Рішення № 10976506, 10.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2010 р. Справа № 20/069-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз»

до Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Одісей»

про стягнення 957152,58 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Расторгуєв О.В., довір. від 03.06.2010 р.

від відповідача: Мочинський А.Р., довір. від 10.02.2010 р.

Обставини справи:

Закрите акціонерне товариство компанія «Райз»(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Одісей»(далі - відповідач) про стягнення 957152,58 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 12.10.2006 р. з ПОСП «Одісей»договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах товарного кредиту № 06-33 БЦ, згідно якого ЗАТ компанія «Райз»зобов’язувалося передавати у власність покупця товар, а відповідач –прийняти та оплатити його.

Згідно умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачеві на загальну суму 1560570,00 грн., який покупцем був сплачений частково, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 586631,78 грн. основного боргу з урахуванням курсової різниці, 293315,89 грн. збитків, 37560,51 грн. пені, 36644,40 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами, а також відшкодувати державне мито витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою Заступника Голови господарського суду Київської області А.Ю. Кошика від 09.07.2010 р. строк розгляду даної справи був продовжений на один місяць.

У судовому засіданні 10.08.2010 р. позивачем було надано суду пояснення, відповідно до яких, посилаючись на приписи законодавства та умови договору, позивач зазначив, що збільшення суми заборгованості прямо впливає на збільшення розміру нарахованих збитків, неустойки та відсотків за неправомірне користування грошовими коштами, а отже застосування курсу гривні до долара США, офіційно встановленого НБУ, при розрахунку останніх є правомірним та законним.

Крім того, Закрите акціонерне товариство компанія «Райз»звернулося до суду із клопотанням, відповідно до якого було зазначено, що на виконання рішення Загальних зборів акціонерів ЗАТ компанія «Райз»від 27.04.2010 р. про зміну виду товариства - з Закритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство та з метою приведення установчих документів у відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства», 18.05.2010 р. було проведено державну реєстрацію Статуту Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз», а також отримане свідоцтво про державну реєстрацію товариства, у зв’язку з чим позивач просив суд здійснити процесуальне правонаступництво сторони у справі.

Статтею 25 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Правонаступництво можливе на будь –якій стадії судового процесу.

Враховуючи викладене, судом було задоволено клопотання Закритого акціонерного товариства компанії «Райз»щодо заміни позивача його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Компанія «Райз».

У судовому засіданні 10.08.2010 р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого ПОСП «Одісей»визнає позов частково, а саме –373344,71 грн. основного боргу, 68245,36 грн. відсотків за користування товарним кредитом та 38372,67 грн. пені, посилаючись при цьому на наступне.

Приватним орендним сільськогосподарським підприємством «Одісей» було частково сплачено вартість поставленої с/г техніки та проведено взаєморозрахунок за сільськогосподарську продукцію, враховуючи відсотки за користування товарним кредитом.

Станом на 25.03.2010 р. заборгованість перед позивачем становила 373344,71 грн., що підтверджується наданими позивачем актом звірки взаємних розрахунків станом на 25.03.2010 р. та претензією № 167-Юр/ЦР від 03.11.2009 р.

Із зазначеною сумою заборгованості в розмірі 373344,71 грн. ПОСП «Одісей»погоджується.

Відповідач не погоджується, що сума заборгованості, яка виражена в національній валюті України, формується спочатку в доларах США, потім в гривнях, і в результаті сума заборгованості зростає до 586631,78 грн. У вищезазначеній претензії сума заборгованості з урахуванням відсотків за користування товарним кредитом станом на 03.11.2009 р. становить 372008,53 грн. і ця сума враховує курс валюти на той час, який становив 799,70 грн. за 100 доларів США, тому відповідач вважає безпідставним збільшення суми заборгованості як по основному боргу, так і по інших платежах.

В свою чергу, за розрахунками відповідача, сума відсотків за користування товарним кредитом із розрахунку 24 % річних на залишкову суму з 03.11.2009 р. станом на 10.08.2010 р., становить 68245,36 грн., а пеня станом на 10.08.2010 р. становить 38372,67 грн.

