Рішення № 10975533, 27.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2010 р. Справа № 7/102-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В. М., розглянувши справу

за позовом          Підприємства з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОБРАТ», м. Київ,

до                    1) Приватного підприємства «Південний Експрес», с. Комінтернівське, Одеська область,

          2) Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Гуменюк Андрія Володимировича, с. Мирне, Бориспільський район, Київська область,

про                    стягнення 16760,29грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Петриченко О.М. –представник за довіреністю б/н від 12.07.2010року

від відповідача 1: не з’явились,

від відповідача 2: не з’явились,

секретар судового засідання: Данилік Л.М.

Обставини справи:

Підприємство з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОБРАТ»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №25/2 від 13.05.2010року (вх. №2604 від 11.06.2010року) до Приватного підприємства «Південний Експрес»(далі –відповідач 1) та до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Гуменюк Андрія Володимировича (далі –відповідач 2) про стягнення 16760,29грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Приватним підприємством «Південний Експрес»зобов’язань за договором №43 про надання послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом від 11.06.2009року, зокрема, щодо оплати наданих Підприємством з іноземними інвестиціями Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОБРАТ»послуг та невиконанням Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Гуменюк Андрієм Володимировичем взятих на себе зобов’язань за договором поруки №9 від 30.11.2009року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.06.2010року було порушено провадження у справі № 7/102-10 та призначено її розгляд на 13.07.2010року.

В зв’язку з неявкою у судове засідання 13.07.2010року представників відповідачів, які були належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, розгляд справи відкладався на 27.07.2010року.

У судовому засіданні 27.07.2010року представник позивача у справі підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

У судове засідання 27.07.2010року відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи повторно не з’явились, про причини неявки не повідомили, вимог ухвал суду не виконали, відзивів на позовну заяву не надали.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів за наявними в ній матеріалами, так як їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

За згодою представника позивача, на підставі ч.2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

11.06.2009року між Підприємством з іноземними інвестиціями Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОБРАТ»(перевізник за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством «Південний Експрес»(експедитор за договором, відповідач 1 у справі) було укладено договір №43 про надання послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом (далі - договір №43).

Відповідно до п. 1.1. договору №43 перевізник зобов’язався здійснити перевезення вантажу в строки, які узгоджені сторонами і вказані в заявці, справним вантажним транспортом відповідної вантажопідйомності, а експедитор прийняв на себе зобов’язання провести оплату за перевезення у відповідності з умовами договору, діючим законодавством України, вимогами міжнародних Конвенцій і домовленостей в галузі міжнародних перевезень.

На основі договору перевізник здійснює перевезення вантажу в строки, які узгоджені сторонами та вказані в заявці, наданій експедитором, справним вантажним транспортом відповідної вантажопідйомності (п. 2.1. договору).

У відповідності з п. 4.2. договору ціни, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень), узгоджуються в заявці, додатково перед кожним перевезенням.

Як визначено п. 4.4. договору після виконання робіт і послуг по даному договору сторони не пізніше 5 календарних днів з моменту закінчення робіт підписують акт прийому-передачі робіт, який є підставою для виставлення рахунку на оплату послуг за вказаний в акті період. При відмові перевізника від підписання акту він зобов’язаний в ті ж строки надіслати мотивовану відмову від підписання акту здачі-прийому робіт.

Пунктом 4.5. договору визначено, що після підписання акту прийому-передачі робіт перевізником, виставляється рахунок за виконану роботу. Оплата послуг перевізника здійснюється на протязі 10 банківських днів після вигрузки автомобіля.

Згідно п. 10.1. договору він вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2008року. З усних пояснень представника позивача у судовому засіданні та з наявних в матеріалах справи документів, господарським судом встановлено, що під час оформлення договору мала місце помилка, а тому слід вважати, що дія договору була встановлена сторонами до 31.12.2009року.

Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить в письмовій формі про своє бажання розірвати договір, то він вважається продовженим сторонами на той же строк і на тих же умовах (п. 10.3. договору).

