Рішення № 10975172, 23.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"23" липня 2010 р. Справа № 21/096-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія», м. Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій», Київська обл., с. Луб’янка

про стягнення 142524,46 гривень

за участю представників:

від позивача: Цибенко В.В. (довіреність №20 від 19.01.2009р.)

від відповідача: Сердитова Н.А. (довіреність від 25.05.2010р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(далі-ТОВ «Українська лізингова компанія»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій»(далі - СТОВ «Обрій»/відповідач) про стягнення 142524,46 грн., з яких: 91054,79 грн. заборгованості за договором №01-203/07-обл від 10.12.2007р., 1563,73 грн. 3% річних, 5444,21 грн. інфляційних втрат та 44461,73 грн. штрафу.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.05.2010р. порушено провадження у справі №21/096-10 та призначено справу до розгляду на 02.06.2010р.

02.06.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача та відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначені клопотання судом задоволені.

Ухвалами господарського суду Київської області від 02.06.2010р. та 16.06.2010р. розгляд даної справи відкладався на 16.06.2010р. та 07.07.2010р. відповідно.

В судових засіданнях 07.07.2010р., 14.07.2010р. та 16.07.2010р. оголошувалась перерва до 14.07.2010р., 16.07.2010р. та 23.07.2010р. відповідно.

В судовому засіданні 23.07.2010р. оголошено повний текст рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.2007р. між ТОВ «Українська лізингова компанія»(далі-лізингодавець) та СТОВ «Обрій»(далі-лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №01-203/07-обл (далі-Договір).

Пунктами 1.1, 1.2, 3.1, 9.1 Договору визначено, що лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов’язується набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, найменування, модель, рік, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в специфікації і умовах передачі предмету лізингу, а лізингоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів лізингу зазначених в графіку сплати лізингових платежів та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше 1 року.

Лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку та умов ст. 3 Загальних умов.

Договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання сторонами з моменту сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно п. 3.2 Загальних умов і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов’язань.

У додатку №1 (Загальні умови) до Договору сторони погодили графік сплати лізингових платежів.

Пунктами 3.1, 3.3 додатку №1 до Договору передбачено, що усі платежі за Договором лізингоодержувач зобов’язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до графіку та Загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.

Датою здійснення будь-якого платежу за Договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на банківський рахунок лізингодавця.

Судом встановлено, що протягом дії Договору позивач свої обов’язки за Договором виконав належним чином.

Так, 20.12.2007р. сторонами підписано Акт приймання-передачі об’єкта лізингу –«Качанозбирач Конспід»вартістю 444617,36 грн.

На виконання умов Договору, протягом, зокрема, травня 2009р.-квітня 2010р. позивачем виставлялись відповідачу рахунки-фактури на оплату лізингових платежів за Договором на загальну суму 263945,53 грн., що підтверджується підписами та відбитками печатки позивача на рахунках-фактурах №СФ-0010573 від 15.05.2009р. на суму 19811,50 грн., №СФ-0011005 від 15.06.2009р. на суму 20419,07 грн., №СФ-0011566 від 15.07.2009р. на суму 20280,87 грн., №СФ-0012051 від 15.08.2009р. на суму 22414,12 грн., №СФ-0012534 від 15.09.2009р. на суму 24486,45 грн., №СФ-0013089 від 15.10.2009р. на суму 25478,73 грн., №СФ-0013584 від 15.11.2009р. на суму 24119,13 грн., №СФ-0013975 від 15.12.2009р. на суму 23078,39 грн., №СФ-14378 від 15.01.2010р. на суму 21815,77 грн., №СФ-14729 від 15.02.2010р. на суму 20229,81 грн., №СФ-15086 від 15.03.2010р. на суму 21044,03 грн., №СФ-15534 від 15.04.2010р. на суму 20767,66 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Як вбачається зі змісту зазначених рахунків, кожний з них містить визначення терміну їх оплати.

Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення лізингодавцем умов Договору.

Втім, відповідач свої обов’язки за Договором в частині своєчасної сплати лізингових платежів належним чином не виконав.

Як зазначає позивач, грошові кошти, що надходили від відповідача позивачем зараховувались в рахунок існуючої заборгованості за попередніми рахунками (лізинговими платежами).

