Рішення № 10995630, 25.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 206

РІШЕННЯ

Іменем України

25.08.2010Справа №2-6/3676.1-2010 За позовом Джанкойського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Джанкойської міської ради,

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Джанкой,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1.Державна земельна інспекція АР Крим, м. Сімферополь,

2.Республіканський комітет по земельним ресурсам АР Крим, м. Сімферополь,

3.Міністерство оборони України, м. Київ,

про повернення земельної ділянки.

Суддя Шкуро В.М.

представники:

Від позивача - Михайлов О.А., начальник юридичного відділу, довіреність №17 від 26.02.2010р.

Від відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_5, представник, довіреність від 05.08.2010р.

Від третіх осіб не зявились, повідомлені належним чином.

За участю прокурора Яковлєв О.О., прокурор відділу прокуратури АР Крим.

Суть спору: Джанкойський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Джанкойської міської ради звернувся в господарський суд АР Крим з позовом про зобовязання відповідача повернути за актом прийому-передачі земельну ділянку площею 6317 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, звільнивши її від залізобетонної огорожі із залізними воротами, будівлі прохідної літ. А, будівлі вбиральні літ. Б та тимчасових споруд торгових лотків.

В подальшому позивач заявою від 06.10.2009р. змінив позовні вимоги та просить суд зобовязати відповідача звільнити земельну ділянку площею 6317 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення та демонтажу залізобетонної огорожі із залізними воротами, будівлі прохідної літ. А, будівлі вбиральні літ. Б, та малих архітектурних форм для підприємницької діяльності 34 металевих торгових контейнерів.

Позовні вимоги з посиланням на положення статей 31, 34, 35 Закону України «Про оренду землі» обґрунтовуються припиненням між сторонами договірних орендних відносин та використанням спірної земельної ділянки відповідачем без правовстановлюючих документів на землю.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що, по-перше, земельна ділянка відноситься до земель оборони, які, в свою чергу, є землями державної власності, та позивач не має права ними розпоряджатися. По-друге, вважає договір оренди землі пролонгованим на той же термін і на тих же умовах в силу статті 33 Закону України «Про оренду землі». І, по-третє, оскільки на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, яке є його власністю, він набуває права користування цією земельною ділянкою.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення сторін, суд -

встановив:

01.07.2003 року між Джанкойської міською радою (орендодавець) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладений договір оренди земельної ділянки №264, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 6317кв.м., для комерційного використання (розміщення ринку по реалізації автомобільних запчастин), з земель Міністерства оборони України в межах Джанкойської міської ради (т.1, а.с. 5-7).

Відповідно до пункту 2.1. договір укладений строком на 3 роки.

Договір оренди земельної ділянки зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 20.11.2003 року №000300600264.

Додатковою угодою №2 від 15.12.2006 року строк дії договору продовжено до 01.05.2007р. (т.1, а.с. 10).

25.05.2007 року, розглянувши заяву відповідача про продовження договору оренди на 49 років Джанкойська міська рада прийняла рішення №405 «Про продовження договору оренди земельної ділянки», відповідно до якого вирішено продовжити строк дії раніше укладеного договору оренди вказаної земельної ділянки пять років до 01.05.2012 року, встановити орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 2% від нормативної грошової оцінки в сумі 36617,16 грн. на рік (підпункт 1.2), зобовязано підприємця ОСОБА_3 укласти з міською радою додаткову угоду про продовження строку дії договору оренди та зміну орендної плати (підпункт 2.1) про що було повідомлено відповідача та запропоновано укласти додаткову угоду (т. 1, а.с. 25).

В подальшому у звязку з невиконання відповідачем вказаного рішення і відмови від укладення додаткової угоди про внесення змін до договору, 23.05.2008р. Джанкойською міською радою прийнято рішення №676, яким визнано таким, що втратив силу підпункт 1.2 рішення міської ради від 23.05.2007р. №405 про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 20.11.2003р. строком на пять років (т. 1, а.с. 49).

Дослідивши представлені сторонами у підтвердження своїх доводів і заперечень докази, заслухав пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 31 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обовязки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Однак, переважне право на поновлення договору оренди може бути реалізоване лише за інших рівних умов перед іншими претендентами на земельну ділянку і, за будь-яких обставин, лише за наявності згоди орендодавця, яке має бути оформлене у вигляді рішення сесії ради. Отже, поновлення договору оренди земельної ділянки не відбувається автоматично, як вважає відповідач, а лише за волевиявленням ради.

Таке волевиявлення оформлене рішенням Джанкойської міської ради від 23.05.2007р. №405 та від 23.05.2008р. №676, якими рада визначила умови продовження строку договору оренди земельної ділянки, зокрема шляхом укладення додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди та зміну розміру орендної плати. Недотримання відповідачем цих умов призвело до відмови ради від продовження договору оренди, а не до його автоматичного поновлення.