Також ПОСП «Одісей»вважає безпідставним нарахування позивачем відсотків за неправомірне користування коштами, тому що відповідачем вже нараховані відсотки за користування товарним кредитом та пеня за прострочення сплати цих платежів.

Крім того, відповідач не визнає позовні вимоги в частині стягнення збитків, так як вони не є збитками в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, та відповідно до чинного законодавства збитки стягуються в частині, не покритій неустойкою.

У судовому засіданні 10.08.2010 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

12.10.2006 р. між Закритим акціонерним товариством компанією «Райз»(правонаступник –Публічне акціонерне товариство «Компанія «Райз») (постачальник) та Приватним орендним сільськогосподарським підприємством «Одісей»(покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської техніки на умовах товарного кредиту № 06-33 БЦ, відповідно до якого п. 1.1 договору постачальник зобов’язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку (товар) на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений договором строк та під процент, а покупець зобов’язується прийняти товар, сплатити його ціну, а також проценти за користування товарним кредитом.

Згідно з п. 2.1 договору ціну договору становить ціна товару та сума нарахованих процентів за користування товарним кредитом. Ціна товару вказана в додатку № 1. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її еквівалент в іноземній валюті –USD або EUR. Конкретна валюта еквіваленту вказується в п. 3 додатку № 1.

У відповідності з п. 2.2 договору покупець сплачує ціну товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника або за письмовою згодою постачальника, шляхом передачі векселів (векселя), які постачальник погодиться прийняти в якості розрахунку за товар. Проценти за користування товарним кредитом сплачуються грошовими коштами, або за погодженням сторін, в іншій формі.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що покупець проводить оплату ціни товару в наступному порядку: пп. 2.3.1 договору - передплатою в строк до 01.12.2007 р. шляхом сплати грошових коштів в сумі 624224,00 грн.; пп. 2.3.2 договору - провести другий платіж в строк до 01.07.2008 р. шляхом сплати грошових коштів в розмірі 234086,00 грн.; пп. 2.3.3 договору - провести третій платіж в строк до 01.12.2008 р. шляхом сплати грошових коштів в розмірі 234086,00 грн.; пп. 2.3.4 договору - провести четвертий платіж в строк до 01.07.2009 р. шляхом сплати грошових коштів в розмірі 234086,00 грн.; пп. 2.3.5 договору провести п’ятий платіж в строк до 01.12.2009 р. шляхом сплати коштів в розмірі 234086,00 грн.

Відповідно до п. 2.4 договору умови щодо процентів за користування товарним кредитом викладені в п.п. 2.5, 2.6, 2.7, 2.8 договору. Остаточний розрахунок по процентах за користування товарним кредитом проводяться разом з останнім платежем за цим договором.

Згідно з п. 2.5 договору проценти за користування товарним кредитом нараховуються та сплачуються помісячно –до 5 числа місяця наступного за розрахунковим.

У відповідності з п. 2.7 договору строк, за який нараховуються та сплачуються проценти, визначається починаючи з дати отримання товару (якщо інший термін початку нарахування процентів не вказаний в додатку № 1), та закінчуючи днем повного розрахунку за товар. Покупець має право провести дострокову оплату вартості (ціни) товару. В цьому випадку проценти нараховуються та сплачуються за фактичну кількість днів користування товарним кредитом.

Пунктом 2.8 договору передбачено, що у випадку, якщо сума коштів (вартість (ціна) векселя), яка надійшла від покупця в рахунок виконання його зобов’язань по цьому договору, недостатня для покриття заборгованості зі сплати процентів та по оплаті вартості (ціни) товару, а так само у випадку прострочення покупцем термінів (строків) платежів, зарахування коштів проводиться постачальником в наступному порядку: в першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення заборгованості покупця по процентах за користування товарним кредитом. Сума коштів, яка залишилась після першочергового зарахування, зараховується в рахунок оплати вартості (ціни) товару.

