Постанова № 10997879, 07.12.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

09 грудня 2009 року Справа № 2-12/5126-2009                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача:          Титаренка Дмитра Сергійовича, довіреність № б/н від 25.05.09;

позивача: Пустовітенко Ірини Василівни, довіреність № б/н від 15.04.09;

відповідача: Ткача Ігоря Васильовича, довіреність № ГО-09/285 від 04.12.09;

третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов.М.М.) від 23 жовтня 2009 року у справі №2-12/5126-2009

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лівадія-Крим" (вул. Севастопольська, 4, м. Сімферополь, 95011)

до приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (закритого акціонерного товариства "Страхова група "ТАС") (пр. Перемоги, 65, м. Київ, 03062)

в особі Кримської регіональної дирекції приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (закритого акціонерного товариства "Страхова група "ТАС") (м. Євпаторія, вул. Дьомишева, 129, оф. 4, 97400)

3-тя особа: дочірнє підприємство "Фокстрот" товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот" (вул. Маяковського, 12, м. Сімферополь, 95000)

про стягнення 18650851,62 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2009 року у справі № 2-15/5126-2009 позов задоволено.

Стягнуто з закритого акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лівадія-Крим" 13116604,50 грн. заборгованості зі страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна від 29.08.2008 № А 0013643, а також 346624,30 грн. пені та 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В основу рішення покладені норми статей 979, 985, 987, 988, 992 Цивільного кодексу України, статті 12, 20, 25 Закону України "Про страхування", які регулюють спірні відносини сторін. При цьому, суд встановив, що застраховане майно було фактично повністю знищено в результаті пожежі. Такого висновку суд дійшов на підставі здійсненого експертом Кримського НДІ судових експертиз дослідження будівлі в межах кримінальної справи та висновку спеціалістів товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТР". При визначенні суми боргу за договором страхування суд першої інстанції врахував розмір договірної суми, яку повинен відшкодувати страховик у випадку настання страхового випадку, вже перераховану відповідачем позивачу суму, а також франшизу та вартість залишків.

Сума неустойки стягнута на підставі договірних умов та статті 549 Цивільного кодексу України.

Вказані в рішенні суду суми були стягнуті на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лівадія-Крим", оскільки ця особа є вигодонабувачем за договором страхування.

Не погодившись в цим судовим актом відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Лівадія Крим" відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному встановленні та недоведеності обставин справи.

Так відповідач посилається на те, що у висновках експертів, які прийняв до уваги суд першої інстанції, не встановлено факту знищення застрахованого майна. Заявник апеляційної скарги зазначає, що сума зазначена у висновку, яка необхідна для здійснення ремонтних робіт у розмірі 56304928 грн., враховує все пошкоджено майно, виходячи із загальної площі об’єкту (14863,6 кв. м.), а не окремо застраховане майно. Належним доказом у справі відповідач вважає звіт товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Тех. Сервіс», згідно з яким вартість відновлення пошкодженого застрахованого майна складає 11811780,26 грн.

Крім того, закрите акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю "Лівадія-Крим", визначене у договорі страхування як вигодонабувач, не може вважатися особою, яка понесла втрати внаслідок страхового випадку, оскільки не є власником застрахованого майна. Відповідач звертає увагу на положення частини 3 статті 1033 Цивільного кодексу України, відповідно до якої вигодонабувач не може бути управителем.

Також заявник апеляційної скарги вважає, що позивач та страхувальник не виконали вимог пунктів 29.2, 26.1.2, 26.1.4, 21.1.6 договору страхування.

Під час судового засідання відповідач надав письмові пояснення щодо організаційно-правової форми, відповідно до яких відповідач керуючись вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» провів реєстрацію змін до установчих документів, у зв’язку з чим змінено назву організаційно-правової форми відповідача з закритого акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС". В якості доказів сторона додала до пояснення копію статуту приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", копію свідоцтва про державну реєстрацію приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", копію довідки ЄДРПОУ приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС".

Судова колегія приймає до уваги вказані пояснення та по тексту даного процесуального документи здійснює заміну в назві відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав заперечення проти апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалась, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез’явившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (закритого акціонерного товариства "Страхова група "ТАС") не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2007 року між Мардоян Фрунзе Амазасповичем (установник Управління) і товариством з обмеженою відповідальністю "Лівадія-Крим" (Управитель) укладений договір управління майном (том 1, а. с. 21 - 25).

