Рішення № 10996775, 26.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/43926.08.10 За позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування"

доЗакритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

простягнення 31 102,28 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Невідомий О.М.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" (надалі –ТДВ "СК "Віді-Страхування") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (надалі – ЗАТ "ЄСА") про стягнення 31 102,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТДВ "СК "Віді-Страхування" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №АС002398 від 29.09.2008 р. внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди (надалі –ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Тойота, реєстраційний номер АА 9147 НТ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Шкода, реєстраційний номер АА 7242 НЕ, яким скоєно ДТП, застрахована ЗАТ "ЄСА" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВА/2255822), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 846,06 грн., 3% річних у розмірі 566,90 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 699,32 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2010 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 26.08.2010 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду та повідомленнями про вручення поштових відправлень №10550754 та №10550762 від 05.08.2010 р., що отримані відповідачем 11.08.2010 р. та 12.08.2010 р., відповідно.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №6457124 від 15.07.2010 р. та вказано в позові.

Також, судом додатково було відправлено ухвалу суду на поштову адресу відповідача: 01004, м. Київ, вул. Басейна, 7-В, що вказана в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2008 р. між ТДВ "СК "Віді-Страхування" та Тимощук Оксаною Леонідівною (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №АС002398 (надалі –"Договір"), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом, а саме: автомобілем Тойота, реєстраційний номер АА9147 НТ, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу внаслідок ДТП. Вигодонабувачем за Договором є Акціонерний комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк".

14.05.2009 р. о 16 год. 50 хв. в м. Києві, на просп. Перемоги, 37 було скоєна ДТП за участі застрахованого автомобіля Тойота, реєстраційний номер АА 9147 НТ та автомобіля Шкода, реєстраційний номер АА 7242 НЕ, а саме: Гаврилов О.А., керуючи автомобілем Шкода, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Тойота, чим спричинив пошкодження автомобілів.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Гавриловим О.А. вимог п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою УДАІ ГУМВС України в м. Києві №5422 від 15.05.2009р. та постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 13.07.2009р. у адміністративній справі №3-2468-1/09, відповідно до якої Гаврилова Олега Анатолійовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

15.05.2009 р. власник застрахованого транспортного засобу –автомобіля Тойота звернулася до позивача із заявою про настання страхового випадку.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку №171, складеного 21.05.2009р. суб’єктом оціночної діяльності ТОВ "Агенція "Експертиза та оцінка" (сертифікат №5792/07, виданий Фондом державного майна України 04.06.2007 р.) вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Тойта, р.н. АА 9147 НТ, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 44 064,24 грн.

На підставі страхового акту №АС-001389, затвердженого 05.06.2009 р., розрахунку до вказаного акту, позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, на підставі листа АКБ "Укрсоцбанк" №41.01-11/67 від 22.05.2009р., сплатив вигодонабувачу за Договором суму страхового відшкодування у розмірі 43 517,15 грн., що підтверджується платіжним дорученнями №1248 від 09.06.2009 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ТДВ "СК "Віді-Страхування" перейшло в межах суми 43 517,15 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із довідки УДАІ ГУМВС України в м. Києві №5422 від 15.05.2009р. та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС350677 від 15.05.2008 р. вбачається, що транспортний засіб –автомобіль Шкода, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Тойота, належить громадянину Гаврилову О.А. та знаходився під його керуванням.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Гаврилова О.А., який керував автомобілем Шкода, реєстраційний номер АА7242НЕ, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність Гаврилова О.А., за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля Шкода, реєстраційний номер АА 7242 НЕ, застрахована ЗАТ "ЄСА" згідно із полісом №ВА/2255822.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВА/2255822) віднесено до 1-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка користується транспортним засобом на законній підставі. Строк дії з 16.05.2008 р. (0:00) по 15.05.2009 р.

Відповідно до п. 4 полісу №ВА/2255822 страхувальником –особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є Гаврилов О.А., а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації Гавриловим О.А. автомобіля Шкода була застрахована ЗАТ "ЄСА".

