Рішення № 10978050, 15.07.2010, Господарський суд Чернігівської області

15.07.10 УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів тел. 698-166

проспект Миру , 20 тел.678-853

Іменем України

РІШЕННЯ

15 липня 2010 року Справа №8/89

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Оверлошини", вул. Верхній Вал, 72, м. Київ, 04071

до відповідачів: 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 14000

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2 (АДРЕСА_3)

про стягнення 591644грн.59коп.

Суддя Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не зявився.

Від відповідачів: не зявились.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача-1 ОСОБА_1 - 295822грн.29коп. вартості товару, який проданий останньою відповідачу-2 на підставі договору доручення на продаж товару №18М від 02.04.10р. та про стягнення з відповідача-2 ОСОБА_3 - 295822грн.29коп. вартості товару, який отриманий ним на підставі договору купівлі-продажу №3 від 07.04.10р.

До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про зміну предмету позову, в якій позивач, залишаючи без змін позовні вимоги до відповідача-1, просить стягнути з відповідача-2 заборгованість в розмірі 591644грн.59коп., 5916грн.64коп. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За загальним правилом предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, що кореспондує зі способами захисту права, які визначені ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Враховуючи, що первісним предметом позову було стягнення з відповідачів грошових коштів в розмірі 591644грн.59коп., а тому суд доходить висновку, що вказане клопотання позивача не є за своєю суттю клопотанням про зміну предмету позову. Разом з тим, аналіз цієї заяви свідчить, що за своїм змістом вона є заявою про збільшення розміру позовних вимог на 295822грн.30коп. відносно відповідача-2. Враховуючи, що в силу ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, судом приймається ця заява до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Крім того, у вказаному клопотанні позивач просить розглянути справу за відсутності представника через неможливість забезпечити його явку.

Відповідач-1 в письмову відзиві на позов проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, вказуючи, що 02.04.10р. між позивачем та відповідачем-1 укладено договір доручення на продаж товару №18М, у відповідності до якого відповідач-1 взяв на себе зобовязання від імені та за дорученням позивача укласти з покупцями договір купівлі-продажу товару на умовах, визначених Договором доручення. У відповідності до умов договору 50% грошових коштів повинно було надійти на рахунок позивача, а 50% - на рахунок відповідача-1. 07.04.10р. на виконання умов договору доручення відповідчем-1 було укладено з відповідачем-2 договір купівлі-продажу товару №3 на загальну суму 591644грн.59коп. 27.06.10р. були внесені зміни до договору купівлі-продажу №3 від 07.04.10р., у відповідності до яких позивач мав право вимагати в судовому порядку перерахування грошових коштів у повному розмірі на свій рахунок у разі порушення відповідачем-2 термінів оплати згідно договору купівлі-продажу. Заперечуючи проти позову відповідач-1 зазначає, що станом на 05.07.10р. грошові кошти на його рахунок не надходили.

Також у письмовому відзиві на позов відповідач-1 просить розглянути справу без його участі за наявними в ній матеріалами.

Відповідач-2 у письмову відзиві на позов позовні вимоги визнає в повному обсязі, вказуючи, що станом на 02.07.10р. грошові кошти ним не були перераховані ні на рахунок позивача, ні на рахунок відповідача-2 у звязку з тяжким фінансовим становищем.

Крім того відповідач-2 у письмовому відзиві на позов просить розглянути справу без його участі за наявними в справі документами.

Враховуючи, що сторонами подані клопотання про розгляд справи без їх участі у господарських засіданнях, явка останніх в судове засідання обовязковою не визнавалася, участь в господарських засіданнях відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України є правом сторін, а не обовязком, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін та їх представників.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оверлошини»(позивач по справі, довіритель за договором) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач-1 по справі, повірений за договором) укладений договір доручення на продаж товару №18М, за умовами якого, повірений зобовязувався укласти від імені та за рахунок довірителя договір купівлі-продажу товару з третьою особою, а довіритель зобовязується видати повіреному довіреність на вчинення усіх юридичних дій, повязаних із укладенням договору купівлі-продажу, забезпечити повіреного іншими засобами, необхідними для виконання повіреним його зобовязань за цим договором та відшкодувати повіреному необхідні витрати, повязані із виконанням доручення.

