Рішення № 10975633, 09.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2010 р. Справа № 14/060-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Терешко О. В. (довіреність № 2056 від 01.07.2010 р.);

від відповідача: не з’явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ві Ей Бі Лізинг”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю М’ясопереробного сільськогосподарського комплексу „Копієвка”, смт Буча

про стягнення 16652, 98 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Ві Ей Бі Лізинг” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ М’ясопереробного сільськогосподарського комплексу „Копієвка” про стягнення 16652, 98 грн. (10015, 73 грн. –основний борг, 1097, 48 грн. –пеня, 160, 62 грн. –3 % річних, 716, 29 грн. –інфляційні збитки, 4662, 86 грн. –штраф).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 070507-07/ФЛ-Ю-А від 07.05.2007 р.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 08.04.2010 р. порушено провадження у справі № 14/060-10 за позовом ТОВ „Ві Ей Бі Лізинг” до ТОВ М’ясопереробного сільськогосподарського комплексу „Копієвка” про стягнення 16652, 98 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 23.04.2010 р.

          23.04.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 19.05.2010 р.

          19.05.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 09.06.2010 р.

          09.06.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 25.06.2010 р.

25.06.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 09.07.2010 р.

09.07.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог та документи, витребувані судом, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

09.07.2010 р. представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву, письмові пояснення, заяви, клопотання та інші документи, витребувані судом, не надав. Обов’язок по повідомленню відповідача про час та місце судового засідання судом виконано, так як усі процесуальні документи по справі направлені відповідачу за його адресою реєстрації місцезнаходження: 08292, Київська область, м. Буча, вул. Тарасівська, будинок 32 згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 6026486 станом на 28.05.2010 р. та за іншими адресами, зазначеними в документах, наявними в матеріалах справи. Про зміну адреси місцезнаходження відповідач позивача і суд не повідомляв.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання за згодою представників учасників процесу судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

07.05.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 070507-07/ФЛ-Ю-А, згідно п. 1.1. якого предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації (Додаток № 2 до договору) –далі за текстом договору –майно або предмет лізингу, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до п. 1.2. договору майно є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даного договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що строк користування лізингоодержувачем майном становить 61 (шістдесят один) місяців з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна згідно п. 4.3. даного договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.

Згідно п. 3.1. договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.1. - 3.4.5. договору. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна; винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1. –3.4.4. договору.

Пунктом 3.2. даного договору визначено, що загальна вартість майна на момент укладення договору складає: без ПДВ –97 142, 92 грн., крім того ПДВ 20 % - 19 428, 58 грн., разом з ПДВ 20 % - 116 571, 50 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим договором складає суму без ПДВ 20 % - 48011, 51 грн., при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого договором графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору). Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.4.1. –3.4.5. договору.

Згідно п. 3.4.1. договору лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що передача лізингодавцем лізингоодержувачу майна здійснюється в наступному порядку: у строк до 30.05.2007 р. лізингодавець передає лізингоодержувачу майно за адресою: 21001, м. Вінниця, проспект Коцюбинського, 24. Передача майна лізингоодержувачу у володіння та користування відбувається не раніше дати фактичного отримання майна у продавця майна та лише після надання лізингоодержувачем документів лізингодавцю, що підтверджують виконання лізингоодержувачем пунктів 7.1. та 7.7. цього договору.

Відповідно до п. 4.3. договору приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюються печатками сторін.

Згідно п. 18.1. договору даний договір набирає чинності (вважається укладеним) з моменту його підписання сторонами і стає обов’язковим для сторін. Дія договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов’язань.

07.05.2007 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 1 до Договору № 070507 –07/ФЛ –Ю –А від 07.05.2007 р., в якому було визначено графік сплати лізингових платежів. Згідно даного додатку лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).

07.05.2007 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 2 (Специфікацію) до Договору № 070507 –07/ФЛ –Ю –А від 07.05.2007 р., відповідно до якого позивач передає відповідачу за договором фінансового лізингу легковий автомобіль Skoda випуску 2007 р., колір –1В1В (срібний алмаз, метал лік), модель Octavia Tour 1.9 TDI/66kW 5+ загальною вартістю 116571, 50 грн.

На виконання умов договору позивачем було передано відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно ( легковий автомобіль Skoda випуску 2007 р.) вартістю 116571, 50 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі майна в користування б/н від 18.05.2007 р. та Специфікацією (Додаток № 2 від 07.05.2007 р. до Договору № 070507 –07/ФЛ –Ю –А від 07.05.2007 р.)

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов’язання щодо передачі відповідачу в платне користування майна, а відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов’язання щодо вчасної сплати періодичних лізингових платежів у порядку та строки, передбачені договором, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у розмірі 10015, 73 грн. за період з грудня 2009 р. по березень 2010 р.

