Рішення № 10975501, 20.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2010 р.-23.07.2010р. Справа № 16/044-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ-Україна», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К», с. Чайки

про стягнення 103113,35 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сердюк О.В. –довіреність № 28 від 22.02.2010р. –представник;

Лимар А.В. –наказ № 137 від 11.01.2010р. –генеральний директор;

від відповідача: Осипенко Л.О. –довіреність № 426 від 19.05.2010р. –юрисконсульт;

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛ-Україна»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою № 45 від 02.06.2010р. (Вх. №суду 2476 від 04.06.2010р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості згідно Договору поставки № 4 від 14.01.2008р. та видаткових накладних № 8 від 25.02.2009р., № 78 від 12.08.2009р., № 242 від 14.12.2009р. в сумі 71 517,37 грн. основного боргу, 20416,65 грн. пені, 8253,71 грн. інфляційних, 2925,62 грн. 3% річних та судові витрати.

Відповідно до ухвали від 07.06.2010р. господарським судом Київської області порушено провадження у справі № 16/044-10 та призначено її розгляд на 22.06.2010р. о 10 год. 40 хв. за участю повноважних представників сторін.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання 22.06.2010р., господарським судом було відкладено розгляд справи відповідно до ст. 77 ГПК України для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору на 06.07.2010р. за участю повноважних представників сторін.

В судове засідання 06.07.2010р. позивач не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку, судом було відкладено розгляд справи на 20.07.2010р.

Відповідач надав відзив, в якому позов не визнає, оскільки у накладних відсутнє посилання на договір та відсутні докази на підтвердження факту отримання відповідачем товару.

В судовому засіданні 20.07.2010р. відповідно до ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 11год. 00хв. 23.07.2010р.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛ-Україна»(Постачальник - далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артур-К»(Покупець - далі відповідач) 14.01.2008 року було укладено Договір поставки № 4 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язується поставляти і передавати у власність Покупця лікарські засоби та інші товари медичного призначення протягом всього терміну дії цього Договору, а Покупець зобов’язується приймати товар і сплачувати його на умовах даного Договору (п.1.1 Договору).

Згідно п. 2.5. поставка товару Покупцю здійснюється двома способами:

п. 2.5.1. самовивіз з аптечного складу Постачальника;

п. 2.5.2. шляхом доставки транспортними засобами Постачальника.

п. 2.7. Постачальник надає Покупцю разом з товаром : рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну; сертифікат якості; реєстр лікарських засобів.

Право власності на товар виникає у Покупця з моменту фактичної передачі товару на складі Постачальника за накладною, яка підписується уповноваженими представниками Сторін. У разі, якщо доставка товару Покупцю здійснюється за допомогою транспортних засобів Постачальника, право власності на товар та ризик його випадкової загибелі переходять від Постачальника до Покупця товару у пункті його доставки, який узгоджується сторонами. Факт передачі товару від Постачальника до Покупця фіксується у накладній, яка підписується уповноваженими представниками Сторін (п. 2.9. Договору).

Згідно п. 9.1. Договору, цей Договір набирає чинності та діє з моменту його підписання обома Сторонами до «31»грудня 2008 року, а в частини взаєморозрахунків –до повного його виконання Сторонами. Припинення терміну дії даного Договору не звільняє Сторони від виконання ними своїх обов’язків, невиконаних протягом зазначеного терміну.

Якщо ні Постачальник, ні Покупець за 30 днів до завершення терміну дії даного Договору не заявлять про намір його розірвати, термін дії цього Договору автоматично продовжується на один рік (п. 9.3. Договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛ-Україна»свої договірні зобов’язання виконало належним чином та поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Артур-К»товар всього на суму 186517,37 грн., що підтверджується видатковими накладними № 8 від 25.02.2009р. на суму 59999,99 грн., № 78 від 12.08.2009р. на суму 71517,38 грн., № 242 від 14.12.2009р. на суму 55000,00 грн.

Відповідно до п. 3.3. Договору Покупець оплачує товар протягом 60 днів, від дати, яка зазначена у видатковій накладній.

Як вбачається з позовної заяви, відповідачем було здійснено часткову оплату отриманого товару всього в розмірі 115000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками наявними у матеріалах справи.

Таким чином, у відповідача перед позивачем за Договором № 4 від 14.01.2008р. залишилась несплаченою заборгованість в розмірі 71517,37 грн., доказів сплати зазначеного боргу до суду не надано.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву позов не визнає повністю, посилаючись на те, що в накладних № 8 від 25.02.2009р., № 78 від 12.08.2009р., № 242 від 14.12.2009р. немає підтвердження факту отримання товару Відповідачем, крім того, немає прізвища отримаючої особи, номеру і дати довіреності.

