Рішення № 10975538, 27.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2010 р. Справа № 7/098-10

          Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Аполло», м. Київ,

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛС», м. Яготин, Київська область,

про                    стягнення 5041,15грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Вишневецька В.Г. –представник за довіреністю №269 від 30.06.2010року,

від відповідача: не з’явились,

секретар судового засідання: Данилік Л.М.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аполло»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №225 від 31.05.2010року (вх. №2488 від 07.06.2010року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛС»(далі –відповідач) про стягнення 5041,15грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором оренди №190/01 нежилих приміщень від 19.08.2009року, а саме щодо оплати орендної плати за січень 2010року, а тому просить суд стягнути з відповідача 4010,62грн. основного боргу, 601,59грн. штрафу, 288,77грн. пені, 100,61грн. інфляційних втрат та 39,56грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.06.2010року було порушено провадження у справі №7/098-10 та призначено її розгляд на 13.07.2010року.

У зв’язку з неявкою в судове засідання 13.07.2010року представників відповідача, розгляд справи відкладався на 27.07.2010року.

У судовому засіданні 27.07.2010року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача в судове засідання 27.07.2010року повторно не з’явились, про причини неявки відповідач суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як їх нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За згодою представника позивача, на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 27.07.2010року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

19.08.2009року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аполло»(орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЛС»(орендар за договором, відповідач у справі) був укладений договір №190/01 оренди нежилих приміщень (далі –договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежилі приміщення, за адресою: м.Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, що належать орендодавцю на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу №21/01 від 01.03.2001року, загальною площею 102 кв.м. для ведення господарської діяльності.

Пунктом 2.1. договору визначено, що орендодавець передає орендарю орендоване приміщення по акту прийому-передачі приміщення.

Як визначено п. 3.1. договору, орендна плата за користування приміщенням, обумовлених в п.1.1. договору, установлюється з розрахунку 45,00грн. разом з ПДВ за 1 кв.м. Орендна плата за користування приміщеннями, обумовлених в п. 1.1. договору, загальною площею 102 кв.м. за повний календарний місяць становить 3825,00грн. та ПДВ 765,00грн., загальна сума орендної плати становить 4590,00грн. разом з ПДВ.

Згідно п. 3.2. договору орендар оплачує компенсацію за комунальні послуги (теплопостачання, електропостачання, водопостачання, водовідведення, вивіз сміття, утримання прилеглих територій та інші) згідно виставлених рахунків, всі збори за забруднення навколишнього середовища на підставі рахунків, що виставляються орендодавцем.

Сторонами в п. 3.3. договору погоджено, що орендодавець зобов’язується виставляти орендарю, не пізніше 25-го числа поточного місяця, рахунок на сплату орендної плати, та компенсацію за комунальні послуги, збори та інші платежі. Орендар зобов’язаний сплатити виставлений рахунок на протязі 5 робочих днів, шляхом перерахування суми платежу на розрахунковий рахунок орендодавця.

Обов’язки орендаря по сплаті орендної плати, компенсації за комунальні послуги, та інших платежів за цим договором виникають з дня підписання орендарем акту прийому-передачі приміщення (п. 3.4. договору).

Факт прийому - передачі нежилих приміщень в оренду відповідачу підтверджується Актом прийому-передачі б/н від 21.08.2009року, складеним і підписаним уповноваженими представниками сторін у відповідності з умовами договору та скріпленим печатками товариств.

У відповідності до п. п. 6.1., 6.2. договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення і діє протягом 12 календарних місяців. Строк дії договору припиняється, якщо орендар та/або орендодавець отримав будь-якого роду письмове повідомлення, до закінчення строку дії договору про його припинення у зв’язку із закінченням строку дії договору. Строк дії договору, вважається припиненим за умови –сторонами підписано акт прийому-передачі приміщення (де орендар передає-повертає, а орендодавець приймає приміщення, що знаходиться в оренді). Строк дії договору може бути припинений достроково по взаємній згоді сторін при умові повного розрахунку орендарем, згідно умов договору.