Відповідно до статті 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Пунктом 1.1 договору управління майном встановлено, що відповідно до умов цього договору, Установник Управління доручає і уповноважує Управителя, а Управитель погоджується і приймає на себе зобов'язання на власний ризик, від свого імені і в інтересах Установника Управління, здійснювати управління Майном, як це передбачено в ст. 3 цього договору.

Пунктом 2.1 Договору управління майном встановлено, що Майном, що передається Управителю, є нежитлова будівля, що розташована в Україні, АР Крим, м. Сімферополь, по вул. Ясна, 37а.

Майно належить Установнику Управління на праві приватної власності.

До Управителя також переходять всі права і обов'язки Установника Управління, встановлені до укладення цього договору на підставі інших операцій, здійснених відносно Майна.

Пунктом 2.3 Договору управління майном визначено, що майно передається в управління Управителю відповідно до акту прийому-передачі, в якому зазначається технічний стан та інші ознаки Майна в момент передачі.

Сторони також обумовили в укладеному договорі порядок страхування майна.

Вказаний договір управління майном був посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим Агєєвою Н.В., що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів (том 1, а. с. 26 - 27).

12 грудня 2007 року між Установником Управління та Управителем був підписаний акт приймання-передачі нежитлової будівлі, згідно до якого Установник Управління передає, а Управитель приймає в управління нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Ясна, 37а (том 1, а. с. 29).

Судом також встановлено, що 15 грудня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Лівадія-Крим" (Орендодавець) та ДП "Фокстрот" товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот" (Орендар) укладений договір оренди № 1 нежитлових приміщень (том 1, а. с. 30 - 33).

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1.1 договору оренди Орендодавець передає Орендарю в оренду (у тимчасове володіння та користування) приміщення № 2.1 загальною площею 1597 кв. м. у відповідності з планом, що є невід'ємною частиною даного договору, розташованого на 2-му поверсі в торговому центрі за адресою: м. Сімферополь, вул. Ясна, 37а.

Пунктом 1.2 договору оренди визначено, що Орендар зобов'язується використовувати приміщення для розміщення в них офісних, складських, торгових приміщень для організації гуртової і роздрібної торгівлі товарами народного споживання побутової техніки.

Згідно з п. 1.3 договору оренди надані в оренду приміщення знаходяться в розпорядженні Орендодавця на підставі договору управління майном від 12.12.2007 (реєстраційний запис №1598).

Ринкова вартість Приміщення складає 24194550,00 грн. (пункт 1.5 Договору оренди).

Пунктом 2.1 договору оренди визначений його строк, якій складає 35 місяців з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення у відповідності до діючого законодавства.

Відповідно до п. 12.1 договору оренди Орендодавець самостійно визначає необхідність і умови майнового страхування Орендарем приміщення та таке страхування здійснюється за рахунок Орендаря, про що складається додаткова угода до даного Договору.

29 серпня 2008 року між закритим акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (Страховик) та ДП "Фокстрот" ВАТ "Фокстрот" (Страхувальник) був укладений договір добровільного страхування № А 0013643 (том 1, а. с. 36 - 39).

Помилка в назві страхувальника судовою колегією вважається технічною опискою, оскільки на договорі міститься печатка саме ДП "Фокстрот" ТОВ «Фокстрот».

Згідно зі статтею 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до договору добровільного страхування № А 0013643 застрахованим майном визначено нежитлові приміщення торговельного центру загальною площею 1597,0 кв. м. Загальна страхова сума встановлена у 24194550,00 грн.

Таким чином, вбачається, що страхова сума повністю ідентична сумі ринкової вартості приміщення за договором оренди, який був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Лівадія-Крим" та ДП "Фокстрот" товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот". Тобто, об’єкт оренди застрахований у повному об’ємі. Відповідно, виплата загальної страхової суми можлива лише при знищенні майна у повному обсязі.

Строк дії договору страхування визначено з 30.08.2008 до 29.08.2009.

Вигодонабувачем за вказаним договором визначено ВАТ "Лівадія-Крим" (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 4, код ЄДРПОУ 32703377). Суд першої інстанції в даному випадку також правильно вказав, що враховуючі описку в назві необхідно вважати вигодонабувачем саме ТОВ "Лівадія-Крим".

