Рішення № 10975749, 02.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2010 р. Справа № 4/112-10          

          Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства «Васильківтепломережа», м. Васильків

до 1. Військової частини А-0704, м. Васильків

2. Київського квартирно-експлуатаційного управління МО України, м. Київ

про стягнення 2374364, 02 грн.

за участю представників сторін:

від позивача          Кашуба Л.Г. –предст., дов. № 23 від 18.01.2010р.

від відповідача-1          не з’явився

від відповідача-2          не з’явився

Обставини справи:

Комунальне підприємство «Васильківтепломережа»(позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Військової частини А-0704 (відповідач-1) та Квартирно-експлуатаційного управління МО України (відповідач-2) про стягнення 2374364, 02 грн. заборгованості, які складаються з 2162346, 63 грн. суми основного боргу, 158 945,90 грн. пені, 29 453,40 грн. інфляційних втрат, 23618,09 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.06.2010р. було порушено провадження у справі, розгляд призначено на 19.07.2010р.

Присутній в судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач-1 в судове засідання не з’явився, повноважного представника до суду не направив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, письмового відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою суду документів не подав, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 02.08.2010р.

02.08.2010р. представником позивача в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить зменшити суму основного боргу та стягнути з відповідача 2126503,05 грн.

02.08.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області (вх. номер 8808) від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з великим службовим навантаженням.

Суд, розглянувши вказане клопотання, відмовляє в його задоволенні, оскільки відповідачем не надано доказів, що саме представник, який представляє інтереси відповідача не може бути присутнім в даному судовому засіданні. Окрім цього, в клопотанні взагалі не зазначено доказів в його обґрунтування, а наголошено лише про факт службового навантаження.

Представник відповідача -1 вдруге в судове засідання не з’явився.

Відповідно до п. 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У зв’язку з неявкою представників відповідачів в судове засідання, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті у відповідності із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд,

встановив:

01 січня 2006 р. між комунальним підприємством “Васильківтепломережа” (постачальник) та Військовою частиною А-0704 (споживач) та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням МО України (платник) був укладений договір №2/7 на споживання теплової енергії, відповідно до умов якого постачальник забезпечує об’єкти споживача тепловою енергією в кількості та об’ємах, які зазначені у додатку № 1 цього договору, а споживач зобов’язаний оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни передбачені цим договором.

Як зазначає позивач, він поставив відповідачу теплову енергію на протязі жовтня–грудня 2009 року та січня-березня 2010 року, що підтверджується додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 2 договору та Додаткової угоди до нього, платник зобов’язувався своєчасно у терміни, зазначені у договорі, оплачувати отримані споживачем послуги з теплопостачання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 було отримано від позивача теплову енергію загальним обсягом 3705,442 Гкал на загальну суму 2618836, 18 грн.

Однак, відповідач-2 свої зобов’язання по сплаті за отримані послуги, виконав лише частково в розмірі 456489, 55 грн., у зв’язку з чим станом на день подання позовної заяви за останнім утворилась заборгованість в розмірі 2162346, 63 грн.

02.08.2010р. представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої сума основного боргу на момент розгляду справи склала 2126503, 05 грн., у зв’язку з частковою сплатою боргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідачі в судове засідання не з’явились. Відповідач-2 доказів, які б свідчили про повну оплату за послуги теплопостачання не надав, доводів позивача не спростував, а тому, за таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача за електричну енергію в розмірі 1126503,05 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім суми заборгованості позивач також просить стягнути пеню в розмірі 158945,90 грн. за період з 10.12.2009 року по 10.06.2010 року.

Відповідно до п. 4.3 договору, споживач у разі несвоєчасної сплати рахунків за спожиту теплову енергію, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, як це передбачено Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок, з врахуванням норм чинного законодавства, а також застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, встановив, що заявлена позивачем пеня в розмірі 158945,90 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Дослідивши майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та враховуючи те, що занадто високий розмір суми основної заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних може унеможливити виконання даного рішення суду, а також те, що Київське квартирно-експлуатаційне управління МО України є державною установою, суд вважає за можливе скористатися правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір пені, який передбачений п. 4.3 договору, що підлягає стягненню в розмірі 158945,90 грн. на 50%, та стягнути з Київського квартирно-експлуатаційного управління МО України 79472,95 грн. пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи інфляційні втрати складають 29453, 40 грн., а три проценти річних –23618, 09 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з правовою позицією, викладеною у пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2006 року № 01-8/2351 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року” та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року”, в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Київського квартирно-експлуатаційного управління МО України (01101, м. Київ, вул.. Антонова, 2/32, корп.. 97, код ЄДРПОУ 229916117) на користь Комунального підприємства «Васильківтепломережа»(08600, Київська обл.., м. Васильків, вул.. Декабристів, 60а, код ЄДРПОУ 31916457) 2126503 (два мільйони сто двадцять шість п’ятсот три тисячі) грн.. 05 коп. суми основного боргу, 79472 (сімдесят дев’ять тисяч чотириста сімдесят дві) грн.. 95 коп. пені, 29453 (двадцять дев’ять тисяч чотириста п’ятдесят три) грн. інфляційних втрат, 23618 (двадцять три тисячі шістсот вісімнадцять) грн. 09 коп. 3% річних, 22590 (двадцять дві тисячі п’ятсот дев’яносто) грн. 47 коп. державного мита та 227 (двісті двадцять сім) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в задоволенні стягнення 79 472 грн.. 95 коп. пені.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                   О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 10.08.2010р.