Рішення № 10997142, 17.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

17.08.10 Справа№ 9/112

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Дочірнього підприємства “Савсервіс Карпати”, м. Львів,

До відповідача: Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_1, м. Львів,

Про стягнення 11749грн.07коп. та судові витрати.

За участю представників:

Від позивача: Керод Р.П., довіреність від 01.02.2010 р.

Від відповідача: не прибув,

Представнику роз»яснено права і обов»язки передбачені ст. 22 ГПК України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник заявив клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: розглядається справа за позовом Дочірнього підприємства “Савсервіс Карпати”, м.Львів, до Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_1, м. Львів, про стягнення 11749грн.07коп., в т. ч. основного боргу в сумі 8781,96 грн., 3% річних - 45,35 грн., пені - 287,18 грн., штрафу - 2634,58 грн. та судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 13.07.2010року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 27.07.2010 року, про що сторони були належним чином повідомлені, під розписку, Позивач 19.07.10р. рекомендованою поштою № 4860359, Відповідач 17.07.10р. рекомендованою поштою № 4860340 ( докази в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 27.07.2010р. розгляд справи відкладено на 05.08.2010р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затверджено наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

27.07.2010 р. розгляд справи відкладено на 17.08.2010 р. в зв»яку із неявкою сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав для огляду оригінали документів, які вимагалися судом (копії у справі), просить позов задовільнити.

Відповідач, повторно, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином 18.02.2010р. повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою № 5162418 (оригінал поштівки в матеріалах справи) та повторно, в порядку п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затверджено наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

В ході судового розгляду встановлено:

10 вересня 2009 року був укладений Договір купівлі-продажу № 02/1009 (надалі Договір) між Дочірнім підприємством “Савсервіс Карпати” (Позивачем у справі) та Суб»єктом підприємницької діяльності фізичною особою (Приватним підприємем) ОСОБА_1 (Відповідачем у справі) та додаток до даного договору № 1Б (МІХ) від 10.09.2009 р.

Зазначений договір купівлі-продажу укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 ЦК України і є правомірним правочином, в силу статті 204 ЦК України.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором купівлі продажу, відповідно до вимог статті 655 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу № 02/1009 від 10.09.2010 р. позивач (Продавець) передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар на умовах, визначених у даному Договорі.

Основною і визначальною ознакою договору купівлі-продажу є перехід майна у власність покупцеві.

Як вбачається із п.1.2 договору, найменування, асортимент, кількість та ціна Товару, що є предметом даного Договору, визначаються у накладних, які оформляються та підписуються Сторонами при прийоміпередачі кожної партії Товару.

Усі накладні є складовими частинами цього Договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості Товару.

Розділом 2 договору сторони передбачили ціну і загальну суму договору, якість розділ 3 договору, терміни та умови поставки розділ 4 договору, порядок розрахунків - розділ 5 договору, прийом передача товару розділ 6 договору, відповідальність-7 розділ договору.

Відповідно до п.7.1 договору, у разі несвоєчасної оплати вартості Товару, Покупець зобов»язаний сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроки.

Так, п.7.4 договору сторони зазначили, що у випадку прострочки Покупцем оплати вартості Товару більше ніж 30 календарних днів вважається, що Покупець необґрунтовано відмовився від оплати Товару та зобов»язаний сплатити на користь Продавця, крім установленої Договором пені (п.7.1), штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого в строк Товару.

Сторони передбачили у розділі 8 договору порядок вирішення спорів, форс-мажорні обставини - у розділі 9 договору, інші умови - у розділі 10 договору, кредитний ліміт - у розділі 11 договору.

Позивач свої зобов”язання за даним договором виконав, поставив відповідачеві Товар на загальну суму 8781,96 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: № 41516611 від 23.04.2010 р. на суму 242,00 грн., № 41516614 від 23.04.2010 р. на суму 2785,56 грн., № 41516612 від 23.04.2010 р. на суму 309,85 грн., № 41546183 від 27.04.2010 р. на суму 198,95 грн., № 41546184 від 27.04.2010 р. на суму 2180,65 грн., № 41575479 від 29.04.2010 р. на суму 242,00 грн., № 41575482 від 29.04.2010 р. на суму 2513,10 грн., № 41575480від 29.04.2010 р. на суму 309,85 грн. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, належним чином завірені копії знаходяться в матеріалах справи).

