Ухвала суду № 10978259, 28.07.2010, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 77-44-62

У Х В А Л А

27 липня 2010р. справа № 6/108

Позивач: закрите акціонерне товариство „Комунальник”, 15200, м. Щорс, Щорський район, Чернігівська область, вул. Леніна, 106,

Відповідач: Щорська міська рада, 15200, м. Щорс, Щорський район, Чернігівська область, вул. К.Маркса, 5,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державного казначейства України у Чернігівській області, 14000,

м. Чернігів, вул. Комсомольська, 27,

про стягнення 8000,00 грн.

Суддя Ж.В. Блохіна

Представники сторін:

від позивача: Кухаренко П.М., довіреність №130 від 02.02.2010р.

від відповідача: Кліщенко Т.М. –голова міської ради,

третьої особи: Устименко І.Г. –головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність від 04.01.2010р.

Ухвала винесена 27.07.2010р. після оголошеної 20.07.2010р. перерви в судовому засіданні на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - закритим акціонерним товариством „Комунальник”, м. Щорс, подано позов до Щорської міської ради про стягнення 8000,00 грн. як компенсацію за збитки, які ЗАТ „Комунальник” поніс в результаті неналежного виконання відповідачем організаційно-господарських зобов’язань.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, їх обґрунтування, викладене у позовній заяві, і просить позов задовольнити.

Представник відповідача в дане судове засідання не з’явився. Від міського голови Щорської міської ради Кліщенко Т.М. до суду надійшов лист від 21.07.2010р. з проханням розглянути справу без участі відповідача.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнає, посилаючись, зокрема, на те, що міська рада самостійно вирішила надати у 2009 році дотацію позивачу, враховуючи наявні на це кошти міського бюджету. Проте міськрада не повинна сплачувати дотацію на покриття збитків позивача протягом усього строку дії тарифів.

Представник відповідача Кліщенко Т.М. –голова міської ради, яка була присутня в судовому засіданні 20.07.2010р., заперечувала проти позову і просила у позові відмовити.

За ініціативою суду до участі у справі залучено третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державного казначейства України у Чернігівській області.

У судовому засіданні представник казначейства підтримала правову позицію, викладену у поясненні на позовну заяву і просить у позові відмовити.

Вислухавши представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, надані докази, суд встановив наступне.

Так, в межах власних повноважень виконком Щорської міської ради прийняв рішення від 19.03.2008 р. № 56 „Про погодження тарифів на послуги з вивезення рідких нечистот”, в якому, зокрема, вирішив:

1.          Погодити тарифи на послуги з вивезення рідких нечистот ЗАТом „Комунальник” по м. Щорс (в грн. за 1 м3) у розмірі: населення –22,03 грн. за 1 м3 (в т.ч. ПДВ).

2. Погоджені тарифи ввести в дію з 1 квітня 2008 року.

Щорська міська рада на дев’ятнадцятій сесії п’ятого скликання прийняла рішення від 18.03.2008р. „Про відшкодування витрат ЗАТ „Комунальник” , яким, зокрема, вирішила:

          - надати з бюджету дотацію для погашення різниці між витратами по наданню послуг з вивезення рідких нечистот і доходами від їх продажу населенню по установленим тарифам на період з 1 квітня по 31 грудня 2008 року у сумі 9000,00 грн.

          - дотацію надати за рахунок асигнувань по благоустрою міста.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 27.04.2009р. по справі №11/60 стягнено з Щорської міської ради на користь ЗАТ „Комунальник” 5000 грн. заборгованості по виплаті бюджетної дотації для погашення різниці між витратами по наданню послуг з вивезення рідких нечистот і доходами від продажу населенню по установленим тарифам на період з 01.04.2008 р. по 31.12.2008 р.

Рішенням 25 сесії 5 скликання Щорської міської ради від 25.12.2008р. встановлено дотацію на покриття збитків підприємству комунального господарства на послуги з вивезення рідких нечистот для населення (ЗАТ „Комунальник”) на І квартал 2009 року у сумі 1000 грн. на місяць.

Рішенням 28 сесії 5 скликання Щорської міської ради від 21.05.2009р. встановлено дотацію на покриття збитків підприємству комунального господарства на послуги з вивезення рідких нечистот для населення (ЗАТ „Комунальник”) на ІІ квартал 2009 року у сумі 1000 грн. на місяць.

Рішенням 30 сесії 5 скликання Щорської міської ради від 30.07.2009р. вирішено не виділяти кошти на відшкодування ЗАТ „Комунальник” послуг з вивезення рідких нечистот для населення на ІІ півріччя 2009 року.

Рішенням 32 сесії 5 скликання Щорської міської ради від 30.09.2009р. встановлено дотацію на покриття збитків підприємству комунального господарства на послуги з вивезення рідких нечистот для населення (ЗАТ „Комунальник”) на ІУ квартал 2009 року у сумі 1000 грн. на місяць.

Рішенням 36 сесії 5 скликання Щорської міської ради від 25.02.2010р. вирішено „Надати субсидію ЗАТ „Комунальник” у сумі 2000 тис. грн.. за відшкодування витрат за ІУ квартал 2009 року по вивезенню рідких нечистот для населення”.

Як встановлено судом з пояснень представників позивача та відповідача рішення про дотацію в певній сумі на покриття збитків підприємству комунального господарства на послуги з вивезення рідких нечистот для населення ЗАТ „Комунальник” на ІІІ квартал 2009 року та 2010 рік Щорською міською радою не приймались.

За підрахунками позивача загальна сума дотацій, яку він мав отримати на підставі вищевказаних рішень Щорської міської ради за період з січня 2009р. по травень 2010р., становить 17000 грн.; фактично позивачу відшкодовано 9000 грн.; заборгованість становить 8000 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2009 року 3000 грн., за 5 місяців 2010р. 5000 грн., яка заявлена до стягнення на підставі п.4 ст. 31 Закону № 1875 у редакції, чинній у період виникнення спірних відносин, відповідно до якої у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Вислухавши представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, надані докази, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі підлягає припиненню, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

До такого висновку суд прийшов, виходячи з наступного.

Як визначено у ст. 3 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004р. № 1875-VI (далі –Закон № 1875) предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 7 Закону №1875 до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Згідно ч.3 ст. 31 Закону №1875 органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Відповідно до підпункту 2 пункту „а” ст. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР у редакції, чинній до 22.07.2010р., визначено дві правові форми реалізації повноважень у галузі цінової політики: встановлення та погодження тарифів.

Так, у даній статті зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Отже, щодо підприємств, які не перебувають у комунальній власності місцевого органу самоврядування, до яких відноситься позивач згідно статуту ЗАТ „Комунальний”, законодавчо передбачено таку форму реалізації цінової політики, як погодження цін і тарифів виконавчим органом органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 4, 5 статті 31 Закону №1875: у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг (частина 4); видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті (частина 5).

Отже, з даної норми вбачається, що у випадку, коли виконавчий орган міської ради затвердив тарифи на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, саме цей орган і зобов’язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг, а видатки на відшкодування цих втрат міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.

Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Перелік питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, визначено у Конституції України та Законі України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

Стаття 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, згідно пункту 27 частини 1 якої виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, як прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих бюджетів та джерел, а також щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету.

Згідно ч. 1 ст. 61 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з цим Законом та законом про бюджетну систему.

Відповідно до ч.2 ст. 64 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Системний аналіз положень Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб’єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб’єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі бюджетних відносин, зокрема, щодо розпорядження коштами відповідних місцевих бюджетів, визначення напрямків їх використання.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи в межах своїх повноважень, визначених законом, питання в галузі бюджетних відносин шляхом прийняття рішень, діють як суб’єкт владних повноважень.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи в межах своїх повноважень, визначених законом, питання в галузі бюджетних відносин шляхом прийняття рішень, діють як суб’єкт владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України справу адміністративної юрисдикції визначено як публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що спір про стягнення 8000 грн., невідшкодованих з місцевого бюджету як різницю між погодженими тарифами та економічно обґрунтованими витратами на їх виробництво, є публічно-правовим спором, оскільки виник із публічно-правових відносин за участю органу місцевого самоврядування, який наділений певними повноваженнями щодо розпорядження коштами відповідних місцевих бюджетів, визначення напрямків їх використання.

Також суд враховує наступне.

Відповідно до частини 9 ст. 31 Закону №1875 спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому порядку.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам не підвідомчі спори про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін.

Враховуючи суб’єктний склад та характер правовідносин, спір у даній справі підвідомчий суду, до компетенції якого належить розгляд адміністративних справ, тому відповідно до п. 1 статті 80 ГПК України спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, в зв’язку з чим провадження у справі підлягає припиненню.

Керуючись ст. ст. 12, п.1 ч.1, ч. 3 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.          Провадження у справі припинити.

2. ГУДКУ у Чернігівській області повернути закритому акціонерному товариству „Комунальник” ( 15200, м. Щорс, Щорський район, Чернігівська область, вул. Леніна, 106, рахунок 260083010253 в Ощадбанк №3274 м. Щорс, ідентифікаційний код 03357791) з державного бюджету м. Чернігова (код ЄДРПОУ 22825965, рахунок 31111095700002, банк ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22090200) 102 грн. державного мита, перерахованого ЗАТ „Комунальник” платіжним дорученням №133 від 01.06.2010р., яке знаходиться в матеріалах справи № 6/108 господарського суду Чернігівської області.

3. Дана ухвала є виконавчим документом для повернення державного мита з державного бюджету.

4. Ухвала набирає законної сили в день її винесення.

Суддя Ж.В.Блохіна

28.07.10