Господарським судом встановлено, що 18.01.2010року сторонами була підписана додаткова угода №2 до договору оренди нежилих приміщень №190/01 від 19.08.2009року, якою сторони дійшли згоди про розірвання з 20.01.2010року договору оренди №190/01 від 19.08.2009року.

Пунктами 2, 3 додаткової угоди №2 сторонами був визначений обов’язок орендаря повернути орендодавцеві приміщення по акту прийому-передачі та провести всі розрахунки по існуючій заборгованості до 30.01.2010року.

З наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі нежилих приміщень б/н від 20.01.2010року вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аполло», як орендодавець, прийняв, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЛС», як орендар, повернув з орендного користування за адресою м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, приміщення загальною площею 102 кв.м. Вказаний акт підписаний представниками як позивача, так і відповідача та скріплений печатками юридичних осіб.

Господарським судом досліджено, що позивач на виконання умов договору за період з серпня 2009року по січень 2010року виставляв відповідачу:

-          акт на виконання послуг від 28.08.2009року за серпень 2009року на суму 1777,70грн., та рахунок №0435 від 28.08.2009року на суму 1777,70грн.;

-          акт на виконання послуг від 24.09.2009року за вересень 2009року на суму 4930,63грн., та рахунок №0491 від 24.09.2009року на суму 4930,63грн.;

-          акт на виконання послуг від 23.10.2009року за жовтень 2009року на суму 5658,44грн., та рахунок №0543 від 23.10.2009року на суму 5658,44грн.;

-          акт на виконання послуг від 25.11.2009року за листопад 2009року на суму 6263,80грн., та рахунок №005961 від 25.11.2009року на суму 6263,80грн.;

-          акт на виконання послуг від 23.12.2009року за грудень 2009року на суму 6265,54грн., та рахунок №0659 від 23.12.2009року на суму 6265,54грн.;

-          акт на виконання послуг від 25.01.2010року за січень 2010року на суму 4010,62грн., та рахунок №049 від 25.01.2010року на суму 4010,62грн.

Всі акти на виконання послуг з серпня 2009року по січень 2010року, що виставлялись позивачем, були отримані відповідачем та підписані його уповноваженими представниками. Загалом позивачем було виставлено відповідачу рахунки на суму 28906,73грн.

Як стверджує позивач, та незаперечено відповідачем, останній в строк, визначений п. 3 додаткової угоди №2 (до 30.01.2010року) орендну плату та компенсацію за комунальні послуги у розмірі 4010,62грн. не сплатив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аполло»неодноразово зверталось до відповідача з претензіями №149 від 19.04.2010року, №149/1 від 26.04.2010року з вимогами оплатити суму боргу у розмір 4009,62грн.(оригінали претензій наявні в матеріалах справи).

Оскільки відповідач в порушення умов договору орендну плату і компенсацію за комунальні послуги за січень 2010року так і не сплатив, позивач звернувся з позовом до суду.

З матеріалів справи, а саме довідки банку по рахунку позивача, судом встановлено, що відповідач свої зобов’язання за договором оренди виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, сплативши, зокрема, 02.09.2009року 1777,70грн., 23.10.2009року 4930,63грн., 24.12.2009року 5659,44грн. та 6265,54грн. та 19.01.2010року 6263,80грн., а всього 24897,11грн.

З аналізу наявних документів у справі господарським судом встановлено, що відповідачем залишився неоплаченим рахунок №049 від 25.01.2010року на суму 4010,62грн., який був виставлений за оренду приміщення та компенсацію комунальних послуг за січень 2010року. Однак враховуючи, що за попередні періоди відповідачем сплачені грошові кошти в розмірі 24897,11грн., то господарський суд зазначає, що на момент розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 4009,62грн. (28906,73грн., загальна сума виставлений рахунків - 24897,11грн., сплачені відповідачем грошові кошти), що також підтверджує позивач у претензіях №149 від 19.04.2010року, №149/1 від 26.04.2010року, а не 4010,62грн., як заявлено в позовній заяві.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено ч.1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 2.6. договору передбачено, що орендар зобов’язаний своєчасно здійснювати орендні, та інші платежі передбачені договором.

