Рішення № 10975611, 16.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2010 р. Справа № 20/074-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-лайн”

про стягнення 44400,00 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Терешко О.В. (довіреність № 2056 від01.07.2010 р.)          

від відповідача: Комінарець О.О. (довіреність № 1 від 10.12.2009 р.)

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-лайн” (далі - відповідач) про стягнення 113812,13 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № 090709-19/ФЛ-Ю-А від 09.07.2009 р. та просив суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати лізингових платежів в розмірі 65582,25 грн., пеню в розмірі 2123,76 грн., 3% річних в сумі 310,79 грн., інфляційні втрати в сумі 1396,13 грн., штраф в розмірі 44400,00 грн.

Представники сторін у судове засідання 28.05.2010 р. не з’явились, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 02.07.2010 р.

Представником позивача у судовому засіданні 02.07.2010 р. подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивачем зазначено, що відповідачем повністю сплачено прострочену суму основного боргу в розмірі 65582,25 грн., пеню в розмірі 2123,76 грн., 3% річних в сумі 310,79 грн., інфляційні втрати в сумі 1396,13 грн., та просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 44400,00 грн. і судові витрати, пов’язані з розглядом справи в господарському суді.

Представник позивача у судових засіданнях 02.07.2010 р., 16.07.2010 р. позовні вимоги підтримав.

До господарського суду Київської області 14.07.2010 р. ТОВ “Авто-лайн” було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти уточнених позовних вимог заперечує та просить суд в задоволенні позовних вимог про стягнення 44400,00 грн. штрафу відмовити.

У судовому засіданні 16.07.2010 р. за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

09.07.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Авто-лайн” (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 090709-19/ФЛ-Ю-А.

Предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Позивач свої зобов’язання перед відповідачем виконав належним чином та передав предмет лізингу, а саме - автобус YUTONG ZK 6129 H, 2008 року випуску, номер кузова LZYTATF6781001566, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 18.07.2009 р. Вартість майна на момент передачі становила 1110000,00 грн.

Відповідно до пп. 5.2.1 договору фінансового лізингу лізингоодержувач зобов’язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленій додатком «Довідка»до договору.

Відповідно до пп. 7.1.3 договору № 090709-19/ФЛ-Ю-А за ненадання при інспектуванні для огляду або при поверненні (вилученні) предмету лізингу технічної документації, отриманої лізингоодержувачем разом з предметом лізингу, порушення умов п. п. 2.16, 4.1.2, 5.2, 10.2 загальних умов лізингоодержувач сплачує штраф в розмірі 1% остаточної загальної вартості предмету лізингу, за будь-який випадок такого порушення. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмету лізингу).

Пунктом 10.9 договору встановлено, що усі повідомлення, вимоги та інша кореспонденція направляються поштою, рекомендованим або цінним повідомленням, чи кур’єрською доставкою з повідомленням про вручення. При цьому достатнім доказом направлення сторонами одна одній повідомлень, вимог та іншої кореспонденції є розрахунковий документ (касовий чек) про направлення рекомендованої кореспонденції.

Позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за ненадання звітів про стан та місцезнаходження предмету лізингу, посилаючись на те, що відповідач з 2 кварталу 2009 р. по 1 квартал 2010 р. передбачений пп. 5.2.1 договору звіт у встановленій формі не надавав, у зв’язку з чим лізингодавець за 4 факти наведеного порушення нарахував відповідачу штраф у розмірі 4 х 1% від вартості предмету лізингу.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як слідує з матеріалів справи, лізингоодержувачем були порушені наведені вище умови пп. 5.2.1 договору фінансового лізингу в частині щоквартального надання лізингодавцеві звітів про стан та місцезнаходження предмета лізингу.

Згідно з приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів направлення в порядку, передбаченому згадуваним п. 10.9 договору, звітів позивачеві, а розрахунок штрафу є арифметично вірним та відповідає вимогам пп. 7.1.3 договору, вимога позивача про стягнення з відповідача 44400,00 грн. штрафу за 4 випадки неподання інформації про стан та місцезнаходження предмета лізингу підлягає задоволенню.

При цьому судом відхиляється посилання відповідача на невизначеність у договорі моменту подання звіту, оскільки підпунктом 5.2.1 договору встановлено, що щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного кварталу) лізингоодержувач зобов’язаний письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмету лізингу.

Також безпідставним є посилання відповідача на те, що передбачена підпунктом 7.1.3 договору відповідальність лізингоодержувача у вигляді сплати штрафу має наставати у випадку порушення умов усіх перелічених пунктів 2.16, 4.1.2, 5.2, 10.2 договору одночасно, оскільки така умова відповідальності договором фінансового лізингу не передбачена.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-лайн” (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 9А, код 32108002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г, код 33880354) –44400 (сорок чотири тисячі чотириста) грн. 00 коп. штрафу, 1138 (одну тисячу сто тридцять вісім) грн. 13 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             В.М. Бабкіна

Дата підписання рішення –20.07.2010 р.