Жодною із сторін не подано суду доказів звернення одна до одної у визначений договором строк і формі з заявою про його розірвання, а тому господарський суд вважає, що договір №43 від 11.06.2009року пролонгований сторонами і є чинним на момент розгляду спору у господарському суді.

На забезпечення договору №43 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОБРАТ» (кредитор за договором, позивач у справі) та Суб’єктом підприємницької діяльності Гуменюк А.В. (поручитель за договором, відповідач 2 у справі) 30.11.2009року був укладений договір поруки №9 (далі –договір поруки) , відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов’язується частково відповідати перед кредитором за неналежне виконання Приватним підприємством «Південний Експрес»зобов’язань за договором №43 від 11.06.2009року та заявкою №1 від 11.06.2009року укладених між ПІІ ТОВ «АВТОБРАТ»та ПП «Південний експрес».

Згідно п. 2.1. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором лише за часткове виконання боржником зобов’язань за договором №43 від 11.06.2009року, укладеного між кредитором та боржником, а саме: поручитель відповідає за виконання боржником зобов’язань перед кредитором на суму 150,00грн.

Пунктом 2.3. договору поруки сторони визначили, що в разі невиконання боржником встановлених договором №43 від 11.06.2009року зобов’язань, в обумовлений угодою строк, поручитель, як солідарний боржник в частині передбаченій п. 2.1. договору, зобов’язаний виконати в цій частині таке зобов’язання на користь кредитора, протягом п’яти днів з моменту заявлення кредитором відповідної вимоги.

Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до припинення забезпеченого ним зобов’язання, тобто до повного виконання боржником свого зобов’язання перед кредитором (п. 4.1. договору поруки).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини з перевезення вантажу між Підприємством з іноземними інвестиціями Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОБРАТ»та Приватним підприємством «Південний Експрес»виникли внаслідок укладеного 11.06.2009року договору №43 про надання послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом.

На підставі письмової заявки №1 від 11.06.2009року відповідача 1 (копія наявна в матеріалах справи, оригінал оглянутий судом у судовому засіданні), яка була узгоджена сторонами, позивач взяв на себе зобов’язання з перевезення вантажу за маршрутом м.48012 Bagnacavallo (RA) (Італія) –м. Київ зі строком доставки 22.06.2009року. Вартість перевезення встановлена сторонами у сумі 450 євро по курсу НБУ на момент розвантаження в Києві+30 євро (затаможка)+200грн. (печатки), що в гривнях по курсу НБУ становить 5333,60грн. Пунктом 3 додаткових умов заявки №1 від 11.06.2009року сторонами було погоджено, що за несвоєчасну подачу автомобіля, затримку автомобіля при навантаженні, розвантаженні винна сторона сплачує штраф в розмірі 200 євро за одну добу.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві 1 послуги з перевезення вантажу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією міжнародної товарно-транспортної накладної №024265 (оригінал оглянутий судом у судовому засіданні).

У відповідності до умов договору позивачем було виставлено Приватному підприємству «Південний Експрес»рахунок-фактура №09-25/06 від 25.06.2009року на суму 7472,00грн., з яких 5333,00грн. вартість наданих послуг по перевезенню вантажу та 2139,00грн. штраф за понаднормований простій автомобіля, згідно п. 3 заявки №1 від 11.06.2009року, та акт виконаних робіт.

Однак в порушення умов договору №43, а саме п. 4.5., оплата шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника протягом 10-ти банківських днів, а саме до 09.07.2009року (враховуючи дату відвантаження 25.06.2009року) відповідачем 1 здійснена не була.

У зв’язку з вищевикладеним, позивач звернувся до відповідача 1 з претензією №25 від 27.10.2009року, в якій позивач заявив вимогу сплатити заборгованість за надані послуги по перевезенню вантажу у розмірі 5333,00грн., а також вимогу сплатити штраф за понаднормований простій автомобіля (3 доби) в розмірі 6417,00грн. та пеню в розмірі 763,11грн. Надіслана претензія залишена відповідачем 1 без відповіді та задоволення.

