Рішення № 10997697, 24.06.2010, Господарський суд Чернігівської області

24.06.10

Господарський суд Чернігівської області

_____________________

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20                               Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"24" червня 2010 р.                                                             Справа № 21/95

Позивач:                    Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінглорі",

вул. Віскозна, 5, м. Київ, 02094,

Поштова адреса: вул. Раїси Окіпної, 4-А, оф. 126, м. Київ, 02002

Відповідач:                    Відкрите акціонерне товариство "Ніжинський м’ясокомбінат",

вул. Космонавтів, 25, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Предмет спору:           про стягнення 13137,76 грн.

                                                                                                     Суддя Белов С.В.

Представники сторін:

Позивач: Ковш Д.А., довіреність № 32 від 18.05.2010 року, представник.

Відповідач: Лисовець Т.М., довіреність № 481 від 15.06.2010 року, представник. (після перерви не з’явилась).

Присутній в судовому засіданні: Вендров О.

В судовому засіданні на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва з 17.06.2010 року по 24.06.2010 року. Рішення приймається після оголошеної перерви.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Сінглорі” подано позов до Відкритого акціонерного товариства „Ніжинський м’ясокомбінат” про стягнення 20345,76 грн. (9398,40 грн. боргу, 3739,36 грн. пені, 7200,00 грн. збитків у зв`язку з наданням позивачу правової допомоги).

          У відповідності до статті 55 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному порядку. В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

          Так, позивачем при поданні позовної заяви до суду включено в ціну позову - 7200,00 грн. витрат на правову допомогу. Витрати на правове обслуговування не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв’язку з оспорюванню сумою.

          На підставі вищезазначеного, у відповідності до статті 55 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею, - судом визначено ціну позову у даній справі у розмірі 13137,76 грн., яка складається з 9398,40 грн. боргу та 3739,36 грн. пені.

          Представниками сторін подано суду додаткові документи по справі.

В судовому засіданні 17 червня 2010 року представник позивача виклав позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

          Представник відповідача в судовому засіданні 17 червня 2010 року визнала існування заборгованості перед позивачем.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив наступне.

Клопотання сторін про залучення документів до матеріалів справи підлягають задоволенню, відповідно до ст. 22 ГПК України.

07 серпня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Сінглорі” та Відкритим акціонерним товариством „Ніжинський м’ясокомбінат” було укладено договір поставки № 07/08-09, у відповідності до якого позивач зобов’язався поставляти та передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобов’язався приймати товар та оплачувати його на умовах, передбачених договором.

На виконання умов вищезазначеного договору, позивач поставив відповідачу товар, загальною вартістю 92487,84 грн. по видаткових накладних:

-          РН-0000063 від 12.08.2009 року на суму 11154,00 грн.;

-          РН-0000113 від 11.09.2009 року на суму 11409,84 грн.;

-          РН-0000134 від 09.10.2009 року на суму 14277,60 грн.;

-          РН-0000153 від 13.11.2009 року на суму 11748,00 грн.;

-          РН-0000183 від 16.12.2009 року на суму 11400,00 грн.;

-          РН-0000002 від 15.01.2010 року на суму 11550,00 грн.;

-          РН-0000016 від 11.02.2010 року на суму 11550,00 грн.;

-          РН-0000042 від 26.03.2010 року на суму 9398,40 грн.

          У відповідності до п. 8.2. договору поставки № 07/08-09 від 07 серпня 2009 року, термін оплати товару складає 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару відповідачем.

В порушення умов укладеного договору, відповідач, взяті на себе зобов’язання не виконав, вартість товару в повному обсязі не сплатив. Так, відповідачем було частково здійснено оплату вартості товару, загальною сумою 83089,44 грн. /виписки банку в матеріалах справи /а. с. 56-68//.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 26 від 29.04.2010 року, з вимогою погашення заборгованості у розмірі 9398,40 грн. Про направлення відповідачу претензії свідчить копія фіскального чеку від 29.04.2010 року з описом вкладення /в матеріалах справи /а. с. 35//. Відповіді від відповідача не надійшло, заборгованість не погашено.

