Рішення № 10996608, 16.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/13116.08.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» доФізичної особи –підприємця Шевчука Ігоря Миколайовича

про стягнення 21035, 52 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Морозова Н.В.

від відповідача: Шевчук І.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та комунальних послугах у розмірі 18205, 25 грн., 1021, 60 грн. –інфляційних втрат, 230, 90 –3 % річних та 1577, 77 грн. –пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати орендних платежів та оплати комунальних послуг відповідно до договору оренди № А-59/2 від 01.10.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.07.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 19.07.2010 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 25.08.2010 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач в усному порядку зазначив, що визнає наявність заборгованості, однак на даний час у нього відсутні кошти для її погашення. Однак письмовий відзив у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.ст. 82, 85 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, та у судовому засіданні 16.08.2010 р. оголошено його вступну та резолютивну частини.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Київхімволокно»та Фізичною особою –підприємцем Шевчуком Ігорем Миколайовичем укладено договір оренди нежитлових приміщень № А-59/2, за умовами якого позивач зобов’язався передати, а відповідач –прийняти у тимчасове платне користування нежиле приміщення під магазин-склад загальною площею 92, 0 кв.м. на 2-му поверсі центральної їдальні у складському приміщенні їдальні за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1.

Відповідно до п. 3.1., 3.2., 3.6. договору плата за оренду приміщення складає 3312, 00 грн. у місяць. Оплата за фактично надані послуги здійснюється згідно рахунків та перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача, не пізніше 5-го числа поточного місяця. Відповідач сплачує при заключенні договору за перший та останній місяці оренди.

У відповідності до п. 4.2. договору відповідач зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі вносити позивачу орендну плату та плату за комунальні послуги.

Договір, відповідно до п. 10.1., укладено строком з 01.10.2009 р. до 30.09.2010 р.

Відповідно до акту приймання-передачі в оренду нежилого приміщення та обладнання від 01.10.2009 р. позивач передав, а відповідач –прийняв нежиле приміщення загальною площею 92, 0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 01.10.2009 р. до договору позивач зобов’язався здійснювати охорону орендованих приміщень у вечірній та нічний час з 18-00 до 07-00 та у вихідні і святкові дні. Вартість обслуговування становить 200, 00 грн.

01.12.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Київхімволокно»та Фізичною особою –підприємцем Шевчуком Ігорем Миколайовичем укладено додаткову угоду № 2 за якою позивач зобов’язався передати, а відповідач –прийняти в орендне користування додаткові площі у нежитловому приміщенні під магазин-склад загальною площею 48, 0 кв.м. на 2-му поверсі центральної їдальні за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1.

Відповідно до акту приймання-передачі в оренду нежилого приміщення від 01.12.2009 р. позивач передав, а відповідач –прийняв нежиле приміщення загальною площею 48, 0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1.

Відповідно до акту повернення майна від 30.01.2010 р. відповідач повернув позивачу приміщення площею 140, 0 кв.м. на 2-му говором оренди об’єкта нерухомості № 5 від 02.01.2009 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов’язання щодо сплати орендних платежів за період з січня 2009 року до січня 2010 року та комунальних послуг за січень 2010 року за договором № А-59/2 від 01.10.2009 р., у зв’язку з чим виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 16704, 00 грн. та заборгованості по комунальним послугам у розмірі 1501, 25 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1021, 60 грн. –інфляційних втрат, 230, 90 –3 % річних та 1577, 77 грн. –пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов’язань щодо сплати орендних платежів та оплати за комунальні послуги за договором оренди № А-59/2 від 01.10.2009 р. та додаткових угод № 1 від 01.10.2009 р. та № 2 від 01.12.2009 р. не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди № А-59/2 від 01.10.2009 р. та додаткових угод № 1 від 01.10.2009 р. та № 2 від 01.12.2009 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з жовтня 2009 року до січня 2010 року у розмірі 16704, 00 грн. та заборгованості по комунальним послугам у розмірі 1501, 25 грн., а відповідач наведені позивачем обставини не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно»до Фізичної особи –підприємця Шевчука Ігоря Миколайовича про стягнення заборгованості з орендної плати за період з жовтня 2009 року до січня 2010 року у розмірі 16704, 00 грн. та заборгованості по комунальним послугам за січень 2010 року у розмірі 1501, 25 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання, що передбачено Цивільним кодексом України.

При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, враховуючи, що в договорі № А-59/2 від 01.10.2009 р. відсутні положення щодо обов’язку відповідача сплатити позивачу пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання щодо внесення орендної плати та плати за комунальні послуги, а також, враховуючи положення ст. 547 Цивільного кодексу України, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання ним грошового зобов'язання задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір трьох процентів річних від простроченої суми становить 230, 90 грн., інфляційні втрати за весь час прострочення – 1021, 60 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Враховуючи вищенаведене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: про стягнення заборгованості по орендним платежам у розмірі 16704, 00 грн., заборгованості по комунальним послугам за січень 2010 року у розмірі 1501, 25 грн., три проценти річних від простроченої суми у розмірі 230, 90 грн. та інфляційні втрати за весь час прострочення у розмірі 1021, 60 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно»задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця Шевчука Ігоря Миколайовича (02097, м. Київ, вул. Бальзака, 92, кв. 18, ідент. код 3068615173), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно»(02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОУ 05763429) заборгованість по орендним платежам у розмірі 16704, 00 (шістнадцять тисяч сімсот чотири грн. 00 коп.) грн., заборгованість по комунальним послугам у розмірі 1501, 25 (одна тисяча п’ятсот одна грн. 25 коп.) грн., 230, 90 (двісті тридцять грн. 90 коп.) грн. –3% річних, 1021, 60 (одна тисяча двадцять одна грн. 60 коп.) –інфляційних нарахувань, 194, 57 (сто дев’яносто чотири грн. 57 коп.) грн. –державного мита та 218, 29 (двісті вісімнадцять грн. 29 коп.) грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 01.09.2010 р.