Посилання приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Лівадія-Крим" не може бути вигодонабувачем, оскільки це суперечить положенням частини 3 статті 1033 Цивільного кодексу України, відповідно до якої вигодонабувач не може бути управителем, відхиляються судовою колегією. Так, таке питання не відноситься до предмету спору у даній справі, невідповідність договору нормам чинного законодавства може з’явитися лише підставою для визнання договору недійсним. Однак, доказів визнання договору страхування у встановленому законом порядку повністю, або частково відповідачем суду не представлено. Таким чином, суд виходить з презумпції правомірності правочину згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України.

Більш того, із таким висновком колегія суддів не погоджується у зв'язку із наступним.

Статтею 1034 встановлено, що вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління. Установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача).

Таким чином, поняття „Вигодонабувач" в контексті статей 1033 - 1034 Цивільного кодексу України передбачає особу, яка не має права одночасно здійснювати управління майном і само отримувати вигоди від такого управління, бо це суперечить суті договору управління майном.

Проте в даному випадку за договором про управління майном від 12.12.2007 позивач здійснює функції Управителя майна виключно в інтересах установника управління і не є вигодонабувачем в розумінні статті 1033 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, в пункті 12 договору добровільного страхування від 29.08.2008 ТОВ „Лівадія-Крим" було визначено в якості вигодонабувача саме в контексті статті 3 Закону України „Про страхування", тобто в якості особи, на користь якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку. Таким чином, посилання відповідача на ч. 3 ст. 1033 Цивільного кодексу України є безпідставними.

Відповідно до частини 3 ст. 3 Закону України „Про страхування" страхувальники мають право при укладанні договорів страхування призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Пунктом 15.1 договору добровільного страхування визначено, що предметом договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном, яке належить Страхувальнику на праві власності, господарського відання, оперативного управління, а також прийняте від інших юридичних та фізичних осіб на законних підставах.

Пунктом 16.1 договору добровільного страхування встановлено, що страховим випадком є подія, вказана як така в розділі 4 договору, що відбулася і з настанням якої виникає обов'язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику або Вигодонабувачу, а саме: настання майнових збитків Страхувальника внаслідок пошкодження або втрати (знищення) застрахованого майна в результаті настання вказаних в договорі страхових ризиків, зокрема, пожежі.

Умовами укладеного договору добровільного страхування також були визначені права та обов'язки сторін, дії страхувальника при настанні страхового випадку (пункт 25 договору), перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків (пункт 26 договору), порядок і умови виплати страхового відшкодування (пункт 27 договору), причини відмови у виплаті страхового відшкодування (п.28 договору), право вимоги, відповідальність сторін, звільнення від відповідальності (пункт 29 договору) та інше.

Так, пунктом 23.1 договору добровільного страхування були визначені права страхувальника, зокрема, право страхувальника на отримання страхового відшкодування при настанні страхового випадку у межах страхової суми та сублімітів страхової суми за договором (п. 23.1.1 договору).

Пунктом 25.1 договору визначались дії страхувальника при настанні страхового випадку. Так, при настанні події, яка в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, Страхувальник зобов'язаний, зокрема, негайно, але не пізніше 24 годин після настання події або після того, як йому стало відомо про настання події, повідомити про це Страховика за телефоном Центру обслуговування клієнтів; протягом 3 діб після настання події або після того, як йому стало відомо про настання події подати Страховику письмову заяву про настання події; негайно вживати всіх можливих заходів для рятування застрахованого майна та зменшення розміру збитків, а також для усунення причини, що сприяють виникненню додаткових збитків; терміново повідомити про подію, що має ознаки страхового випадку, відповідні компетентні органи; надати Страховику або його представнику можливість провести огляд застрахованого майна, провести розслідування причини та розміру збитків, прийняти участь в заходах щодо зменшення збитку та рятуванню застрахованого майна; надати Страховику документи компетентних органів, що підтверджують факт настання події.

Пунктом 27.1 Договору добровільного страхування майна визначалось, що протягом 15 робочих днів після отримання всіх належним чином оформлених документів, необхідних для підтвердження факту настання страхового випадку та визначення розміру збитків, Страховик, зокрема, складає страховий акт з визначенням розміру страхового відшкодування або страховий акт про відмову у виплаті страхового відшкодування (п. 27.1.1 договору).

