Постанова № 10995206, 25.08.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 серпня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-1581/10/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Спіжавки Г.Г.,

при секретарі судового засідання: Хмілю С.Р.,

за участю сторін:

від позивача - Іванов С.В.,

від відповідача Меренчук Є.В., Молованюк Л.В., Татарчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Унітарного приватного підприємства "Сантехбудмеханізація" до Державної податкової інспекції в м. Чернівці про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду позові Унітарне приватне підприємство "Сантехбудмеханізація" просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Чернівці №2403690350/0, 0002630232/0 від 2 грудня 2009 року, №2403690350/1, 0002630232/1 від 22.12.2009р., №2403690350/2, 0002630232/2 від 14.01.2010р.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначає наступне.

Державною податковою інспекцією в м. Чернівці на підставі акту планової виїзної перевірки №3815/23-2/32790737 від 18.11.2009р. було прийнято рішення №2403690350/0 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 802 664, 50 грн. та №0002630232/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 095069 грн. Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивачем було подано скаргу до ДПІ в м. Чернівці, за результатами якої прийнято рішення № 43813/25-014 від 22.12.2009р. про залишення скарги без задоволення, а податкових повідомлень-рішень без змін, та винесено податкові повідомлення-рішення №2403690350/1, №0002630232/1.

Позивачем було подано повторну скаргу до ДПА в Чернівецькій області, за результатами розгляду якої було прийнято рішення №109/10/25-009 від 14.01.2010р. про залишення скарги без задоволення, а податкових повідомлень-рішень без змін, та винесено податкові повідомлення-рішення №2403690350/2, №0002630232/2.

25 січня 2010 року позивачем було подано адміністративну скаргу до ДПА в Чернівецькій області, за результатами розгляду якої було прийнято рішення №2965/6/25-0115 від 26.03.2010р. про залишення скарги без задоволення, а податкових повідомлень-рішень без змін, та винесено податкові повідомлення-рішення №2403690350/3, 0002630232/3.

Позивач вважає акт перевірки незаконним, а податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають визнанню нечинними.

Позивач також зазначає, що в акті перевірки ДПІ в м. Чернівці посилається на пояснення відібрані від осіб представником податкової міліції і не можуть прийматися до уваги, так як відповідно до ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" праціниками податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірка, яка проводилася працівниками ДПІ в м. Чернівці не пов'язана з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, а отже правових підстав для залучення представників податкової міліції не було.

Відповідач в своїх запереченнях зазначив, що за результатами проведеної перевірки складено акт №3815/23-2/32790737 від 18.11.2009 року та встановлені порушення: 1) пп. 4.1.1 п.4.1. ст.4, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року УПП «Сантехбудмеханізація» не включено до складу валового доходу за III квартал 2008р. дохід від продажу будівельних робіт в сумі 894084,00 грн., який відображений в бухгалтерському обліку підприємства кореспонденцією рахунків: Д-т рахунку 361 та К-т рахунку 703 та зайво включено дану суму до складу валового доходу за IV квартал 2008р.; 2) п.4.1. ст.4, п.п. 11.3.5 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року УПП «Сантехбудмеханізація»не включено до складу валового доходу за IV квартал 2008р. авансові платежі у сумі 538333 грн, а саме: на розрахунковий рахунок підприємства в листопаді 2008 року надійшли кошти від Верховинської Райдержадміністрації (ід.код 20568352) згідно платіжних доручень; п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року підприємством завищено валові витрати всього у сумі 3111505 грн., а саме в результаті віднесення підприємством до складу валових витрат суми витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Унітарним приватним підприємством не надано документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують факт отримання підрядних будівельних робіт, товарів та послуг, а також не надано податкові накладні від ТОВ „Вільна каса", ТОВ „ТЕК „ІБМ Транс сервіс", ТОВ Бризброктрашит", ТОВ „Трейд ЛТД", ТОВ „Українські метали".

Для перевірки було представлено тільки реєстр отриманих податкових накладних.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року N 996-ХІV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. З цього ж Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року N 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за N168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відсутність документів, які мають юридичну силу та доказовість первинного документа, не дає можливості визначити фактичних виконавців будівельних робіт та поставку будівельних матеріалів, та відповідно, підтвердити податковий кредит та витрати на придбання субпідрядних робіт та транспортування будівельних матеріалів.

Відповідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом та одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав.

Заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини в справі, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Зі змісту позовних вимог випливає, що позивач не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями посилається як на підставу їх незаконності лише на той факт, що перевіряючими працівниками було порушено порядок проведення перевірки шляхом залучення до неї працівників податкової міліції.

Однак, судом встановлено, що працівниками податкової міліції було відібрано пояснення у працівників підприємства по факту порушення законодавства. У відповідності до ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні", перевірки платників податків органами податкової міліції проводяться у порядку, встановленому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінально-процесуальним кодексом України, іншими законами України. Відповідно до ст.8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності цього Закону підстав надається право опитувати осіб. Підпунктом 24 ст. 11 закону України "Про міліцію" надається право вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб підприємств, установ і організацій відомості та пояснення по фактах порушення законодавства. Тобто, працівники податкової міліції не брали участі у проведенні перевірці як такій, а реалізовували покладені на них функції відповідно до чинного законодавства.

Щодо твердження позивача про те, що витрати не були підтверджені первинними документами (підтверджуючі документи на момент перевірки відсутні) по тій причині, що бухгалтерські та податкові документи були викрадені, про що працівникам податкової служби було відомо, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року N 996-ХІV сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року N 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за N168/704 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 9 Закону України №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Заходи по відновленню первинних документів позивачем здійснено не було, а до контрагентів з проханням надати їх копії позивач не звертався.

Крім того, судом встановлено, що відносно бухгалтера УПП "Сантехбудмеханізація" ОСОБА_1 була порушена кримінальна справа в ході якої встановлено, що ним вчинене умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що є предметом даного позову. Обвинувачений ОСОБА_1 свою провину визнав, а збитки державі поніс в повному обсязі. Кримінальне переслідування відносно нього постановою Першотравневого районного суду закрито за нереабілітуючими обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11 Закону України "Про міліцію", ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст.11, 70, 71, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 30 серпня 2010 року.

Суддя Г.Г. Спіжавка