Рішення № 10975505, 21.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"21" липня 2010 р. Справа № 21/145-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС+», м. Київ

до: 1. Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області

2. Комунального підприємства «Вишгородське бюро технічної інвентаризації»

про визнання права власності

за участю представників:

від позивача: Олефіренко І.М. (довіреність №12 від 23.06.2010р.)

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: Галецький Я.І. (довіреність №974 від 01.07.2010р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС+»(далі-ТОВ «ВВС+»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області (далі-відповідач 1) та Комунального підприємства «Вишгородське бюро технічної інвентаризації»(далі-відповідач 2) про визнання права власності на об’єкти самочинного будівництва та зобов’язання відповідача 2 зареєструвати за ним право власності на ці об’єкти.

Відповідач 1 позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідач 2 не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.07.2010р. порушено провадження у справі №21/145-10 та призначено справу до розгляду на 21.07.2010р.

21.07.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач відмовляється від позовної вимоги про зобов’язання відповідача 2 зареєструвати за ним право власності на об’єкти самочинного будівництва, в решті позовні вимоги залишаються без змін. Зазначені уточнення судом прийняті.

21.07.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи.

Оскільки позивач відмовився від позовних вимог, які пред’явлені до відповідача 2 (зобов’язання вчинити певні дії), суд дійшов висновку, що заявлене відповідачем 2 клопотання про відкладення розгляду даної справи задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15.07.2005р. між ТОВ «ВВС+»та ТОВ «Едельвейс»укладено договір купівлі-продажу об’єктів нерухомості, а саме будівлі та споруди тепличного комплексу, що розташовані за адресою: Київська обл., смт. Димер, вул. Гоголя, 79А:

- будинок рослиновода, площею 245,5 мІ, що зазначений на плані земельної ділянки під літерою „А";

- плівкові теплиці в кількості 67 одиниць, що зазначені на плані земельної ділянки під літерами: Б, В, Г, Д, Е, Є, Ж, З, И, І, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, X, Ц, Ч, Ш, Щ, Ю, Я, А-1, Б-1, В-1, Г-1, Д-І, Е-1, Є-1, Ж-1, 3-1, И-1, І-1, Ї-1, Й-1, К-1, Л-1, М-1, Н-1, О-1, П-1, Р-1, С-1, Т-1, У-1, Ф-1, Х-1, Ц-1, Ч-1, Ш-1, Щ-1, Ю-1, Я-1, А-2, Б-2, В-2, Г-2, Д-2, Е-2;

- огорожі, що зазначені на плані земельної ділянки під номером «1-2»;

- свердловини, що зазначені на плані земельної ділянки під літерами «І-ІІ»;

- покриття, що зазначене на плані земельної ділянки під літерами «ІІІ-ІV».

Договір посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. 15.07.2005р. за №3544.

07.03.2006р. між Вишгородською районною державною адміністрацією (далі-орендодавець) та ТОВ «ВВС+»(далі-орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 14,93 га, під тепличний комплекс для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із земель сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 32218 55300072610001, розташованої на території Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, на 49 років (далі-Договір).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук О.Б. 07.03.2006р. за №1839, та зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №040634200002 30.03.2005р.

Протягом строку дії Договору на орендованій земельній ділянці позивачем здійснено самовільне будівництво тепличного комплексу, теплиць, складу, адмінбудинку та прибудови.

Будівництво проводилось господарсько-розрахунковим способом за власний кошт позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними на купівлю будівельних матеріалів №15 від 10.06.2007р. на суму 7000,00 грн., №19 від 01.07.2007р. на суму 14046,66 грн., №29 від 30.07.2007р. на суму 11713,33 грн. та квитанціями про їх оплату.

Зазначеним об’єктам самочинного будівництва Вишгородським бюро технічної інвентаризації присвоєні наступні номери:

- тепличний комплекс «Є-2»;

- теплиці-«Ж-2», «З-2», «И-2», «І-2», «Ї-2», «Й-2», «К-2», «Л-2», «М-2», «Н-2», «О-2», «П-2», «Р-2»;

- електрогенератор «С-2»;

- склад «Т-2»;

- адмінбудинок «У-2»;

- прибудова- «У», а також внесенні відповідні доповнення у технічний паспорт будівель та споруд тепличного комплексу, що розташовані за адресою: Київська обл., смт. Димер, вул. Гоголя, 79А, №47.

