Постанова № 10994701, 16.08.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-3461/10/1770

16 серпня 2010 року 17год. 35хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Пилипчук В.Є. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Бакун Р.А.,

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ековід" <Список ><в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа >

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековід» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне від 25.01.2010 р. №0000172342/0 (від 22.02.2010 р. №0000172342/1, від 28.04.2010 р. №0000172342/2) про сплату 20550 грн. 00 коп. податку на додану вартість, в тому числі 13700 грн. 00 коп. за основним платежем та 6850 грн. 00 коп. штрафних фінансових санкцій та від 25.01.2010 р. №0000162342/0 (від 22.02.2010 р. №0000162342/1, від 28.04.2010 р. №0000162342/2) про сплату 25687 грн. 50 коп. податку на прибуток, в тому числі 17125 грн. 00 коп. за основним платежем та 8562,50 грн. штрафних фінансових санкцій. Уточнивши позовні вимоги, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 25.01.2010 р. №0000172342/0 (від 22.02.2010 р. №0000172342/1, від 28.04.2010 р. №0000172342/2, від 13.07.2010 року № 0000172342/3) та від 25.01.2010 р. №0000162342/0 (від 22.02.2010 р. №0000162342/1, від 28.04.2010 р. №0000162342/2, від 13.07.2010 року № 0000162342/3).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив суду, що висновок ДПІ у м. Рівне про нікчемність правочину по придбанню позивачем у ПП «Західлісбуд» товарно-матеріальних цінностей згідно ч.2 ст.215, ст.216, ст.228, 236 ЦК України у звязку із заведенням кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва на директора ПП «Західлісбуд», є безпідставним, оскільки операцію купівлі-продажу було фактично здійснено. Документи, які підтверджують таке виконання є, вони відповідають вимогам первинного документа, оскільки містять всі необхідні реквізити та засвідчують господарські факти (події), на момент перевірки були надані (видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжні доручення, реєстр отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2008 року тощо). Після перевірки державної реєстрації контрагента в ЄДР позивачем було зясовано, що ПП «Західлісбуд» було дійсно зареєстроване в ЄДР за адресою. 35000, Рівненська обл.. Костопільський район, місто Костопіль, вулиця О.Лятуринської, будинок 22, тобто адреса вказана у товаросупровідних документах відповідала вказаній у ЄДР. Для відображення у складі податкового кредиту за грудень 2008 року суми ПДВ в розмірі 13700,00 грн. позивач звернувся до офіційного сайту ДПА України, на якому також розміщена інформація щодо реєстрації контрагента з 29.09.2008 року як платника ПДВ.

Як зазначив представник позивача, у грудні 2008 року тельфер та підвісний гак були придбані у ПП «Західлісбуд» та оплачені в повному обсязі. Окрім цього, постачальник товарів відобразив своє податкове зобовязання вчасно, тобто у податковій декларації за грудень 2008 року, так як щомісячною звіркою Додатку 5 до Декларації з ПДВ по автоматизованій системі не виявлено розбіжностей. В подальшому, придбані тельфер та підвісний гак Товариством були підремонтовані (зроблена ревізія) та реалізовані ТОВ «Селищанський гранітний карєр».

Тому, позивач вважає, що твердження ДПІ у м. Рівне про порушення Товариством пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.4.4 п. 7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безпідставні, а прийняті податкові повідомлення рішення незаконні.

Державна податкова інспекція у м. Рівне письмових заперечень проти позову не подала. В судове засідання 16 серпня 2010 року представник відповідача не зявився, не повідомив суд про причини неявки. Відповідно до ст. 128 КАС України неприбуття відповідача-субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи без участі представника субєкта владних повноважень.

Заслухавши пояснення позивача, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Рівне провела позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековід» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), вчинення удаваних мнимих угод при проведенні взаєморозрахунків з приватним підприємством «Західлісбуд» за період 01.10.2008 р. по 10 31.03.2009 р.

За результатами перевірки ДПІ складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини З платником податків № 1780 / 23-400/31710741 (а.с.14-20).

25 січня 2010 року на підставі акту ДПІ у м. Рівне прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

1. №0000162342/0 про сплату 25687 грн. 50 коп. податку на прибуток, в тому числі 17125 грн. 00коп. за основним платежем та 8562,50 грн. штрафних фінансових санкцій за порушення п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2, пп..5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (а.с.11);

2. №0000172342/0 про сплату 20550 грн. 00 коп. податку на додану вартість, в тому числі 13700 грн. 00 коп. за основним платежем та 6850 грн. 00 коп. штрафних фінансових санкцій за порушення пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.4.4 п. 7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (а.с.8).

