Рішення № 10995558, 25.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

25.08.2010Справа №2-24/2891-2010 За позовом Приватного виробничого підприємства "Валео+" (40031, Сумська область, м. Суми, вул. 40 років Жовтня, 37/23, 40007, м. Суми, вул. Кіровоградська, 2, ідентифікаційний код 31548282)

До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АГРО" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Комунальна, 34, ідентифікаційний код 19011532)

про стягнення 42 000,00 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи:

Приватне виробниче підприємство "Валео+" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АГРО" про стягнення з відповідача на користь Приватного виробничого підприємства "Валео+" суми у розмірі 42 000,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору поставки № 2009/03-05 від 05 березня 2009 року щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем по справі – Приватним виробничим підприємством "Валео+" товару згідно з накладною № 106 від 09.06.2009р. на загальну суму 42 000,00 грн., у зв’язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АГРО" виникла заборгованість у розмірі 42 000,00 грн.

Вважаючи, що невиконання відповідачем умов договору порушує права Приватного виробничого підприємства "Валео+", посилаючись на норми чинного законодавства, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу за договором поставки № 2009/03-05 від 05 березня 2009 року.

Ухвалою Голови господарського суду АР Крим Луцяк М. І. від 25.06.2010 р. строк розгляду справи було продовжено на 1 місяць – до 25.08.2010 р.

Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили, відповідач відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, усі документи, зокрема, оригінал, були досліджені у судовому засіданні за участю представників обох сторін та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

05.03.2009 року між приватним виробничим підприємством “Валео+” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Агро” було укладено договір №2009/03-05.

          Відповідно до п. 1.1 вказаного договору позивач зобов’язався передати, а відповідач - прийняти та оплатити товар на умовах і в порядку, визначених у відповідних додатках, які є невід'ємною частиною договору .

          Ціна за одиницю товару, умови поставки та оплати також вказуються в додатках, які є невід’ємною частиною Договору.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У виконання умов вищевказаного договору, позивачем було поставлено відповідачу обумовлений товар на суму 42 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №106 від 09.03.2009 р. ( а. с. 13 ), яка була підписана представниками обох сторін та містить відповідні печатки.

Факт поставки партії товару на вказану суму підтверджується довіреністю №696758 від 06.03.2009 р. ( а. с. 14 ).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В Додатку №1 до договору зазначено, що оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 180 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Враховуючи те, що поставка товару відбулась 09.03.2009 р. (факт приймання-передачі товару підтверджується накладною №106 від 09.03.2009 р., що підписана уповноваженою особою відповідача та скріплена печаткою останнього), відповідач був зобов'язаний розрахуватися з позивачем до 05.09.2009 р.

          Але відповідач не здійснив оплату товару.

При цьому відповідно до п.п. 4.2 вищевказаного договору №2009/03-05 у випадку, якщо покупець не розрахується за товар у зазначений в Додатку строк, оплата за Товар зараховується як інвестиції, вкладені Продавцем в придбання нерухомості в м. Севастополі за узгодженими цінами, але не вище ринкових.

Судом встановлено, що приватне виробниче підприємство "Валео+" зверталося до господарського суду АР Крим з позовом про визнання п.п.4.2 договору №2009/03-05 від 05.03.2009р. недійсним.

Рішенням ГС АР Крим від 24.03.2010 р. по справі №2-23/739-2010 вказаний позов було задоволено та визнано недійним п.п. 4.2 договору №2009/03-05 від 05.03.2009р., укладеного між Приватним виробничим підприємством “Валео+”та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “АГРО”

Вказане рішення ГС АР Крим ніким оскаржене не було та вступило в законну силу.

Таким чином, відповідач повинен був розрахуватися з позивачем за поставлений товар на протязі 180 календарних днів з моменту отримання товару покупцем, як вказано в Додатку №1 до договору №2009/03-05 від 05.03.2009р., тобто до 05.09.2009 р.

Доказів сплати отриманого товару відповідачем на момент ухвалення рішення по справі суду не представлено.

При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено сторін про те, що повний текст рішення буде складено 30.08.2010 р.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 30.08.2010

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АГРО", 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Комунальна, 34, ( р/р 2600300366 в АБ «Морський», м. Севастополь, ідентифікаційний код 19011532) на користь приватного виробничого підприємства "Валео+", 40031, Сумська область, м. Суми, вул. 40 років Жовтня, 37/23, 40007, м. Суми, вул. Кіровоградська, 2, ( р/р 26000001311314 в ЗАТ «ОТП банк», м. Київ, МФО 300528, ЄДРПОУ 31548282) суму боргу у розмірі 42 000,00 грн., 420,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.