Постанова № 10986852, 27.07.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2010 року № 2-а-2395/10/1070

(№ 2-а-10460/09/1070)

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Маців О.Т.,

за участю представників сторін:

від позивача не зявились,

від відповідача не зявились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області

до Приватного підприємства «Земельний ресурсно-кліринговий центр»

про стягнення заборгованості за страховими внесками на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області (далі позивач) з позовом до Приватного підприємства «Земельний ресурсно-кліринговий центр» (далі відповідач) про стягнення заборгованості за страховими внесками на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у сумі 4576,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача наявна заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за липень-серпень місяць 2009 року у сумі 4576,00 грн. Вказана заборгованість підтверджується даними розрахунків суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за вказані місяці, а також даними карток особового рахунку страхувальника.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2009 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22.01.2010.

Керуючись приписами пункту першого частини першої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відкладав розгляд даної справи на 12.03.2010, 28.05.2010.

У судове засідання 28.05.2010 зявився представник позивача. Представники відповідача у судове засідання не зявились. Відповідач належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду за адресою, яка вказана у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Київська область, м. Бориспіль, вул. Головатого, б. 6, кв. 71. До суду повернуто поштові конверти з довідкою (ф.20) з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

На підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні оголошено перерву до 27.07.2010.

У судове засідання 27.07.2010 представники позивача не зявились. Від позивача до суду надійшов лист від 12.07.2010 № 3116/07 про здійснення судового розгляду даної справи за відсутності представників позивача.

Від відповідача відзив на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи , всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України від 09.07.2003 № 1058 - IV) платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Частинами третьою та четвертою цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду.

Як встановлено у ході судового розгляду та вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Земельний ресурсно-кліринговий центр» перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області за № 10021549 та є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, а отже є страхувальником в розумінні положень Закону України від 09.07.2003 № 1058 - IV.

Відповідно до абзацу 6 частини 2 статті 17 та частини 6 статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058 - IV, страхувальник, яким є відповідач, зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Обчислення страхових внесків здійснюється щомісячно за ставками, визначеними пунктами 4.1., 4.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 і статтею 4 Закону України від 26.06.1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування».

Згідно зі статтею 14, частинами шостою та дванадцятою статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV платники збору на обовязкове пенсійне державне страхування зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому, страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області подано розрахунки суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за липень-серпень 2009 року, які підписані керівником та скріплені печаткою підприємства. У вказаних розрахунках відповідач самостійно визначив суму страхових внесків у розмірі 1760,00 грн. за липень 2009 року (а.с.-6) та у розмірі 2816,00 грн. за серпень 2009 року (а.с.-7), однак у встановлені строки відповідачем дані суми не сплачені.

Наявність заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 4576,00 грн. підтверджується також даними карток особового рахунку страхувальника, які додані до позовної заяви.

Таким чином, з огляду на те, що відповідачем не було сплачено у встановлені законодавством строки недоїмку по страховим внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, позивачем на підставі частини третьої статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058 IV прийнято вимогу про сплату боргу № Ю-848 від 01.09.2009 (а.с.-5), яка була вручена 15.09.2009 директору підприємства Бойко М.М. під розписку.

При цьому, вимога про сплату боргу відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржувалась.

Відповідно до абзацу 8 частини 3 статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058 IV, у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

На час розгляду справи та прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду не надано.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Земельний ресурсно-кліринговий центр» (код ЄДРПОУ 34536274) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі заборгованість за страховими внесками на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у сумі 4 576 (чотири тисячі пятсот сімдесят шість) грн. 00 коп.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя (підпис) Г.В. Панова

З оригіналом згідно

Суддя Г.В. Панова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 2 серпня 2010 року