Пунктом 27.2 Договору встановлено, що про прийняття рішення, передбаченого п. п. 27.1.1 та 27.1.2 договору, Страховик повідомляє Страхувальника протягом 5 робочих днів у письмовій формі з обґрунтуванням причин. Виплата страхового відшкодування здійснюється Страховиком протягом 10 робочих днів з дня підписання страхового акту (п. 27.3).

23 травня 2009 року в торговому центрі, розташованому за адресою: м. Сімферополь, вул. Ясна, 37а, відбулась пожежа, про що компетентними посадовими особами СМУ ГУ МНС України в АР Крим складений відповідний акт про пожежу (том 1, а. с. 34). Цей акт складений у повній відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 № 2030 „Про затвердження Порядку обліку пожеж та їх наслідків", а саме: він був складений комісією у складі більш, ніж з трьох осіб (за участю потерпілого, власника об'єкта, представників органу державного пожежного нагляду) та відповідає формі, затвердженій наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15.03.2004 № 119.

Згідно до вказаного акту про пожежу зазначено, що пожежею знищена крівля будівлі, приміщення 2-го поверху. Пожежею пошкоджена зовнішня обшивка будівлі.

26 травня 2009 року Страхувальник - ДП "Фокстрот" ТОВ "Фокстрот" вернувся до Страховика –закритого акціонерного товариства "Страхової групи "ТАС" із заявою про страхову подію (том 1, а. с. 35), до якої додавався перелік документів, визначений умовами договору добровільного страхування майна від 29.08.2008.

Таким чином, страхувальник умови пункту 25.1 договору страхування виконав.

Листом від 04.06.2009 за вих. № 35/01 товариство з обмеженою відповідальністю "Лівадія-Крим" звернулось до КРД ЗАТ "СГ "ТАС" з клопотанням підтвердити проведення відповідним спеціалістом страхової компанії необхідного огляду пошкодженого майна, підтвердити відсутність необхідності для страхової компанії повторного огляду у зв'язку з можливістю виникнення спору у зв'язку із необхідністю проведення ремонтних робіт у будівлі торгового центру, розташованого у м. Сімферополі по вул. Ясна, 37а (том 1, а. с. 42). Вказаний лист був отриманий КРД ЗАТ "СГ "ТАС" 04.06.2009, що підтверджується відповідним штемпелем.

Листом від 11.06.2009 за вих. № 39 товариство з обмеженою відповідальністю "Лівадія-Крим" просило КРД ЗАТ "СГ "ТАС" підтвердити отримання страховою компанією від Вигодонабувача та Страхувальника усіх необхідних документів згідно до п. 26 Договору добровільного страхування від 29.08.2008 (том 1, а. с. 43).

Листом від 12.06.2009 закрите акціонерне товариство "СГ "ТАС" повідомила про необхідність повторного огляду пошкодженого обладнання ресторану "Єврохата"; також в даному листі містилося прохання перед проведенням ремонту залучити експертів для надання висновку про непридатність згорілих елементів конструкції Торгового центру; встановити вартість пошкоджених конструктивних елементів та провести калькуляцію вартості запланованих ремонтних робіт та надати кошторис (том 1, а. с. 47).

Листом від 18.06.2009 товариство з обмеженої відповідальністю "Лівадія-Крим" направило на адресу КРД ЗАТ "СГ "ТАС" наступні документи: висновок по результатам дослідження несучих конструкцій будівлі Торгового комплексу по вул. Ясна, 37 в м. Сімферополі після пожежі, зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва торгового комплексу по об'їзній дорозі Харків-Сімферополь. Також в даному листі повідомлялось, що вартість пошкоджених конструктивних елементів складає 600,00 грн. за тонну (том 1, а. с. 45).

Листом від 06.07.2009 вих. № Г.27ОО 1508 86 ЗАТ "СГ "ТАС" повідомила товариство з обмеженою відповідальністю "Лівадія-Крим" та ДП "Фокстрот" товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот" про перелік документів, що надійшов на адресу страхової компанії, а також в даному листі страхова компанія просила надати належним чином посвідчені копії додаткових документів. В даному листі містилось прохання надати інформацію щодо того, чи працювали на час пожежі вказані в заяві на страхування від 22.08.2008 системи пожежегасіння (спринклери, гідранти) та власна пожежна дружина та з яких причини не був підписаний акт державної комісії про прийняття торгового комплексу в експлуатацію органами державного пожежного нагляду (том 1, а. с. 48).

