Ухвала суду № 10998554, 03.08.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" серпня 2010 р.                               м. Київ                                        К-18388/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Брайка А.І., Костенка М.І., Рибченка А.О., Степашка О.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області

на постанову господарського суду Львівської області від 06 лютого 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 02 липня 2007 року

у справі №5/1609-28/276А

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кохавинська паперова фабрика»(надалі –ВАТ «Кохавинська паперова фабрика»)

до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області (надалі – ДПІ у Жидачівському районі Львівської області)

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -          

встановив:

У вересні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог від 27.09.2006р., поставлено питання про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Жидачівському районі Львівської області від 16.06.2006 року: №0000312320/0/2493 в частині зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ на 97284,00грн.; податкові повідомлення-рішення №0000322320/0/2493 та №0000332320/0/2493 в частині нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 95927,00грн. та штрафних санкцій в розмірі 40721,00грн.; крім того, позивач ставив питання про визнання протиправними та скасування рішення про результати розгляду первинних скарг від 14.07.2006 року №3602/10/23-0, №3601/10/23-0 та №3600/10/23-0 та податкові повідомлення-рішення від 17.07.2006 року №0000312320/1/3646, №0000322320/1/3646, №0000332320/1/3646.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач при проведенні перевірки прийшов до неправильного висновку щодо порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, в акті перевірки відповідачем вказано, що на момент проведення перевірки підприємство мало в наявності всі необхідні податкові накладні, які, між іншим, належним чином оформлені, на підтвердження податкового кредиту. А позивач, в свою чергу, немає повноважень контролювати чи перевіряти достовірність документів іншого платника податку. Крім того, валові витрати позивача підтверджені відповідними розрахунковими та платіжними документами.

Постановою господарського суду Львівської області від 06 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02 липня 2007 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано: податкове повідомлення-рішення №0000312320/1/3646 від 17.07.2006 року в частині зменшення ВАТ «Кохавинська паперова фабрика»суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 80420,71грн., визначення ВАТ «Кохавинська паперова фабрика»суми податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 61485,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 30743,00грн.; податкове повідомлення-рішення №0000322320/1/3646 від 17.07.2006 року; податкове повідомлення-рішення №0000322320/0/2493 від 16.06.2006 року; податкове повідомлення-рішення №0000332320/1/3646 від 17.07.2006 року. Визнано протиправним та скасовано: рішення №3602/10/23-0 від 14.07.2006 року про результати розгляду первинної скарги в тій частині, в якій ним відмовлено в задоволенні вимог скарги платника пор скасування податкового повідомлення-рішення №0000312320/0/2493 від 16.06.2006 року в частині зменшення ВАТ «Кохавинська паперова фабрика»суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 80420,71грн., визначення ВАТ «Кохавинська паперова фабрика»суми податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 61485,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 30743,00грн.; рішення №3601/10/23-0 від 14.07.2006 року; рішення №3600/10/23-0 від 14.07.2006 року про результати розгляду первинної скарги в тій його частині, в якій ним відмовлено в задоволенні вимог скарги платника про скасування податкового повідомлення-рішення №0000332320/0/2493 від 16.06.2006 року в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 95927,00грн. –основного платежу та 40721 –штрафних (фінансових) санкцій. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. З Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 2,08грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що податковим органом при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень та рішень по результати розгляду первинних скарг, не в повній мірі були досліджені всі обставини, щодо спірних правовідносин.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у Жидачівському районі Львівської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, провадження у справі закрити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Кохавинська паперова фабрика»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2004 року по 31.12.2005 року, по податку на додану вартість з 01.12.2004 року по 31.01.2006 року, про що складено акт №122/23-2/22351935 від 02.06.2006 року.

В ході проведення перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.16.2 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого, за висновками відповідача, занижено податок на додану вартість (надалі –ПДВ) на суму 94855,00грн., зменшено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 101383,00грн., занижено податок на прибуток на суму 100502,00грн.