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВА/2255822) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза –510,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Тойота з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 44 064,24 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 43 517,15 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене, страхове відшкодування за полісом №ВА/2255822 підлягає зменшенню на 510,00 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Регресною вимогою №15/04/8.04/507-09 від 26.08.2009 р., що отримана відповідачем 01.09.2009 р. та до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 24 990,00грн.

Враховуючи визначені полісом №ВА/2255822 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, вимога позивача про стягнення 24 990,00 грн. (які повинні мали бути сплачені до 01.10.2009 р.) є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

відповідач був зобов’язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 24 990,00грн. до 01.10.2009 р., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Витрати позивача понесені на відшкодування шкоди страхувальнику, завданої внаслідок ДТП, що не підлягають відшкодуванню за полісом №ВА/2255822, у розмірі 18 527,15 грн., оплачені Гавриловим О.А., що підтверджується заявою на переказ готівки №1879648 від 26.08.2009 р.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 3 846,06 грн. за прострочення по сплаті суми страхового відшкодування.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, а тому дії відповідача є порушенням зобов’язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 02.10.2009 р. він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 37.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по сплаті 24 990,00 грн., нарахованої у період прострочення з 02.10.2009р. по 05.07.2010 р., тобто за весь період прострочення, який передує подачі позову, проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється 01.04.2010 р. Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

Отже, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, правомірним є стягнення пені за прострочення по сплаті суми страхового відшкодування, нарахованої у період з 02.10.2009р. по 01.04.2010 р. у розмірі 2 554,46 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені необхідно відмовити, оскільки вона обрахована невірно, а саме невірно визначено період прострочення, за який нараховується пеня.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1699,32грн. та 3% річних у розмірі 566,90грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 02.10.2009 р. по 05.07.2010 р.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються за невиконання грошових зобов’язань та знаходиться в 51 Главі Цивільного кодексу України, яка має назву "Правові наслідки порушення зобов’язання. Відповідальність за порушення зобов’язання", а дана глава міститься у розділі І "Загальні положення про зобов’язання" книги п’ятої Цивільного кодексу України. Наведене свідчить, що положення такої статті стосуються як договірних, так і не договірних зобов’язань, тобто до порушення грошових зобов’язань, незалежно від визначених ст. 11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.

Грошове зобов’язання –це зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та п.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у ЗАТ "ЄСА" виникло зобов’язання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.

Тобто, має місце правовідношення в якому ЗАТ "ЄСА" (боржник) зобов'язано вчинити на користь ТДВ "СК "Віді-Страхування" (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, ЗАТ "ЄСА" у встановлений строк не виконано, а тому нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за прострочення грошового зобов’язання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача становить 1 574,37 грн. та 568,95 грн. відповідно.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі, які є меншими, ніж визначені судом, то такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних втрат необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ЗАТ "ЄСА" на користь ТДВ "СК "Віді-Страхування" суми страхового відшкодування у розмірі 24 990,00 грн., пені у розмірі 2 554,46 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 574,37 грн. та 3% річних у розмірі 566,90 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1 291,60 грн. та інфляційних втрат у розмірі 124,95 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за платіжним дорученням №578 від 30.06.2010 р. у розмірі 236,00 грн. повертаються позивачу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (04050, м.Київ, вул. Глибочицька, 33-37; ідентифікаційний код 19411125) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56; ідентифікаційний код 35429675) суму страхового відшкодування у розмірі 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2 554 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 46 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 574 (одна тисяча п’ятсот сімдесят чотири) грн. 37 коп., 3% річних у розмірі 566 (п’ятсот шістдесят шість) грн. 90 коп., державне мито у розмірі 296 (двісті дев’яносто шість) грн. 86 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 25коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4.Повернути Товариству з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56; ідентифікаційний код 35429675) з Державного бюджету України 236(двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених згідно платіжного доручення №578 від 30.06.2010 р., яке знаходиться в матеріалах справи. Видати довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –30.08.2010 р.