Постанова № 10993457, 19.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2010 р. справа № 2а-13716/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-55

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Соколової О.А.

при секретаріПригода О.В.

за участю представника позивача Пеліхоса Є.М.,

представника відповідача Широкова В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку про визнання недійсним повідомлення-рішення від 05.05.10 №0000551322/0/15224/10/15-16-23/5, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку про визнання недійсним повідомлення-рішення від 05.05.10 №0000551322/0/15224/10/15-16-23/5. Позов вмотивовано тим, що на підставі акту перевірки від 20.04.10 №507/15-16-23/5-03361081 сформовано повідомлення-рішення від 05.05.10 №0000551322/0/15224/10/15-16-23/5, яким позивача зобовязано сплатити штраф у сумі 1458330,52 грн. у розмірі 50% від суми непогашеного у встановлений строк узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 2916661,01 грн. В акті зазначається, що ВАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» несвоєчасно сплачено суми узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість, в т.ч. по декларації за жовтень 2008 року у розмірі 1325016,00 грн., за листопад 2008 року у розмірі 1591645,00 грн. З акту перевірки вбачається, що ці суми були погашені платіжними дорученнями, а саме, №6709 від 27.11.09, №6799 від 03.12.09, №7016 від 16.12.09, №7170 від 25.12.09, №448 від 28.01.10, №1056 від 26.02.10, №1714 від 24.03.10. Водночас, у вказаних платіжних дорученнях вказано інше призначення платежу.

Рішенням №106/24-113 про розстрочення податкових зобовязань від 30.06.09 позивачу надано розстрочення по сплаті податку на додану вартість із зазначенням граничних строків сплати податкових зобовязань. Ці строки порушені не були, отже відповідач не мав права нараховувати підприємству штраф за несвоєчасну сплату податкових зобовязань. Крім того, відповідно до положень Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (далі Закону №2181-ІІІ) податковому органу не надано повноважень на зміну призначення платежу, що підтверджується Постановою Верховного суду України від 27.10.09 по справі №09/186.

У судовому засіданні 05.07.10 позивач надав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 05.05.10 №0000551322/0/15224/10/15-16-23/5, зобовязати відповідача віднести кошти, які сплачувались платіжним дорученням: №6709 від 27.11.09 на сплату податку на додану вартість за жовтень 2009 року, №6799 від 03.12.09 на сплату розстрочки податку на додану вартість, згідно рішення №106/24-113 від 30.06.09 про розстрочення податкового зобовязання; №7016 від 16.12.09 на сплату відсотків за користування розстрочкою з податку на додану вартість, згідно рішення №106/24-113 від 30.06.09; №7170 від 25.12.09 на сплату податку на додану вартість за листопад 2009 року; №448 від 28.01.10 на сплату податку на додану вартість за грудень 2009 року; №1056 від 26.02.10 на сплату податку на додану вартість за січень 2010 року; №1714 від 24.03.10 на сплату податку на додану вартість за лютий 2010 року.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, в якому зазначив, що причини нарахування штрафної санкції полягають у тому, що перевіркою сплати узгоджених сум податкових зобовязань з податку на додану вартість встановлено, що підприємством в порушення ч.1 п.3 ст.9 Закону України від 25.06.91 №1251-ХІІ «Про систему оподаткування» та пп.5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону №2181-ІІІ по декларації за грудень 2007 року, не своєчасно сплачена сума узгоджених сум податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 4141539,00 грн.

Відповідно до вимог пп.7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ при наявності податкового боргу, він погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, в порядку календарної черговості його виникнення.

Податковий орган на підставі діючого законодавства здійснив застосування норм права, передбачених пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5, пп.7.7 ст.7, пп.17.1.7 п. 17.1. ст.. 17 Закону №2181-ІІ, а саме виконав вищезазначені норми права, що виразилося у направленні суми, спрямованої платником податку на погашення поточного податкового зобовязання з плати за користування надрами загальнодержавного значення, при ведені оперативного обліку платежів цього платника, на погашення податкового боргу за інший податковий період з того ж самого податку у порядку календарної черговості його виникнення, а також прийняв на основі і у відповідності до норм матеріального та процесуального права правозастосувальний акт податкове повідомлення-рішення від 05.05.10 №0000551322/0/15224/10/15-16-23/5 на суму 1458330,52 грн.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі надані докази за внутрішнім переконанням суд встановив наступне.

Позивач, відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.07.94 (а.с.51); включено до ЄДРПОУ за номером 03361081 (а.с.52); є платником податку на додану вартість; перебуває на податковому обліку як платник податків в ДПІ м. Донецька з 22.12.97 за № 2-3.

20.04.10 податковим органом проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобовязання з податку на додану вартість ВАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», за результатами якої складено акт № 507/15-16-23/5-03361081 (а.с.7-9).

На підставі зазначеного акту перевірки 05.05.10 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій у розмірі 50% № 0000551322/0/15224/10/15-16-23/5 на суму 1458330,52 грн. (а.с.10).

Як вбачається із зазначених податкових повідомлень-рішень правовою підставою його прийняття податковим органом визначена норма підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ.

20 листопада 2008 року підприємством до податкового органу була надана декларація з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, зареєстрована за №13840, в якій позивач самостійно визначив суму податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 1325 016 грн.

22 грудня 2008 року надана декларація з податку на додану вартість за листопад 2008 року, зареєстрована за №15213, в якій позивач самостійно визначив суму податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 1591 645 грн.

Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 і підпункту 6.1.7. Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110, зареєстрованої Мін'юстом України 23.03.2001р. за № 268/5459 (далі - Інструкція), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, з наведеної правової норми вбачається, що штраф податковим органом застосовується до платника податку у випадках не сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлені строки та нараховується після погашення такого податкового боргу.

В силу п. 1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені п.5.3. ст.5 наведеного Закону, де п.п. 5.3.1 встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як вбачається із акту невиїзної документальної перевірки 0000551322/0/15224/10/15-16-23/5 від 20.04.10 податковим органом зазначено, що позивачем несвоєчасно сплачені узгоджені суми податкових зобовязань, зокрема, за жовтень та листопад 2008 року, у звязку з чим встановлено порушення граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 2916 661 грн.

Податковим органом у акті перевірки зазначено про зарахування коштів, які були внесені підприємством у рахунок сплати інших податкових зобовязань, крім сплати податку на додану вартість за жовтень та листопад 2008 року, суд зазначає, що у платіжних дорученнях:

№6709 від 27.11.09 підприємством визначено призначення платежу - «сплата податку на додану вартість за жовтень 2009 року»,

№6799 від 03.12.09 «сплата розстрочки податку на додану вартість, згідно рішення №106/24-113 від 30.06.09 про розстрочення податкового зобовязання»;

№7016 від 16.12.09 «сплата відсотків за користування розстрочкою з податку на додану вартість, згідно рішення №106/24-113 від 30.06.09»;

№7170 від 25.12.09 «сплата податку на додану вартість за листопад 2009 року»;

№448 від 28.01.10 «сплата податку на додану вартість за грудень 2009 року»;

№1056 від 26.02.10 «сплата податку на додану вартість за січень 2010 року»;

№1714 від 24.03.10 «сплата податку на додану вартість за лютий 2010 року».

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону № 2181 передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з п. 3.1.1 ст. 3 Закону України № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 16.3.3 ст. 16 Закону № 2181 визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково і сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суд дійшов висновку, що норми Закону № 2181 дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому слід звернути увагу на те, що нормами п. 16.3.3 ст. 16 Закону № 2181 податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Зазначене свідчить про те, що податковий орган не мав права розділяти суми, які призначались позивачем на погашення: податку на додану вартість за жовтень 2009 року, розстрочки податку на додану вартість, згідно рішення №106/24-113 від 30.06.09 про розстрочення податкового зобовязання; відсотків за користування розстрочкою з податку на додану вартість, згідно рішення №106/24-113 від 30.06.09; податку на додану вартість за листопад 2009 року; податку на додану вартість за грудень 2009 року; податку на додану вартість за січень 2010 року; податку на додану вартість за лютий 2010 року, на погашення боргу попереднього періоду за жовтень листопад 2008 року, оскільки підприємством у платіжних дорученнях: №6709 від 27.11.09, №6799 від 03.12.09, №7016 від 16.12.09, №7170 від 25.12.09, №448 від 28.01.10, №1056 від 26.02.10, №1714 від 24.03.10 вказано конкретне призначення платежу.

Також, суд дійшов висновку про те, що жодною нормою Закону не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону № 2181 передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Крім того, дійсно норми пп. 8.6.2 ст. 8 Закону № 2181 з урахуванням положень пп. "б" пп. 8.6.1 ст. 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платника податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Крім того, у будь-якому випадку відповідач не мав права направляти зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобовязань інших податкових періодів.

Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Суд зазначає, що відповідач відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачу з Державного бюджету України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку про визнання недійсним повідомлення-рішення від 05.05.10 №0000551322/0/15224/10/15-16-23/5, зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 05.05.10 №0000551322/0/15224/10/15-16-23/5.

Визнати незаконними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку по віднесенню коштів, сплачених відповідно платіжних доручень №6709 від 27.11.09, №6799 від 03.12.09, №7016 від 16.12.09, №7170 від 25.12.09 в рахунок погашення заборгованості податку на додану вартість за жовтень 2008 року.

Визнати незаконними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку по віднесенню коштів, сплачених відповідно платіжних доручень №7170 від 25.12.09, №448 від 28.01.10, №1056 від 26.02.10, №1714 від 24.03.10 в рахунок погашення заборгованості за листопад 2008 року.

Зобовязати Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку віднести кошти, які сплачувались платіжними дорученнями:

№6709 від 27.11.09 на сплату податку на додану вартість за жовтень 2009 року,

№6799 від 03.12.09 на сплату розстрочки податку на додану вартість, згідно рішення №106/24-113 від 30.06.09 про розстрочення податкового зобовязання;

№7016 від 16.12.09 на сплату відсотків за користування розстрочкою з податку на додану вартість, згідно рішення №106/24-113 від 30.06.09;

№7170 від 25.12.09 на сплату податку на додану вартість за листопад 2009 року;

№448 від 28.01.10 на сплату податку на додану вартість за грудень 2009 року;

№1056 від 26.02.10 на сплату податку на додану вартість за січень 2010 року;

№1714 від 24.03.10 на сплату податку на додану вартість за лютий 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 19 серпня 2010 року в присутності представника позивача. Постанова виготовлена в повному обсязі 20 серпня 2010 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення через Донецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Соколова О. А.