Рішення № 10997446, 27.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2010 р. Справа № 45/202-10

вх. № 6117/5-45

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Сай Л.В.,доручення від 26.07.2010р.

відповідача - Турбаєвський О.В., за дорученням

розглянувши справу за позовом ТОВ "МКМ Схід", м. Харків

до ДП "АПК Більшовик", с. Більшовик

про стягнення 105151,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивач 58427,55 грн. основного боргу, 22169,74 грн. штрафу, 24543,77 грн. річних, а також відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати мотивуючи тим, що на виконання договору поставки № 278-09 від 24 листопада 2009 року позивач передав відповідачеві товар, проте відповідач після одержання товару оплату його вартості в установлені договором строки та обсязі не здійснив.

Ухвалою суду від 08 липня 2010 року порушено провадження у справі № 45/202-10 розгляд якої призначено на 19 серпня 2010 року.

Позивач в судовому засіданні 19 серпня 2010 року вказав на проведений з боку відповідача частковий розрахунок, 18 серпня 2010 року за вх. № 17121 надав витребувані судом докази, які залучені до матеріалів справи. Позов підтримує.

Відповідач в засіданні суду 19 серпня 2010 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою підготовки відзиву на позовну заяву та з метою ознайомлення із матеріалами справи. Усно в засіданні суду 19 серпня 2010 року відповідач вказав на можливе врегулювання спору між сторонами.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, вислухавши позицію позивача, який не заперечував проти задоволення заявленого відповідачем клопотання та проти можливості врегулювання спору між сторонами, визнав його таким, що підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 77 ГПК України клопотання відповідача було задоволено судом шляхом оголошення в засіданні суду перерви до 27 серпня 2010 року.

27 серпня 2010 року після перерви засідання суду було продовжено.

Сторони в засіданні суду вказали про те, що сума основного боргу повністю погашена відповідачем, про що останній надав суду платіжне доручення № 96 від 25.07.2010 р. Позивач в засіданні суду 27 серпня 2010 року наполягає на стягнення на його користь 22169,74 грн. штрафу та 24543,77 грн. річних. Відповідач проти їх задоволення заперечує.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд визнав позовні вимоги позивача підлягаючими частковому задоволенню з наступних підстав:

24 листопада 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено догові поставки № 278-09 із додатковими угодами до нього. Згідно до умов договору позивач зобов’язався у порядку та на умовах визначених договором передати у власність відповідача паливно-мастильні матеріали (надалі - товар) партіями, а відповідач зобов’язався прийняти та своєчасно оплатити товар. Ціна, асортимент та кількість (об’єм) кожної партії товар погоджується сторонами в додаткових угодах до договору, що є його невід’ємними частинами. Доказом факту поставки товару є оформлені належним чином видаткові документи (товарно-транспортні накладні та/або видаткової накладні, довіреності на отримання ТМЦ, та/або акти приймання-передачі товару). Відповідач зобов’язаний здійснювати оплату вартості кожної партії товару на поточний рахунок позивача у день поставки (п. п. 1.1, 1.2, 1.3, 4.1 договору).

30 квітня 2010 року між сторонами було складено та підписано додаткову угоду № 278-09-5 до договору за якою сторони узгодили найменування товару, його одиницю виміру та кількість, а також варіть товару.

За товарно-транспортною накладною № 04/30-11 від 30.04.2010 року та за рахунком-фактурою № 04/30-03 позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 99254,10 грн., товар був одержаний відповідачем за доручення на одержання ТМЦ № 41 від 30.04.2010 року та повністю сплачено, при цьому відповідачем було прострочено сплату товару.

14 травня 2010 року між сторонами було складено та підписано додаткову угоду № 278-09-6 до договору за якою сторони узгодили найменування товару, його одиницю виміру та кількість, а також варіть товару.

