Рішення № 10976345, 03.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2010 р. Справа № 5/066-10          

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейбл ЛТД Ко», м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Росич», м. Біла Церква

про стягнення 30098,10 грн.

за участю представників:

позивача:Москаленко О.С. –дов. від 18.05.2010р.

відповідача:не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейбл ЛТД Ко»(далі –позивач) до Приватного акціонерного товариства «Росич»(далі –відповідач) про стягнення 30098,10 грн., з яких 15002,80 грн. основного боргу, 10000 грн. пені, 4293,47 грн. інфляційних втрат та 801,83 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Представник позивача через канцелярію суду 01.06.2010р. подав заяву від 31.05.2010р. згідно якої в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені та просить суд стягнути з відповідача 15002,80 грн. основного боргу, 4293,47 грн. інфляційних втрат та 801,83 грн. 3% річних.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 15002,80 грн. основного боргу, 4293,47 грн. інфляційних втрат та 801,83 грн. 3% річних.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 31.05.2010р. та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача в судове засідання 03.06.2010р. не з’явився, однак надіслав відзив на позовну заяву в якому суму основного боргу в розмірі 15000 грн. визнає у повному обсязі, відносно вимог позивача щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені заперечує.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 10.01.2005р. (далі –договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов’язався поставити товар за заявками відповідача –покупця, а покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити його згідно з видатковими накладними в строки, встановлені договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору поставка здійснюється різними партіями, згідно заявок покупця.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що постачальник зобов’язався поставити товар протягом 5 робочих днів з моменту отримання заявки, якщо інша дата поставки не узгоджена сторонами в заявці.

Моментом переходу права власності на товар та датою поставки є дата підписання сторонами видаткової накладної (п. 3.8 договору).

Згідно п. 5.1 договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування покупцем на поточний рахунок постачальника суми коштів вказаної у видатковій накладній. При цьому, покупець здійснює оплату кожної партії із зазначенням конкретно № і дати накладної, по якій здійснюється оплата.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2005р. У випадку невиконання сторонами чи однією з них своїх договірних зобов’язань, дія договору продовжується до моменту виконання винною стороною своїх обов’язків (п. 9.1 договору).

На виконання умов договору позивач по видатковим накладним № 0000529 від 19.08.2008р. на суму 10000 грн., № 0000544 від 29.08.2008р. на суму 5000 грн., № 0000589 від 16.09.2008р. на суму 5000 грн., № 0000617 від 24.09.2008р. на суму 5000 грн., № 0000630 від 29.09.2008р. на суму 5000 грн., № 0000645 від 07.10.2008р. на суму 5000 грн. та № 0000683 від 16.10.2008р. на суму 5000 грн. поставив відповідачу товар –кондитерську глазур на загальну суму 40000 грн., а відповідач на підставі довіреностей № 902026 серії ЯПД від 19.08.2008р., № 902043 серії ЯПД від 29.08.2008р., № 902066 серії ЯПД від 16.09.2008р., № 902080 серії ЯПД від 24.09.2008р., № 902084 серії ЯПД від 29.09.2008р. та № 902096 серії ЯПД від 07.10.2008р. вказаний товар отримав. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач свої зобов’язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар виконав не в повному обсязі в зв’язку з чим за ним рахується борг в розмірі 15002,80 грн. –різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

У ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.          

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 15002,80 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 15002,80 грн. заборгованості за поставлений товар.

Оскільки на протязі строку дії договору відповідачем було порушено строки виконання зобов’язання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати складають 4293,47 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 801,83 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 15002,80 грн. основного боргу, 4293,47 грн. інфляційних втрат та 801,83 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Росич»(юридична адреса: 09172, Київська область, Білоцерківський район, с. Томилівка, вул. Леніна, 1-А, фактична адреса: м. Біла Церква, вул. Водопійна, 37, код ЄДРПОУ 13706380) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейбл ЛТД Ко»(юридична адреса: 04205, м. Київ, проспект Оболонський, 23-А; фактична адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14279320) 15002 (п’ятнадцять тисяч дві) грн. 80 коп. заборгованості, 4293 (чотири тисячі двісті дев’яносто три) грн. 47 коп. інфляційних втрат, 801 (вісімсот одну) грн. 83 коп. 3% річних, 200 (двісті) грн. 98 коп. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.