За таких обставин, відповідно до наданого позивачем розрахунку та копій банківських виписок, рахунки №СФ-0010573 від 15.05.2009р., №СФ-0011005 від 15.06.2009р., №СФ-0011566 від 15.07.2009р., №СФ-0012051 від 15.08.2009р., №СФ-0012534 від 15.09.2009р., №СФ-0013089 від 15.10.2009р., №СФ-0013584 від 15.11.2009р. відповідачем оплачені повністю, рахунок №СФ-0013975 від 15.12.2009р. –частково, у розмірі 15880,87 (05.02.2010р.), а рахунки №СФ-14378 від 15.01.2010р., №СФ-14729 від 15.02.2010р., №СФ-15086 від 15.03.2010р., №СФ-15534 від 15.04.2010р. неоплачені повністю. Загальна сума боргу відповідача по сплаті лізингових платежів протягом грудня 2009р.-квітня 2010р. за Договором становить 91054,79 грн.

Факт часткової сплати відповідачем лізингових платежів за Договором підтверджується копіями банківських виписок з поточного рахунку позивача від 21.08.2009р., 27.10.2009р., 16.11.2009р., 01.12.2009р., 05.02.2010р.; довідкою №1715 від 17.06.2010р., що підписана начальником В ПАТ «УкрСиббанк»та скріплена відбитком банківської установи; довідкою №606 від 16.06.2010р., що підписана начальником В ПАТ «УкрСиббанк»та скріплена відбитком банківської установи. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Наявність 91057,79 грн. заборгованості відповідача по сплаті лізингових платежів за Договором підтверджується наявними в матеріалах справи довідками №963 від 14.06.2010р. та №113 від 06.07.2010р., які підписані директором та бухгалтером ТОВ «Українська лізингова компанія»і скріплені відбитками печатки Товариства.

Зазначені факти спростовують посилання відповідача на ненадання позивачем суду доказів, які б підтверджували суму заборгованості відповідача за Договором.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 91057,79 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів за Договором за грудень 2009р.-квітень 2010р.

Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»(далі-Закон), за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 1.1 Договору лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов’язується набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, найменування, модель, рік, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в специфікації і умовах передачі предмету лізингу, а лізингоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 11 Закону встановлено, що лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку, який викладено у додатку №1 до Договору та умов ст. 3 додатку №4 до Договору (Загальні умови).

Як вбачається зі змісту зазначених рахунків, кожний з них містить визначення терміну їх оплати.

Так, рахунок №СФ-0010573 від 15.05.2009р. мав бути оплачений відповідачем до 20.05.2009р., №СФ-0011005 від 15.06.2009р. до 20.06.2009р., №СФ-0011566 від 15.07.2009р. до 20.07.2009р., №СФ-0012051 від 15.08.2009р. до 20.08.209р., №СФ-0012534 від 15.09.2009р. до 20.09.2009р., №СФ-0013089 від 15.10.2009р. до 20.10.2009р., №СФ-0013584 від 15.11.2009р. до 20.11.2009р., №СФ-0013975 від 15.12.2009р. до 18.12.2009р., №СФ-14378 від 15.01.2010р. до 20.01.2010р., №СФ-14729 від 15.02.2010р. до 19.02.2010р., №СФ-15086 від 15.03.2010р. до 19.03.2010р., №СФ-15534 від 15.04.2010р. до 20.04.2010р.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач частково сплатив лізингові платежі, зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 91057,79 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів за Договором за грудень 2009р.-квітень 2010р. підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків за Договором в частині своєчасної сплати лізингових платежів позивач просить суд стягнути з відповідача 1563,73 грн. 3% річних та 5444,21 грн. інфляційних втрат, нарахованих на зростаючу суму заборгованості з урахуванням часткових оплат за періоди: з 20.05.2009р. по 19.06.2009р. на 19811,50 грн. заборгованості; з 20.06.2009р. по 19.07.2009р. на 40230,57 грн. заборгованості; з 20.07.2009р. по 19.08.2009р. на 60511,44 грн. заборгованості; з 20.08.2009р. по 20.08.2009р. на 82925,56 грн. заборгованості; з 21.08.2009р. по 19.09.2009р. на 63114,06 грн. заборгованості; з 20.09.2009р. по 19.10.2009р. на 87600,51 грн. заборгованості; з 20.10.2009р. по 26.10.2009р. на 113079,24 грн. заборгованості; з 27.10.2009р. по 15.11.2009р. на 72308,26 грн. заборгованості; з 16.11.2009р. по 19.11.2009р. на 31608,32 грн. заборгованості; з 20.11.2009р. по 30.11.2009р. на 55727,45 грн. заборгованості; з 01.12.2009р. по 19.12.2009р. на 24119,13 грн. заборгованості; з 20.12.2009р. по 19.01.2010р. на 47197,52 грн. заборгованості; з 20.01.2010р. по 04.02.2010р. на 69013,29 грн. заборгованості; з 05.02.2010р. по 19.02.2010р. на 29013,29 грн. заборгованості; з 20.02.2010р. по 19.03.2010р. на 49243,10 грн. заборгованості; з 20.03.2010р. по 19.04.2010р. на 70287,13 грн. заборгованості; з 20.04.2010р. по 27.04.2010р. на 91054,79 грн. заборгованості.