За результатами апеляційного узгодження податкових зобовязань ДПІ у м. Рівне прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.02.2010 р. №0000162342/1 (від 28.04.2010 р. №0000162342/2, від 13.07.2010 року № 0000162342/3) про сплату 25687 грн. 50 коп. податку на прибуток, в тому числі 17125 грн. 00 коп. за основним платежем та 8562,50 грн. штрафних фінансових санкцій, та від 22.02.2010 р. №0000172342/1(від 28.04.2010 р. №0000172342/2, від 13.07.2010 року № 0000172342/3) про сплату 20550 грн. 00 коп. податку на додану вартість, в тому числі 13700 грн. 00 коп. за основним платежем та 6850 грн. 00 коп. штрафних фінансових санкцій (а.с.9,10,12,13,43,44).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення податкових зобовязань слугували висновки податкового органу про включення до складу валових витрат, витрат по ПП «Західлісбуд», які не підтверджені документально на суму 68500,22 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в ІV кварталі 2008 року на суму 17125 грн. та включення до складу податкового кредиту за грудень 2008 року відповідної суми ПДВ 13700 грн. Вказаний висновок, в свою чергу, ґрунтується на тому, що операція з придбання товарів у ПП «Західлісбуд» згідно з усною угодою є нікчемною та безтоварною.

На виконання усної угоди сторони оформили видаткову накладну №511 від 23.12.2008 року, відповідно до якої ТОВ «Ековід» придбало у ПП «Західлісбуд» тельфер та підвісний гак на загальну суму 82200 грн., в т.ч. ПДВ 13700 грн. На вказану суму ПДВ ПП «Західлісбуд» виписано податкову накладну № 99.8 від 23.12.2008 року (а.с.21-22). І видаткова і податкова накладні оформлені за підписом керівника ПП «Західлісбуд» - ОСОБА_2

Відповідно до платіжних доручень ТОВ «Ековід» 19.12.2008 року та 26.12.2008 року перерахувало ПП «Західлісбуд» кошти на загальну суму 82200 грн. (а.с.23). Податкові накладні внесені до реєстру отриманих податкових накладних, а сума податку на додану вартість віднесена до складу податкового кредиту у грудні 2008 року на суму 13700 грн. (а.с.28-32).

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 зазначеної статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. А згідно з абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кредит згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 цієї ж статті, не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року. Відповідно до п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. А відповідно до п.2.15 та п.2.16, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIY від 16.07.1999 року встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зокрема, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували їх фактичне отримання.

Судом встановлено, що відповідно до долученого відповідачем до справи вироку у кримінальній справі №1-386/10 від 25 травня 2010 року визнано винним ОСОБА_2 за ч.3 ст.28, ч.2 ст. 205, ч.2 ст. 366 КК України, а саме у здійсненні фіктивного підприємництва та службового підроблення при перебуванні на посаді директора Приватного підприємства «Західлісбуд» (а.с.45-49).

Відповідно до ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Оскільки, вироком Рівненського міського суду, яким засуджено, в тому числі і за фіктивне підприємництво ОСОБА_2, який складав та підписував первинні документи від імені ПП «Західлісбуд», встановлено факт створення ПП «Західлісбуд» з метою здійснення незаконної діяльності, неможливість реального виконання підприємством зобовязань, то первинні документи, виписані ПП «Західлісбуд» для ТОВ «Ековід» не мають юридичної сили, а господарські відносини між цими субєктами господарювання носять безтоварний характер.

Вирок по кримінальній справі є належним та допустимим доказом в порядку, передбаченому ст.ст. 70-72 КАС України, що свідчить про наявність протиправної мети при вчиненні оспорюваних господарських зобовязань зі сторони посадових осіб ПП «Західлісбуд».

Згідно ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним.

Господарські операції, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому й вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Тому, суд приходить до висновку про нікчемність правочинів між ПП «Західлісбуд» та ТОВ «Ековід».

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки усний договір щодо поставки ПП «Західлісбуд» для ТОВ «Ековід» товарно-матеріальних цінностей не створює юридичних наслідків в результаті своєї нікчемності, тому виписані видаткова та податкова накладні на його виконання не можуть слугувати підставою для формування валових витрат та податкового кредиту позивача в податковому і бухгалтерському обліку.

Тому, ТОВ «Ековід» неправомірно віднесено до складу валових витрат ІV кварталу 2008 року сплачену на користь ПП «Західлісбуд» суму в розмірі 68500,00 грн. (без ПДВ) грн., та включено до складу податкового кредиту відповідну суму ПДВ 13700 грн.

Суд прийшов до висновку про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, в зв'язку з чим правові підстави для їх скасування відсутні.

Зсилання представника позивача на факт використання в господарській діяльності підприємства придбаних у ПП «Західлісбуд» тельфера та підвісного гаку, як на обґрунтування правомірності включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми придбання товарно-матеріальних цінностей, на увагу суду не заслуговує, оскільки первинні документи на підтвердження продажу ТОВ «Селищанський гранітний карєр» товарно-матеріальних цінностей не спростовують нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «Ековід» та ПП «Західлісбуд».

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю "Ековід" в задоволенні позову про визнання протиправнимита скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у м. Рівне від 25.01.2010 року № 0000172342/0 та № 0000162342/0 (від 22.02.2010 року № 0000172342/1 та № 0000162342/1, від 28.04.2010 року № 0000172342/2 та № 0000162342/2, від 13.07.2010 року № 0000172342/3 та № 0000162342/3) - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова складена в повному обсязі 25 серпня 2010 року

Суддя <Підпис >Шарапа В.М.