Згідно Додатку № 1 до Договору відповідач зобов»язався оплачувати за Товар на умовах відтермінування платежу в залежності від того, якої торгової марки товар, поставлено протягом - 14 календарних днів з дати прийому передачі Товару.

В порушення умов даного Договору відповідач в повному обсязі не розрахувався за отриманий товар.

Заборгованість Відповідача перед Позивачем, на день пред»явлення позову та на час розгляду справи в суді складає 8 781 грн. 96 коп.

Згідно ст. 207 ЦК України, такі договори купівлі-продажу вважаються укладеним в письмовій формі, оскільки є письмові документи з фіксацією істотних умов договору - предмету договору, ціни та асортименту товару, сторін договору.

Крім того, згідно ст. 334 ЦК України, такий момент передачі товару є моментом набуття відповідачем права власності на такий товар. Саме з часу отримання товару відповідачем до нього переходять всі права щодо придбаного товару та обов'язки щодо сплати його ціни.

Стаття 692 ЦК України передбачає сплату ціни товару після його прийняття в повному обсязі.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що зобов»язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (в нашому випадку - передачі товару).

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Згідно з частиною 3 даної статті, сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В нашому випадку господарське зобов”язання виникло з господарського договору купівлі-продажу № 02/1009 від 10 вересня 2009 р. з Додатком № 1 Б (МІХ) від 10 вересня 2009 року до даного договору.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Частиною цієї статті встановлено, що зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами громадянами, не є господарськими і регу люються іншими актами законодавства.

Згідно ч. 4 зазначеної статті, суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Особа, яка порушила зобов”язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 614 ЦК України), одностороння відмова від зобов”язання не допускається.

Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь штраф в сумі 2634,58 грн., який нараховано відповідно до п. 7.4. Договору купівлі продажу № 02/1009 від 10.09.2009р. (Розрахунок штрафу проведено за кожною накладною окремо в матеріалах справи).

Розрахунок штрафу перевірений у судовому засіданні і відповідає доданому до позовної заяви.

Відповідно до статті 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов»язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).

Пунктом 7.1 договору сторони передбачили також відповідальність у формі пені.

Сума пені у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення виконання зобов»язання, від суми несплати за кожний день прострочення за Договором купівлі-продажу № 02/1009 від 10 вересня 2009 р. станом на 12.07.2010р. складає 287 грн. 18 коп.

Розрахунок пені проведено за кожною накладною окремо в матеріалах справи.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 45 грн. 35 коп. ( Розрахунок перевірений в судовому засіданні та знаходиться в матеріалах справи).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені ст. 625 ЦК України три відсотки річних не є неустойкою (штрафом, пенею), а належать до інших засобів захисту цивільних прав, визначених статтею 16 ЦУ України.

Суд, заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив докази по справі, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов, документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати: державне мито сплачене позивачем в сумі 117,49 грн. та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на сторони пропорційно задоволених вимог, згідно з ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-3 4-7, 12, 15, 18, 21, 22, 32 - 34, 36, 43, 44-49, 75, 82 85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовільнити повністю.

2. Стягнути з боржника: Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_1 ( 79059, м. Львів, вул. Мазепи, 26/54, ідентифікаційний номер 27 86314 705) на користь стягувача: Дочірнього підприємства “Савсервіс Карпати” ( юридична адреса: 79055, м. Львів, вул. Роксоляни, б.59, пошт. Адреса: 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 335, код ЄДРПОУ 30387458) 8781 грн. 96 коп. - основного боргу, 287 грн.18коп. - пені, 2 634 грн. 58 коп. - штрафу, 45 грн. 35 коп. - 3% річних, 117 грн. 49 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.Наказ видати в порядку статті 116, 117 ГПК України.

Суддя