Рішення № 10975617, 15.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

15.07.10           Справа № 19/068-10

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської обласної

філії ВАТ «Укртелеком», м. Київ

до Приватного підприємства «Оазис», смт. Буча

про стягнення 782,96 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: Петришина С.В. (дов. № 101 від 25.01.2010 р.);

від відповідача: Лоза В.Л. (директор, розпорядження від 19.04.2004 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Київської обласної філії (далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Оазис»(далі –відповідач) про стягнення 782,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 47 про надання послуг телефонного зв’язку від 23.02.2005 р., в результаті чого за ним утворилась заборгованість за період з березня 2008 р. по березень 2009 р. у сумі 711,45 грн. Додатково позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов’язання пеню в розмірі 34,54 грн., інфляційні збитки в сумі 32,27 грн. та 3% річних у сумі 4,7 грн.

Ухвалою від 06.04.2010 р. господарський суд Київської області порушив провадження у справі № 19/068-10 та призначив розгляд справи на 15.04.2010 р.

Ухвалою від 15.04.2010 р. суд відклав розгляд справи на 27.04.2010 р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутній у судовому засіданні 27.04.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав витребувані судом документи.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на відсутність заборгованості перед позивачем, проте письмовий відзив на позовну заяву та доказів погашення заборгованості суду не надав.

Ухвалою від 27.04.2010 р. суд відклав розгляд справи на 20.05.2010 р., у зв’язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.

Ухвалою від 20.05.2010 р. суд відклав розгляд справи на 31.05.2010 р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням сторонами витребуваних судом доказів.

У судовому засіданні 31.05.2010 р. представник позивача надав витребувані судом докази.

Представник відповідача надав суду підписаний Акт звіряння розрахунків сторони, згідно з яким визнає станом на 20.05.2010 р. відповідач визнає заборгованість у сумі 82,27 грн.

Крім того, сторони звернулись до суду з клопотанням про продовження строку вирішення спору відповідно до ч. 4 ст. 69 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 14.06.2010 р.

Ухвалою від 14.06.2010 р. суд відклав розгляд справи на 24.06.2010 р., у зв’язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.

На виконання вимог суду позивач надав витребувані судом докази та письмові уточнення щодо періоду заборгованості, за який виникла заборгованість у відповідача.

Представник відповідача надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить припинити провадження у справі, в зв’язку з відсутністю предмету спору, посилаючись на те, що позивачем не доведено належними доказами існування заборгованості у відповідача перед позивачем.

Ухвалою від 24.06.2010 р. суд відклав розгляд справи на 15.07.2010 р., оскільки відповідач черговий раз не надав витребувані судом документи, а саме докази погашення заборгованості за договором № 47 від 23.02.2005 р. за період з березня 2008 року по березень 2009 року.

Присутній у судовому засіданні 15.07.2010 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав витребувані судом докази та проти позовних вимог заперечив, з підстав раніше наведених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, за згодою представників сторін у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2005 р. між позивачем (підприємство зв’язку) та відповідачем (споживач) укладено Договір № 47 про надання послуг електрозв’язку, відповідно до умов якого підприємство зв’язку надає послуги електрозв’язку, перераховані в додатку № 1 і безплатні послуги, перераховані в додатку № 2 до договору.

Додатком № 1 до договору та додатком № 2 до договору визначений перелік послуг електрозв’язку, які надаються споживачеві.

Відповідно до п. 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 р., п. 5.1. Правил користування місцевим телефонним зв’язком, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 385 від 22.04.1997 р., та п. 2.2.3. договору, абонент зобов’язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Згідно з приписами Закону України «Про телекомунікації»від 18.11.2003 р. № 1280-ІV та умов Договору про надання послуг електрозв’язку № 47 від 23.02.2005 р., позивачем надані відповідачу телекомунікаційні послуги, що підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема розшифровками по міжміських переговорах та рахунками за телекомунікаційні послуги період з березня 2008 р. по березень 2009 р.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Позивач належним чином виконав взяті на себе згідно договору зобов’язання з надання послуг електрозв’язку. Претензій з боку відповідача за отримані послуги до позивача не надходило.

Відповідно до п. 4.2 договору, споживач сплачує послуги зв’язку за спільно погодженою системою оплати у кредит, з поданням рахунків.

Відповідно до пункту 4.5. Договору, розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Зобов’язання зі сплати отриманих послуг згідно Договору № 47 від 23.02.2005 р. про надання послуг електрозв’язку, відповідачем виконувались неналежним чином, що вбачається з наданих суду розрахунків за період з січня 2006 р. по березень 2009 р., у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість станом на 01.03.2009 р. у сумі 711,45 грн.

Оскільки відповідач постійно порушив умови договору в частині оплати наданих послуг зв’язку, тому позивач надіслав повідомлення № 2 від 24.02.2009 р. про припинення дії договору, в якому також вимогам погасити заборгованість у сумі 674,56 грн.

У зв’язку з тим, що станом на 01.03.2009 р. відповідач не сплатив заборгованість, останньому повністю було припинено надання послуг зв’язку та знято телефон.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, в тому числі своєчасно сплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

09.02.2010 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензією за вих. № 308-02-1, в якій просив оплатити заборгованість у сумі 711,45 грн., пеню в сумі 34,54 грн., індекс інфляції –32,27 грн. та 3% річних у сумі 4,70 грн. Відповідач претензію залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт оплати заборгованості в сумі 711,45 грн., яка утворилась станом на 01.03.2009 р. Судом не приймається в якості належного доказу оплати наданих послуг зв’язку наданий відповідачем Протокол про залік взаємних вимог від 04.04.2008р., оскільки в зазначено протоколі не зазначено розмір взаємних вимог, які погашаються даною угодою, а також відсутнє посилання на договір № 47 від 23.02.2005р р., на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, оскільки відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов’язання за договором щодо внесення абонентної плати та плати за міжміські телефонні розмови, в результаті чого за ним утворилась заборгованість за період з 01.03.2008 р. по 01.03.2009 р. у сумі 711,45 грн., а доказів сплати заборгованості суду надано не було, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 711,45 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути за неналежне виконання відповідачем зобов’язань за Договором № 47 від 23.02.2005 р., на підставі ст. 230 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 36 Закону України «Про телекомунікації»та п. 5.8. договору, пеню в сумі 34,54 грн. та відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України індекс інфляції в сумі 32,27 грн. та 3% річних –4,70 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, які підлягають задоволенню згідно з заявленими позовними вимогами та за розрахунками позивача, які є арифметично вірним та міститься в матеріалах справи.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 34,54 грн.

Відповідно до п. 5.8 договору, уразі несплати за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст. 55 господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування пені та задоволено її в сумі 34,54 грн. в межах заявлених позовних вимог та за розрахунком, зробленим позивачем, який доданий до позовної заяви.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимим доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при повному задоволені позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Оазис»(08292, Київська область, смт. Буча, вул. Кірова, 17-б, код 32626062) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком»(02098, м. Київ, пр. П.Тичини, 6, код 01184901) 711 (сімсот одинадцять) грн. 45 коп. - основного боргу, 34 (тридцять чотири) грн. 54 коп. –пені, 32 (тридцять дві) грн. 27 коп. –втрат від інфляції, 4 (чотири) грн. 70 коп. –3% річних, 102 (сто дві) грн. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя