Рішення № 10975978, 20.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2010 р. Справа № 10/122-10

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/122-10

за позовом приватного підприємства «Зелений гай», с. Розвадів Миколаївського

району Львівської області;

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Фастів;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Пел»,смт. Коцюбинське;

про стягнення 19312,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Герей О.Д., довіреність від 25.05.2010р. № 93;

від відповідача: не зявився;

від третьої особи: не зявився

обставини справи:

До Господарського суду Київської області звернулось приватне підприємство «Зелений гай»(далі позивач) до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 19312,00 грн., з яких 13600,00 грн. плата за перевезення вантажу, здійсненого за маршрутом Бельгія-Україна, та 5712,00 грн. пені за прострочку платежу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.06.2010р. порушено провадження у справі № 10/122-10, залучено на підставі ч. 1 ст. 27 ГПК України в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Техно Пел»та призначено розгляд справи на 29.06.2010р.

Присутній у судовому засіданні 29.06.2010р. представник позивача частково надав витребувані судом документи та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач та третя особа вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 07.06.2010р. не виконали, витребувані судом документи не подали, своїх представників у судове засідання не направили, про причини неявки суд належним чином не повідомили.

Ухвалою від 29.06.2010р. суд відклав розгляд справи на 20.07.2010р., у звязку з незявленням в засідання суду відповідача та третьої особи, а також неподанням витребуваних судом доказів.

Присутній в засіданні суду 20.07.2010р. представник позивача подав клопотання про застосування до правовідносин, що виникли між сторонами, Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, надав витребувані судом документи та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання вдруге не зявились, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 07.06.2010р. та ухвали від 29.06.2009р. не виконали, витребувані судом документи не подали, про причини неявки господарський суд не повідомили. Проте, відповідач та третя особа належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання ухвалою господарського суду від 29.06.2010р.

Оскільки сторони про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, суд вважає, що на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті без участі представників відповідача та третьої особи.

За згодою представника позивача, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2009р. відповідач шляхом оформлення письмової заявки № 7 уклав із товариством з обмеженою відповідальністю «Техно Пел»договір транспортного експедирування, щодо організації перевезення вантажу в інтересах останнього за маршрутом Бельгія-Україна.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Абзацом другим частини першої статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 930 Цивільного кодексу України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1).

У відповідності з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлені, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Таким чином, між відповідачем та третьою особою виникли договірні відносини по транспортному експедируванню.

Згідно з заявкою-договором № 7 від 04.06.2009р. вартість транспортно-експедиторських послуг становила 25745,00 грн.

На виконання договору та за дорученням відповідача підприємець ОСОБА_3 шляхом оформлення письмової заявки уклала із позивачем договір перевезення вантажів за маршрутом Бельгія-Україна в інтересах ТОВ «Техно Пел».

Відповідно до ч. 1ст. 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обовязків інших осіб.

Згідно з договором-заявкою від 04.06.2009р. вартість послуг по перевезенню вантажу становила 20752,27 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити ввіреній їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

10.06.2009р. позивач доставив і передав вантаж вантажо одержувачу товариству з обмеженою відповідальністю «Техно Піл», що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 000582, копія якої додана до матеріалів справи, та спільним актом № 08 відповідача і вантажоодержувача здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Цією ж датою 10.06.2009р. позивач направив відповідачу рахунок для проведення оплати за здійснене перевезення на суму 20752,27 грн. Факт одержання вказаного рахунку відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як було зясовано позивачем та вбачається з наданих суду доказів, вантажоодержувач платіжними дорученнями № 129 від 17.06.2009р., № 138 від 14.07.2009р., № 153 від 15.07.2009 р. та № 157 від 17.07.2009р. перерахував відповідачу повну вартість наданих транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу в сумі 25 745 грн.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобовязань лише частково оплатив надані позивачем послуги по перевезенню вантажу, перерахувавши платіжними дорученнями № 142 від 16.07.2009 р. та № 153 від 21.07.2009 р. частину заборгованості в сумі 7152,27 грн..

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 13600,00 грн.

01.09.2009р. відповідач надіслав на адресу позивача гарантійний лист, в якому останній зобовязався до 30 листопада 2009 року сплатити заборгованість у сумі 13600 грн. При цьому, зазначивши, що оплата буде здійснюватись готівкою, а також буде сплачуватись пеня в розмірі 7% від суми, починаючи з 20 серпня щомісячно.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки відповідач у строк до 30 листопада 2009 року не сплатив заборгованість у сумі 13600,00 грн., 03.05.2010р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію за № 3-1/2010 з вимогою сплатити залишок боргу у сумі 13600 грн.

На день звернення позивача до суду відповідач не сплатив борг у сумі 13600,00 грн.

Згідно ст. 926 Цивільного кодексу України позовна давність, порядок предявлення позовів у спорах, повязаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

За змістом укладеного між сторонами договору (заявки) від 04.06.2009р. та міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 000582 вбачається, що перевезення вантажу здійснено у міжнародному сполученні Бельгія Україна.

Статтею 1 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (далі Конвенція), підписаної в Женеві 1956р. Транспортним відділом Європейської економічної комісії ООН, до якої приєдналася Україна згідно із Законом України від 01.08.2006р.,. передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені у договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких при-наймі одна є договірною країною.

Статтями 4 і 9 Конвенції визначено, що договір перевезення вантажу підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору, умов цього договору і прийняття вантажу до перевезення.

У відповідності до ст. 32 Конвенції, термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік, однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється у три роки, відлік же терміну позовної давності (з урахуванням обставин даної справи) починається по закінченню тримісячного терміну з дня укладення договору перевезення.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 13600,00 грн. заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобовязань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Аналізуючи зміст гарантійного листа відповідача від 01.09.2009р., суд дійшов висновку, що неможливо достеменно стверджувати, що відповідач погодився сплачувати саме пеню в розмірі 7% від суми боргу за кожний місяць прострочення, оскільки у вказаному листі не зазначено саме від якої суми буде рахуватись 7% пені. Крім того, у статті 549 Цивільного кодексу України наведене чітке визначення, що є пенею та штрафом. При цьому, зазначено, що пеня обчислюється за кожен день прострочення виконання грошового зобовязання.

Приписами, п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, передбачений основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь приватного підприємства «Зелений гай»(81634, Львівська область, Миколаївський район, с. Розвадів, вул. П.Сагайдачного, 72; код ЄДРПОУ 30418517) 13600,00 грн. плати за перевезення вантажів, 136,00 грн. державного мита та 166 грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяА.І. Привалов

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі 06.08.2010 р.