Рішення № 10975619, 15.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

15.07.10           Справа № 19/085-10

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської

обласної філії ВАТ «Укртелеком», м. Київ;

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету

Славутицької міської ради Київської області, м. Славутич;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Головного управління Державного казначейства України в

Київській області, м. Київ;

про стягнення 451322,07 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: Бардаш Л.В. (довіреність № 97 від 25.01.2010 р.);

від відповідача: не з’явився;

від третьої особи: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області (далі –відповідач) про стягнення 451322,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 28/12 про порядок відшкодування витрат за надані послуги зв’язку пільговим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету від 08.12.2008 р., в результаті чого за ним утворилась заборгованість за період з 01.04.2008 р. по 30.11.2009 р. у сумі 429205,52 грн. Додатково позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов’язань пеню в сумі 8761,82 грн., інфляційні збитки в сумі 10642,79 грн. та 3% річних у сумі 2711,94 грн.

Ухвалою від 27.04.2010 р. господарський суд Київської області порушив провадження у справі № 19/085-10 та призначив розгляд справи на 25.05.2010 р.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав заперечення на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог ВАТ «Укртелеком»у повному обсязі, посилаючись на те, що управління здійснювало відшкодування витрат за надані послуги зв’язку пільговим категоріям громадян не в повному обсязі, у зв’язку з недостатністю фінансування, а щодо стягнення господарських санкцій, у зв’язку з порушенням термінів відшкодування коштів за надані телекомунікаційні послуги, то відповідні видатки не затверджувалися у кошторисах розпорядників бюджетних коштів. При цьому, відповідач також просить залучити головне фінансове управління Київської облдержадміністрації та Міністерство праці та соціальної політики, як співвідповідачів, та звільнити Управління праці та соціального захисту населення від сплати судових витрат.

Суд відхилив клопотання відповідача про залучення в якості співвідповідачів головне фінансове управління Київської облдержадміністрації та Міністерство праці та соціальної політики, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на невиконанні відповідачем умов Договору № 28/12 від 08.12.2008 р., тоді як зазначені організації сторонами вказаного договору не являються.

Також суд відмовив у звільненні відповідача від сплати судових витрат, оскільки це не входить до компетенції господарського суду.

Ухвалою від 25.05.2010 р. та від 07.06.2010 р. суд відкладав розгляд справи, у зв’язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.

Також сторони звернулись до суду з клопотанням про продовження строку вирішення спору, відповідно до ч. 4 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою від 21.06.2010 р. суд, на підставі ст. 27 ГПК України, залучив в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Головне управління Державного казначейства України в Київській області, як особи, що здійснює розпорядження коштами державного бюджету, за рахунок яких фінансується відповідач, та відклав розгляд справи на 01.07.2010 р.

На підставі ст. 22 ГПК України, позивач подав заяву про збільшення позовних вимог в частині суми основного боргу, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 457174,05 грн., яка утворилась станом на 01.07.2010 р.

Представник відповідача у судове засідання 01.07.2010 р. не з’явився, проте по факсу на адресу суду відповідач надіслав клопотання, в якому позовні вимоги не визнає та просить розглядати справу без участі його представника.

01.07.2010 р. від третьої особи через канцелярію господарського суду надійшло клопотання № 14-33/13-231, в якому остання просить надати представнику ГУ ДКУ у Київській області копію позовної заяви та доданих до неї матеріалів, оскілки на адресу ГУ ДКУ у Київській області копія позовної заяви та доданих до неї документів не надходила, і відкласти розгляд справи. При цьому, представник третьої особи у судове засідання не з’явився.

Ухвалою від 01.07.2010 р. суд відклав розгляд справи на 15.07.2010 р., у зв’язку з неявкою в засідання суду представників відповідача та третьої особи, а також неподанням витребуваних судом документів.

Представник позивача у судовому засіданні 15.07.2010 р. надав витребувані судом докази та підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, проте на адресу суду надійшов лист № 2-13/525 від 09.07.2010 р., в якому відповідач повідомив про часткове погашення заборгованості в сумі 17400 грн., просить розглядати справу без участі представника управління та позовні вимоги не підтримує у повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився про причини неявки господарський суд не повідомив.

На підставі ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача та третьої особи, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області (за договором –платник) та Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі центру електрозв’язку № 1 Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком»(за договором –виконавець) 08.12.2008 р. було укладено Договір № 28/12 про порядок відшкодування витрат за надані послуги зв’язку пільговим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, даний договір регламентує взаємовідносини сторін щодо відшкодування коштів за пільгове надання послуг електрозв’язку пільговим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, які здійснюються виконавцем, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет»на відповідний рік, постанов Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету»(із змінами), від 29.01.2003 р. № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги»(із змінами) за видами пільг відповідних категорій громадян, визначених вищезазначеними постановами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що сторони виконують взаємні обов’язки з метою забезпечення надання пільг на послуги зв’язку пільговикам.

До пільгових категорій громадян, зокрема відносяться громадяни, на яких поширюється дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.93 № 3551-ХІІ; п. 6 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист»від 24.03.98 № 203/98-ВР; п. 11 ст. 20 та ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 № 796-ХП.

Відповідно до п. 2.4.1 договору, відповідач зобов'язаний в повному розмірі перераховувати позивачу кошти для компенсації витрат по наданню пільг пільговим категоріям громадян.

Крім того, здійснення відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за рахунок коштів державного бюджету Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області, передбачено ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551-ХП, ст. 63 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, ст. 1 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист»№ 203/98-ВР, ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», ч. 3 ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»від 26.12.2008 р. № 835-VІ, постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету».

Пунктами 2, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів затверджених у обласних та районних бюджетах на зазначені цілі. Головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання з праці та соціального захисту населення.

Згідно з п. 3 Типового положення про головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської державної адміністрації і управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 року № 790, основними завданнями управління є, зокрема, забезпечення на відповідній території реалізації державної політики у сфері соціально-трудових відносин, безпечної життєдіяльності, оплати, охорони і належних умов праці, зайнятості, пенсійного забезпечення, соціального захисту та обслуговування населення, в тому числі громадян, які потребують допомоги з боку держави; забезпечення в межах своїх повноважень дотримання законодавства про соціальний захист населення.

Відповідно до п. 3.1. договору, виконавець щомісяця до 5 робочого дня наступного за звітним, подає платнику на паперових та електронних носіях розрахунки та акти звіряння щодо вартості фактично нарахованих сум за надані послуги пільговикам у минулому місяці, згідно з формою «2-пільга».

Згідно з п. 3.4. договору, платник на підставі рахунків та актів звіряння про надання послуг зв’язку пільговикам, забезпечує своєчасне перерахування сум відшкодування по пільговому наданню послуг виконавцю.

Укладений між сторонами Договір № 28/12 від 08.12.2008 р. про порядок відшкодування витрат за надані послуги зв’язку пільговим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету набуває законної сили з 1 січня 2009 року і діє до кінця відповідного календарного року (п. 5.1. договору). Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну однією із сторін не буде виявлено бажання про відмову від договору (п. 5.2. договору).

Пунктом 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу України, майнові права та обов'язки виникають як з договорів, так і з адміністративних актів.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов договору, зокрема розділу 3 «порядок розрахунків», сторонами не визначено чітко строки та порядок здійснення платежів, а отже позивач мав звернутись до відповідача з вимогою про сплату заборгованості на суму боргу 457174,05 грн., що є предметом спору у даній справі.

При цьому, посилання позивача на ст. 33 Закону України «Про телекомунікації»та п. 40 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 р. № 720, щодо строків внесення платежів відповідачем, до уваги судом не приймаються, оскільки зазначеними нормативними актами регулюються відносини між операторами, провайдерами телекомунікацій і споживачами телекомунікаційних послуг. Зазначеними нормативними актами визначено, що споживачем телекомунікаційних послу –є юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє та/або отримає телекомунікаційні послуги для власних потреб.

Проте, укладений між сторонами Договір № 28/12 від 08.12.2008 р. регулює порядок відшкодування витрат за надані послуги зв’язку пільговим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету, тобто у даному випадку споживачами телекомунікаційних послуг безпосередньо є громадяни пільгових категорій, а не відповідач. У п. 2.1. договору вказано, що сторони виконують взаємні обов’язки з метою забезпечення надання пільг на послуги зв’язку громадянам.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Доведення даних обставин, в цьому випадку, покладається законом на позивача.

Однак, позивач не надав суду доказів надіслання відповідачу відповідної вимоги про сплату саме заборгованості в сумі 457174,05 грн.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Згідно резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Отже, виходячи з вищевказаних обставин, позивач має право звернутись до суду шляхом вчинення прямого позову.

Як вбачається з наданих суду доказів, зокрема актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, та оборотних відомостей за 1 та 2 квартали 2010 року, загальна сума заборгованості відповідача станом на 01.07.2010 р. становить 457174,05 грн.

Проте, під час складання актів звіряння розрахунків та оборотної відомості за 2 квартал 2010 року не були враховані часткові оплати відповідача на суму 25679,06 грн. (платіжне доручення від 11.06.2010 р.) та на суму 17400 грн. (платіжне доручення № 926 від 01.07.2010 р.)

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, що виникла станом на 01.07.2010 р., підлягають задоволенню в сумі 414094,99 грн. В іншій частині вимог –провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, позивач просить суд стягнути за неналежне виконання відповідачем зобов’язань за Договором № 28/12 про порядок відшкодування витрат за надані послуги зв’язку пільговим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету від 08.12.2008 р., на підставі ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, пеню в сумі 8761,82 грн. та згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України індекс інфляції в сумі 10642,79 грн. та 3% річних у розмірі 2711,94 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, виконання зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 4.1 договору передбачено що, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору відповідно до чинного законодавства України.

Таким чином, сторонами у договорі не передбачено виду забезпечення виконання зобов’язання та конкретного розміру відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, а тому вимоги в частині стягнення пені в сумі 8761,82 грн. задоволенню не підлягають.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції в сумі 10642,79 грн. та 3% річних у розмірі 2711,94 грн. з наступних підстав.

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження прострочки боржника по виконанню грошових зобов’язань (відсутня конкретна дата, з якої боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання), тому безпідставним є нарахування на суму заборгованості індексу інфляції та 3% річних за період з квітня 2008 року по листопад 2009 року.

Крім того, суд також звертає увагу на те, що позовні вимоги ґрунтуються на порушенні відповідачем умов Договору № 28/12 про порядок відшкодування витрат за надані послуги зв’язку пільговим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету від 08.12.2008 р., який вступив в дію з 1 січня 2009 року (п. 5.1. договору), що унеможливлює нарахування індексу інфляції та 3% річних за порушення виконання грошових зобов’язань за вказаним договором, починаючи з квітня 2008 року, тобто до початку укладання та вступу договору в дію.

Таким чином, з урахуванням всіх вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, 80 (п. 1-1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області (07100, Київська область, м. Славутич, Центральна площа, буд. 7, код 22208706) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком»(02098, м. Київ, пр. П.Тичини, 6, код 01184901) 414094 (чотириста чотирнадцять тисяч дев’яносто чотири) грн. 99 коп. - основного боргу, 4571 (чотири тисяч п’ятсот сімдесят одну) грн. 74 коп. - державного мита та 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 11 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог провадження припинити.

5. В частині стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних в позові відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя