Ухвала суду № 109874263, 24.03.2023, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/1244/23

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Сокаль 24.03.2023 року

Слідчий суддяСокальського районногосуду Львівської області ОСОБА_1 за участю :

секретаряОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокаля клопотання слідчого Відділення поліції №2 Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_5 розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141310000079 від 04.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, та встановивши наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до ст.42, п.3 ст.276, ст.277, ст.278 КПК України,-

в с т а н о в и в:

На розгляді суду перебуває дане кримінальне провадження №12023141310000079 від 04.03.2023 року.

Слідчий подав клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

клопотання мотивоване наступним : досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , 25 лютого 2023 року близько 11 години 00 хвилин, в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 (з подальшими змінами та доповненнями), з метою крадіжки чужого майна, діючи повторно, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, зайшов на огороджену територію господарства ОСОБА_6 , що по АДРЕСА_1 , де шляхом ривка вхідних дверей, проник в приміщення гаража, звідки таємно викрав бензокосу «Кедр БГ 4300» вартістю 2500 гривень, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Окрім цього, ОСОБА_4 , 02 березня 2023 року близько 10 години 00 хвилин, в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 (з подальшими змінами та доповненнями), з метою крадіжки чужого майна, діючи повторно, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, зайшов на огороджену територію церковного подвір`я, що по АДРЕСА_2 , де шляхом зриву навісного замка з вхідних дверей, проник у приміщення церковного будинку, звідки таємно викрав електродуховку «Liberton Leo-480» вартістю 4800 гривень, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

21.03.2023 року прокурором Сокальського відділу Червоноградської окружної прокуратури Львівської області матеріали кримінальних проваджень за №12023141310000079, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та матеріали кримінального провадження за №12023141310000082, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України об`єднано та присвоєно остаточний номер №12023141310000079.

21 березня 2023 року ОСОБА_4 в межах даного кримінального провадження повідомлено по підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.185 КК України.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується матеріалами кримінального провадження в їх сукупності, зокрема:

- Протоколом огляду місця події від 03.03.2023;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ;

- протоколом впізнання із свідком ОСОБА_8 ;

- висновком дактилоскопічної експертизи;

- протоколом огляду місця події від 10.03.2023;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 ;

- протоколом слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_4 .

У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Жвирка Сокальського району Львівської області, зареєстрований та проживаючий по АДРЕСА_3 , громадянин України, із середньою освітою, не працюючий, в минулому не судимий, відносно якого 27.10.2022 в Сокальський районний суд Львівської області скеровано обвинувальний акт за ст. 185 ч.4 КК України.

При оцінці обставин, передбачених ст.178 КПК України, встановлено, що наявні докази, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч.4 ст.185 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, підозрюваний має постійне місце проживання, активно сприяв розкриттю даного злочину, зізнався у вчиненні, щиро розкаявся, вік та стан здоров`я підозрюваного дозволяє застосування до нього запобіжного заходу тримання під вартою.

Водночас, оцінюючи особу підозрюваного ОСОБА_4 та вчинене ним кримінальне правопорушення, з огляду наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявні ризики передбачені ст.177 КПК України, а саме:

- підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду враховуючи тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі, а також те, що останній ніде офіційно не працює, не має постійного легального джерела доходу та міцних соціальних зв`язків за місцем проживання;

- незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання та залякування і схилити їх до зміни даних ними показань, або не дачі показань у кримінальному провадженні;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить повторність вчинення кримінальних правопорушень, оскільки відносно нього 27.10.2022 в Сокальський районний суд Львівської області скеровано обвинувальний акт за ст. 185 ч.4 КК України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно ст. 183 КПК України заборон щодо застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років, таким чином, вважаю, що оцінка в сукупності всіх обставин, які враховуються при застосуванні запобіжного заходу, в тому числі, у виді тримання під вартою, вказує на необхідності клопотати про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та неможливості застосування до нього інших, більш м`яких запобіжних заходів.

Зокрема, застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів є недоцільним, оскільки обставини вчинення ним кримінального правопорушення, його процесуальну поведінку в інших кримінальних провадженнях, а також дані, що характеризують його особу свідчать про неможливість застосування до нього запобіжного заходу, передбаченого ст.179 КПК України, тобто, особистого зобов`язання, так як вищевикладені обставини в їх сукупності вказують на те, що у разі застосування до нього вказаного запобіжного заходу такий ним з високою ймовірністю може бути порушено.

Крім того, враховуючи вказане неможливо передати підозрюваного ОСОБА_4 на особисту поруку іншим особам з огляду на відсутність таких осіб, які б висловили згоду на надання суду відповідного письмового зобов`язання, застосування запобіжного заходу, передбаченого ст. 180 КПК України до підозрюваного ОСОБА_4 теж є на даний час неможливим.

Також, з урахуванням вищевикладених обставин, а також того, що ОСОБА_4 ніде не працює та немає достатніх грошових засобів для внесення застави, унеможливлює застосування до нього, як самостійного запобіжного заходу, передбаченого ст. 182 КПК України.

Крім того, застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, передбаченого ст. 181 КПК України, а саме домашнього арешту, є неможливим, оскільки за вказаною ним адресою проживання у нього відсутні міцні соціальні зв`язки, а тому застосування даного запобіжного заходу може мати наслідком настання ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ст. 177 КПК України, оскільки умови такого запобіжного заходу, ним можуть бути порушені з метою уникнення від відбування реального покарання, вчинення тиску на свідків у кримінальному провадженні та такий запобіжний захід не може повною мірою запобігти ризику продовження вчинення кримінальних правопорушень.

Метою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від суду, а також незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Вказані потреби виправдовують застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як ступінь втручання у права та свободи особи.

Окрім того, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 необхідне для виконання завдання кримінального провадження, яким, відповідно до ст. 2 КПК України є захист осіб, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Підставою обрання вказаного запобіжного заходу є наявність обгрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 КК України, та наявність вищенаведених ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а тому менш суворі запобіжні заходи не є достатніми для запобігання вищевказаним ризикам.

Прокурор ОСОБА_10 в судовому засідання клопотання підтримав, просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 з визначенням розміру застави.

ОСОБА_4 , в судовому засіданні, заперечив відносно даного клопотання, та просить суд призначити запобіжний захід у вигляді Домашнього арешту.

Згідно ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

Як зазначено у пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2011, п.32 рішення у справі «Фокс, Кампбел і Хартлі проти Сполученого Королівства» слідчий суддя (суд) повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Заслухавши думку сторін кримінального провадження слідчий суддя дійшов до висновку, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк ві 5 до 8 років, не має на утриманні неповнолітніх дітей, осіб похилого віку, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, перебуваючи на волі матиме можливість перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, продовжувати злочинну діяльність, тобто мають місце ризики вказані слідчим в клопотанні про обрання останньому запобіжного заходу у виді тримання під вартою з утриманням у Львівському слідчому ізоляторі.

Тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає не лише особі підозрюваного, а й характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого він підозрюється, виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя і ухиленню від суду.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що наявні підстави для обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому наявна необхідність у обранні такого запобіжного заходу із зазначенням визначеного строку з визначення розміру застави у 40 розмірів прожиткового мінімуму.

На підставі викладеного, керуючись ст.194 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

клопотання задоволити. Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 22.05.2023 року включно з поміщенням останнього до ДУ "Львівська установа виконання покарань №19".

Визначивши розмір застави в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 107 360 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в даній ухвалі, протягом строку дії ухвали.

Реквізити для внесення застави: код отримувача (код за ЄДРПОУ):26306742, Банк отримувача: ДКСУ, м.Київ; Банк отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача:UA598201720355219002000000757.

У випадку внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки:

1. повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

2. прибувати на першу вимогу до суду.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ГУ ДКСУ коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити прокурора і Сокальський районний суд Львівської області.

У разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, підозрюваного вважається таким, щодо якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Контроль за виконанням ухвали покладається на прокурора ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

Слідчий суддя : ОСОБА_1