Листом від 10.07.2009 вих. № 59 товариство з обмеженою відповідальністю "Лівадія-Крим" направило на адресу закритого акціонерного товариства "СГ "ТАС" витребуваний останнім листом від 06.07.2009 перелік документів (том 1, а. с. 46).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, доказів витребування у подальшому закритим акціонерним товариством "СГ ТАС" додаткових матеріалів, направлення повідомлення про невідповідність наданих матеріалів суду не надано.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує, що він не порушував строків складання страхових актів та виплат, а здійснив перерахування страхового відшкодування в розмірах і строки, які були визначені позивачем в заявах на виплату страхового відшкодування.

До матеріалів справи відповідачем було надано сім страхових актів, складених на протязі 12.08.2009 - 29.09.2009, проте повної суми страхового відшкодування відповідачем так і не було визначено.

Пунктом 27.1.1 Договору добровільного страхування було встановлено, що протягом 15 робочих днів після отримання всіх належним чином оформлених документів, необхідних для підтвердження факту настання страхового випадку та визначення розміру збитків, Страховик, зокрема, складає страховий акт з визначенням розміру страхового відшкодування або страховий акт про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Пунктом 27.3 Договору добровільного страхування встановлено, що виплата страхового відшкодування здійснюється Страховиком протягом 10 робочих днів з дня підписання страхового акту.

Судова колегія вважає, що звернення позивача до страховика із заявами про здійснення часткових виплат із повної суми страхового відшкодування не звільняє відповідача від встановленого договором страхування обов'язку скласти єдиний страховий акт згідно з пунктом 27.1.1 договору, в якому зазначити повний розмір відшкодування.

Заявник апеляційної скарги вважає, що позивач та страхувальник не виконали вимог пунктів 29.2, 26.1.2, 26.1.4, 21.1.6 договору страхування. Зокрема, відповідач зазначає, що йому не були передані документи та докази, що підтверджували би право вимоги страховика до осіб, винних у виникненні страхового випадку, якій привів до збитків.

Вказане посилання відповідача судова колегія вважає неспроможним, оскільки відсутність винних осіб, які б були визнані винними у виникненні пожежі, підтверджується постановою Сімферопольського ГУ ГУМУС України в АРК від 03.08.2009 про припинення кримінальної справи. Жодна із осіб не була визнана винною та не притягалася до відповідальності. Такий документ прийнятий у зв’язку з відсутністю події злочину. Таким чином, у даному випадку норми пунктів 29.1 та 29.2 договору страхування не повинні застосовуватись, оскільки по суті не має документів, які б підтверджували наявність права вимоги до будь-яких осіб.

Більш того, як було встановлено судом та не спростовується позивачем, Страховиком було перераховано на розрахунковий рахунок позивача загальна сума у розмірі 10800000,00 грн. Тобто відповідач фактично погодився із настанням страхового випадку та наявністю свого обов’язку сплатити за договором страхування страхову виплату. Таке погодження додатково підтверджує те, що страхувальник виконав всі договірні умови щодо передачі страховику необхідних документів.

З тих же підстав є неспроможними посилання відповідача на те, що йому не були надані документи, передбачені пунктами 26.1.2, 26.1.4, 26.1.6 договору страхування. При цьому, у заяві ДП "Фокстрот" про страхову подію від 26.05.2009 є вимога про виплату страхового відшкодування, тобто страховиком безумовно виконані вимоги пункту 26.1.2 договору страхування.

Положення пункту 26.1.4 також виконане, оскільки відповідач отримав копію акту про пожежу від 23.05.2009, що підтверджується листом відповідача від 06.07.2009, та постанову про порушення кримінальної справи з постановою про закриття кримінальної справи. Факт отримання страховиком від позивача кошторису на будівництво другого поверху торгового центру та звіту про оцінку нерухомого майна вказують на виконання страхувальником пункту 26.1.6 договору страхування.

Відповідно до п. 27.5 договору страхування страхове відшкодування розраховується, виходячи зі страхової суми з врахуванням, зокрема: прямих збитків страхувальника, пов'язаних із пошкодженням чи втратою майна, розміру франшизи, вартості залишків застрахованого майна.

Згідно з пунктом 27.7 договору страхування, застраховане майно визнається пошкодженим, а не знищеним, якщо витрати на ремонт з залишковою вартістю не перевищують дійсну вартість застрахованого майна. У разі ж якщо витрати на відновлення з врахуванням вартості залишків перевищують дійсну вартість застрахованого майна воно вважається знищеним (п. 27.6 договору).