          Таким чином, у відповідності до наданих документів та матеріалів справи, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 9398,40 грн. Про існування заборгованості у розмірі 9398,40 грн. свідчить копія акту звірки на суму 9398,40 грн. підписана обома сторонами /в матеріалах справи /а. с. 33/.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Враховуючи вищенаведене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 9398,40 грн. боргу за поставлений товар є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача 3739,36 грн. пені за період з 09.04.2010 року по 19.05.2010 року, нараховану у відповідності до п.9.3. договору поставки № 07/08-09 від 07 серпня 2009 року, згідно з яким у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов`язання, щодо строків оплати вартості товару, відповідач зобов`язався сплатити позивачу пеню у розмірі 1% від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Виходячи зі змісту п. 1 ст. 230 та п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), розмір якої може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання.

У відповідності до статті третьої Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 3739,36 грн. підлягає частковому задоволенню, у розмірі 211,14 грн. у відповідності до розрахунку суду за період з 09.04.2010 року по 19.05.2010 року.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 7200,00 грн. витрат на юридичну допомогу.

В обґрунтування заявленої суми витрат, позивачем надано суду копію договору про надання юридичної допомоги № 2-1109 від 11.09.2009 року, копію додатку № 1-14 від 12.04.2010 року до договору № 2-1109 та копію платіжного доручення № 0000112 від 21 травня 2010 року на суму 7200,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з Роз’ясненням Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 року № 04-5/609, відшкодування цих витрат здійснюється шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові їх інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Враховуючи вищезазначене, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на юридичну допомогу у даній справі не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Договір про надання юридичної допомоги № 2-1109 від 11.09.2009 року та додаток № 1-14 від 12.04.2010 року до договору № 2-1109 укладено між ТОВ «Сінглорі»та ФОП Черезовим І.Ю., який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Документів, які б свідчили про те, що Черезов І.Ю. є адвокатом суду не надано. Чинним законодавством, передбачено відшкодування як судових витрат сум, сплачених стороною за отримання послуг лише адвоката, а не будь-яким представникам, і оплата цих послуг підтверджується відповідними документами, яких позивач суду не надав. Господарським судом встановлено, що юридичні послуги надавалися позивачу не адвокатом, а відтак не можуть бути стягнути як судові витрати відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в судових засіданнях по даній справі брав участь інший представник Ковш Д.А., який не є адвокатом та з ним не було укладено договору на правову допомогу. Також, позивачем не надано суду акту виконаних робіт.

Згідно платіжного доручення № 0000106 від 20 травня 2010 року позивачем сплачено держане мито у розмірі 204,00 грн. У відповідності зі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, державне мито підлягає поверненню, якщо воно сплачено у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством. Так, позивачем сплачено 204,00 грн. державного мита, замість 131,38 грн., у зв’язку з чим позивачу підлягає поверненню частина сплаченого державного мита в розмірі 72,62 грн.

У відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по справі, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 193, п. 1 ст. 230, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 55, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Ніжинський м’ясокомбінат” (вул. Космонавтів, 25, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 00444375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сінглорі” (вул. Віскозна, 5, м. Київ, 02094; Поштова адреса: вул. Раїси Окіпної, 4-А, оф. 126, м. Київ, 02002, код ЄДРПОУ 36464422) 9398,40 грн. боргу, 211,14 грн. пені, 96,10 грн. державного мита, 172,62 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Сінглорі” (вул. Віскозна, 5, м. Київ, 02094; Поштова адреса: вул. Раїси Окіпної, 4-А, оф. 126, м. Київ, 02002, код ЄДРПОУ 36464422) з державного бюджету надмірно сплачене державне мито у розмірі 72,62 грн. (перераховане платіжним дорученням № 0000106 від 20 травня 2010 року загальною сумою 204,00 грн. (рахунок № 31111095700002)).

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя           Белов С.В.