Рішення № 10975746, 03.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2010 р. Справа № 7/077-10

за позовом          Комунального підприємства «Васильківтепломережа», м. Васильків, Київська область,

до                    Відкритого акціонерного товариства «Западинське», м. Васильків, Київська область,

про                    стягнення 30955,70грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кашуба Л.Г. –представник за довіреністю №23 від 18.01.2010року;

від відповідача: Уколов О.Л. –представник за довіреністю №1 від 31.05.2010року.

секретар судового засідання: Данилік Л.М.

Обставини справи:

Комунальне підприємство «Васильківтепломережа»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №295 від 26.04.2010року (вх. №2179 від 19.05.2010року) до Відкритого акціонерного товариства «Западинське»(далі –відповідач) про стягнення 30955,70грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором №1/5 від 01.01.2008року на споживання теплової енергії, а саме щодо своєчасної оплати за надані послуги теплопостачання за період з березня по грудень 2009року та з січня по березень 2010року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.05.2010року було порушено провадження у справі № 7/077-10 та призначено її розгляд на 15.06.2010року.

У зв’язку з неявкою у судове засідання 15.06.2010року представників відповідача та подане останнім клопотанням (вх. №6738 від 14.06.2010року) про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 20.07.2010року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.07.2010року Відкритому акціонерному товариству «Западинське»на підставі ч. 1, 4 ст. 104 ГПК України було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 25.05.2010року про порушення провадження у справі.

До початку судового засідання 20.07.2010року відповідач у справі подав заяву (вх. №183) про призначення колегіального розгляду справи.

Ухвалою Заступника Голови господарського суду Київської області від 20.07.2010року заяву Відкритого акціонерного товариства «Западинське»про призначення колегіального розгляду справи №7/077-10 залишено без розгляду.

У судове засідання 20.07.2010року представники сторін з’явились, представником відповідача у справі були подані письмові пояснення щодо суті спору, які залучені до матеріалів справи. Господарським судом у судовому засіданні 20.07.2010року в порядку вимог ч.3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 03.08.2010року.

За клопотанням сторін від 20.07.2010року з метою забезпечення всебічного, повного і об’єктивного вирішення спору, строк вирішення спору у справі №7/077-10 було продовжено.

В судовому засіданні 03.08.2010року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник відповідача у справі у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, стверджує про безпідставність та необґрунтованість їх заявлення, а тому просить суд відмовити в задоволенню позову з підстав, викладених у письмових поясненнях на позовну заяву.

За згодою представників сторін, на підставі ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 03.08.2010року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши наявні докази в їх сукупності суд встановив

01.01.2008року між Комунальним підприємством «Васильківтепломережа»(постачальник за договором, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Западинське»(споживач за договором, відповідач у справі) було укладено договір №1/5 на споживання теплової енергії (далі –договір), предметом якого відповідно до п. 1.1. є забезпечення постачальником об’єктів споживача тепловою енергією в кількості та об’ємах, які зазначені у додатку №1 цього договору, а споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни передбачені цим договором.

Згідно п. 3.1. договору для споживачів 2 групи (госпрозрахункові та приватні підприємства) попередня оплата за теплову енергію здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника 100% вартості теплової енергії, яка запланована для поставки у відповідному місяці. Поставлена для потреб бюджетних установ теплова енергія оплачується грошовими коштами шляхом перерахування її вартості на рахунок постачальника, не пізніше наступних за розрахунковим місяцем 5 банківських днів.

Пунктами 3.2., 3.2.1. договору визначено, що для всіх споживачів застосовуються тарифи, затверджені вищестоящою організацією постачальника. Для споживачів 2 групи за 1 Гкал 340,87грн., в тому числі ПДВ 20% 56,81 грн. Для населення в опалювальний період –за 1 кв.м. загальної площі –1,14грн., в тому числі ПДВ – 20% 0,19грн.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє на протязі року, та буде вважатись щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійшла заява від однієї із сторін про його розірвання (п. 6.1. договору).

Посилання у письмових поясненнях відповідача на те, що укладений договір діяв лише рік тобто до 31.12.2008року і зі спливом цього часу припинив свою дію не приймаються господарським судом з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє на протязі року, та буде вважатись щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійшла заява від однієї із сторін про його розірвання.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 43 ГПК України передбачено, що однією з засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. У відповідності до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Правила допустимості доказів у процесуальному праві розуміється як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Оскільки жодною із сторін не надано суду в порядку вимог вищенаведених норм законодавства доказів звернення один до одного із письмовими заявами про розірвання договору зідно п.6.1. договору, то господарський суд дійшов висновку, що договір №1/5 на споживання теплової енергії є чинним на момент розгляду спору у суді, а посилання відповідача на його припиненнями слід вважати безпідставними.

Господарським судом встановлено, що на підставі договору позивач своєчасно та в повному обсязі надавав відповідачеві послуги з теплопостачання. Претензій щодо недобросовісного виконання позивачем своїх договірних зобов’язань від відповідача не надходило.

В період з березня по грудень 2009року та з січня по березень 2010року позивач надав відповідачеві послуг з теплопостачання на загальну суму 44800,13грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання виконаних робіт від 30.03.2009року на суму 5149,79грн., від 24.04.2009року на суму 2403,28грн., від 28.05.2009року на суму 1617,41грн., від 30.06.2009року на суму 1617,41грн., від 25.08.2009року на суму 1617,41грн., від 22.09.2009року на суму 1617,41грн., від 22.09.2009року на суму 1617,41грн., від 29.10.2009року на суму 2516,18 грн., від 30.11.2009року на суму 7969,62 грн.,24.12.2009року на суму 3224,84грн., від 28.01.2010року на суму 5149,79грн., за лютий на суму 5149,79грн., які підписані уповноваженими представниками як позивача, так і відповідача та скріплені печатками товариств, та рахунками на оплату вартості наданих послуг з теплопостачання, виставленими на підставі вказаних актів (копії актів здачі-приймання виконаних робіт та рахунків наявні в матеріалах справи, оригінали оглянуті у судовому засіданні).