У матеріалах справи є звіт про шкоду внаслідок пожежі ТОВ "Інтер Тех Сервіс" № 1924-0829 від 17.08.09 відповідач вважає, що вартість відновлення застрахованого майна становить 11811780,26 грн., що була визначена, виходячи із застрахованої площі нежитлових приміщень - 1597 м2.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вказаний звіт обґрунтовано відхилений місцевим господарським судом, оскільки цей документ не може вважатися належним доказом. Так, з цього документу не вбачається методології розрахунку шкоди, ходу здійснення досліджень. Не має доказів володіння особами, які склали цей звіт, спеціальними знаннями та кваліфікацією. Відомості про те, що ТОВ „Інтер Тех Сервіс" є фахівцем в галузі оцінки стану нерухомого майна або в галузі будівництва - відсутні. Особи, що склали вказаний звіт, не попереджалися про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний висновок експерта та взагалі не несуть жодної відповідальності за наведені ними дані та висновки.

У той же час, як було встановлено експертом Кримського НДІ судових експертиз Барабановою В.1. при проведенні дослідження будівлі, розташованої у м. Сімферополі по вул. Ясна, 37а в межах кримінальної справи, порушеної за фактом пожежі у вказаній будівлі, на другому поверсі металеві конструкції зазнали значних пошкоджень. При високотемпературному нагріві межа стійкості металу знизилась у 2-10 разів, а модуль стійкості у 1,5-3 рази. Зниження характеристики металу і температурні деформації призвели до викривлення і втраті стійкості конструкцій.

На підставі викладеного рекомендовано повна разбірка 2-го поверху будівлі торгового центру та його відновлення у відповідності з первісним проектом.

Згідно до висновку, складеного експертом Кримського НДІ судових експертиз Барабановою В.І. площа, пошкоджена в результаті пожежі об'єкту Торгового центру "РМ", розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Ясна, 37а, складає 4997,4 кв. м. (площа 2-го поверху). В результаті пожежі нанесені пошкодження окремим конструктивним елементам цокольного та першого поверхів. Повний перелік пошкоджених від пожежі конструктивних елементів, площа приміщень, відображені в додатку № 1 до висновку експерта. Вартість відновлювального ремонту торгового центру "РМ", розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Ясна, 37а складає 56304928,00 грн. Отже, з цього слідує, що постраждалим від пожежі є другий поверх повністю, по всій його площі (4997,4 кв. м.), в яку, звичайно, входить і площа застрахованих нежитлових приміщень.

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок спеціалістів ТОВ "МЕТР", яке має ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, (том 1, а. с. 49 - 61) по результатам дослідження несучих конструкцій будівлі торгового комплексу по вул. Ясна, 37 у м. Сімферополі після пожежі, згідно до якого в результаті дослідження конструкцій було встановлено, що на 2-му поверсі металеві конструкції отримали значних пошкоджень. При високотемпературному нагріві (600-900 градусів Цельсія) межа текучості металу знизилась в 2-10 разів, а модуль стійкості в 1,5-3 рази. Зниження характеристик металу і тем деформації призвели до викривлення і втрати стійкості конструкцій. Також рекомендоване повне розібрання другого поверху торгового комплексу та його відновлення у відповідності до проекту комплексу.

По суті цей висновок відповідає висновку складеного експертом Кримського НДІ судових експертиз Барабановою В.І. і такі документи колегією суддів приймаються в якості належних доказів.

Згідно з вищевказаними доказами застраховане майно було фактично знищено в результаті пожежі.

Пунктом 27.8 договору страхування від 29.08.2008 встановлено, що в разі повного знищення (втрати) застрахованого майна збитки, що підлягають відшкодуванню страхувальнику (вигодонабувачу), не можуть перевищувати дійсну вартість цього майна. Згідно до п.14.19 Договору добровільного страхування, дійсною вартістю застрахованого майна вважається ринкова вартість цього майна на день укладення договору. Ринкова вартість була визначена у договорі у розмірі 24194550,00 грн.

Вважаються хибними посилання відповідача на умову пункту 27.7 договору страхування, згідно з яким застраховане майно вважається пошкодженим, якщо витрати на відновлення разом з залишковою вартістю не перевищують дійсну вартість застрахованого майна, на підставі якого відповідач вважає, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню, повинен визначатися за умовами статті 27.8.2 договору, тобто розмір збитків не може перевищувати витрати на відновлення застрахованого майна до стану, в якому воно знаходилось до настання страхового випадку.