Відповідно до п. 3.4 договору покупець зобов’язується провести оплату за товар в порядку, передбаченому п.п. 2.2, 2.3 договору та сплатити за користування товарним кредитом відповідно до умов п.п. 2.4 –2.7 договору. Величина процентів за користування товарним кредитом за один день встановлюється сторонами у розмірі 0,0351 % в доларах США. При перерахуванні коштів обов’язково вказувати в платіжному дорученні на оплату номер і дату укладення цього договору та назву товару. У випадку відсутності вказаних реквізитів в платіжному документі, постачальник самостійно визначає порядок віднесення та зарахування отриманих сум в погашення існуючих зобов’язань покупця.

Згідно з п. 7.2 договору покупець несе відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті ціни товару та сплаті процентів за користування товарним кредитом, сплачуючи за кожний день прострочення пеню в розмірі 0,3% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми простроченого платежу.

Так, відповідно до умов п. 7.3 договору покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Сторони встановлюють розмір збитків постачальника у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконаного зобов'язання та строків порушення, в наступних розмірах: 1) при порушенні зобов'язання на строк до 30 календарних днів - 10 (десять) процентів від суми порушеного зобов'язання; 2) при порушенні зобов'язання на строк від 30 до 90 календарних днів - 30 (тридцять) процентів від суми порушеного зобов'язання; 3) при порушенні зобов'язання на строк 30 та більше календарних днів - 50 (п'ятдесят) процентів від суми порушеного зобов'язання. При нарахуванні суми збитків, сторони використовують суму порушеного зобов'язання, що існувала на день відповідного розрахунку. Збитки відшкодовуються понад неустойку.

У відповідності з п. 7.4 договору у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості (ціни) товару та/чи сплаті процентів, покупець повинен сплатити на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами у розмірі 20 % річних з простроченої суми.

02.03.2009 р. сторонами було підписано угоду про внесення змін до договору купівлі-продажу (поставки) на умовах товарного кредиту № 06-33 БЦ від 12.10.2006 р., відповідно до п. 2 якої сторони дійшли згоди змінити розмір відсотків за користування товарним кредитом з розрахунку 24% річних на залишкову суму боргу починаючи з 01.03.2009 р.

Згідно з п. 3 угоди від 02.03.2009 р. сторони дійшли згоди змінити терміни розрахунків передбачені договором № 06-ЗЗ БЦ від 12.10.2006 р. та додатками до нього, і встановити наступну дату повної оплати відстрочених платежів, а саме - з оплати вартості товару: 01.04.2009 р. у сумі 8737,89 USD, 01.05.2009 р. у сумі 8737,89 USD, 01.06.2009 р. у сумі 8737,89 USD, 01.07.2009 р. у сумі 55091,55 USD, 01.12.2009 р. у сумі 46353,66 USD; з оплати відсотків за користування товарним кредитом: 01.04.2009 р. нараховану суму відсотків згідно з п. 2 даної угоди, 01.05.2009 р. нараховану суму відсотків згідно з п. 2 даної угоди, 01.06.2009 р. нараховану суму відсотків згідно з п. 2 даної угоди, 01.07.2009 р. нараховану суму відсотків згідно з п. 2 даної угоди, 01.08.2009 р. нараховану суму відсотків згідно з п. 2 даної угоди, 01.09.2009 р. нараховану суму відсотків згідно з п. 2 даної угоди, 01.10.2009 р. нараховану суму відсотків згідно з п. 2 даної угоди, 01.11.2009 р. нараховану суму відсотків згідно з п. 2 даної угоди, 01.12.2009 р. нараховану суму відсотків згідно з п. 2 даної угоди.

Пунктом 3 угоди від 02.03.2009 р. передбачено, що сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов’язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов’язань за договором, визначається шляхом множення грошового еквіваленту ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній у додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини). Сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати вартості товару покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору. В цьому разі застосовується курс, який існував на день підписання договору.

У відповідності з додатком № 1 до договору купівлі-продажу (поставки) на умовах товарного кредиту № 06-33 БЦ від 12.10.2006 р. ціна товару становить 1560570,00 грн. з грошовим еквівалентом у сумі 309024,00 USD.

