Рішення № 10975753, 02.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2010 р. Справа № 4/084-10

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Військової прокуратури Київського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", м. Київ

до Спеціалізованого комунального підприємства "Бориспіль-Пантус", м. Бориспіль

про розірвання договору на поставку ліфтового обладнання від 06.03.2006р. та стягнення 644628,41 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Маркевич А.М. –предст., дов. №15 від 15.12.2009р.

від відповідача: Ігнатюк Д.В. –директор;

від прокуратури: Лесько Г.Є. –старш. помічник військової прокуратури;

Обставини справи:

Військовим прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд (позивач) було подано позов до Спеціалізованого комунального підприємства "Бориспіль-Пантус" (відповідач) про розірвання договору на поставку ліфтового обладнання від 06.03.2006р. та стягнення 644628,41 грн., які складають 369000, 00 грн. передоплати за договором № 32 від 06.03.2006 року на поставку ліфтів, 29883,32 грн. пені, 216234,00 грн. інфляційних втрат, 29511,09 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.05.2010р. розгляд справи було призначено на 14.06.2010р.

14.06.2010р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 30.06.2010р.

30.06.2010р. прокурор та відповідач в судове засідання не з’явились, про причини не явки суд не повідомили, у зв’язку чим розгляд справи в порядку ст.. 77 Господарського процесуального кодексу було відкладено на 26.07.2010р.

26.07.2010р. позивач подав письмові пояснення стосовно заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 02.08.2010р.

02.08.2010р. відповідачем було подано письмові пояснення стосовно заявлених позовних вимог, в якому зазначено, що спірні ліфти на балансі відповідача не перебувають.

В судовому засідання 02.08.2010р. за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2006 року між Державним підприємством Міністерства оборони України “Укрвійськбуд” (замовник) та Спеціалізованим комунальним підприємством “Бориспіль-Пантус” (постачальник) було укладено контракт № 32 на поставку ліфтового обладнання (Контракт № 32), відповідно до умов якого відповідач (постачальник) зобов’язаний передати у власність позивача (замовника) ліфтове обладнання на будівництво житлового будинку по м. Київ в кількості двох одиниць: ліфт ПП-0411М на 16 зупинок вантажопідіймальністю 400 кг., швидкістю 1,0 м/с –1 комплект; ліфт ПП-348М на 16 зупинок вантажопідіймальністю 1000 кг., швидкістю 1,0 м/с –1 комплект, а замовник зобов’язаний прийняти та оплатити вартість обладнання в кількості та ціні обумовленої контрактом, згідно специфікації.

Відповідно до п.2.1 Контракту ціна одиниці комплекту ліфта складає: ліфт ПП-0411М –134 000,00 грн.; ліфт ПП-348М –235 000,00 грн. Загальна вартість контракту складає 369 000,00 грн.

Відповідно п. 2.3 Контракту, оплата за обладнання здійснюється замовником 100% передоплатою за 60 днів до моменту поставки.

Поставка ліфтового обладнання здійснюється у термін, обумовлений в Додатку (Специфікації) при умові оплати обладнання згідно п.п. 2.3 та після надання повного комплекту узгодженої та затвердженої технічної документації на ліфти. При невиконанні умов оплати, згідно п. 2.3 договору, та терміну надання повного комплекту затвердженої технічної документації, згідно п. 5.2.2, постачальник переносить термін постачання пропорційно до дати отримання попередньої оплати та технічної документації (п. 3.1 Контракту). Датою поставки вважається дата фактичної передачі обладнання, що зазначається в акті прийому-передачі (п. 3.2 Контракту). У випадку порушення умов контракту сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п. 6.5 Контракту). Контракт набуває чинності з дати підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань (п. 10.1 Контракту).

6 березня 2006 року між сторонами також укладено договір № 37 на виконання пусконалагоджувальних робіт (Договір № 37), за умовами якого відповідач зобов’язаний провести монтаж та пусконалагоджувальні роботи з оформленням всієї необхідної документації для здачі ліфтів: ліфт ПП-0411М на 16 зупинок вантажопідіймальністю 400 кг., швидкістю 1,0 м/с –1 комплект; ліфт ПП-348М на 16 зупинок вантажопідіймальністю 1000 кг., швидкістю 1,0 м/с –1 комплект, а замовник прийняти та оплатити роботи по житловому будинку, що розташований в місті Києві по вулиці Бударіна. Сума договору складає 93688,80 грн. (п. 2.2).

Отже, по Договору № 37 від 06.03.2006р. відповідач взяв на себе зобов’язання здійснити монтаж та пусконалагоджувальні роботи придбаного у нього позивачем вищевказаного обладнання.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 37 позивач зобов’язаний проводити оплату в наступному порядку: - 50% від суми договору монтажу та наладки в оформлені передоплати на протязі 5-ти банківських днів з початку монтажних робіт; - 50% від суми договору виплачується щомісяця на протязі 5-ти банківських днів на підставі підписаних сторонами актів форми № КБ-2В і КБ-3. Терміни виконання робіт в договорі невстановлені.

11 квітня позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 369000,00 грн. з призначенням платежу “оплата за комплекти ліфтів згідно контракту № 32 від 06.03.2006р.”, що підтверджується платіжним дорученням № 368 від 11.04.2006р.

Відповідач подав письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що позивач отримав спірне майно, про що свідчить накладна № 4 від 30.06.2006 року та акт передачі обладнання (копії в матеріалах справи).

Суд, проаналізувавши накладну № 4 від 30.06.2006року, встановив, що вона не містить обов’язкових реквізитів –підпису посадових осіб постачальника (відповідача), а саме директора та особи, що передала ліфти, а отже не може бути належним доказом поставки ліфтів.