Доводи відповідача судом не приймаються з наступних підстав, видаткові накладні № 8 від 25.02.2009р. на суму 59 999,99 грн., № 78 від 12.08.2009р. на суму 71517,38 грн., № 242 від 14.12.2009р. на суму 55000,00 грн. (наявні у матеріалах справи) підписані представником відповідача –Малета С.І. Факт надання позивачем та отримання відповідачем, (а саме його представником –Малета С.І.) товару підтверджується наявними в матеріалах справи (наданими позивачем у судовому засіданні 23.07.2010р.) копіями Довіреностей на отримання матеріальних цінностей (з відбитком печатки відповідача, підписами керівника та головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К») серії ААА № 784789 від 14.12.2009р., серії ААА № 280862 від 12.08.2009р., серії ЯПП № 944190 від 25.02.2009р. (оригінали зазначених довіреностей було оглянуто в судовому засіданні).

Також суд не приймає заперечення відповідача з приводу того, що у накладних не зазначено Договору № 4 від 14.01.2008р., тому відсутні підстави для нарахування будь-яких штрафних санкцій, оскільки на момент здійснення поставки товару діяв Договір поставки № 4 від 14.01.2008р., укладений між сторонами, інших договорів не було, у накладній зазначені умови п. 3.3. Договору щодо оплати товару протягом 60 днів від дати, яка зазначена у видатковій накладній.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Отже, в результаті невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті отриманого товару за ним утворилась заборгованість, яка згідно позовних вимог становить всього 71517,37 грн. основного боргу.

Доказів оплати на час вирішення спору відповідачем до суду не подано. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов‘язок доказування та заперечування покладається на сторони. Відповідач доказів оплати, наданого позивачем товару, суду не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Враховуючи, що заборгованість у розмірі 71517,37 грн. по Договору поставки № 4 від 14.01.2008р., яка відповідачем на день розгляду справи не погашена, розмір зазначеної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 71517,37 грн. боргу є правомірною та підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2 Договору № 4 від 14.01.2008р. у випадку прострочення термінів платежу, зазначеного у п. 3.3. даного Договору, Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивачем на підставі п. 7.2 Договору № 4 від 14.01.2008р. здійснено нарахування пені на суму боргу по кожній накладній окремо, разом розмір якої становить 20416,65 грн.

Згідно розрахунку позивача пеня по накладній № 8 від 25.02.2009р. нарахована в сумі 10500,81 грн. за період з 27.04.2009р. –по 23.02.2010р., що становить 303 дні, по накладній № 78 від 12.08.2009р. в сумі 6517,87 грн. за період з 12.10.2009р. –по 02.06.2010р., що становить 234 дні, по накладній № 242 від 12.12.2009р. в сумі 3397,95 грн. за період з 14.12.2009р. –по 02.06.2010р., що становить 170 днів.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Отже, враховуючи вимоги ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня всього в сумі –6622,15 грн. В частині стягнення пені в сумі 13794,50 грн. суд відмовляє позивачу в стягненні.

Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 8253,71 грн. та 3% річних в сумі 2925,62 грн. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив правильність нарахування інфляційних та 3% річних. Розрахунок позивача, щодо 3% річних відповідає вимогам законодавства та є арифметично вірним.

Розрахунок позивача, щодо нарахування інфляційних є арифметично невірним.

Відповідно до розрахунку який був зроблений судом у відповідності до вимог чинного законодавства, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні всього у розмірі 8226,32 грн. В частині стягнення інфляційних в сумі 27,39 грн. суд відмовляє позивачу в стягненні.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає частковому задоволенню в розмірі: 71517,37 грн. основної заборгованості, 6622,15 грн. пені, 8226,32 грн. інфляційних, та 3 % річних в сумі 2925,62 грн.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»(08130, Київська область, Києво –Святошинський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 4, код ЄДРПОУ 21643699, п/р 26006010027836 в ВАТ «Укрексімбанк», МФО 322012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ-Україна»(04073, м. Київ, пр-т Московський, 21-а; юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 43/2, код ЄДРПОУ 33940759, п/р 26006010027836 в ПАТ «Укрексімбанк», МФО 322313) 71 517 (сімдесят одну тисячу п’ятсот сімнадцять) грн. 37 коп. основної заборгованості, 6 622 (шість тисяч шістсот двадцять дві) грн. 15 коп. пені, 8226 (вісім тисяч двісті двадцять шість) грн. 32 коп. інфляційних, 2925 (дві тисячі дев’ятсот двадцять п’ять) грн. 62 коп. 3 % річних, 892 (вісімсот дев’яносто дві) грн. 91 коп. державного мита та 204 (двісті чотири) грн. 37 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.           В решті позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                             О.О.Христенко