З урахуванням часткової проплати наданих послуг, а саме у сумі 17787,87грн. (відповідно до наданого позивачем розрахунку), на момент звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 27012,26грн. (44800,13грн. - 17787,87грн.).

Вказаний розмір заборгованості підтверджується наданими позивачем рахунками на оплату послуг з теплопостачання та не заперечено відповідачем.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов’язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст.714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

До обов’язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов’язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язання встановлений строк (термін його виконання), то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

При цьому, господарський суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що посилання позивача на ч. 2 п. 3.1. договору, щодо оплати поставленої теплової енергії протягом 5 банківських днів наступних за розрахунковим місяцем, є необґрунтованими, з наступних підстав.

Проаналізувавши положення розділу 3 договору («Порядок розрахунків за теплову енергію та ГВП) вбачається, що порядок оплати протягом 5 банківських днів наступних за розрахунковим місяцем ( ч.2 п. 6.1. договору) передбачений лише для бюджетних установ.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетна установа - орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Пунктом 5.1. Статуту Відкритого акціонерного товариства «Западинське»встановлено, що цілями діяльності товариства: є підприємницька діяльність, яка здійснюється з метою отримання прибутку і використання його в інтересах акціонерів та розвитку товариства, а також задоволення соціально-економічних інтересів акціонерів.

З вищенаведеного вбачається, що відповідач у справі не є бюджетною установою, а відтак для визначення порядку оплати поставленої теплової енергії слід застосовувати ч. 1 п. 3.1. договору, де визначено, що для споживачів 2 групи (госпрозрахункові та приватні підприємства) попередня оплата за теплову енергію здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника 100% вартості теплової енергії, яка запланована для поставки у відповідному місяці.

При цьому господарський суд зазначає, що сторонами в договорі не встановлено конкретного строку, на протязі якого відповідачем повинна здійснюватись попередня оплата. Відтак оскільки з наявних в матеріалах справи договору, актів здачі-приймання виконаних робіт неможливо встановити строк оплати таких послуг, господарський суд зазначає, що в такому разі для визначення строку виконання відповідачем зобов’язання по оплаті вартості отриманих послуг слід застосовувати ч. 2 ст. 530 ЦК України, яка передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Господарським судом досліджено, що позивач звертався до відповідача з вимогою №241 від 06.04.2010року про сплату 27012,26грн. заборгованості за надані послуги з теплопостачання протягом 10 банківських днів. Вказана вимога надіслана відповідачу 08.04.2010року та отримана останнім 15.04.2010року, даний факт підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія боргової вимоги та повідомлення про вручення наявні в матеріалах справи). Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України та вимоги позивача у листі №241 від 06.04.2010року відповідач зобов’язаний був оплатити вартість наданих послуг до 22.04.2010року, враховуючи дату відправлення вказаної вимоги, а саме 08.04.2010року, однак у визначений строк вказана заборгованість відповідачем сплачена не була.

Одночасно господарський суд відхиляє твердження відповідача про те, що позивач не звертався до Відкритого акціонерного товариства «Западинське»з вимогою у порядку ст. 530 ЦК України, а тому у нього не настав обов’язок оплатити суму боргу, оскільки такі твердження спростовуються вищезазначеними матеріалами справи.

Отже, відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обов’язок доказування, не надав жодних доказів на підтвердження проведення оплати за поставлену теплову енергію. Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків за отримані послуги з теплопостачання відповідачем надано не було.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про доведеність існування заборгованості відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію в розмірі 27012,26грн., а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 27012,26грн. боргу підлягає задоволенню.

Позивачем відповідно до умов договору та ст. 612, ч. 2 ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1958,66грн. пені за період з 16.10.2009року по 15.04.2010року, 1380,57грн. інфляційних втрат та 604,21грн. 3% річних за період заборгованості з березня 2009року по 15.04.2010року.

Однак враховуючи, що умовами договору сторонами не визначено конкретний строк проведення оплати за надані послуги з теплопостачання і що згідно ст. 530 ЦК України такий обов’язок виник у відповідача лише з дня пред’явлення вимоги і повинен був бути виконаним до 22.04.2010року, господарський суд зазначає, що за періоди, протягом яких позивачем здійснювалось нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних у відповідача був відсутній обов’язок сплати вартість отриманих послуг, а відтак і відсутня заборгованість у вказаний період. Беручи до уваги зазначене, господарський суд дійшов до висновку про безпідставність нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу за вказані періоди, а тому в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1958,66грн. пені, 1380,57грн. інфляційних втрат та 604,21грн. 3% річних суд відмовляє.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд встановив, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 27012,26грн. - основний борг. В іншій частині позову, а саме в стягненні 1958,66грн. пені, 1380,57грн. інфляційних втрат та 604,21грн. 3% річних господарський суд відмовляє.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Западинське»(08600, Київська область. м. Васильків, вул. Польова, 61 код ЄДРПОУ 19410232) на користь Комунального підприємства «Васильківтепломережа»(08600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 60-А) 27 012 (двадцять сім тисяч дванадцять) грн. 26 коп. основного боргу, та судові витрати: 270 (двісті сімдесят) грн. 12 коп. державного мита та 205 (двісті п’ять) грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                   Антонова В. М.

Рішення підписане 04.08.2010року.