На виконання умов договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах товарного кредиту № 06-33 БЦ від 12.10.2006 р. ЗАТ компанія «Райз»було передано ПОСП «Одісей»товар, що підтверджується актом приймання-передачі та накладною № ВН/010/899 від 20.06.2007 р. на загальну суму 1560570,00 грн., еквівалентну 309024,00 доларів США.

Відповідач розрахувався з позивачем за поставлений товар частково, що підтверджується виписками з банківського рахунку ЗАТ компанія «Райз», долученими до матеріалів справи.

Між сторонами було підписано акти звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2007 р. на суму 2720298,47 грн. та станом на 25.02.2009 р. на суму 638470,69 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням ПОСП «Одісей»своїх зобов’язань за договором поставки сільськогосподарської техніки на умовах товарного кредиту № 06-33 БЦ від 12.10.2006 р., ЗАТ компанією «Райз»на адресу відповідача було направлено претензію № 167-Юр/Цр від 03.11.2009 р. на суму 372008,53 грн., відповідь на яку отримано не було.

Станом на 26.03.2010 р., згідно даних позивача, заборгованість відповідача перед позивачем становила 373344,71 грн. (73929,65 доларів США за курсом 1 долара США до гривні в розмірі 5,05 грн.).

Як зазначає позивач, станом на 25.03.2010 р. офіційний курс долара США до гривні, встановлений Національним банком України, становив 7,9350 грн. за 1 долар США, а тому, відповідно до умов п. 2.1 договору, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати за поставлений товар становить 586631,78 грн. (73929,65 USD х 7,9350 грн.).

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Слід зазначити також, що згідно з приписами частини 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Крім того, частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача за поставлений товар, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем, а також визнання її ПОСП «Одісей»у сумі 373344,71 грн., підлягають задоволенню в цій частині.

Водночас заявлена позивачем вимога про стягнення основного боргу в частині передбаченої п. 2.1 договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах товарного кредиту № 06-33 БЦ від 12.10.2006 р. курсової різниці в сумі 213287,07 грн. не підлягає задоволенню судом, виходячи з наступного.

Як зазначалося вище, згідно вказаного п. 2.1 договору ціну договору становить ціна товару та сума нарахованих процентів за користування товарним кредитом. Ціна товару вказана в додатку № 1. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її еквівалент в іноземній валюті –USD або EUR. Конкретна валюта еквіваленту вказується в п. 3 додатку № 1.

В свою чергу, пунктом 3 угоди від 02.03.2009 р. передбачено, що сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов’язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов’язань за договором, визначається шляхом множення грошового еквіваленту ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній у додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини). Сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати вартості товару покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору. В цьому разі застосовується курс, який існував на день підписання договору.

Додатком № 1 до договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах товарного кредиту № 06-33 БЦ від 12.10.2006 р. ціна товару становить 1560570,00 грн. з грошовим еквівалентом у сумі 309024,00 USD.

Позивач при розрахунку курсової різниці станом на 25.03.2010 р. використовував курс 1 долара США до гривні в розмірі 7,9350 грн., встановлений Національним банком України.

Проте, дата, яку визначив позивач, ще не є днем фактичної оплати ціни договору.

Згадуваною статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з приписами ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Пунктом 3 угоди від 02.03.2009 р. сторони не передбачили іншого способу розрахунку, крім як з урахуванням співвідношення курсу гривні до долара США на день оплати договору до відповідного курсу на день укладення договору. Альтернативного варіанту терміну «день оплати договору», як то, наприклад, день визначений позивачем, чи день прийняття судом рішення, пункт 3 угоди не містить.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що визначення вартості товару, виходячи з ціни за товар, яка розрахована з урахуванням співвідношення курсу гривні до долара США 25.03.2010 р. до відповідного курсу на день укладення договору, суперечить вимогам ст. ст. 526, 632 ЦК України, а у випадку якщо станом на час виконання рішення, тобто на день оплати, курс гривні до долара США буде нижчим, ніж на 25.03.2010 р., стягнення боргу за поставлений товар, розрахованого за цією вартістю, буде порушувати права відповідача, який буде змушений сплатити вартість товару більшу, ніж передбачена умовами договору.