Однак відповідач до цього часу не виконав свої зобов’язання щодо внесення чергових лізингових платежів за отримане в лізинг майно і його заборгованість станом на час розгляду справи складає 10015, 73 грн.

          Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із передачею майна в лізинг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором, у разі його підписання.

          Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч. 2 статті 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з врахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч. 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування з плату на певний строк.

          Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

          Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк та на момент розгляду справи відповідач не виконав у повному обсязі свій обов’язок щодо сплати лізингових платежів і його заборгованість перед позивачем складає 10015, 73 грн., що підтверджується Довідкою про нарахування лізингових платежів ТОВ М’ясопереробного сільськогосподарського комплексу „Копієвка” на 28.01.2010 р. за договором 070507 –07/ФЛ –Ю –А від 07.05.07 р. на суму платежу 3613, 50 грн., Довідкою про нарахування лізингових платежів ТОВ М’ясопереробного сільськогосподарського комплексу „Копієвка” на 28.02.2010 р. за договором 070507 –07/ФЛ –Ю –А від 07.05.07 р. на суму платежу 3569, 00 грн., Довідкою про нарахування лізингових платежів ТОВ М’ясопереробного сільськогосподарського комплексу „Копієвка” на 28.12.2009 р. за договором 070507 –07/ФЛ –Ю –А від 07.05.07 р. на суму платежу 3607, 91 грн., Рахунком-фактурою № СФ-919228 від 28.12.2009 р. на суму 3607, 91 грн., Рахунком-фактурою № СФ-921069 від 28.01.2010 р. на суму 3613, 50 грн., Рахунком-фактурою № СФ-922587 від 26.02.2010 р. на суму 3569, 01 грн., випискою з банківського рахунку ПАТ „Ві Ей Бі Банк” від 09.07.2010 р. та іншими документами, наявними в матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 10015, 73 грн. за договором фінансового лізингу № 070507 –07/ФЛ –Ю –А від 07.05.2007 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором фінансового лізингу № 070507 –07/ФЛ –Ю –А від 07.05.2007 р., за період прострочення виконання обов’язку по здійсненню лізингових платежів у розмірі 1 097, 48 грн. та штраф, передбачений договором, у розмірі 4 662, 86 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Пунктом 11.2.1. договору передбачено, що за порушення обов’язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених п. 3.1 даного договору та Графіком сплати лізингових платежів, та інших платежів, передбачених договором –пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки.

Розрахунок пені, виконаний позивачем, є вірним, тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені у розмірі 1 097, 48 грн.

Крім того, згідно п. 8.2.1. договору відповідач зобов’язаний щоквартально письмово інформувати позивача про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення позивачу звіту у формі, встановленій договором. Проте з 1 кварталу 2009 р. по 4 квартал 2009 р. звіт в установленій формі відповідач не надавав. Згідно п. 11.2.3. договору за неподання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу відповідач зобов’язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості предмету лізингу на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення.

          Розрахунок штрафу, виконаний позивачем, є вірним, тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача штрафу у розмірі 4 662, 86 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання зобов’язання по своєчасній сплаті лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу № 070507 –07/ФЛ –Ю –А від 07.05.2007 р. у розмірі 716, 29 грн. і 160, 62 грн. відповідно, згідно виконаного ним розрахунку.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків, виконаний позивачем, є вірним, тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків у розмірі 716, 29 грн.

Розрахунок 3 % річних, виконаний позивачем, є також вірним, тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних у розмірі 160, 62 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Також, позивач у позовній заяві просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позову та судових витрат в розмірі 17055, 52 грн.

          У відповідності до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          У зв’язку із тим, що позивач не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд дійшов висновку про залишення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову без задоволення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 66, 67, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю М’ясопереробного сільськогосподарського комплексу „Копієвка” (ідентифікаційний код 32580547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ві Ей Бі Лізинг” (ідентифікаційний код 33880354) 10 015 (десять тисяч п’ятнадцять) грн. 73 (сімдесят три) коп. заборгованості, 1097 (одну тисячу дев’яносто сім) грн. 48 (сорок вісім) коп. пені, 160 (сто шістдесят) грн. 62 (шістдесят дві) коп. 3 % річних, 716 (сімсот шістнадцять) грн. 29 (двадцять дев’ять) коп. інфляційних збитків, 4662 (чотири тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 86 (вісімдесят шість) коп. штрафу та судові витрати 166 (сто шістдесят шість) грн. 53 (п’ятдесят три) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Ві Ей Бі Лізинг”, викладеної в позовній заяві № 862 від 24.03.2010 р.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

17 серпня 2010 р.