Рішення № 10978141, 20.07.2010, Господарський суд Чернігівської області

20.07.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів                                                                                 тел. 77-38-36

проспект Миру , 20                                                                       тел. 698-166

Іменем України

РІШЕННЯ

20 липня 2010 року                               Справа № 8/93

За позовом: Приватного підприємства “Мілекс”, вул.Фальківська, 1, с.Маяки, Луцький район Волинської області

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Ніжинський м’ясокомбінат”, вул.Космонавтів, 25, м. Ніжин

Про стягнення 112578грн.20коп.

Суддя Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Крамар А.І. –представник, довіреність № 08 від 01.01.2010р.

Від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 99063грн.60коп. боргу за продукцію, поставлену за видатковими накладними №к-001087 від 31.12.09р., №к-00000072 від 01.02.10р., №к-00000123 від 18.02.10р., №к-00000125 від 18.02.10р., №к-00000126 від 18.02.10р., №к-00000127 від 18.02.10р., №к-00000377 від 14.04.10р., №к-00000379 від 14.04.10р., 4073грн.92коп. пені, нарахованої за період з 31.01.10р. по 10.06.10р. за прострочення сплати вартості продукції, 1882грн.20коп. інфляційних нарахувань, 1058грн.48коп. процентів річних та 6500грн. неустойки, обчисленої за період 01.02.10р. по 10.06.10р. При цьому позивач зазначає, що поставка товару здійснювалася на підставі договору купівлі-продажу №19/01-10 від 19.01.10р.

Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не направив, незважаючи на наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції адресату. Про поважні причини неявки представника відповідача та непредставлення відповідачем витребуваних документів, суд не повідомлений.

Оскільки, відповідачем без поважних причин не надано письмового відзиву на позов, справа розглядається на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь у засіданнях господарського суду є правом сторони, відповідач жодного разу не скористався своїм правом і в судове засідання представника не направляв, судом явка відповідача в судове засідання обов’язковою не визнавалася, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представника позивача, з’ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

          19 січня 2010 року між Приватним підприємством “Мілекс” (позивач у справі, продавець за договором) та Відкритим акціонерним товариством “Ніжинський м’ясокомбінат” (відповідач у справі, покупець за договором) укладений договір купівлі-продажу №19/01-10, за умовами якого сторони узгодили, що продавець зобов’язувався передати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень, а покупець зобов’язувався провести оплату за товар та прийняти його на умовах даного договору.

Пунктом 5.6. договору передбачено, що суму в розмірі 100% від вартості кожної товарної партії покупець перераховує на банківський рахунок продавця протягом 30 календарних днів з моменту підписання накладної покупцем.

Позивач по видаткових накладних №к-001087 від 31.12.09р., №к-00000072 від 01.02.10р., №к-00000123 від 18.02.10р., №к-00000125 від 18.02.10р., №к-00000126 від 18.02.10р., №к-00000127 від 18.02.10р., №к-00000377 від 14.04.10р., №к-00000379 від 14.04.10р. поставив відповідачу –товар на загальну суму 103790грн.58коп.

Факт отримання відповідачем поставленого товару підтверджується підписом на вищезазначених видаткових накладних особи, повноваження якої підтверджуються виданими довіреностями серії ЯПТ №611137 від 25.12.09р., серії ЯПТ №611161 від 28.01.10р., серії ЯПТ №611175 від 12.02.10р. та серії ЯПТ №611217 від 13.04.10р. на ім’я В’ялий С.С.

Як свідчить аналіз змісту вказаних накладних, в них відсутні будь-які посилання на договір купівлі-продажу №19/01-10, як на підставу передачу товару. Підставою для відпуску товару зазначено рахунки-фактури №к-0002003 від 31.12.09р., №к-00000118 від 01.02.10р., №к-00000219 від 18.02.10р., №к-00000222 від 18.02.10р., №к-00000223 від 18.02.10р., №к-00000575 від 14.04.10р, №к-00000141 від 14.04.10р.

Аналіз договору купівлі-продажу від 19.01.10р., який позивач зазначає, як підставу своїх вимог, показує, що сторони договору не визначали порядок оплати вартості товару на підставі рахунків-фактур. Виходячи з умов договору, зокрема п.5.6., відповідач зобов’язаний оплатити товар протягом 30 календарних днів з моменту підписання накладної, без додаткового пред’явлення будь-яких рахунків на оплату. Крім того, в силу п.5.7. договору умови оплати за товар можуть бути змінені за домовленістю сторін в додатку до цього договору.

Співставлення умов договору та умов продажу, визначених в накладних, показує, що ці умови суттєво відрізняються в частині проведення оплати за переданий товар: по договору покупцеві надається відстрочка в оплаті на 30 календарних днів, а в накладних міститься умова щодо здійснення попередньої оплати. Будь-які додатки до договору купівлі-продажу щодо узгодження змін в частині умов оплати позивачем суду не надано.

Доказів передачі товару по вищезазначених накладних саме на виконання умов договору купівлі-продажу позивач суду не надав. За таких обставин суд доходить висновку про здійснення позивачем передачі товару по видатковим накладним №к-001087 від 31.12.09р., №к-00000072 від 01.02.10р., №к-00000123 від 18.02.10р., №к-00000125 від 18.02.10р., №к-00000126 від 18.02.10р., №к-00000127 від 18.02.10р., №к-00000377 від 14.04.10р., №к-00000379 від 14.04.10р. не на виконання умов договору купівлі-продажу, в зв’язку з чим вказані поставки розцінюються судом як позадоговірні.

Оскільки сторони у справі є суб’єктами господарювання, до правовідносин між ними застосовуються норми Господарського кодексу України. Норми Цивільного кодексу України застосовуються судом при вирішенні даного спору з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналіз правовідносин, які виникли між сторонами з приводу передачі товару свідчить, що між сторонами фактично був укладений договір купівлі-продажу.

Відповідно до п.1 ст.655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Згідно зі ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Отже, у відповідача після прийняття товару виникло зобов’язання оплатити його вартість позивачу.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідачем здійснено часткову оплату товару, отриманого по видатковій накладній №к-001087 від 31.12.09р., в сумі 4726грн.98коп. Залишок боргу по оплаті товару, переданого по цій накладній, становить 7339грн.79коп. Товар, переданий відповідачу за іншими вищезазначеними накладними, останнім не оплачено.

Як свідчать матеріали справи, зокрема оригінали банківських виписок з рахунку позивача, відповідачем 18.02.2010р. та 12.04.2010р. перераховано позивачеві 10000грн. та 50000грн. (відповідно). З пояснень представника позивача випливає, що вказані грошові кошти були направлені ним на погашення існуючої станом на 31.12.09р. заборгованості за попередні поставки.

Судом при визначенні суму боргу приймається до уваги наявна в матеріалах справи засвідчена копія акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.04.2010р., підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками. Як вбачається із цього акту, у відповідача станом на 01.02.10р. існувала заборгованість перед позивачем в сумі 97339грн.79коп. За період з 01.02.10р. по 14.04.10р. відповідачем отримано від позивача по видаткових накладних №к-00000072 від 01.02.10р., №к-00000123 від 18.02.10р., №к-00000125 від 18.02.10р., №к-00000126 від 18.02.10р., №к-00000127 від 18.02.10р., №к-00000377 від 14.04.10р., №к-00000379 від 14.04.10р. товар на загальну суму 91723грн.81коп., та сплачено за цей же період 90000грн. Отже, після отримання товару на підставі видаткових накладних №к-00000377 від 14.04.10р. та №к-00000577 від 14.04.10р. у відповідача виникла заборгованість за товар в сумі 99063грн.60коп. Факт визнання відповідачем заборгованості у встановленому розміру станом на 30.04.10р. підтверджується підписанням ним акту звірки без будь-яких зауважень.

Враховуючи, що поставка товару за вищевказаними видатковими накладними здійснювалася позадоговором, в накладних відсутні відомості щодо строків оплати товару, відповідачем не надано доказів здійснення ним попередньої оплати за отриманий товар, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем зобов’язань по оплаті товару сторонами не встановлений.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензійна заява №147 від 29.04.2010р., в якій містилися вимоги про сплату суми боргу в розмірі 99063грн.60коп. за отриманий товар, яку суд розцінює як вимогу позивача до відповідача про виконання зобов’язання. Як вбачається з копії фіскального чеку вказана вимога була направлена на адресу відповідача 30 квітня 2010р.