У випадку, якщо станом на час виконання рішення суду (оплати за товар) курс долара США до гривні буде вище, ніж 5,05 грн. за долар США, позивач не позбавлений права звернутися до суду для стягнення остаточної заборгованості за товар.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 293315,89 грн. збитків, завданих неналежним виконанням грошового зобов’язання, відповідно до п. 7.3 договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах товарного кредиту № 06-33 БЦ від 12.10.2006 р.

Як зазначалося вище, згідно вказаного п. 7.3 договору покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Сторони встановлюють розмір збитків постачальника у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконаного зобов'язання та строків порушення, в наступних розмірах: 1) при порушенні зобов'язання на строк до 30 календарних днів - 10 (десять) процентів від суми порушеного зобов'язання; 2) при порушенні зобов'язання на строк від 30 до 90 календарних днів - 30 (тридцять) процентів від суми порушеного зобов'язання; 3) при порушенні зобов'язання на строк 30 та більше календарних днів - 50 (п'ятдесят) процентів від суми порушеного зобов'язання. При нарахуванні суми збитків, сторони використовують суму порушеного зобов'язання, що існувала на день відповідного розрахунку. Збитки відшкодовуються понад неустойку.

Приписами ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 25.01.2007 р. у справі № 6/213-06-5667, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Така ж позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.11.2007 р. у справі № 16/217, а також у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.04.2006 р. у справі № 43/543.

Оскільки позивачем не доведено наявність усіх елементів цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема, не доведено наявність збитків як таких, що спричинені неналежним виконанням зобов'язання відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 293315,89 грн. не підлягає задоволенню.

Розмір заявленої до стягнення пені, визначений позивачем на підставі п. 7.2 договору, становить 37560,51 грн. на суму 586631,78 грн. за період з 02.12.2009 р. до 25.03.2010 р.

Відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення пені на суму 373344,71 грн. станом на 10.08.2010 р. у сумі 38372,67 грн.

Проте у відповідності з вірним арифметичним розрахунком стягненню з відповідача підлягає 23904,29 грн. пені за період з 02.12.2009 р. до 25.03.2010 р. на суму 373344,71 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 36644,40 грн. відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості (ціни) товару та/чи сплаті процентів, покупець повинен сплатити на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами у розмірі 20 % річних з простроченої суми.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з п. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. В свою чергу, у відповідності з ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюються договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З долученого до матеріалів справи розрахунку відсотків за користування чужими грошовими коштами вбачається, що позивачем було визначено розмір відсотків у сумі 36644,40 грн. за період з 02.12.2009 р. до 25.03.2010 р. на суму 586631,78 грн.

Проте згідно з вірним розрахунком стягненню з відповідача підлягають 23321,26 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 02.12.2009 р. до 25.03.2010 р. на суму 373344,71 грн.

Окрім того, слід зазначити, що визнання відповідачем позову в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом в сумі 68245,36 грн. не приймається до уваги судом, оскільки позов не містить окремої вимоги про стягнення відсотків за користування товарним кредитом, натомість сума основного боргу, визнана відповідачем, нарахована позивачем з урахуванням передбаченого договором розміру відсотків за користування товарним кредитом.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ПАТ «Компанія «Райз».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Одісей»(09180, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Бикова Гребля, код ЄДРПОУ 32268744) на користь Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз»(03680, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Академіка Заболотного, 152, код 13980201) –373344 (триста сімдесят три тисячі триста сорок чотири) грн. 71 коп. основного боргу, 23904 (двадцять три тисячі дев’ятсот чотири) грн. 29 коп. пені, 23321 (двадцять три тисячі триста двадцять одну) грн. 26 коп. відсотків за користування чужими коштами, 4205 (чотири тисячі двісті п’ять) грн. 70 коп. витрат по сплаті державного мита та 103 (сто три) грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             В.М. Бабкіна

Дата підписання рішення – 16.08.2010 р.