Рішення № 10978260, 27.07.2010, Господарський суд Чернігівської області

27.07.10

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.7-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

27.07.10. Справа № 15/106.

За позовом- Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал-Сервіс», 43026, м.Луцьк, пр-кт Соборності,8, кв.132.

До відповідача- фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

Про стягнення 1798,09 грн. Суддя Федоренко Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача Ріпа С.І., дов. від 14.06.10, 27.07.10 не з»явився.

Від відповідача не з»явився.

С У Т Ь С П О Р У:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 1667,50 грн. боргу за виконане перевезення, 108,39 грн. збитків завданих інфляцією, 3% річних у сумі 22,20 грн. за договором-заявкою на транспортно-експедиторське обслуговування від 19.10.09.

Після порушення провадження у справі позивачем надані додаткові обґрунтування позовних вимог від 26.06.10 та від 22.07.10, та уточнений розрахунок витрат від інфляції на суму 41,69 грн. і процентів річних на суму 12,33 грн. за період з 12.02.10 по 13.05.10

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представника в судові засідання не направив.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом направлення ухвал про порушення провадження у справі та про їх відкладення за поштовою адресою, яка зазначена у позовній заяві, про що свідчить відповідний штамп господарського суду з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвал господарського суду Чернігівської області від 03.06.10, 22.06.10 та 08.07.10.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Отже, про час, дату та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали справи суд встановив таке.

Між сторонами 19.10.09 укладено договір на перевезення вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом м.Пьетро Ді Леграно (Італія)-м.Київ (далі-Договір).

У п.14 Договору сторонами погоджено вартість перевезення 400 євро, термін оплати-10 банківських днів. Крім того, до вартості перевезення включено витрати по митному оформленню вантажу в місці завантаження відповідно до п.16 Договору і які склали 40 євро, що підтверджується квитанцією №258 від 24.10.09.

Підставою для оплати транспортних послуг за Договором є: рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна, оригінал СМR і замовлення.

Договір підписано ФОП ОСОБА_1 та представником перевізника (позивача) підписи яких скріплені відбитками печаток.

Факт здійснення перевезення вантажу позивачем підтверджується наданими копіями міжнародної товарно-транспортної накладної СМR №207618, копією підтвердження про прибуття (а.с.14-15).

На виконання умов Договору позивачем направлено відповідачу рекомендованим листом акт приймання-передачі виконаних робіт та рахунок №51 від 09.11.09 за яким вартість перевезення вантажу складає 5217,50 грн., СМR, що підтверджується завіреною копією фіскального чека підприємства зв»язку на а.с.34.

Факт часткової оплати вартості здійснення перевезення відповідачем на суму 4750 грн. з призначенням платежу: оплата за послуги по перевезенню зг рах №51 від 09.11.09, підтверджується копіями банківських виписок на а.с.20-21.

10.02.10 позивачем направлено відповідачу претензію про оплату заборгованості, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення на а.с.19.

Доказів про оплату боргу відповідач не надав.

Відповідно до ч.1 ст.638, ч.3 ст.639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Оскільки договір між сторонами викладено і письмовій формі і підписано сторонами, він сторонами виконувався, цей договір є укладеним.

Відповідно до ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов»язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання а також відстрочка виконання з мотиву, що зобов»язання другої сторони за іншим договором на було виконано належним чином.

Оскільки відповідачем в порушення умов Договору не оплачена повна вартість перевезення, сума боргу-467,50 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, на користь позивача слід стягнути витрати від інфляції за вказаний позивачем період в уточненому розрахунку з лютого по квітень 2010 р. включно в сумі 11,73 грн. та 3% річних за період з12.02.10 по 13.05.10 у сумі 3,45 грн.

В решті вимог слід відмовити з урахуванням такого.

Як зазначає позивач у додаткових письмових поясненнях від 22.07.10 сторони дійшли письмової згоди у Договорі щодо застосування штрафних санкцій у разі перевищення нормативної затримки автомобіля під час розмитнення у вигляді сплати штрафу-50 доларів США за добу (п.15 Договору).

Факт перевищення нормативної затримки автомобіля, який визначено у п.15 Договору-48 годин, підтверджується відмітками на СМR 207618.

Позивачем направлено відповідачу рахунок №11/01 від 09.11.09 у якому зазначено розмір штрафних санкцій за простой у 1200 грн.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінськог господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви та додаткових письмових пояснень позивача ним включено суму штрафних санкцій у вартість перевезення вантажу, що суперечить укладеному Договору та чинному законодавству.

Позовних вимог про стягнення штрафних санкцій не заявлено.

Крім того, на розмір заборгованості, у який безпідставно включено штрафні санкції, нараховано проценти річних та витрати від інфляції, що є підставою для відмови у позові про їх стягнення.

З урахуванням викладеного позов слід задовольнити частково.

Але позивач не позбавлений права звернутися в загальному порядку з позовом про стягнення штрафних санкцій за порушення зобов»язання.

Керуючись ст..44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково і стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, (поточний рахунок невідомий), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал-Сервіс», 43026, м.Луцьк, пр-кт Соборності,8, кв.132, код 34745445, (поточний рахунок 26007055401480 в ВРГУ КБ Приватбанк м.Луцьк), 467,50 грн. боргу, 11,73 грн. витрат від інфляції, 3,45 процентів річних, 102 грн. державного мита та 63,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.В.Федоренко