Стаття 193 ГК України передбачає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 4010,62грн. орендної плати та компенсації за комунальні послуги за січень 2010року є правомірною та обґрунтованою, однак підсумувавши всі проведені відповідачем платежі, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 4009,62грн. орендної плати та компенсації за комунальні послуги. В іншій частині позову, а саме в стягненні 1,00грн. основного боргу суд відмовляє.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що у випадку порушення орендарем строку обумовленого в п. 3.3. договору орендодавець має право вимагати у орендаря сплати неустойки, починаючи з 1-го числа місяця, що випливає за звітним, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу, а також штраф в розмірі 15% від загальної суми орендної плати, та виставлених рахунків.

На цій підставі, враховуючи прострочення відповідачем терміну сплати орендної плати позивачем нараховано штраф у сумі 601,59грн. та пеню в розмірі 288,77грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені та штрафу одночасно, господарський суд зазначає, що такі вимоги є цілком обґрунтованими та законними з наступних підстав.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, в тому числі і умови щодо відповідальності сторін, що не суперечать законодавству.

Проаналізувавши умови укладеного сторонами договору, господарський суд відзначає, що договором передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки –пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює граничного розміру неустойки, а тому збільшення її розміру за рахунок встановлення пені у випадку порушення виконання зобов’язання з оплати у, встановлений вказаним договором, та штрафу не суперечить чинному законодавству.

За таких обставин, зміст пункту 4.6. договору оренди, який передбачає наслідки несвоєчасної оплати орендної плати та компенсації за комунальні послуги та встановлює відповідальність в даному випадку орендаря у вигляді сплати пені за кожний день прострочки, і у разі такої несплати збільшує розмір відповідальності застосуванням штрафу є таким, що не суперечить чинному законодавству.

Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.06.2009року у справі № 16/719-08.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум пені та штрафу, господарський суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок є невірним. Враховуючи суму боргу 4009,62грн. господарський суд здійснив власний розрахунок штрафу та пені (за період з 01.02.2010року по 31.05.2010року за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 8.0.1.») і дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф (15% суми заборгованості) у розмір 601,44грн. та 270,24грн. пені. В іншій частині позовних вимог, а саме в стягненні 0,15грн. штрафу (601,59грн.-601,44грн.) та 18, 53грн. пені (288,77грн.-270,24грн.) суд відмовляє.

Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат від простроченої суми у розмірі 100,61грн.грн. та 3 % річних у розмірі 39,56грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу 4009,62грн. (розрахунок суми інфляційних нарахувань та 3% річних здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 8.0.1.»), господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних є невірним.

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 76,18грн. інфляційних втрат та 39,55грн. 3% річних, в іншій частині позову, а саме в стягненні 24,43грн. (100,61грн. –76,18грн.) інфляційних втрат та 0,01грн. 3% річних, суд відмовляє.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт існування заборгованості перед позивачем, проте доказів оплати суми боргу в повному обсязі не надав.

За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 4997,03грн., з яких 4009,62грн. заборгованість по орендній платі та компенсації комунальних послуг, 601,44грн. –штраф, 270,24грн. –пеня, 76,18грн. –інфляційні втрати та 39,55грн. 3% річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 1,00грн. основного боргу, 0,15грн. штрафу, 18,53грн. пені, 24,43грн. інфляційних втрат та 0,01грн. 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.                    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛС»(07700, Київська область, м. Яготин, вул. Пирятинська, буд. 27-В, код ЄДРПОУ 36098171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аполло»(01032, м. Київ, вул. Старовокзальна, 17, код ЄДРПОУ 24099262) 4 009 (чотири тисячі дев’ять) грн. 62 коп. основного боргу, 601 (шістсот одну)грн. 44коп. штрафу, 270 (двісті сімдесят)грн. 24коп. пені, 76 (сімдесят шість)грн. 18коп. інфляційних втрат, 39 (тридцять дев’ять)грн. 55 коп. 3% річних та судові витрати: 101(сто одну)грн.10коп. державного мита і 233 (двісті тридцять три)грн. 92коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.                    В іншій частині позову відмовити.

          4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                   Антонова В.М.

Дата підписання 29.07.2010року