Таким чином, відповідач з моменту пред’явлення йому вимоги про оплату вартості отриманого товару повинен був виконати таке зобов’язання у встановлений чинним законодавством строк, а саме до 07.05.10р. включно. Відповідачем у цей строк зобов’язання по оплаті отриманого товару не виконано, вартість товару не сплачено.

          В силу ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті вартості поставленого товару у встановлений строк, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості за отриманий товар відповідач суду не представив, а тому з нього підлягає стягненню 99063грн.60коп. боргу.

Позивач, посилаючись на п.7.5. договору купівлі-продажу №19/01-10 від 19.01.10р., просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4073грн.92коп., обчисленої за період з 31.01.10р. по 10.06.10р.

Відповідно до ст.ст.546,547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язань, одним із видів яких є пеня, має вчинятися у письмовій формі.

Оскільки, як встановлено судом вище, правовідносини по передачі товару виникли між сторонами не на підставі договору, а тому до спірних правовідносин не може бути застосовано положення договору купівлі-продажу від 19.01.10р. щодо сплати пені за прострочення виконання зобов’язань, на який посилається позивач. В зв’язку з чим суд приходить до висновку про неправомірність вимог позивача в частині стягнення пені.

З цих же підстав суд визнає необгрунтованими позовні вимоги в частині стягнення неустойки у сумі 6500грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В наданому позивачем розрахунку, останній просить стягнути з відповідача 1882грн.20коп. інфляційних нарахувань за лютий 2010р.

           В задоволенні вимоги про стягнення з відповідача розміру інфляційних нарахувань має бути відмовлено повністю, оскільки аналіз наданого позивачем розрахунку свідчить, що він здійснений з порушенням передбачених чинним законодавством умов. А саме, при розрахунку вказаної суми, позивачем не враховано, що строк виконання відповідачем зобов’язання по поставці товару наступив лише 07.05.2010р., тобто порушення грошового зобов’язання в лютому 2010 року ще не настав. Крім того, як встановлено судом вище, заборгованість в сумі 99063грн.60коп. виникла у відповідача після 14.04.10р. Матеріалами справи не підтверджується факт наявності заборгованості в сумі 99063грн.60коп.

          Таким чином, обчислення інфляційних нарахувань здійснено позивачем без урахування строку виконання зобов’язання та розміру фактичної заборгованості в сумі 99063грн.60коп. саме станом на 01.02.10р.

          Оскільки, позивачем не доведено правомірність обчислення інфляційних нарахувань в заявленому до стягнення розмірі, суд доходить висновку, що в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача цієї суми має бути відмовлено повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1058грн.48коп. процентів річних, обчислених за період з 01.02.10р. по 10.06.10р.

          Чинне законодавство передбачає, що відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань повинна застосовуватись тільки до несправних платників, тобто за прострочення виконання зобов’язання. Судом встановлено вище, що відповідач повинен був виконати зобов’язання по оплаті вартості отриманої продукції до 07 травня 2010 року включно. Отже, тільки після настання зазначеного строку боржник вважається таким, що порушив зобов’язання.

Враховуючи, що позивачем період нарахування процентів річних обчислювався без урахування моменту прострочення виконання зобов’язання, суд з викладених вище підстав дійшов висновку, що вимога позивача в частині стягнення процентів річних підлягає частковому задоволенню за період з 08.05.2010р. по 01.06.2010р. у розмірі 276грн.19коп.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, і з відповідача має бути стягнуто 99063грн.60коп. боргу та 276грн.19коп. процентів річних.

В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

           Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526,530,546,547,625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Ніжинський м’ясокомбінат”, вул.Космонавтів, 25, м.Ніжин (ідентифікаційний код 00444375, р/р 26004301835310 в філії ПАТ ПІБ в м.Ніжин, МФО 353434) на користь Приватного підприємства “Мілекс”, вул.Фальківська, 1, с.Маяки, Луцький район, Волинська область (ідентифікаційний код 20135363, р/р 26001010682001 Центральне відділення філії «Львівське регіональне управління»ПАТ «Індекс-Банк»у м.Луцьку, МФО 325279) 99063грн.60коп. боргу, 276грн.19коп. процентів річних, 993грн.40коп. держмита та 208грн.25коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.          

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          В решті позову відмовити.

Суддя Т.Г.Оленич