Рішення № 10978261, 28.07.2010, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

13 липня 2010 року Справа № 6/106

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Автопостачбуд”,

вул. Ціолковського, 22, м. Чернігів, 14001

до відповідача: Державного підприємства „Дослідне господарство Прогрес” Чернігівського Інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук, вул. Гедройця, 4, с. Прогрес, Козелецький район, 17035

про стягнення 125450,61 грн.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: Шаповал О.М., довіреність №б/н від 09.06.2010р.,

від відповідача: не з’явився.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Автопостачбуд” подано позов до Державного підприємства „Дослідне господарство „Прогрес” Чернігівського Інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук про стягнення 125450,61 грн. боргу, в тому числі 99372,75 грн. основної заборгованості по оплаті вартості товару, проданого за договором №26 від 08.08.2008р. у листопаді 2008 року, інфляційних втрат в сумі 21365,14 грн. та 3% річних в сумі 4712,72 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги і просить їх задовольнити.

Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь у судовому засіданні. Суд вважає, що дана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи; причини неявки суду не повідомлено.

Рішення приймається на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.08.2008 року між Державним підприємством „Дослідне господарство „Прогрес” Чернігівського Інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Автопостачбуд” (продавець) укладено договір №26, згідно якого продавець зобов’язується продати запчастини до транспортних засобів (надалі –товар), а покупець прийняти у власність товар та здійснити розрахунок на умовах цього договору.

Цей договір набуває чинності з дати його укладання і є дійсним до 31.12.2008р. При закінченні строку дії договору, якщо у покупця залишаються невиконаними зобов’язання за цим договором, то строк дії договору продовжується на термін до моменту їх повного виконання лише у відношенні таких зобов’язань. (п. 9 договору).

Згідно п. 2.2 договору ціни на товар визначаються за взаємним погодженням сторін і вказуються у рахунку-фактурі або видаткових накладних, які є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору асортимент та кількість товару визначаються за взаємним погодженням сторін, або на основі поданих заявок покупцем, та вказується у рахунку-фактурі або видаткових накладних оформлених на передачу продавцем товару покупцю.

Згідно п. 4.1 договору термін поставки кожної партії товару: на протязі 1 робочого дня з моменту прийняття заявки від покупця. Датою поставки партії товару вважається дата прийому-передачі товару зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупроводжувальному документі).

Розрахунки між покупцем та продавцем проводять по безготівковому розрахунку шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця на протязі п’яти банківських днів після отримання товару згідно видаткових накладних. (п 5.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у листопаді 2008 року на підставі договору №26 від 08.08.2008р. поставлено відповідачу товару на загальну суму 99372,75 грн. згідно накладних: №8688 від 06.11.2008р. на суму 14839,51 грн.; №8686 від 06.11.2008р. на суму 20134,23 грн., №8811 від 06.11.2008р. на суму 27269,49 грн.; №8687 від 06.11.2008р. на суму 37129,52 грн.

Вказаний товар був отриманий представником відповідача на підставі довіреності від 06.11.2008р., виданої відповідачем, яка знаходиться в матеріалах справи, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на накладних.

Відповідач свої зобов’язання за договором не виконав, за отриманий товар не розрахувався.

Позивачем заявлено до стягнення 99372,75 грн. заборгованості по оплаті вартості товару, проданого за договором №26 від 08.08.2008р. у листопаді 2008 року.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України:

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, договором №26 від 08.08.2008р. визначений строк виконання зобов’язання –на протязі п’яти банківських днів після отримання товару згідно видаткових накладних.

Таким чином позивач передав товар, а відповідач прийняв на себе обов’язок розрахуватись за нього у певний строк.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач порушив умови договору, вищевказані приписи законодавства, оскільки своєчасно та в повному обсязі не виконав свого грошового зобов’язання по оплаті товару, отриманого від позивача у листопаді 2008 року.

Отже, сума основного боргу відповідача становить 99372,75 грн.

Позивачем також нараховано та пред’явлено до стягнення 21365,14 грн. інфляційних втрат та 4712,72 грн. 3% річних за період з 12.11.2008р. по 11.06.2010р. за прострочку виконання зобов’язань по оплаті вартості товару.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Суд дійшов висновку, що позивачем згідно розрахунку, складеного відповідно до фактичних обставин та законодавства, правомірно заявлено до стягнення 21365,14 грн. інфляційних втрат та 4712,72 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач не надав належних і допустимих доказів своєчасної повної оплати товару, отриманого по вищевказаному договору за вищевказаними накладними, а також доказів, які б спростовували викладені у позові обставини.

Приписами ст. 3 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав належним чином і своєчасно свої зобов’язання, за отриманий товар не розрахувався, з нього підлягає стягненню 125450,61 грн. боргу, в тому числі 99372,75 грн. основної заборгованості по оплаті вартості товару, проданого за договором №26 від 08.08.2008р. у листопаді 2008 року, інфляційних втрат в сумі 21365,14 грн. та 3% річних в сумі 4712,72 грн.

Оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в повному обсязі мають бути покладені на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Державного підприємства „Дослідне господарство „Прогрес” Чернігівського Інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (вул. Гедройця, 4, с. Прогрес, Козелецький район, 17035, ід. код 328590125086, р/р 26002017027) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Автопостачбуд” (вул. Ціолковського, 22, м. Чернігів, 14001, код 32480697, р/р 260054563 в ЧОД Райффайзен Банк Аваль м. Чернігів, МФО 353348) 99372,75 грн. боргу, 21365,14 грн. інфляційних втрат, 4712,72 грн. 3% річних, 1254,50 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ж.В. Блохіна

28.07.10