У відповідності з умовами договору поруки №9 від 30.11.2009року кредитор (позивач у справі) повідомив поручителя (відповідач 2) –Суб’єкта підприємницької діяльності Гуменюк А.В. про невиконання боржником своїх зобов’язань за договором №43 від 11.06.2009року. Однак у відповідь на звернення позивача СПД Гуменюк А.В. листом №68 від 04.01.2010року повідомив про відсутність фінансових можливостей для виконання своїх зобов’язань як солідарного боржника за договором поруки №9 від 30.11.2009року.

Господарським судом встановлено, що 26.02.2010року відповідач 1, ПП «Південний Експрес», частково погасив суму основного боргу у розмірі 1000,00грн., що підтверджується наданою представником позивача копією банківської виписки по його особовому рахунку.

Таким чином, господарський суд, дослідивши наявні докази у справі, дійшов до висновку, що станом на момент розгляду справи у господарському суді сума основного боргу відповідача перед позивачем за надані послуги з перевезення вантажу становить 4333,60грн. (5333,60грн. загальна вартість замовлених послуг-1000,00грн. сплачена відповідачем 1 вартість автопослуг).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення перевізник зобов’язується доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення, а замовник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Як передбачено приписами ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

На час розгляду спору у місцевому господарському суді відповідачем 1 не заперечено надання позивачем послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом відповідно до заявки №1 від 11.06.2009року. Проте доказів оплати в повному обсязі вартості наданих послуг у відповідності до п. 4.5. договору, а також доказів виконання взятого на себе зобов’язання поручителем, СПД Гуменюком А.В., в розмірі 150,00грн., відповідачі суду не надали.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства «Південний Експрес»суми основного боргу в розмірі 4183,60грн., та про стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Гуменюк Андрія Володимировича суми боргу в розмірі 150,00грн. є правомірними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

При цьому господарський суд зазначає, що відповідно до п.6.1. договору №43 від 11.06.2009року експедитор сплачує перевізнику понаднормований простій транспортного засобу, який виник з вини експедитора, під час переміщення чи на місцях навантаження/розвантаження із розрахунку 250грн. за кожну повну добу понаднормованого простою, якщо інше не передбачено сторонами в поданій заявці. Допустимою нормою часу на навантаження/розвантаження і митне оформлення вантажу сторони домовились вважати –96 годин, якщо інше не визначено в заявці.

Пунктом 2 додаткових умов заявки №1 від 11.06.2009року сторонами передбачений час під навантаження/розвантаження –48 годин+48 годин, а згідно п. 3 заявки за несвоєчасну подачу автомобіля, затримку автомобіля при навантаженні, розвантаженні винна сторона сплачує штраф в розмірі 200 євро за одну добу.

З міжнародної товарно-транспортної накладної вбачається, що автомобіль прибув до Київської регіональної митниці 20.06.2009року та вибув 25.06.2009року. Беручи до уваги, що нормативний час на розвантаження автомобіля згідно п. 2 заявки №1 становить 48 годин (дві доби), господарський суд дійшов до висновку, що понаднормований час становить 3 повні доби, а не чотири як помилково зазначає позивач в позовній заяві. У претензії №25 від 27.10.2009року позивач також визначає, що простій автомобіля при розвантаженні становив 3 доби (копія претензії наявна в матеріалах справи).

Враховуючи умови договору №43 від 11.06.2009року, заявки №1 від 11.06.2009року та обставин справи, господарський суд дійшов до висновку про правомірність заявлення позивачем вимоги про стягнення з відповідача 1 штрафу за простій автомобіля, однак враховуючи, що простій становив три доби, а не чотири, господарський суд вважає заявлений розрахунок штрафу невірним. Здійснивши власний розрахунок штрафу на підставі п. 3 додаткових умов заявки №1 від 11.06.2009року, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача 1 на користь позивача підлягає стягненню штраф в розмірі 6417,00грн. (200євро*3 доби*10,695грн. офіційний курс євро на дату розвантаження). В іншій частині позову, а саме в стягненні 2139,00грн. штрафу господарський суд відмовляє.

