Рішення № 10976830, 18.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"18" серпня 2010 р. Справа № 21/143-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайгер-ГК», м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніттранссервіс», Київська обл., м. Вишгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», м. Київ

про стягнення 390027,38 гривень

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Ковтуненко К.В. (директор)

від третьої особи: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайгер-ГК»(далі-ТОВ «Тайгер-ГК»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніттранссервіс»(далі-ТОВ «Граніттранссервіс»/відповідач) про стягнення 390027,38 грн. вартості втраченого майна.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.07.2010р. порушено провадження у справі №21/143-10 та призначено справу до розгляду на 21.07.2010р.

19.07.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення кримінальної справи №13-5276, порушеної 30.12.2009р. Вишневим МВМ КСРВ ГУ МВС України по факту крадіжки.

Оскільки відповідачем в клопотанні не надано обґрунтування в чому саме полягає неможливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи –кримінальної справи №13-5276, порушеної 30.12.2009р. Вишневим МВМ КСРВ ГУ МВС України у відповідності до ст. 79 Господарського кодексу України суд дійшов висновку, що зазначене клопотання відповідача є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.07.2010р. розгляд даної справи відкладено на 16.08.2010р., а також до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Закрите акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія».

16.08.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про витребування у Києво-Святошинського районного відділу Головного управління МВС України в Київській області письмових пояснень щодо результатів розгляду кримінальної справи №13-5276. У задоволенні зазначеного клопотання судом відмовлено з огляду на його необґрунтованість.

В судовому засіданні 16.08.2010р. оголошувалась перерва до 18.08.2010р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2009р. між ТОВ «Тайгер-ГК»та ITT Production LLP (далі-постачальник) укладено договір поставки (далі-Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується здійснювати позивачу поставку товару з метою їх подальшої реалізації останнім.

На виконання умов Договору постачальником виставлено відповідачу у відповідності до заявки останнього, інвойс №2009121801 на загальну суму 104092,63 дол. США. Копія зазначеного інвойсу міститься в матеріалах справи.

З метою поставки позивачу (одержувачу) замовленого товару постачальником передано, а ТОВ «Граніттранссервіс»(далі-перевізник) прийнято товар у кількості 724 шт., а саме:

- мобільних телефонів НТС Неrо А6262 UKR (HERO 100) (black) в кількості 179 шт.,

- мобільних телефонів НТС Touch2 T333 UKR (PB 74100) (Mega-black) в кількості 200 шт.,

- мобільних телефонів НТС НD2 T 8585 UKR (PB 81100) (Leo-black) в кількості 65 шт.,

- мобільних телефонів Sony Ericsson F 305 black в кількості 280 шт., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на міжнародній товарно-транспортній накладній А №009565. Копія зазначеної накладної міститься в матеріалах справи.

В ніч з 26 на 27 грудня 2009 року відбулось пограбування автомобіля (державний номер АА1090НІ), що здійснював перевезення вантажу згідно накладної А №009565, в результаті чого було часткового викрадено переданий постачальником перевізнику вантаж.

Факт крадіжки вантажу було зареєстровано у ЖРЗПЗ №1410 Києво-Святошинського РВ та порушено кримінальну справу №13-5276 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України.

Відповідно до Акту експертизи №1-3939 від 26.12.2009р., складеного Київською торгово-промисловою палатою, із 724 переданих для перевезення мобільних телефонів виявлено у наявності лише 472 одиниці. Решту мобільних телефонів у кількості 252 шт. було викрадено, а саме:

- мобільних телефонів НТС Неrо А6262 UKR (HERO 100) (black) в кількості 115 шт.,

- мобільних телефонів НТС Touch2 T333 UKR (PB 74100) (Mega-black) в кількості 80 шт.,

- мобільних телефонів НТС НD2 T 8585 UKR (PB 81100) (Leo-black) в кількості 57 шт.,

Кількість втраченого товару підтверджується також і поясненнями представника відповідача, наданими в судових засіданнях.

З метою досудового врегулювання даного спору, 12.03.2010р. позивачем направлено відповідачу претензію №10/03, відповідно до якої позивач вимагав виплати вартості втраченого товару.

На зазначену претензію відповідач відповів 12.04.2010р. листом №01/пр., відповідно до якого просив позивача надіслати пакет документів, зі змісту яких можливо встановити вартість втраченого товару. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Не дивлячись на спроби досудового врегулювання спору, сторони не дійшли згоди щодо вартості втраченого товару та порядку його оплати.

Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 390027,38 грн. вартості втраченого відповідачем товару у кількості 252 шт., а саме: мобільних телефонів НТС Неrо А6262 UKR (HERO 100) (black) в кількості 115 шт., мобільних телефонів НТС Touch2 T333 UKR (PB 74100) (Mega-black) в кількості 80 шт., мобільних телефонів НТС НD2 T 8585 UKR (PB 81100) (Leo-black) в кількості 57 шт.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога є обґрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст. 181, 193 ГК України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з матеріалів даної справи, суд дійшов висновку, що відносини між сторонами, позивачем як вантажоодержувачем та відповідачем як перевізником, у розрізі заявленої позовної вимоги, підпадають під дію правових норм, що регулюють правовідносини в сфері перевезення.

Приписами статті 307 ГК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (вчиненої 19.05.56 в м. Женеві) до якої Україна приєдналась у відповідності до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів»(далі-Конвенція) накладна, оскільки не доведено зворотного, являється доказом умов договору (перевезення) та підтвердженням прийняття вантажу перевізником.

У разі відсутності у накладній вмотивованих перевізником зауважень, вважається, що вантаж та його упаковка зовні були у справному стані в момент прийняття вантажу перевізником, та що кількість вантажних місць, їх розмітка та номери відповідали вказаній накладній.

За таких обставин, підписання відповідачем, як перевізником, міжнародної товарно-транспортної накладної А №009565 без будь-яких зауважень чи заперечень, свідчить про прийняття ним товару у кількості та якості, зазначеній у накладні, та відповідно породжує для відповідача усі права та обов’язки передбачені чинним законодавством України для перевізників.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Вказана норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 17 Конвенції, якими визначено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає, зокрема, у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Враховуючи кількість втрачених відповідачем телефонів (115 шт. мобільних телефонів НТС Неrо А6262 UKR (HERO 100) (black), 80 шт. мобільних телефонів НТС Touch2 T333 UKR (PB 74100) (Mega-black), 57 шт. мобільних телефонів НТС НD2 T 8585 UKR (PB 81100) (Leo-black), яка зафіксована у Акті експертизи №1-3939 від 26.12.2009р., та їх вартість, яка вказана у інвойсі №2009121801 щодо кожного виду телефонів (203,57 дол. США, 187,09 дол. США та 185,68 дол. США відповідно) з урахування офіційного курсу дол. США станом на 27.12.2009р., суд дійшов висновку про обґрунтованість та правильність розрахунку позивачем розміру вартості втраченого вантажу.

Приписами ст. 925 ЦК України визначено, що позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

Судом встановлено, що з метою досудового врегулювання даного спору, 12.03.2010р. позивачем направлено відповідачу претензію №10/03, відповідно до якої позивач вимагав виплати вартості втраченого товару.

Втім, сторони не дійшли згоди щодо вартості втраченого товару та порядку його оплати.

Виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу та характеру правовідносин, а також враховуючи, що позивачем дотримано досудовий порядок врегулювання даного спору, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 390027,38 грн. вартості втраченого відповідачем товару у кількості 252 шт., а саме: мобільних телефонів НТС Неrо А6262 UKR (HERO 100) (black) в кількості 115 шт., мобільних телефонів НТС Touch2 T333 UKR (PB 74100) (Mega-black) в кількості 80 шт., мобільних телефонів НТС НD2 T 8585 UKR (PB 81100) (Leo-black) в кількості 57 шт. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Посилання ж відповідача на відсутність в нього обов’язку виплати вартості втраченого вантажу у зв'язку з відсутністю його вини у втраті вантажу (по факту крадіжки вантажу було порушено кримінальну справу №13-5276 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України) спростовуються положеннями ст. 924 ЦК України, яким передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 30.06.2010р. у справі №29/281-09.

До того ж, при винесенні даного рішення судом враховані положення п. 5 ст. 314 ГК України, відповідно до яких у разі якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу, повернувши одержане за його втрату чи нестачу відшкодування.

Крім того, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 37750,00 грн. витрат пов’язаних з оплатою послуг адвоката.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано суду копії договору про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом Бєляєвою Ольгою Вікторівною 13.04.2010р. та Акт приймання-передачі наданих послуг за даним договором у розмірі 37750,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інше.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 цього Закону, якою визначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Приписами статей 33, 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки позивачем не надано суду ані належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, які підтверджують статус адвоката за Бєляєвою Ольгою Вікторівною, ані доказів фактичної оплати даних послуг, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 37750,00 грн. витрат пов’язаних з оплатою послуг адвоката є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 44, 48, 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 920, 924, 925 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 181, 193, 307, 314 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніттранссервіс»(07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Київська, 10, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31392762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайгер-ГК»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Л. Чайкіної, 23, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33382960) 390027 (триста дев’яносто тисяч двадцять сім) грн. 38 коп. вартості втраченого майна, 3900 (три тисячі дев’ятсот) грн. 27 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                               В.А. Ярема

Повне рішення складено 21.08.2010р.