За результатами проведеної перевірки, податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.06.2006 року: №0000312320/0/2493, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 101383,00грн., визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 61485,00грн.та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 30743,00грн.; №0000322320/0/2493, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 33370,00грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16686,00грн.; №0000332320/0/2493, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 100502,00грн. та штрафні (фінансові) санкції 41636,00грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. За результатами адміністративного оскарження податковим органом були прийняті рішення про результати розгляду первинних скарг від 14.07.2006 року №3602/10/23-0, №3601/10/23-0 та №3600/10/23-0. Податкові повідомлення-рішення від 17.07.2006 року №0000312320/1/3646, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 97284,00грн., визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 61485,00грн.та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 30743,00грн.; №0000322320/1/3646, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 33370,00грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16686,00грн.; №0000332320/1/3646, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 95927,00грн. та штрафні (фінансові) санкції 40721,00грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий кредит у сумі, що оспорюється, був сформований позивачем на підставі податкових накладних , які були отримані від Херсонської філії виробничої фірми «Салют», ТОВ «Азов’є Лтд», ТОВ «Експромт». Однак, Виробнича фірма «Салют», як було встановлено в постанові господарського суду Львівської області від 14.08.2006 року у справі №5/1009-28/155А, не була зареєстрована як платник ПДВ, в період, коли були виписані податкові накладні (а.с.146 т.1). Також, відповідно до відповіді Жовтневої МДПІ у м.Маріуполі №42811/8/23-4 від 16.12.2005 року, згідно з актом №32 від 19.11.2003 року анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Азов’є Лтд»(а.с.143 т.1). Крім того, відповідно до службового листа Стрійського ВПМ УПМ ДПА у Львівській області (а.с.133 т.1), підприємство «Експромт», постачальник ВАТ«Кохавинська паперова фабрика», в центральній базі ДПА України відсутнє.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону країни «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку.

Згідно з п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 року, - податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку. Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Виходячи з вищевикладеного вбачається, що податковий кредит у сумі 192139,00грн. був сформований позивачем на підстав податкових накладних, виписаних особами, що не зареєстровані як платники ПДВ, отже, був сформований позивачем без дотримання вимог чинного законодавства.

Однак, слід зазначити, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем в період, що перевірявся, було відпущено товар, вищезазначеним контрагентам, на суму 1051654,23грн. в т.ч. ПДВ –175275,71грн. Вказана вище сума була включена позивачем у податкових деклараціях з ПДВ до розділу «податкові зобов’язання»та на дану суму ПДВ були виписані податкові накладні. Однак, з огляду на те, що контрагенти позивача не подавали до органів державної податкової служби звітності по ПДВ і не були зареєстровані як платники ПДВ, податковий орган помилково не звернув увагу на завищення позивачем своїх податкових зобов’язань з ПДВ.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, щодо правомірного зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування саме у розмірі 16863,29грн. Також, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо необґрунтованості висновків відповідача в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в частині суми ПДВ 80420,71грн. та визначення суми податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 61485,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі30473,00грн. та визначення суми податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 33370,00грн. –основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій – 16686,00грн.

Щодо податку на прибуток, слід зазначити, що висновки ату перевірки ґрунтуються на тому, що валові витрати в сумі 383708,00грн. не підтверджені позивачем відповідними первинними документами, внаслідок чого, позивачу донараховано суму податку на прибуток у розмірі 95927,00грн.

Даний висновок відповідачем був зроблений на підставі рішення господарського суду Донецької області від 14.10.2003 року по справі №22/124-В (а.с.131 т.1), яким скасовано державну реєстрацію ТОВ «Азов’є Лтд»та того, що ТОВ «Експромт»в центральній базі ДПА України відсутнє. Отже, накладні, підписані директором та скріплені печаткою неіснуючого підприємства –не мають юридичної сили та не можуть бути підтвердженням понесених витрат позивача на придбання сировини.

Відповідно до п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Однак, податковим органом не заперечується сам факт поставки ТОВ «Азов’є Лтд»та ТОВ «Експромт»макулатури позивачу. Крім того, угоди, щодо поставки сировини позивачу були предметом розгляду справи №5/31-19/9А у господарському суді Львівської області, у постанові якого встановлено, що умови угод, укладених між ВАТ«Кохавинська паперова фабрика»та ТОВ «Азов’є Лтд», сторонами повністю виконані. Отже, висновки відповідача, щодо не підтвердження валових витрат позивача у розмірі 383708,00грн. є необґрунтованими так само, як і донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 95927,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 40721,00грн.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовуються.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Львівської області від 06 лютого 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 02 липня 2007 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.