Рішення № 10996776, 26.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/35626.08.10 За позовомАкціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс "Будмонтаж АС"

простягнення 17 115,77 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Терещенко О.А.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне виробничо-комерційне товариство відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика" (надалі –"Фабрика") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс "Будмонтаж АС" (надалі –"Товариство") про стягнення 17 115,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договорів-заявок від 28.05.2008р., 29.05.2008 р., 06.06.2008 р. та 19.06.2008 р. позивач здійснив перевезення вантажів, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті здійснених перевезень не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 13 100,00грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3275,00грн. та 3% річних у розмірі 740,77 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.07.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2010 р. у зв’язку із неявкою представників сторін розгляд справи відкладено до 09.08.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 26.08.2010 р.

В судове засідання представник позивача з’явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-А, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №6756121 від 20.08.2010 р. та вказано в позові.

Також, судом було додатково відправлено ухвали суду на поштову адресу відповідача (04086, м. Київ, вул. Петропавловська, 51, офіс 6), що вказана в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 28.05.2008 р. по 19.06.2008 р. між Фабрикою та Товариством було укладено договори-заявки на перевезення вантажів (надалі –"Договори-заявки"), відповідно до яких позивач зобов’язався здійснити перевезення вантажів за маршрутами Трускавець –Дубно, Моршин –Рівне –Сарни, Моршин –Київ, Зарічне –Київ та Моршин - Луцьк.

Відповідно до умов Договорів-заявок загальна вартість перевезень становить 13 100,00 грн., а оплата проводиться через 7 –10 днів після надходження оригіналів документів.

На виконання умов Договорів-заявок, позивач здійснив перевезення вантажів на загальну вартість 13 100,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №ДР-РН-000000241 від 28.05.2008 р., серії 02АБИ №488487 від 31.05.2008 р., серії 02АБИ від 07.06.2008р. серії 02АБИ №246970 та серії 02 АБЗ №540937 від 21.06.2008 р.

За наслідками здійснених перевезення позивачем було направлено на адресу відповідача оригінали рахунків на оплату, актів передання товарів на відповідальне зберігання та вказаних товарно-транспортних накладних, що підтверджується актами про відправлення оригіналів документів на адресу ТОВ "Будівельний альянс "Будмонтаж АС" від 01.07.2008 р. та від 07.07.2008 р., а також повідомленнями про вручення поштових відправлень №882545 від 01.07.2008 р. та №3909150 від 07.07.2008 р., що отримані відповідачем 03.07.2008 р. та 09.07.2008 р., відповідно.

Претензією від 22.04.2010 р., що направлена відповідачу поштою 22.04.2010 р., позивач вимагав оплатити вартість здійснених перевезень у розмірі 13 100,00 грн.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажів, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 13 100,00 грн.

Договори-заявки є договорами перевезення вантажів, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Матеріалами справи (товарно-транспортні накладні) підтверджується здійснення позивачем на підставі Договорів-заявок перевезення вантажів на загальну вартість 13100,00грн.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Вартість наданих послуг по перевезенню вантажів погоджена сторонами в Договорах-заявках і становить 13 100,00 грн.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов Договорів-заявок розрахунок за здійснені перевезення вантажів проводиться відповідачем на протязі 7-10 днів з моменту отримання оригіналів документів, що підтверджують здійснені перевезення.

Позивачем, як на підтвердження виконання перевезень вантажів за Договорами-заявками на загальну суму 13 100,00 грн. було направлено на адресу відповідача оригінали рахунків на оплату, актів передання товарів на відповідальне зберігання та вказаних товарно-транспортних накладних, що підтверджується актами про відправлення оригіналів документів на адресу ТОВ "Будівельний альянс "Будмонтаж АС" від 01.07.2008 р. та від 07.07.2008 р., а також повідомленнями про вручення поштових відправлень №882545 від 01.07.2008 р. та №3909150 від 07.07.2008 р., що отримані відповідачем 03.07.2008 р. та 09.07.2008 р., відповідно.

Суд відзначає, що будь-яких претензій щодо здійснених перевезень вантажів відповідачем не заявлялося, навіть і після направлення позивачем претензії щодо оплати наданих послуг.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та Договорів-заявок відповідач був зобов’язаний повністю розрахуватися за здійснені позивачем перевезення вантажів в строк до 14.07.2008 р. (у розмір 7 050,00 грн.) та до 21.07.2008 р. (у розмірі 6050,00грн.), оскільки останні дні виконання грошового зобов’язання (13.07.2010 р. та 19.07.2008 р.) припадають на вихідні дні –неділю та суботу, відповідно, то останні дні виконання грошового зобов'язання переносяться на перші наступний робочі дні - понеділок.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 13 100,00 грн. на підставі Договорів-заявок за надані послуги по перевезенню вантажів. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заяви про застосування судом строку позовної давності ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги Фабрики про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 13 100,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 275,00 грн., нарахованих за період прострочення з серпня 2008 року по квітень 2010 року та 3% річних у розмірі 740,77грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 19.07.2008 р. по 07.05.2010 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами-заявками строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 15.07.2008 р. та з 22.07.2008 р. відповідно, він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних виходячи з встановлених днів, з яких відповідач є таким, що прострочив та з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача становить 3 248,80грн. та 708,48 грн. відповідно.

В іншій частині інфляційні втрати та 3% річних обраховані невірно, а тому задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Фабрики заборгованості у розмірі 13100,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 248,80 грн. та 3% річних у розмірі 708,48 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 26,20 грн. та 3% річних у розмірі 32,29 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика" задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс "Будмонтаж АС" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-А; ідентифікаційний код 34344601) на користь Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика" (33001, м. Рівне, вул. Хмільна, 30; ідентифікаційний код 00382214) основний борг у розмірі 13 100 (тринадцять тисяч сто) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 248 (три тисячі двісті сорок вісім) грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 708 (сімсот вісім) грн. 48коп., державне мито у розмірі 170 (сто сімдесят) грн. 57 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 19 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –30.08.2010 р.