За приписами статей 31, 34 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відтак, договір оренди землі від 20.11.2003р. є припиненим, а отже у відповідача нема права продовжувати користуватися спірною земельною ділянкою.

Стосовно доводів відповідача про приналежність спірної земельної ділянки до земель оборони суд виходить з того, що це не створює для відповідача будь-яких прав на продовження користування земельною ділянкою, адже, закінчення договору оренди, укладеного саме з радою і не визнаного у встановленому порядку недійсним, надає право саме раді вимагати повернення земельної ділянки. А отже Джанкойська міська рада є належним позивачем у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Розділ 5 «Умови повернення земельної ділянки орендодавцю» договору оренди від 01.07.2003р. містить тільки умову про повернення земельної ділянки по акту, який складається в простій письмовій формі.

Інших умов повернення земельної ділянки договір оренди не містить.

Посилання ж позивача на положення статті 417 Цивільного кодексу України в обґрунтування вимоги про знесення збудованих на спірній земельній ділянці обєктів нерухомості суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Статті 413-417 Глави 34 Цивільного кодексу України регулюють право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).

Договір оренди земельної ділянки укладено 20.11.2003р., тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України, яким вперше введено поняття права забудови земельної ділянки (суперфіцію).

Договір оренди землі і угода про суперфіцій це різні за своєю правовою природою правочини. А тому застосування на підставі пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до цивільних відносин, які виникли на підставі договору оренди землі, укладеного до набрання чинності Цивільним кодексом України, положень цього Кодексу, якими урегульовано право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) є невірним.

В ході перевірки 06.06.2008р. дотримання земельного законодавства Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим виявлено порушення відповідачем земельного законодавства, а саме використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 6317 кв.м. під розміщення мікроринку в АДРЕСА_1 (т.1, а.с.76). За результатами перевірки відповідачу було видано припис про усунення порушень земельного законодавства у місячний строк (т.1, а.с.75), складено протокол про адміністративне правопорушення (т.1, а.с.74) та 17.06.2008р. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення (т.1, а.с.73).

Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Отже, закінчення строку договору оренди земельної ділянки створює для відповідача обовязок повернути земельну ділянку, яка наразі використовується ним самовільно.

За таких обставин позов в частині зобовязати відповідача звільнити спірну земельну ділянку шляхом знесення та демонтажу малих архітектурних форм для підприємницької діяльності 34 металевих торгових контейнерів, які на ній розміщені, підлягає задоволенню.

Що стосується знесення обєктів нерухомості, то відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане на підставі рішення виконавчого комітету Джанкойської міської ради від 29.03.2007 року №130, ОСОБА_3 є власником нежитлової будівлі, ринок автозапчастин, який розташований за адресою АДРЕСА_1 і складається з прохідної літ. А, вбиральні літ. Б, огородження, 1-5; приміщення, І (т. 1, а.с. 28).

У Свідоцтві про право власності власником вказано ОСОБА_3 як фізичну особу, а не як субєкта підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, тобто коли учасниками спору є підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Той факт, що ОСОБА_3 є субєктом підприємницької діяльності, не позбавляє її права набувати у власність майно як фізична особа, так само як і не позбавляє її права розпоряджатися таким майном у будь-який не заборонений законом спосіб, у тому числі й для заняття підприємницькою діяльністю.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов про знесення обєктів нерухомості, які є власністю фізичної особи ОСОБА_3 предявлено не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом.

Належні до сплати судові витрати, які складаються з 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 25 серпня 2010 року.

Рішення оформлене відповідно до ст.84 ГПК України і підписане 30 серпня 2010 року.

На підставі викладено, керуючись ст.49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (96100, АР Крим, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити на користь Джанкойської міської ради (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул.К.Маркса,15; ідентифікаційний код юридичної особи 04055699) земельну ділянку, що розташована поАДРЕСА_1 в м. Джанкой АР Крим, загальною площею 6317кв.м. шляхом знесення та демонтажу малих архітектурних форм для підприємницької діяльності 34 металевих торгових контейнерів.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (96100, АР Крим, м.АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід державного бюджету м.Сімферополя (рахунок 31115095700002, код платежу 22090200, банк ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополя, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) державне мито 42,50 грн. державного мита.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (96100, АР Крим, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід державного бюджету м.Сімферополя (рахунок 31214264700002, код платежу 22050003, банк ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополя, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн.

В задоволенні позовних вимог щодо зобовязання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1 в м. Джанкой АР Крим загальною площею 6317 кв.м. шляхом знесення та демонтажу залізобетонної огорожі із залізними воротами, будівлі прохідної літ. А, будівлі вбиральні літ. Б відмовити.

Видати накази після набранням рішення законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримШкуро В.М.