Рішення № 10997603, 26.08.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" серпня 2010 р.Справа № 8/1306-10 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Лубни Полтавської області

до Хмельницької міської поліклініки № 3, м. Хмельницький

про стягнення 44705 грн. основного боргу, 700,89 грн. пені, 209,44 грн. 3% річних

Суддя Смаровоз М.В.

Представники сторін:

позивача: не зявився;

відповідача: Триняк В.І. - керівник.

В судовому засіданні 26.08.2010р оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі. Повний текст рішення підготовлено та підписано 31.08.2010р.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 44705 грн. основного боргу, 700,89 грн. пені (за період з 27.04.2010р. по 23.06.2010р.), 209,44 грн. - 3% річних (за період з 21.01.2010р. по 23.06.2010р.). на підставі договору № 18 від 16.11.2009 р.

Позивачем 25.08.2010 р. на адресу суду надіслано звернення, у якому повідомляється про сплату відповідачем основного боргу.

Представником відповідача в судовому засіданні 26.08.2010р. зазначено про повну сплату ним суми основної заборгованості.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено наступне.

Відповідач листом від 12.11.2009 р. №509 звернувся до позивача з проханням поставки медичного обладнання в 2009 р., на виконання розпорядження Хмельницького міського голови.

Між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) 16.11.2009 р. укладено договір № 18 (далі договір), відповідно до умов якого продавець на протязі дії договору продає, а покупець приймає та оплачує на умовах договору медичне обладнання вартістю 76215,00 грн., ціна та кількість якого вказана в рахунках на накладних, що є невідємною частиною договору (п.1.1 договору).

Згідно з розділом 2 договору, розрахунки за товар здійснюються наступним чином - перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. По домовленості з покупцем можлива доставка товару силами постачальника і за його кошти. Поставка товару відбувається на протязі строку дії договору.

Відповідно до розділу 5 договору сума договору складає 76215,00 грн.

Згідно накладної №33 від 18.11.2009 р. відповідачу було поставлено товар на загальну суму 76215,00 грн.

Між позивачем та відповідачем складено акт звірки взаємних розрахунків станом на 20.04.2010 р. (на суму 44705,00 грн.), підписаний представниками сторін.

Відповідачем після предявлення позову (у період з 12.07.2010р. по 13.08.2010р.) сплачено в повному обсязі заявлену до стягнення суму основного боргу, яка становить 44705,00 грн.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після предявлення позову погашено 44705 грн. основного боргу.

За обставин, коли 44705 грн. основного боргу сплачено, предмет спору в цій частині відсутній. У звязку з цим провадження у справі в частині стягнення 44705 грн. основного боргу підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти, зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги щодо стягнення з відповідача 209,44 грн. - 3% річних. Відповідачем доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості не подано, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог в частині стягнення 700,89 грн. пені (за період з 27.04.2010р. по 23.06.2010р.) судом відзначається наступне.

Частиною 1 ст.546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Частина 2 ст.215 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, вищенаведені та інші норми законодавства не передбачають можливості автоматичного нарахування та стягнення пені без вчинення в письмовій формі правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання.

Беручи до уваги наведені вище положення законодавства, суд вважає, що відсутність вчиненого між сторонами у справі правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань за договором № 18 від 16.11.2009 р. шляхом стягнення неустойки у вигляді пені позбавляє позивача права вимагати стягнення з відповідача 700,89 грн. пені (за період з 27.04.2010р. по 23.06.2010р.). Тому у позові в частині позовних вимог про стягнення 700,89 грн. пені слід відмовити з огляду на його безпідставність у цій частині.

Судові витрати згідно зі ст. 49 ГПК України підлягають покладенню на сторони пропорційно до правомірно заявлених позивачем позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Хмельницької міської поліклініки № 3 (м. Хмельницький, вул.Майборського, 16, ідентифікаційний код 01981276) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 209,44 грн. 3% річних, 449,14 грн. відшкодування сплаченого державного мита та 232,37 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Провадження у справі № 8/1306-10 в частині стягнення 44705 грн. основного боргу припинити.

У решті позову відмовити.

Суддя

Повний текст рішення підготовлено та підписано 31.08.2010р.

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу.