Ухвала суду № 109798080, 22.03.2023, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/125/23

Провадження № 2/588/80/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2023 року м.Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді ОгієнкаО.О., за участю: секретаря судового засідання Лободи Т.С., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Панченко П.Е., представників відповідача Боромлянської сільської ради Сумської області РоманікиВ.М., Грицик Г.О., розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Охтирської окружної прокуратури Сумської області Язикова Олександра Володимировича до ОСОБА_2 , Боромлянської сільської ради Сумської області, третя особа на стороні відповідача: Державний реєстратор Боромлянської сільської ради Сумської області Луценко Лілія Валеріївна, про визнання незаконним, скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі з розташованим на ній водним об`єктом, застосування наслідків його недійсності та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Тростянецького районного суду Сумської області перебуває цивільна справа за вказаним позовом.

У підготовчому засіданні представниця відповідача ОСОБА_2 адвокат ПанченкоП.Е. заявила клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з тих підстав, що прокурор не має процесуальних прав на звернення до суду з даним позовом, оскільки належним органом державної влади до компетенції якого віднесено захист інтересів держави у використанні земель усіх категорій є Держгеокадастр. Прокурором не надано доказів повідомлення Держгеокадастру про неналежне здійснення захисту інтересів держави.

Представник відповідача Боромлянської сільської ради Сумської області адвокат ГрицикГ.О. також заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з тих підстав, що спір у даній справі стосується порушення бюджетного законодавства, внаслідок чого Боромлянська сільська рада недоотримує кошти, тому належним органом, який має право звернутися до суду з даним позовом є Державна казначейська служба.

Представник відповідача Боромлянської сільської ради Сумської області РоманікаВ.М. підтримав клопотання заявлене ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про залишення позову без розгляду.

Представник позивача прокурор Галашан І.В. заперечила проти заявлених представниками відповідачів клопотань про залишення позову без розгляду. Зокрема прокурор вказала, що положеннями чинного законодавства не передбачено обов`язок Держгеокадастру звертатися до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі. Також прокурор зазначила, що порушення укладення договору оренди землі допущене Боромлянською сільською радою тому звернення до суду органу державної влади з позовом буде позовом держави до держави. Крім того, прокурор вказала, що спір у даній справі заявлений з підстав порушення земельного законодавства, яке призвело до укладення договору оренди на невигідних умовах для власника земельної ділянки.

Заслухавши клопотання представників відповідачів, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені клопотання не підлягають задоволенню зважаючи на таке.

У даній справі прокурором заявлено позов до органу місцевого самоврядування та фізичної особи з підстав порушення вимог земельного законодавства України, зокрема порушення порядку проведення земельних торгів через електронний аукціон, щодо права оренди земельної ділянки водного фонду з розташованим на ній водним об`єктом ставком.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 4 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно доположень статті23Закону України«Про прокуратуру»представництво прокуроромінтересів громадянинаабо державив судіполягає уздійсненні процесуальнихта іншихдій,спрямованих назахист інтересівгромадянина абодержави,у випадкахта порядку,встановлених законом.Прокурор здійснюєпредставництво всуді законнихінтересів державиу разіпорушення абозагрози порушенняінтересів держави,якщо захистцих інтересівне здійснюєабо неналежнимчином здійснюєорган державноївлади,орган місцевогосамоврядування чиінший суб`єктвладних повноважень,до компетенціїякого віднесенівідповідні повноваження,а такожу разівідсутності такогооргану.Наявність підставдля представництвамає бутиобґрунтована прокуророму суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 26 червня 2019 року по справі №587/430/16-ц прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. У разі оскарження прокурором одночасно і рішення органу влади про надання земельної ділянки в оренду, і договору оренди землі, прокурор виступає у такій справі позивачем, а орган, який ухвалив відповідне рішення та став стороною договору оренди виступає відповідачем.

У рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки,охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Суд звертає увагу на те, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами, вільний доступ до водних та інших природних ресурсів і об`єктів природно-заповідного фонду. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор позивачем в інтересах держави, зокрема і від імені територіальної громади як власника земельної ділянки водного та природно-заповідного фондів. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (стаття 41 Конституції України).

Як підставу для представництва інтересів держави прокурор вказав на порушення інтересів держави внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, наділеним повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, незаконного рішення. Зокрема прокурор зазначив, що передача спірного водного об`єкта та земельної ділянки під ним в оренду з порушенням процедури земельних торгів порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості територіальної громади отримати максимально великий розмір орендної плати за використання водного об`єкту та земельної ділянки. Допущені під час передачі ОСОБА_2 в оренду спірного водного об`єкта та земельної ділянки під ним порушення вимог водного та земельного законодавства, зокрема ухилення від визначення користувача цього водного об`єкта за результатами електронних земельних торгів та непогодження договору з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політики у сфері водного господарства створюють загрозу недоотримання надходжень до дохідної частини місцевого бюджету, а також конкурентну участь в оренді комунального майна.

Також прокурор вказав, що саме Боромлянською сільською радою, яка представляє інтереси Боромлянської об`єднаної територіальної громади, при укладенні оскаржуваного договору порушено встановлений законом порядок передачі спірного водного об`єкта та земельної ділянки під ним у користування. Отже, інтереси територіальної громади порушено органом місцевого самоврядування, який діяв всупереч її інтересам та вимогам чинного законодавства. Боромлянська об`єднана територіальна громада не може бути позивачем у справі, оскільки є особою, дії та рішення якої призвели до порушення інтересів цієї територіальної громади і є предметом оскарження.

Крім того, прокурор зазначив, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру чи її територіальні органи, як органи, які здійснюють державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі не наділені повноваженнями звертатися з позовами до суду про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними договору оренди та застосування наслідків його недійсності.

Відповідно до статті 14 Конституції України та частини другої статті 1 ЗК України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно частин першої та другої статті 2 ЗК України земельні відносини -це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до частин першої-третьої статті 78 ЗК України право власності на землю- це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За змістом положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі №487/10132/14-ц щодо позовних вимог прокурора в частині визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування зазначено таке: «Велика Палата Верховного Суду неодноразово констатувала, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин можна оспорювати з погляду його законності, а вимогу про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядати за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою заявлення зазначеної позовної вимоги є оскарження речового права (права власності), що виникло у фізичної особи внаслідок реалізації відповідного рішення ради. Тобто якщо на підставі рішення органу місцевого самоврядування фізична особа набула речове право на земельну ділянку, вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права позивача. Прийняття Миколаївською міською радою рішення № 36/61 в частині передання особі у власність спірної земельної ділянки є стадією передання земельної ділянки у власність цієї фізичної особи, яка надалі отримала державний акт. Тому прокурор визначив її одним зі співвідповідачів у справі. Отже, позовна вимога про визнання незаконним рішення № 36/61 у відповідній частині спрямована на оскарження правомірності передання спірної земельної ділянки у власність.»

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява №42454/02, пункт 35).

У даній справі, як зазначав суд вище, прокурор обґрунтував необхідність захисту інтересів держави, що полягає в необхідності захисту Боромлянської об`єднаної територіальної громади, яка відповідно до статті 13 Конституції України є власником землі та інших природних ресурсів, адже передача спірної земельної ділянки в оренду з порушенням порядку проведення земельних торгів призводить до втраченої можливості отримати максимально великий розмір орендної плати.

При цьому прокурор подав позов для усунення помилки, допущеної, на думку прокурора, самим органом місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки в оренду, тобто при здійсненні його власних функцій у земельних відносинах, вказавши, що Боромлянська сільська рада, яка допустила порушення, у такій справі має бути відповідачем. Водночас інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції з розпорядження землями територіальної громади, відсутній.