Зазначений розрахунок наведений у позовній заяві ТОВ «Українська лізингова компанія», що спростовує посилання відповідача на відсутність детального та обґрунтованого розрахунку сум 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону становить 1570,55 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 1563,73 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Водночас, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 3572,31 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 5444,21 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 3572,31 грн.

Крім того, пунктом 7.2.1 додатку №4 до Договору (Загальні умови) встановлено, що лізингоодержувач зобов’язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місце знаходження предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі, встановленій сторонами.

Втім, в порушення зазначених вимог Договору відповідачем порушено строки надання звітів за ІV квартал 2009р. та І квартал 2010р. у зв'язку з чим, 21.04.2010р. позивачем направлено відповідачу вимогу про сплату штрафу, відповідно до якої позивач інформував останнього про ненадання звітів за спірний період, внаслідок чого вимагав сплати 44461,73 грн. штрафу.

Зазначену вимогу відповідач отримав 27.04.2010р., що підтверджується підписом представника відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення №09111959, копія якого міститься в матеріалах справи, а також поясненнями представника відповідача, наданими в судових засіданнях.

28.04.2010р. відповідачем направлено позивачу звіти за спірний період, що підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком УДППЗ «Укрпошта»№2353 від 28.04.2010р.

Оскільки відповідачем порушено строки подання звітів про місцезнаходження предмету лізингу за ІV квартал 2009р. та І квартал 2010р., позивач просить суд у відповідності до п. 4.2.5 Договору, стягнути з відповідача 44461,73 грн. штрафу.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, він зобов’язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Приписами статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 4.2.5 Договору за порушення, зокрема, п. 7.2 додатку №4 до Договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 5% від загальної вартості предмету лізингу, сказаної в Специфікації, за кожен випадок такого порушення.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту п. 7.2.1 додатку №4 до Договору (Загальні умови) слідує, що подання звітів про місцезнаходження предмета лізингу здійснюється лізингоодержувачем щоквартально.

Приписами ст. 254 ЦК України визначено, що до строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обов’язок по наданню звіту про місцезнаходження предмета лізингу за Договором за ІV квартал 2009р. відповідач мав виконати до 01.01.2010р., а за І квартал 2010р. до 01.04.2010р. відповідно.

Відповідно до Акту приймання-передачі від 20.12.2007р. вартість предмету лізингу за Договором становить 444617,36 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Погодження сторонами у Договорі строків надання звітів про місцезнаходження предмета лізингу, а також направлення позивачем 21.04.2010р. вимоги про сплату суми штрафу за Договором породжує у відповідача обов’язок щодо сплати штрафу за Договором у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.06.2010р. у справі №15/052-09.

Оскільки відповідачем порушені строки здачі звітів про місцезнаходження предмета лізингу за ІV квартал 2009р. та І квартал 2010р., зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір штрафу нарахованого позивачем відповідає вимогам вищезазначених норм Закону, приписам Договором та є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 44461,73 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 254, 525, 526, 530, 549, 612, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 292 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» (09641, Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Луб’янка, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 20599134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30575865) 91054 (дев’яносто одну тисячу п’ятдесят чотири) грн. 79 коп. заборгованості, 1563 (одну тисячу п’ятсот шістдесят три) грн. 73 коп. 3% річних, 3572 (три тисячі п’ятсот сімдесят дві) грн. 31 коп. інфляційних втрат, 44461 (сорок чотири тисячі чотириста шістдесят одну) грн. 73 коп. штрафу, 1406 (одну тисячу чотириста шість) грн. 52 коп. державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                                         В.А. Ярема