Поданий відповідачем акт також не є належним та допустимим доказом у справі, як такий що оформлений неналежним чином у відповідності до вимогам Наказу Мінстату "Про затвердження типових форм первинного обліку" № 352 від 29.12.1995р.

Позивачем було надіслано лист відповідачу № 816/3, який отриманий останнім 03.07.2007р., про що свідчить власноручний підпис директора Цвігуна В.О. Відповідно до п. 2 вказаного листа, позивач просив надати в письмовій формі роз’яснення стосовно виконання відповідачем зобов’язань за Контрактом № 32 від 06.03.2006р. на поставку двох ліфтів в/п 400 та 1000 кг. на 16 зупинок на ж.б. по вул. Бударіна в м. Києві. Вартість контракту 369000,00 грн. Проведена 100% передплата.

04.07.2007р. відповідачем у відповідь надано лист від 03.07.2007р., згідно з яким повідомлено про те, що з 01.07.2007 року спеціалізоване комунальне підприємство „Бориспіль-Пантус” не має фінансової можливості виконати умови Контракту від 06.03.2006 року № 32 „Про поставку ліфтового обладнання”. В зв’язку з чим попросило розірвати Контракт від 06.03.2006 року № 32 та перезаключити з ТОВ „Ліфтпром -Україна” на подальше виконання зобов’язань.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про поставку позивачу двох ліфтів на суму передоплати в розмірі 369000,00 грн.

Крім того, зміст зазначеної вище переписки між сторонами підтверджує ті обставини, що ліфти фактично не було поставлено (не передано).

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність факту передачі 2-х спірних ліфтів відповідачем позивачу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У цьому разі боржник відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Підставою відповідальності за порушення зобов’язання є наявність вини особи, яка порушила зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання (ст.. 614 ЦК України).

Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні ним зобов’язань за Контрактом № 32 та поставку ліфтів на суму 369000 грн., у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім суми боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 29883, 32 грн. пені за період з 04.07.2007 року по 04.01.2008 року.

Відповідно до п. 6.1 договору, за порушення строків поставки обладнання постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової НБУ від вартості обладнання за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Дана позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 27.01.2009 р.за № 15/287-08.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо термінів поставки товару, суд приходить до висновку про обґрунтоване нарахування позивачем пені на суму не грошового зобов’язання.

Так, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 29883,32 грн. Суд, здійснивши власний розрахунок встановив, що даний розрахунок є арифметично вірним, та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, відповідач має сплатити заборгованість з урахуванням 216234,00 грн. інфляційних втрат та 29511,09 грн. 3% річних з простроченої суми.

Розрахунок позивача трьох процентів річних та інфляційних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення трьох процентів річних з простроченої суми в розмірі 29511,09 грн. та 216234,00 грн. інфляційних підлягає задоволенню.

В силу вимог ст.. 651 ЦК України позивачем заявлена вимога про розірвання контракту № 32 на поставку ліфтового обладнання від 06.03.2006 року та договору № 37 на виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт від 06.03.2006 року.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або Законом.

Істотним є таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення , в якому одна сторона (боржник ) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 526 та ст. 527 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідально до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Враховуючи дані норми законодавства, а також те, що відповідачем умови договорів не виконувались, суд вважає за можливе розірвати договір контракту № 32 на поставку ліфтового обладнання від 06.03.2006 року та договору № 37 на виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт від 06.03.2006 року, укладені між сторонами у справі.

Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати державного мита, державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача в доход бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати контракт № 32 на поставку ліфтового обладнання від 06 березня 2006 року, укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України “Укрвійськбуд” та Спеціалізованим комунальним підприємством “Бориспіль-Пантус”.

3. Розірвати договір № 37 на виконання пусконалагоджувальних робіт від 06.03.2006 року, укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України “Укрвійськбуд” та Спеціалізованим комунальним підприємством “Бориспіль-Пантус”.

4. Стягнути з Спеціалізованого комунального підприємства "Бориспіль-Пантус" (08300, Київська обл.., м. Бориспіль, вул. Головатого, 15, код ЄДРПОУ 30697105) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (04050, м. Київ, вул.. Мельникова, 81, кор.. 20, код ЄДРПОУ 24308300) 369000 (триста шістдесят дев’ять) грн. попередньої оплати, 29883 (двадцять дев’ять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн.. 32 коп. пені, 216234 (двісті шістнадцять тисяч двісті тридцять чотири) грн.. 00 коп. інфляційних втрат, 29511 (двадцять дев’ять тисяч п’ятсот одинадцять) грн.. 09 коп. 3% річних.

5. Стягнути з Спеціалізованого комунального підприємства "Бориспіль-Пантус" (08300, Київська обл.., м. Бориспіль, вул. Головатого, 15, код ЄДРПОУ 30697105) в доход Державного бюджету України (№ рахунку - 31118095700001, Банк –ГУ ДКУ у Київській області, отримувач –ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 24074109, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) –6531 (шість тисяч п’ятсот тридцять одну) грн.. 28 коп. державного мита.

6. Стягнути з Спеціалізованого комунального підприємства "Бориспіль-Пантус" (08300, Київська обл.., м. Бориспіль, вул. Головатого, 15, код ЄДРПОУ 30697105) на користь Головного управління Державного казначейства України (р/р 31217264700001, банк отримувача: ГУ ДКУ у Київській області м. Київ,МФО 821018, ЄДРПОУ 24074109, отримувач платежу: державний Київська область 22050003, код бюджетної класифікації: 22050003, призначення платежу: надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах, символ звітності банку: 264) –236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 10.08.2010р.