При цьому, господарський суд зазначає, що оскільки штраф за простій - за своєю суттю є санкцією за несвоєчасне виконання основного зобов’язання щодо перевезення вантажів за договорами-заявками та полягає в затримці автомобіля, а саме, перевищені встановленого договорами-заявками часу, визначеного для здійснення перевезення, навантаження, розвантаження, то включення суми штрафу до основної суми боргу, та нарахування на цю суму пені, інфляційних втрат та 3% річних є неправомірним.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем 1 своїх зобов’язань перед позивачем щодо оплати вартості наданих послуг доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 6.2. договору №43 від 11.06.2009року сторони визначили, що у випадку прострочення платежу винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми платежу.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

На цих підставі позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму основного боргу з врахуванням суми штрафу за понаднормований простій за період з 10.07.2009року по 13.05.2010року у сумі 2326,36грн.

Однак господарський суд зазначає, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Таким чином, беручи до уваги вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, дату розвантаження автомобіля (25.06.2009року) та те, що відповідно до умов договору №43 відповідач 1 у справі повинен був сплатити вартість наданих послуг протягом 10 банківських днів після розвантаження автомобіля (тобто до 09.07.2009року), строк нарахування пені розпочинається 10.07.2009року та закінчується 10.01.2010року.

Здійснивши перерахунок суми пені за вказаний термін (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.») та на суму основного боргу, без врахування штрафу за понаднормований простій автомобіля, господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 561,42грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 1764,94грн. пені (2326,36грн. -561,42грн.), суд відмовляє.

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

5333.6010.07.2009 - 11.08.20093311.0000 %0.060 %*106.09

5333.6012.08.2009 - 10.01.201015210.2500 %0.056 %*455.33

Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1203,89грн. та 3% річних у розмірі 340,44грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Однак здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань та 3% річних на суму основного боргу, без врахування штрафу за понаднормований простій автомобіля, господарський суд встановив, що з відповідача 1 на користь позивача підлягає стягненню 415,35грн. (389,35грн.+26,00грн.) інфляційних втрат та 128,77грн. (101,70грн.+27,07грн.) –3% річних. А відтак в іншій частині позовних вимог, а саме в стягненні з відповідача 1788,54грн. інфляційних втрат та 211,67грн. –3% річних господарський суд відмовляє.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

10.07.2009 - 26.02.20105333.601.073389.355722.95

27.02.2010 - 13.05.20104333.601.00626.004359.60

Розрахунок 3% річних

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

5333.6010.07.2009 - 26.02.20102323 %101.70

4333.6027.02.2010 - 13.05.2010763 %27.07

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 11856,14 грн., з яких 4330,60грн. сума основного боргу, 6417,00грн. штраф за понаднормований простій автомобіля, 561,42грн. пеня, 415,35грн. інфляційні нарахування та 128,77грн. –3% річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 2139,00грн. штрафу, 1764,94грн. пені, 1788,54грн. інфляційних втрат та 211,67грн. –3% річних господарський суд відмовляє.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Південний Експрес»(67500, Одеська область, Комінтернівський район, смт. Комінтернівське, вул. Шкільна, буд. 17, код ЄДРПОУ 35845720) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОБРАТ» (01001, м. Київ, вул. Софійська, буд. 3-Б, код ЄДРПОУ 30856125) 4183 (чотири тисячі сто вісімдесят три) грн. 60 коп. основного боргу, 6417 (шість тисяч чотириста сімнадцять)грн. 00 коп. штрафу, 561 (п’ятсот шістдесят одну)грн. 42 коп. пені, 415 (чотириста п’ятнадцять)грн. 35 коп. інфляційних втрат, 128 (сто двадцять вісім)грн. 77 коп. 3% річних та судові витрати: 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 42 коп. державного мита та 83 (вісімдесят три) грн.47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гуменюк Андрія Володимировича (08361, Київська область, Бориспільський район, с. Мирне, вул. Леніна, буд. 15, кв. 7, ідентифікаційний номер 3729616015) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОБРАТ»(01001, м. Київ, вул. Софійська, буд. 3-Б, код ЄДРПОУ 30856125) 150 (сто п’ятдесят)грн. 00 коп. основного боргу та судові витрати: 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 42 коп. державного мита та 83 (вісімдесят три) грн.47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                   Антонова В. М.

Дата підписання 29.07.2010року