02 квітня 2010р. на виконання умов вищезазначеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Оверлошини»в особі директора Товариства - Волошиної Таміли Володимирівни - видана довіреність №1 Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, на підставі якої відповідачу-1 були надані повноваження на представлення інтересів довірителя та вести переговори з усіма товариствами та організаціями щодо виконання договору доручення на продаж товару №18М від 02.04.10р. Для виконання вказаних повноважень ФОП ОСОБА_1 надано право укладати та підписувати договори купівлі-продажу продукції у відповідності до договору доручення на продаж товару №18М від 02.04.10р., підписувати відповідні документи, а також здійснювати інші дії, необхідні для здійснення повноважень.

Крім того, виданою довіреністю визначено, що повірений повинен виконати доручення у відповідності до наданої довіреності та договору доручення на продаж товару №18М від 02.04.10р. Кількість, номенклатура, території виконання, ціна продукції та інші умови передбачені договором доручення на продаж товару №18М від 02.04.10р. та Додатком №1 до договору доручення на продаж товару №18М від 02.04.10р.

Вказана довіреність видана відповідачу-1 без права передоручення третім особам та дійсна до 31 грудня 2010р.

На підставі укладеного договору між позивачем та відповідачем-1 виникли правовідносини доручення, які регулюються §3 гл.68 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобовязується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки довірителя.

07 квітня 2010р. між продавцем: позивачем, від імені якого на підставі договору доручення на продаж товару №18М від 02.04.10р. та довіреності №1 від 02.04.10р. діє Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (відповідач-1) та покупцем: Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (відповідач-2) укладений договір купівлі-продажу №3.

Пунктом 1.1. договору купівлі-продажу передбачено, що продавець зобовязується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Крім того, п.п.2.1., 2.2. договору №3 визначено, що найменування товару та кількість товару вказуються у Додатку №1 до договору №3, що являється невідємною частиною даного договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу, а тому правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.1 ст.655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами розділу 3 договору №3 від 07.04.10р. сторони узгодили, що продавець зобовязаний передати товар покупцю у повному обсязі протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання даного договору та забезпечити покупця такими документами щодо товару як накладні, податкові накладні та ін.

У розділі 4 договору №3 від 07.04.10р. визначено загальну ціну товару, що продається за цим договором, в розмірі 591644грн.59коп., яка підлягає сплаті у наступному порядку: 50% вартості товару в сумі 295822грн.29коп. покупець зобовязаний протягом 5 (пяти) банківських днів з моменту укладення даного договору перерахувати на рахунок ФОП ОСОБА_1 №НОМЕР_2 в ПАТ «Полікомбанк»м. Чернігів, код банку 353100, залишок 50% вартості товару в розмірі 295822грн.30коп. покупець зобовязаний перерахувати протягом 5 (пяти) банківських днів з моменту укладення даного договору на поточний рахунок продавця №26008501166959 в Подільському відділенні №1 КРД «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, код банку 322904.

Факт отримання відповідачем-2 товару, який був переданий позивачем, від імені якого діє відповідач-1, підтверджується складеним актом прийому-передачі майна від 07.04.10р., який підписаний відповідачами і скріплений їх печатками (а.с.34-35). Як відображено в акті прийому-передачі майна, вартість переданого відповідачеві-2 товару становить 591644грн.59коп. Отже, суд приходить до висновку про виконання позивачем, від імені якого діяла відповідач-1, зобовязань по передачі товару.

Положення ст.692 Цивільного кодексу України зобовязують покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи із умов договору купівлі продажу №3 від 07.04.10р. у відповідача-2 виникло зобовязання сплатити у визначеному цим договором порядку вартість товару в строк до 14 квітня 2010р. включно.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань. Аналогічна норма міститься у ст.526 Цивільного кодексу України. Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріалами справи підтверджується та повністю визнається відповідачем-2, що розрахунок за отриманий товар не здійснено, у встановлені договором строки грошові кошти як на рахунок позивача, так і на рахунок відповідача-1 не перераховувані. Заборгованість за отриманий товар становить 591644грн.59коп.