Крім того, факт самовільного будівництва позивачем спірних об’єктів підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №16261976 від 12.10.2007р.

Оскільки позивач самочинно здійснив будівництво об’єктів на орендованій земельній ділянці, яка не була йому відведена для цієї мети, позивач просить суд визнати за ним право власності на об’єкти самочинного будівництва, що розташовані за адресою: Київська обл., смт. Димер, вул. Гоголя, 79А, а саме: тепличний комплекс «Є-2»; теплиці-«Ж-2», «З-2», «И-2», «І-2», «Ї-2», «Й-2», «К-2», «Л-2», «М-2», «Н-2», «О-2», «П-2», «Р-2»; електрогенератор «С-2»; склад «Т-2»; адмінбудинок «У-2»; прибудова- "У".

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога є обґрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Судом встановлено, що на момент укладення Договору, на орендованій земельній ділянці вже знаходились будівлі та споруди, які належать позивачу на праві власності.

Зазначений факт також зазначений у п. 1.3 Договору.

Частиною 3 ст. 375 ЦК України встановлено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1 Договору цільове призначення орендованої земельної ділянки, яка передається орендарю під тепличний комплекс для ведення товарного сільськогосподарського виробництва –землі сільськогосподарського призначення.

Враховуючи, що позивачем збудований тепличний комплекс/теплиці та складські приміщення, які необхідні для виготовлення та зберігання виробленої позивачем сільськогосподарської продукції, суд дійшов висновку, що наявність таких об’єктів не вимагає зміни первісного цільового призначення наданої позивачу земельної ділянки.

До того ж, судом досліджено права осіб, яких може стосуватись самочинне будівництво, і порушень прав інших осіб не встановлено.

Оскільки судом встановлено, що позивачем здійснено самочинне будівництво на орендованій земельній ділянці, яка не була йому відведена для цієї мети, без отримання належно затвердженого проекту чи належного дозволу, зазначене будівництво не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також не заперечується відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання за ним права власності на об’єкти самочинного будівництва, що розташовані за адресою: Київська обл., смт. Димер, вул. Гоголя, 79 А, а саме: тепличний комплекс «Є-2»; теплиці - «Ж-2», «З-2», «И-2», «І-2», «Ї-2», «Й-2», «К-2», «Л-2», «М-2», «Н-2», «О-2», «П-2», «Р-2»; електрогенератор «С-2»; склад «Т-2»; адмінбудинок «У-2»; прибудова - "У" є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

21.07.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач відмовляється від позовної вимоги про зобов’язання відповідача 2 зареєструвати за ним право власності на об’єкт самочинного будівництва.

Згідно п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи, що відмова ТОВ «ВВС+»від позовних вимог у даній справі в частині зобов’язання відповідача 2 не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про прийняття заяв позивача про відмову від позову в частині зобов’язання відповідача 2 зареєструвати за ним право власності на об’єкт самочинного будівництва, та припинення провадженні у даній справі в частині названих позовних вимог в порядку п. 4 ст. 80 ГПК України.

Суд звертає увагу позивача, що повторне звернення до господарського суду зі спору між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судові витрати незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки, спір виник у зв’язку з необхідністю визнання права власності на самочинно споруджені позивачем об’єкти, суд вважає, що судові витрати, сплачені позивачем, не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача 1 та відповідача 2, в діях яких відсутні порушення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 375, 376 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС+»про відмову від позовних вимог у справі №21/145-10 в частині зобов’язання Комунального підприємства «Вишгородське бюро технічної інвентаризації»здійснити державну реєстрацію права власності за останнім на об’єкти самочинного будівництва.

2. Припинити провадження у справі №21/14-10 в зобов’язання Комунального підприємства «Вишгородське бюро технічної інвентаризації»здійснити державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС+» на об’єкти самочинного будівництва

3. Позовні вимоги задовольнити.

4. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС+»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 24885747) право власності на об’єкти самочинного будівництва, які розташовані за адресою: Київська обл., смт. Димер, вул. Гоголя, 79А:

- тепличний комплекс «Є-2»;

- теплиці-«Ж-2», «З-2», «И-2», «І-2», «Ї-2», «Й-2», «К-2», «Л-2», «М-2», «Н-2», «О-2», «П-2», «Р-2»;

- електрогенератор «С-2»;

- склад «Т-2»;

- адмінбудинок «У-2»;

- прибудова- «У».

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    В.А. Ярема

Рішення підписане 29.07.2010р.