За товарно-транспортною накладною № 05/14-01 від 14.05.2010 року та за рахунком-фактурою № 05/14-01 позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 99414,00 грн., товар був одержаний відповідачем за доручення на одержання ТМЦ № 44 від 14.05.2010 року та повністю сплачено, при цьому відповідачем було прострочено сплату товару.

14 червня 2010 року між сторонами було складено та підписано додаткову угоду № 278-09-7 до договору за якою сторони узгодили найменування товару, його одиницю виміру та кількість, а також варіть товару.

За товарно-транспортною накладною № 06/14-06 від 14.06.2010 року та за рахунком-фактурою № 06/14-07 позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 58437,55 грн., товар був одержаний відповідачем за доручення на одержання ТМЦ № 58 від 14.06.2010 року та неоплачений.

Таким чином заборгованість відповідача станом на час звернення позивача з позовом до суду становила 58437,55 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов’язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правовідносини, що склались між сторонами, за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, та регулюються зокрема главою 54 ЦК України.

Згідно статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості сплачена відповідачем після звернення позивача із позовом до суду, про що в матеріалах справи наявні копії банківських виписок та платіжне доручення № 96, провадження у справі по позовним вимогам в розмірі 58437,55 грн. боргу підлягає припиненню відповідно до п. 1.1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку із відсутністю предмета спору.

Також, з посиланням на п. 7.2 та п. 7.3 договору позивачем пред’явлено до стягнення 22169,74 грн. штрафу та 24543,77 грн. річних.

Згідно п. 7.2 договору сторонами передбачено відповідальність за прострочення оплати товару, так за прострочення від 1 до 10 календарних днів сторонами передбачено штраф у розмірі 5% від вартості неоплаченого товару; за прострочення від 11 до 20 календарних днів сторонами передбачено штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару; за прострочення від 21 до 30 календарних днів сторонами передбачено штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару.

За таких обставин, враховуючи порушення з боку відповідача щодо строку проведення розрахунку за отриманий товару, суд визнав позовні вимоги позивача в частині 22169,74 грн. штрафу обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Згідно п. 7.3 договору у випадку прострочки виконання зобов’язань по оплаті, якщо відстрочка не передбачена відповідною додатковою угодою, відповідач зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також за погодженням сторін, - 2 проценти від суми боргу за кожен день прострочення платежу, що є обрахованими за кожен день прострочення процентами річних, які збільшено порівняно з розміром, встановленим у ст. 625 ЦК України на підставі частини 2 цієї статті.

Виходячи з того, що за своїм змістом п. 7.3 договору передбачає один з видів забезпечення виконання зобов’язання у разі порушення відповідачем зобов’язання щодо оплати вартості товару та є нічим іншим, як штрафом (в розумінні ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України), а також враховуючи зміст ст. 61 Конституції України згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, беручи до уваги ст. 625 ЦК України, суд визнав позовні вимоги позивача в частині 100,86 грн. річних обґрунтованим та підлягаючими задоволенню В решті позовних вимог щодо річних суд вважає за необхідне відмовити позивачу у зв’язку з безпідставним пред’явленням до стягнення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 807,08 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 77, п. 1.1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково

Стягнути з ТОВ "АПК Більшовик", 64113, Харківська область, Первомайський район, с. Більшовик, вул. Гуторова, 7 (в тому числі з р/р 26008052302089 в Первомайському відділенні ХГРУ "ПриватБанк", МФО 351533, код ЗКПО 32779854) на користь ТОВ "МКМ Схід", 61030, м. Харків, вул. Греківська, 79 (р/р 26003103356001 у ЗАТ "Альфа-Банк", МФО 300346, код ЗКПО 35349911) 22169,74 грн. штрафу, 100,86 грн. річних, 807,08 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

По позовним вимогам в суму 58437,55 грн. провадження у справі припинити.

В решті позову відмовити.

Суддя

Повне рішення по справі № 45/202-10 складено та підписано 27 серпня 2010 року.