Позивач у позовній заяві просить стягнути 295822грн.29коп. з відповідача-1, та з урахуванням поданої заяви № 03-01/07 від 12.07.10р., яка розцінена судом як заява про збільшення розміру позовних вимог, стягнути 591644грн.59коп. з відповідача-2.

Як випливає із умов договору доручення на продаж товару №18М від 02.04.10р., укладеного між позивачем та відповідачем-1, остання зобовязувалася протягом 5 банківських днів з моменту отримання грошових коштів, що надійдуть на її рахунок від покупця за договором купівлі-продажу, без урахування плати за виконання доручення, перерахувати кошти на рахунок довірителя. Таким чином, у вказаному договорі сторонами обумовлено, що виконання відповідачем-1 зобовязань по перерахуванню позивачу вартості проданого нею товару повязується з моментом надходження грошових коштів від покупця за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивачем не надано доказів надходження на рахунок відповідача-1 від відповідача-2 грошових коштів в сумі 295822грн.29коп.

Разом з тим, як вбачається із довідки №1-06/1579 від 24.06.10р., виданої Полікомбанком, на рахунок ФОП ОСОБА_1 (№НОМЕР_3) за період з 01.04.10р. по 24.06.10р. надійшло грошових коштів в сумі 17747грн.20коп., що є значно меншою сумою, яка передбачена договором купівлі-продажу та договором доручення. Крім того, факт не перерахування коштів за отриманий товар відповідачу-1 визнається відповідачем-2.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач-1 не отримував від відповідача-2 грошові кошти в оплату за товар, а тому у відповідача-1 не виникло зобовязань по перерахуванню цих коштів без урахування плати за виконання доручення позивачеві.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем-1 право позивача на отримання грошових коштів в сумі 295822грн.29коп. не порушено, в звязку з чим позовні вимоги до відповідача-1 є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Сторонами договору купівлі-продажу №3 від 07.04.2010р. є позивач (продавець за договором) та відповідач-2 (покупець за договором). Тобто, в силу імперативної норми Цивільного кодексу України відповідач повинен сплатити повну ціну отриманого товару саме продавцю позивачу.

Оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача-2 заборгованості в сумі 591644грн.59коп., що також не заперечується відповідачем-2, тому вказана сума має бути стягнута з відповідача-2 в повному обсязі на користь позивача.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги до відповідача-2 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в силу ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України до заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку та розмірі. Оскільки позивачем в клопотанні від 12.07.10р. фактично заявлено про збільшення розміру позовних вимог на 295822грн.30коп., заявлених до відповідача-2, при цьому залишаються без змін позовні вимоги до відповідача-1, позивач зобовязаний був сплатити державне мито на суму, на яку збільшено позовні вимоги, тобто 2958грн.22коп. Враховуючи, що позивачем до заяви не додано доказів сплати ним державного мита у встановленому розміру, позивач не звільнений від сплати державного мита, вказано сума має бути стягнута до державного бюджету з позивача.

Разом з тим, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати пропорційно задоволеним вимогам покласти на відповідача-2.

Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526,530,655,692,1000 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,46,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_4 в Соломянському відділенні №1 КРД «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оверлошини», м.Київ, вул..Верхній вал, 72 (ідентифікаційний код 35961613, п/р 26008501166959 в Подільському відділенні №1 КРД «Райффайзен Банк Аваль»м.Київ, МФО 322902) 591644грн.59коп. боргу, 5916грн.45коп. державного мита та 157грн.33коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оверлошини», м.Київ, вул..Верхній вал, 72 (ідентифікаційний код 35961613, п/р 26008501166959 в Подільському відділенні №1 КРД «Райффайзен Банк Аваль»м.Київ, МФО 322902) в доход державного бюджету (рах. №31111095700002 в ГУДКУ в Чернігівській обл., символ звітності 095, код 22825965, МФО 853592, код платежу 22090200) 2958грн.22коп. державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г.Оленич