Так, згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Крім того, згідно з абзацом п`ятим статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

З наведених норм права вбачається, що до повноважень Держгеокадастру віднесено функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, а також державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Відповідно до частини другої статті 188 ЗК України порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Згідно преамбули до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року (далі- Закон № 963-IV) цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 вказаного Закону, охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Згідно положень статті 2 Закону № 963-IV, одним з основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Органи, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів, визначені статтею 5 Закону № 963-IV. Зокрема визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний контроль за використанням та охороною земель також здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом, у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Моніторинг родючості ґрунтів земель сільськогосподарського призначення та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення проводить центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

Відповідно до статті 6 Закону № 963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, зокрема, віднесено:

-здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок тощо;

-внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; обмеження або зупинення освоєння земельних ділянок у разі розробки корисних копалин, у тому числі торфу, проведення геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт з порушенням вимог земельного законодавства України; припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону;

-одержання в установленому законодавством порядку від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, власників і користувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок документів, матеріалів та іншої інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань;

-видачі спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок відповідно до затверджених в установленому законом порядку проектів;

-участь у розробці нормативно-правових актів з питань державного контролю за використанням та охороною земель;

-вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам;

- звернення до суду з позовами про визнання недійсними угод, укладених із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок державної, комунальної власності;

-вирішення інших питань відповідно до закону.

Крім того, статтею 7 вказаного Закону окремо визначені повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема:

-здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині: додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель; консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь; виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів щодо запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання встановленого законодавством України режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; додержання вимог екологічної безпеки при розробленні нової техніки і технологій для обробки ґрунтів, а також під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств, споруд та інших об`єктів;

-проведення лабораторного аналізу стану забруднення земель, у тому числі радіоактивного, в зонах безпосереднього впливу викидів і скидів підприємствами забруднюючих речовин, а також у разі виникнення аварій та надзвичайних ситуацій;

-участь у розробці нормативно-правових актів у сфері охорони земель;

-організація ліквідації екологічних наслідків аварій, залучення до цього підприємств, установ, організацій незалежно від підпорядкування та форм власності, а також громадян;

-вирішення інших питань відповідно до закону.

Відповідно до пункту першого Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів, є Держгеокадастр.

З аналізу завдань, покладених на Держгеокадастр пунктом 4 вищезазначеного Положення, вбачається, що Держгеокадастр є як центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (частина перша статті 5), так і центральним органом, який забезпечує реалізацію державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (частина друга статті 5 Закону № 963-IV), на які законом покладено різні повноваження.

Згідно зі статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України.

Здійснення вказаних у статті 1 Закону № 963-IVзаходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, належить до державного контролю за використанням та охороною земель.

Зважаючи на вищевикладене, суд частково погоджується з аргументами представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Панченко П.Е., про те, що органом державної влади до компетенції якого віднесено захист інтересів держави у використанні земель усіх категорій є Держгеокадастр, та саме цей орган наділений правом звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що в даному спорі, право користування земельною ділянкою, у якому Боромлянська об`єднана територіальна громада є учасником цивільних відносин та стороною спору. Тому вказана територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов`язки через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленої законом Боромлянську сільську раду, замість якої і діє прокурор, а не в межах відносин, зазначених у статті 1 Закону № 963-IV.

Вищевикладені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року в справі №910/5201/19.

Відтак суд відхиляє доводи представника відповідача ОСОБА_2 адвоката ПанченкоП.Е., про те, що прокурор у даному спорі не наділений повноваженнями на звернення до суду.

Також суд відхиляє доводи представника відповідача Боромлянської сільської ради Сумської області адвоката Грицик Г.О., про те, що належним органом, який має право звернутися до суду з даним позовом є Державна казначейська служба оскільки позов у даній справі заявлений прокурором з підстав порушення саме земельного законодавства.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір, тобто спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень.

Такі висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі №826/3115/17.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених представниками відповідачів клопотань про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. 56, 257, 260 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Панченко Поліни Едуардівни про залишення позовної заяви без розгляду.

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача Боромлянської сільської ради Сумської області - адвоката Грицик Геннадія Олексійовича про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвала не підлягає окремому оскарженню від рішення суду і набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду складена і проголошена суддею 22 березня 2023 року.

Повний текст ухвали складено 27 березня 2023 року.

Суддя О. О. Огієнко