Постанова № 10997941, 10.12.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

08 грудня 2009 року Справа № 2-21/2726-2009                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

          представник позивача, Наумов Володимир Миколайович, довіреність № 50 від 08.12.09, товариство з обмеженою відповідальністю "Пилигрим";

представник відповідача, не з'явився, відкрите акціонерне товариство "ім. Чкалова";

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "ім. Чкалова" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І. ) від 15.09.2009 року у справі №2-21/2726-2009

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Пилигрим" (пров. Панорамний, 1а,Севастополь,99011)

до           Відкритого акціонерного товариства "ім. Чкалова" (вул. Гагаріна, 44,Поштове, Бахчисарайський район, 98420)

про визнання дійсним договору та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І. ) від 15.09.2009 року у справі №2-21/2726-2009 позов задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - трактор ного парку, який складається з: будівлі пункту обслуговування (площею 360 кв, м.), яка має інвентарний № 1655, будівництво відповідно до даних бухгалтерського обліку здійснено в 1976 році; адміністративної будівлі (пло щею 90 кв. м.), яка має інвентарний № 1657, будівництво відповідно до даних бухгалтерського обліку здійснено в 1976 році; будівлі навісу (площею 1308 кв. м.), будівництво відповідно до даних бухгалтерського обліку здійс нено в 1965 році; благоустрій території з огорожею (535 погонних метра), яка має інвентарний № 1656, будівництво відповідно до даних бухгалтерсь кого обліку здійснено в 1976 році, від 03 серпня 2007 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю “Пилигрим”та відкритим акціонерним товариством “імені Чкалова”.

Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю „Пилигрим” право власності на вище перелічені об’єкти нерухомості.

Не погодившись з постановленим судовим актом, відкрите акціонерне товариство "ім. Чкалова" подало апеляційну скаргу, просило скасувати рішення суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись, що діючим законодавством не передбачено можливість визнання в судовому порядку дійсними договорів купівлі - продажу нерухомого майна, для дійсності яких обов’язковими умовами є нотаріальне посвідчення та державна реєстрація, тому договір від 03.09.2007 року не може бути визнаний дійсним судом.

Письмових заперечень проти апеляційної скарги не надходило.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2009 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду та призначена до розгляду на 08 грудня 2009 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Антонова І.В., Фенько Т.П.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.12.2009 року суддю Антонову І.В. було замінено на суддю Градову О.Г.

У судове засідання 08 грудня 2009 року представник відповідача не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

У травні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Пилигрим" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відкритого акціонерного товариства "ім. Чкалова", просило визнати дійсним договір купівлі –продажу від 03.08.2007 року, визнати за ним право власності на будівлю пункту обслуговування, адміністративну будівлю, будівлю навісу, посилаючись на те, що відповідач безпідставно ухиляється від нотаріального посвідчення правочину.

Відкрите акціонерне товариство "ім. Чкалова", заперечуючи проти позову, вважало його безпідставним, а спірний договір нікчемним (а.с. 68-71).

Оскаржене рішення мотивоване посиланням на пункт 2 статті 220 Цивільного кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Статтею 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 серпня 2007 року між позивачем та відповідачем в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Балєвої 0.0., що діяв на підставі ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2007 року у справі № 2-6/2203.1-2006, був підписаний договір купівлі-продажу майна тракторного парку: будівля пункту обслуговування (площею 360 кв. м.), інвентарний номер 1655; адміністративна будівля (площею 90 кв. м.), ін вентарний номер 1657; будівлі навісу (площею 1308 кв. м.), інвентарний но мер 1514; благоустрій території з огорожею (535 погонних метра), інвентар ний номер 1656; що знаходиться за адресою: Бахчисарайський район, с. Самохвалово, вул. Комсомольська, 1.

Відповідно до умов укладеного 03.08.2007 р. договору - відповідач (Продавець за договором) зобов'язується передати у власність позивача (Покупця за договором) тракторний парк: будівля пункту обслуговування (пло щею 360 кв. м.), інвентарний номер 1655; адміністративна будівля (площею 90 кв. м.), інвентарний номер 1657; будівлі навісу (площею 1308 кв. м.), ін вентарний номер 1514; благоустрій території з огорожею (535 погонних мет ра), інвентарний номер 1656; що знаходиться за адресою: Бахчисарайський район, с. Самохвалово, вул. Комсомольська, 1. Покупець же у свою чергу зо бов'язався прийняти майно та сплатити за нього ціну у відповідності з умо вами договору.

Згідно акту приймання-передачі, який був підписаний сторонами 03.08.2007 р., відповідач передав у власність позивача майно, обу мовлене договором від 03.08.2007 р.

На виконання умов підписаного договору позивач передав відповідачу 25000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 07 серпня 2007 р.

Підставою для задоволення позовних вимог суд першої інстанції визнав ту обставину, що позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням нотаріа льного посвідчення договору купівлі-продажу. Однак відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення підписаного сторонами договору.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає.

Згідно з частиною 1 статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, договір купівлі –продажу нерухомого майна від 03.08.2007 року є нікчемним через ті обставини, що він не був нотаріально посвідчений та не пройшов державну реєстрацію.

Правила статті 220 Цивільного кодексу України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державної реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 Цивільного кодексу України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов’язки.

Крім того, договір купівлі –продажу нерухомого майна від 03.08.2007 року було укладено з грубим порушенням вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” щодо продажу майна боржника недержавної власності на відкритих торгах.

Пунктом 6 статті 19 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що продаж майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу провадиться на відкритих торгах, якщо інше не передбачено планом санації, в порядку, передбаченому законодавством, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Керуючий санацією виступає організатором торгів або залучає для цих цілей спеціалізовану організацію. Спеціалізована організація не може бути заінтересованою особою стосовно кредитора чи боржника.

В порушення вищевказаної правової норми, нерухоме майно відкритого акціонерного товариства "ім. Чкалова" було продано за договором купівлі-продажу від 03.08.2007 року без проведення відкритих торгів, що є додатковою підставою для відмови у позові.

Відповідно до пункту 13 Постанови Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” № 9 від 06.11.2009 року з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Отже, підставою набуття позивачем права власності на придбане майно може бути лише укладений у встановленому порядку договір, з огляду на що вимога про визнання права власності є зайвою та задоволенню також не підлягає.

Факт сплати позивачем вартості об’єкту за договором від 03.08.2007 року також не може служити на користь правової позиції „Пилигрим”, оскільки, зазначена обставина лише надає підстави для реалізації позивачем наданих законом можливостей для захисту права, яке він вважає порушеним, іншим способом.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія вважає апеляційну скаргу обгрунтованою.

Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "ім. Чкалова" задовольнити.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.09.2009 року у справі №2-21/2726-2009 скасувати.

У позові товариства з обмеженою відповідальністю "Пилигрим" до          відкритого акціонерного товариства "ім. Чкалова" про визнання дійсним договору та визнання права власності відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Пилигрим" (пров. Панорамний, 1а,Севастополь,99011) (р/р 26002254302001 в СФ КБ „ПриватБанк”, МФО 324935, ідентифікаційний код 23662726) на користь відкритого акціонерного товариства "ім. Чкалова" (вул. Гагаріна, 44,Поштове, Бахчисарайський район, 98420) (р/р 26000412396001 в КРУ „ПриватБанк” м. Сімферополь, МФО 384436, ідентифікаційний код 00413050) державне мито у сумі 42,50 грн.

Головуючий суддя                                                  

Судді