення перевірки уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань від 20.03.2006 року (а.с.57 т.1).

Отже, оскільки позивач мав значні збитки, різниця між валовими доходами та валовими витратами має від’ємне значення, отже у позивача відсутній об’єкт оподаткування.

Слід також зазначити, що відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У матеріалах справи міститься платіжне доручення №1744 від 15.12.2006 року, що підтверджує витрати позивача на оплату проведення судової експертизи в сумі 5200,00грн. та платіжне доручення №767 від 29.06.2006 року про сплату позивачем державного мита у розмірі 85,00грн.

Доводами касаційних скарг зазначені висновки суду не спростовуються.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та Головного управління Державного казначейства у Полтавській області –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Полтавської області від 30 березня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2007 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.