Судова колегія виходить з того, що застраховані нежитлові приміщення були знищеними, а не пошкодженими. Наведені вище докази нічим не спростовуються, свідчать про те, що застраховані приміщення не можуть після пожежі надалі використовуватися за цільовим призначенням та є фактично втраченими.

Згідно пункту 27.8.1 договору страхування, розмір збитків, які підлягають відшкодуванню страховиком, що пов'язані із втратою застрахованого майна, не можуть перевищувати дійсну вартість цього майна.

Поняття „втрата майна" сторонами в договорі окремо не обумовлювалося. Відповідно до пункту 14.21 договору страхування, терміни, що не обумовлені договором і не визначені законодавством, використовуються у своєму звичайному лексичному значенні. Таким чином, під втратою майна слід розуміти саме те, що відбулося внаслідок пожежі 23.05.2009, а саме - застраховані приміщення другого поверху виявилися настільки постраждалими від вогню, що стали втраченими як такі (відбулася їхня втрата). Отже, розмір відшкодування повинен визначатися з урахуванням по-перше, реальних обставин справи, по-друге, виходячи з умов пункту 27.8.1 договору страхування.

При цьому, під збитками, згідно пунктом 3 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затв. Постановою КМУ від 10 вересня 2003 року № 1440, слід розуміти, що прямі збитки - це поточна вартість витрат на відтворення, заміщення або відшкодування ринкової вартості об'єкта оцінки без урахування неотриманих майбутніх вигод.

Оскільки сторонами у договорі страхування була визначена ринкова вартість застрахованого майна на рівні страхової суми, а також з урахуванням того, що застраховане майно є повністю втраченим, страховик має відшкодувати цю ринкову вартість цього об'єкту. Тому виплаті страховиком підлягає саме страхова сума у повному обсязі (з вирахуванням франшизи та вартості залишків).

Таким чином, у відповідності до договору добровільного страхування майна виплаті підлягає страхове відшкодування у розмірі страхової суми, тобто у розмірі 24194550,64 грн.

Пунктом 27.16 договору добровільного страхування визначено, що першочергове право на отримання страхового відшкодування за договором належить Вигодонабувачу, яким є позивач.

Умови та порядок здійснення страхової виплати регулюються ст. 990 Цивільного кодексу України, згідно до якої Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до статті 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" встановлено, що при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Оскільки страховиком –закритим акціонерним товариством "СГ "ТАС" було перераховано на розрахунковий рахунок позивача загальна сума у розмірі 10800000,00 грн. сума, що підлягає примусовому стягненню з відповідача на користь позивача становить 13116605,14 грн. (24194550,64 грн. –10800000,00 грн. - 241945,50 грн. (1 % франшизи) –36000,00 (вартість залишків)).

Стосовно позовних вимог про стягнення 346624,30 грн. пені за несвоєчасно здійснені платежі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 23.4.5 Договору добровільного страхування від 29.08.2008 встановлено, що Страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування протягом 10 робочих днів з дня підписання страхового акту. Страховик несе відповідальність за несвоєчасне здійснення платежу шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму несвоєчасно здійсненого платежу, за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідністю "Лівадія-Крим" зверталось до Страховика з листами про сплату частини розміру страхового відшкодування (том 2, а. с. 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109). На підставі таких заяв ЗАТ "СГ "ТАС" в особі КРД складала відповідні страхові акти та в межах 10-денного строку, встановлено п.п. 23.4.5, 27.3 договору добровільного страхування здійснювало відповідні страхові виплати, що підтверджується відповідними платіжними документами (том 2, а. с. 89 - 95). Однак, оскільки за договором мав складатися єдиний страховий акт із зазначенням всієї суми відшкодування, а також у зв’язку з тим, що вимога щодо відшкодування у цілому містилася у заяві про страховий випадок від страхувальника і додаткові документи відповідачем від учасників не вимагалися, пеня визначена позивачем у заяві від 22.10.2009 розрахована правильно з урахуванням проведених виплат із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, що загалом становить 346624,30 грн.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (закритого акціонерного товариства "Страхова група "ТАС") залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2009 року у справі №2-12/5126-2009 залишити без змін.                              

Головуючий суддя                                                  

Судді